Постанова від 12 квітня 2026 р. у справі №496/61/26 — Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/61/26

Провадження № 3/496/186/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

повний текст

13 квітня 2026 року суддя Біляївського районного суду Одеської області Буран В.М.,

за участі секретаря судового засідання – Агаджанян Д.Х.,

представника особи яка притягується до адміністративної відповідальності – адвоката Тодорової Л.М.,

розглянувши матеріали адміністративної справи про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , гр. України, адреса: АДРЕСА_1 ,

за ч. 1 ст. 130 КУпАП, -

У С Т А Н О В И В:

22.12.2025 року відносно гр. ОСОБА_1 складено протокол про адміністративне правопорушення серії ЕПР 1 № 547424, відповідно до якого ОСОБА_1 22.12.2025 року о 09:07 год. в с. Міжлинанське об`їзна дорога на а-д М28-04, 10 км. керував транспортним засобом Траккер д.н.з. НОМЕР_1 , з явними ознаками сп`яніння, а саме: різкий запах алкоголю з порожнини рота, почервоніння очей. Від походження медичного огляду на встановлення стану алкогольного сп`яніння у медичному закладі охорони здоров`я та місці зупинки транспортного засобу відмовилась.

ОСОБА_1 інкримінується порушення вимоги п.п. 2.5 ПДР України, відповідальність за що передбачена ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Представник особи, яка притягується до адміністративної відповідальності – адвокат Тодорова Л.М. заперечувала проти протоколу та підтримала свої письмові заперечення, просить справу закрити за відсутність події і складу адміністративного правопорушення, оскільки, немає повної фіксації зупинки водія, не вказано пристрій, яким було зафіксовано події, ОСОБА_1 не було роз`яснено його прав, під час складання протоколу.

Суддя, вивчивши матеріали справи, заслухавши захисника, оглянувши відеозапис події, прийшов до наступного висновку.

При розгляді справ про адміністративне правопорушення суд керується Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод та практикою Європейського суду з прав людини.

Так, Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод (далі ЄКПЛ або Конвенція) та Протоколи до неї є частиною національного законодавства України, відповідно до статті 9 Конституції України, як чинний міжнародний договір, згода на обов`язковість якого надана Верховною Радою України. Ратифікація Конвенції відбулася на підставі Закону України № 475/97-ВР від 17.07.1997 року. Конвенція набула чинності для України 11.09.1997 року.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантовано право на справедливий і публічний розгляд справи.

Прецедентна практика ЄСПЛ, застосовуючи критерій суворості покарання за вчинення адміністративного правопорушення, санкція за вчинення якого у КУпАП передбачає адміністративний арешт, відносить адміністративні правопорушення до кримінально-правової сфери з усіма гарантіями статті 6 Конвенції.

Разом з цим, і інші адміністративні правопорушення можуть підпадати під сферу дії кримінально-правового аспекту статті 6 Конвенції. Зокрема це порушення правил дорожнього руху (позбавлення права управління - Рішення ЄСПЛ «Лутц проти Німеччини» від 25.08.1987 року; Рішення ЄСПЛ «Маліге (Malige) проти Франції» від 23.09.1998 року).

Отже, ЄСПЛ вирішуючи питання застосування ст. 6 Конвенції не ставить в залежність виведення з під юрисдикції кримінальних судів певних видів правопорушень віднесених до юрисдикції інших органів, посадових осіб.

З наведеного вбачається, що у справах про адміністративні правопорушення на які ЄСПЛ поширює кримінально правовий аспект, - особа, щодо якої розглядається справа та потерпілий, додатково користуються гарантіями ст. 6 Конвенції: право на оскарження судових рішень, право на допомогу перекладача, право на виклик та допит свідків, на розумний строк розгляду справи, негайне і достатнє інформування про характер і причини обвинувачення, право на юридичну допомогу, право на безоплатну допомогу захисника (за браком коштів). Крім того, в таких справах діє презумпція невинуватості.

У відповідності до положень ст. 1 КУпАП, завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов`язків, відповідальності перед суспільством.

