Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №489/3215/26 — Інгульський районний суд міста Миколаєва

справа № 489/3215/26 провадження №2/489/2110/26

РІШЕННЯ

Іменем України

26 травня 2026 року м. Миколаїв

Інгульський районний суд міста Миколаєва у складі головуючого судді Коваленка І.В., розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомленням учасників справи (в письмовому провадженні) цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофіансгруп» (далі – ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп») про становлення розміру права вимоги

встановив:

У квітні 2026 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом в якому просить встановити розмір права вимоги ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» за кредитним договором № 08/08/2006/840К-392 від 14.08.2006, укладеним між Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Надра» (далі – ПАТ «КБ «Надра») та ОСОБА_1 у загальній сумі 18125 дол.США, з якої 16604,54 дол.США заборгованість за тілом кредиту та 2289,29 дол. США проценти.

Як на підставу позовних вимог вказано, що 14.08.2006 між ВАТ КБ «Надра» (правонаступником якого є ПАТ КБ «Надра») та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір №08/08/2006/840К-392, відповідно до умов якого позичальнику надано кредит у розмірі 20300,00 доларів США строком до 13.08.2016 та зі сплатою відсотків за користування кредитом в розмірі 11,0 % річних.

Грошові зобов`язання були забезпечені договором поруки від 14.08.2006, укладеним між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 , та договором іпотеки квартири АДРЕСА_1 від 14.08.2006.

Через порушення позичальником грошового зобов`язання ПАТ «КБ «Надра» звернулося до суду з позовом про дострокове стягнення заборгованості в солідарному порядку з позичальника та поручителя.

Рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.07.2011 у справі № 2-577/11 стягнуто з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у солідарному порядку на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 08/08/2006/840К-392 від 14.08.2006 у сумі 23907,10 дол. США, що еквівалентно 190539,59 грн., яка складається із: заборгованості за основним боргом 18125,95 дол. США, що еквівалентно 144 463,82 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом 3810,70 дол. США, що еквівалентно 30371,28грн.; пені 54,53 дол. США, що еквівалентно 434,60 грн.; комісії 1915,92 дол. США, що еквівалентно 15269,88 грн.

21.07.2020 ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» уклали договір № GL48N718070_І_4 про відступлення права вимоги за кредитним договором, укладеним з позивачем.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.09.2021замінено стягувача з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп», а тому останнє є належним відповідачем у справі.

Із матеріалів вказаної цивільної справи встановлено, що з 10.10.2008 погашення заборгованості за кредитним договором позичальник не здійснював, внаслідок чого 20.05.2009 банк направив за адресою позичальника та поручителя вимогу про дострокове погашення заборгованості, змінивши тим самим строк виконання основного зобов`язання на 31.05.2009. На вказану дату позичальнику було нараховано проценти в сумі 2289,29 дол.США, але рішенням суду стягнуто 3810,70 дол.США.

Так як у справі № 2-577/11 судом не розглядалися та не могли розглядатися вимоги (аргументи) відповідача щодо правових підстав нарахування кредитом процентів за користування кредитом після закінчення строку кредитування, вимоги цього позову обґрунтовані виключно порушенням прав споживача через відсутність правових підставі для нарахування кредитором процентів, після 31.05.2009 – дня закінчення строку кредитування.

Із розрахунків, наданих позивачем у справі № 2-577/11, вбачається, що після закінчення строку кредитування безпідставне нарахування процентів в розмірі 1521,41 дол.США (3810,70 – 2289,29).

Презумція необізнаності споживача, яка встановлена спеціальним законом, була використана кредитором для цілей неправомірного прибутку та способу боргового тиску на позичальника, що по суті означає зловживання правом сторони договору, нехтування публічним порядком.

Посилаючись на наведені обставини та те, що у разі встановлення факту відсутності в кредитора правових підстав для нарахування розміру заборгованості по процентах після закінчення строку кредитування позивач вважає, що може захистити свої права шляхом встановлення (зменшення) розміру права вимоги кредитора за основним та забезпечувальним зобов`язаннями.

Ухвалою Інгульського районного суду міста Миколаєва від 16.04.2026 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомленням учасників справи. Цією ухвалою за клопотанням позивача витребувано для огляду з архіву суду цивільну справу №2-577/11 та відмовлено в задоволенні клопотання позивача про витребування у позивача копії договору № № 08/08/2006/840К-392 від 14.08.2006.

27.04.2026 відповідач ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» через систему «Електронний суд» надав відзив на позов в якому просить в задоволенні позовних вимог відмовити через їх безпідставність.

Про розгляд справи сторони повідомлені належним чином, що підтверджується матеріалами справи, зокрема, направлена на адресу позивача судова кореспонденція повернута до суду поштовим зв`язком із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до частини восьмої статті 128 ЦПК України вважається належним повідомленням сторони про судовий розгляд. Крім того, представник позивача 13.05.2026 звернувся до суду із заявою про надання доступу до електронної справи, доступ до якої отримав 16.05.2026, що підтверджується відповідною довідкою.

Клопотань від учасників справи про проведення судового засідання з повідомленням (викликом) сторін відповідно до частини п`ятої статті 279 ЦПК України не надходило.

Згідно вимог статті 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Виходячи з вимог частини п`ятої статті 268 ЦПК України, датою ухвалення рішення є дата його складання.

Суд, дослідивши матеріали справи та встановив наступні факти і відповідні їм правовідносини.

Із матеріалів справи вбачається та встановлено судом, що рішенням Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.07.2011 у справі № 2-577/2011, залишеного без змін ухвалою Апеляційного суду Миколаївської області від 22.12.2011, позов задоволено частково. З відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 стягнуто в солідарному порядку на користь ПАТ «КБ «Надра» заборгованість за кредитним договором № 08/08/2006/840К-392 від 14.08.2006, яка складається із заборгованості за основним боргом 18125,95 дол. США, що еквівалентно 144463,82 грн.; заборгованість по відсоткам за користування кредитом 3810,70 дол. США, що еквівалентно 30371,28грн.; пені 54,53 дол. США, що еквівалентно 434,60 грн.; комісії 1915,92 дол. США, що еквівалентно 15269,88 грн., всього 23907,10 дол. США, що еквівалентно 190539,59 грн.

21.07.2020 ПАТ «КБ «Надра» та ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» уклали договір № GL48N718070_І_4 про відступлення права вимоги за кредитним договором № 08/08/2006/840К-392 від 14.08.2006, позичальником по якому є ОСОБА_1 .

Ухвалою Ленінського районного суду міста Миколаєва від 24.09.2021 замінено стягувача по цивільній справі № 2-577/2011 з ПАТ «КБ «Надра» на ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп».

Таким чином, ТОВ «ФК «Дніпрофінансгруп» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 08/08/2006/840К-392 від 14.08.2006 та є новим кредитором.

Із позову вбачається, що позивач обґрунтовує свої вимоги порушенням його прав як споживача банківських послуг через відсутність у кредитора правових підстав для нарахування процентів після закінчення строку кредитування, що не було враховано судом при ухваленні рішення від 22.07.2011, а тому належним способом відновлення його порушеного права є встановлення (зменшення) розміру права вимоги кредитора за основним та забезпечувальним зобов`язаннями.

Правове обґрунтування та мотиви суду

Відповідно до частин першої, другої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення;7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Згідно частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19)).

Особа, яка звертається до суду з позовом, вказує у позові власне суб`єктивне уявлення про її порушене право та/або охоронюваний інтерес та спосіб його захисту.

У свою чергу, суд повинен перевірити доводи, на яких ґрунтуються заявлені вимоги, у тому числі, щодо матеріально-правового інтересу у спірних відносинах.