Згідно положень ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.

Положеннями ст. 280 КУпАП регламентовано, що суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Постановою Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» передбачено, що при розгляді справ зазначеної категорії необхідно з`ясовувати всі обставини, перелічені у статтях 247, 280 КУпАП. Зміст постанови судді має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283, 284 КУпАП. У постанові, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Відповідно до вимог статей 251, 252 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків, а також іншими документами.

Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 130 КУпАП адміністративна відповідальність настає у випадку керування транспортними засобами особами в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також передача керування транспортним засобом особі, яка перебуває в стані такого сп`яніння чи під впливом таких лікарських препаратів, а так само відмова особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про автомобільний транспорт» водієм є особа, яка керує транспортним засобом і має відповідне посвідчення встановленого зразка.

Касаційний адміністративний суд в складі Верховного Суду в рішенні № 404/4467/16-а від 20.02.2019 року зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зрушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.

Факт керування автомобілем може бути доведений: показаннями свідків правопорушення, які підтвердять, що саме ця особа керувала транспортним засобом, фотознімками, відеозаписами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності.

Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху. Дорожній рух - це процес руху по дорогах транспортних засобів та учасників дорожнього руху, сукупність суспільних відносин, що виникають у процесі переміщення людей і вантажів за допомогою транспортних засобів або без таких у межах дороги.

Крім цього, щоб виявити вказане правопорушення, той чи інший транспортний засіб повинно бути зупинено працівниками поліції на законних підставах в противному випадку протиправність зупинки (за умови відсутності задокументованого порушення ПДР та подальшого притягнення до відповідальності), ставить під сумнів і саму процедуру виявлення нетверезого водія.

Так у своєму рішенні від 15.03.2019 року ВС у справі № 686/11314/17 вказав, що оскільки поліцейським не задокументовано та не доведено належними та допустимими доказами факту порушення водієм ПДР, то вимоги інспектора до водія про пред`явлення документів на право керування ТЗ є неправомірними, а правоохоронці можуть зупиняти ТЗ лише коли є, факт правопорушення. Таким чином, зупинений, тобто до самої зупинки ТЗ повинен находитися у русі, оскільки керування таким засобом можливе лише, коли останнє рухається. Коли ж особа перебуває за кермом транспортного засобу і навіть із ввімкненим двигуном — склад правопорушення, передбаченого ст.130 КУпАП відсутній, оскільки така особа не керувала транспортним засобом.

Крім законної зупинки транспортного засобу, в порядку ст. 266 КУпАП, поліцейським повинно бути залучено двох свідків або з використанням технічних засобів, фіксуватися огляд на стан сп`яніння.

Статтею 266 КУпАП передбачено: огляд особи на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або щодо перебування під впливем лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, проведений з порушенням вимог цієї статті, вважається недійсним.

Обов`язок щодо доведення вказаних обставин покладається на працівників поліції, уповноважених на складання протоколів про адміністративне правопорушення.

Орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Присутність свідків чи застосування технічних засобів відеозапису є необхідним для забезпечення у необхідних обсягах повноти, правдивості та об`єктивності інформації про обставини правопорушення та/або фіксації подій, що мають істотне значення для розгляду справи щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення необхідно з`ясувати: чи було вчинене таке правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

На першому відеозаписі, що долучено до протоколу, ОСОБА_1 в салоні автомобіля працівника поліції відповідає на його питання, щодо погодження пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння, на що ОСОБА_1 відповідає відмовою та поліцейський роз`яснює, що буде складено протокол за ч. 1 ст. 130 КУпАП щодо відмови пройти огляд на встановлення стану алкогольного сп`яніння. Про факт керування автомобілем, працівник поліції ОСОБА_1 не запитує.

На другому записі, відображено подію, де працівники поліції, керуючи службовим автомобілем, наздоганяють автомобіль (грузовик) на якому неможливо встановити номерні знаки, через забруднення, та вказаний автомобіль вмикає покажчик повороту, починає гальмувати та зупинятись на узбіччі. Надалі відеосюжет зупиняється.