Відповідно до статей 525-526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язань або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12 (провадження № 14-10цс18), від 04.07.2018 у справі № 310/11534/13-ц (провадження № 14-154цс18), від 31.10.2018 у справі № 202/4494/16-ц (провадження № 14-318цс18), якщо банк використав право вимоги дострокового повернення усієї суми кредиту, що залишилася несплаченою, а також сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України, то такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом. Кредитодавець втрачає право нараховувати передбачені договором проценти за користування кредитом, а також обумовлену в договорі неустойку у разі пред`явлення вимоги до позичальника про дострокове погашення боргу на підставі статті 1050 ЦК України. Разом з тим права та інтереси кредитодавця в таких правовідносинах забезпечуються частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Статтею 81 ЦПК України, передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

У відповідності до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Із матеріалів цивільної справи № 2-577/11 та рішення Ленінського районного суду міста Миколаєва від 22.07.2021 вбачається, що стягнення заборгованості по кредитному договору №08/08/2006/840К-392 від 14.08.2006, строк кредитування за яким встановлено до 13.08.2016, здійснено з позичальника та поручителя солідарно та достроково, так як позичальник порушив свої грошові зобов`язання, у зв`язку із чим ПАТ «КБ «Надра» відповідно до умов кредитного договору та частини другої статті 1050 ЦК України скористалося своїм правом та змінило строк кредитування.

Про розгляд справи № 2-577/11 ОСОБА_1 був обізнаний, що підтверджується пред`явленням ним зустрічного позову про визнання кредитного договору недійсним та оскарженням рішення від 22.07.2021 його представником ОСОБА_3 .

Переглядаючи рішення місцевого суду, апеляційний суд в ухвалі від 22.12.2011 підтвердив правильність висновків місцевого суду про дострокове стягнення кредитної заборгованості та її розміру, яку стягнуто в судовому порядку.

Рішення від 22.07.2021 набрало законної сили 22.12.2011.

Суд враховує, що відповідно до частини четвертої статті 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до положень статті 129 Конституції України, основними засадами судочинства є, зокрема, обов`язковість судового рішення.

Стаття 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

У даному випадку, аргументи позивача зводяться до перегляду рішення суду в частині заборгованості по процентам, при тому, що у справі № 2-577/11 він скористався своїм правом на перегляд рішення місцевого суду в апеляційному порядку.

Таким чином, враховуючи встановленні обставини та оцінивши докази у справі, суд приходить до висновку про недоведеність позивачем порушення його прав та інтересів, як споживача банківських послуг, а тому позовні вимоги задоволенню не підлягають.

Щодо судових витрат

Згідно зі статтею 22 Закону України «Про захист прав споживачів» захист прав споживачів, передбачених законодавством, здійснюється судом. Споживачі звільняються від сплати судового збору за позовами, що пов`язані з порушенням їх прав.

Аналізуючи положення частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» можна зробити висновок, що споживач, право якого порушене і який з огляду на це подає позов, відповідно до цієї статті звільняється від сплати судового збору за подання позовної заяви до суду першої інстанції, а також не має обов`язку сплати судового збору в інших судових інстанціях.

На вказане звертала увагу Велика Палата Верховного Суду у постанові від 21.03.2018 у справі № 761/24881/16-ц (провадження № 14-57цс18).

Спір у цій справі стосується зменшення розміру заборгованості за кредитним договором в частині процентів, стягнутих в судовому порядку.

Тобто, звернення ОСОБА_1 до суду пов`язане з порушенням його прав як споживача банківських послуг, у зв`язку із чим він звільнений від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів».

За таких обставин, оскільки ОСОБА_1 реалізував своє право на звільнення від сплати судового збору як споживач банківських послуг, а у задоволенні позовних вимог судом відмовлено, судові витрати у вигляді судового збору не покладаються на сторони процесу, а відносяться за рахунок держави.

Керуючись статями 4, 19, 141, 263-265 ЦПК України, суд

ухвалив:

Відмовити у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофіансгруп» про становлення розміру права вимоги.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Миколаївського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення або з дня складання повного тексту рішення. Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або про прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відомості про учасників справи:

позивач - ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , місце проживання: АДРЕСА_2 ;

відповідач – Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дніпрофіансгруп», код ЄДРПОУ 40696815, місцезнаходження: м.Дніпро,вул.Січових стрільців, 9.

Повний текст судового рішення складено 26.05.2026.

Суддя І.В.Коваленко