Отже, суд не встановив, що за кермом автомобіля, який увімкнув покажчик повороту, був саме ОСОБА_1 .

Так, ознайомившись із матеріалами, що долучено до протоколу серії ЕПР 1 № 547424 від 22.12.2025 року було встановлено, що відносно ОСОБА_1 , було складено протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 125 КУпАП, а саме порушення п. 9.8 ПДР України- поза населеним пунктом повинні бути ввімкнені денні ходові вогні або ближнє світло фар.

Проте, час складання вказаного протоколу є 22.12.2025 року о 10:42 годинні, що є пізніше ніж час складання протоколу за ч. 1 ст. 130 КУпАП, а саме 22.12.2025 року о 09:07 год. Отже, протокол серії ЕПР 1 № 6390893 про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 125 КУпАП, не є підтвердженням керування транспортним засобом на момент складання протоколу за ст. 130 КУпАП, і вбачається, що ОСОБА_1 не був відсторонений від керування транспортним засобом.

Присутність свідків чи застосування технічних засобів відеозапису є необхідним для забезпечення у необхідних обсягах повноти, правдивості та об`єктивності інформації про обставини правопорушення та/або фіксації подій, що мають істотне значення для розгляду справи щодо притягнення особи до адміністративної відповідальності.

Статтею 62 Конституції України встановлено, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.

Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Таким чином, без фіксації події на відеозапис та без залучення свідків, протокол вважається складеним з порушенням ст. 266 КУпАП, а самі лише дані, що відображені у протоколі про адміністративне правопорушення, не можуть бути покладені в основу судового рішення.

Таким чином, обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності, передбаченої частиною 1 статті 130 КУпАП, є зафіксоване у встановлений законом спосіб керування транспортним засобом особою з ознаками алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, що і є підставою для складення відносно нього протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 130 КУпАП та притягнення до адміністративної відповідальності.

При розгляді справи про адміністративне правопорушення суд, відповідно до вимог ст. ст. 245, 280 КУпАП, повинен належним чином з`ясувати обставини вчиненого адміністративного правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 22.12.2010 року №23-рп/2010 адміністративна відповідальність в Україні та процедура притягнення до неї ґрунтується на конституційних принципах і правових презумпціях, які зумовлені визнанням і дією принципу верховенства права в Україні, в тому числі і закріпленій в ст. 62 Конституції України принцип презумпції невинуватості.

У відповідності до роз`яснень, які містяться в ч. 2 п. 19 постанови Пленуму Верховного Суду України від 01.11.1996 року №9 «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя», визнання особи винуватою, може мати місце лише за умови доведеності її вини.

Згідно ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини та основоположних свобод і практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Як зазначив Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (п.50-55 Рішення від 06.09.2005 року) суд не має сумніву, що в силу суворості санкції справа про адміністративне правопорушення за суттю є кримінальною, а адміністративне покарання фактично носить кримінальний характер з усіма гарантіями ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, що дає підстави для застосування практики Європейського суду з прав людини з кримінальних справ у справах про адміністративні правопорушення залежно від суворості санкції статті Закону.

Європейський суд з прав людини притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа «Коробов проти України»), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства»).

З огляду на зазначене, суд встановив відсутність складу адміністративного правопорушення, оскільки матеріали справи не містять доказів керування ОСОБА_1 транспортним засобом а тому абстрактна відмова від проходження ним огляду, не становить порушення п. 2.5 ПДР України.

Відповідно до вимог п. 1 ст. 247 КУпАП провадження по справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

За таких обставин суд прийшов до висновку, що в діях ОСОБА_1 відсутній склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, тому провадження по справі слід закрити.

Керуючись ст. ст. 23, 24, 130, 221, 247, 283, 284, 285 КУпАП України,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження в справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 130 КУпАП – закрити за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Копія постанови протягом трьох днів вручається або висилається особі, щодо якої її винесено.

Суддя В.М. Буран