Рішення від 25 травня 2026 р. у справі №243/8488/24 — Вітовський районний суд Миколаївської області

ВІТОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД

Миколаївської області

Справа №243/8488/24

Провадження №2-о/477/45/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 квітня 2026 року Вітовський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого – судді Козаченка Р.В.,

із секретарем судового засідання – Клюсевич-Шараповою Н.М.,

за участю:

заявниці — ОСОБА_1 ,

представника заінтересованої особи (органу РАЦС) — не з`явилася,

заінтересованих осіб — ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (не з`явилися), їх представника — ОСОБА_5 (вкз),

представника заінтересованої особи (Міністерство оборони України) — не з`явився,

розглянувши цивільну справу

за заявою ОСОБА_1 ,

заінтересовані особи:

ОСОБА_2 ,

ОСОБА_4 ,

ОСОБА_3 ,

Міністерство оборони України,

відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції,

про встановлення батьківства та внесення змін до актового запису про народження дитини,

В С Т А Н О В И В:

У жовтні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду з заявою, подану її представником, про встановлення факту батьківства, відповідно до якого просила встановити, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 є батьком її дочки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , а також просила внести відповідні зміни про батьківство в актовий запис про народження дитини. Зазначивши його її батьком та змінити прізвище дитини з ОСОБА_8 на ОСОБА_9 .

Вказала, що з 2022 року вона почала зустрічатися з ОСОБА_6 , а з березня 2023 року почали спільно проживати однією сім`єю як чоловік та дружина в смт Черкаське Краматорського району Донецької області. Під час спільного проживання вона завагітніла від нього і ІНФОРМАЦІЯ_4 народила дочку ОСОБА_10 . В той же час ОСОБА_6 , будучи військовослужбовцем Збройних сил України, загинув ІНФОРМАЦІЯ_2 під час виконання свого обов`язку із захисту України від збройних формувань російської федерації. Тому при реєстрації народження дитини відомості про її батька були записані згідно зі ст. 135 СК України з її слів.

Зазначила, що за свого життя ОСОБА_6 піклувався за нею та визнавав себе батьком майбутньої дитини, надавав матеріальну допомогу, що підтверджується як показами свідків, так і сімейними фото, а також і роздруківками перерахування коштів.

Тому просила встановити факт батьківства, що необхідно для захисту прав та інтересів дитини у зв`язку із втратою годувальника.

Первісно заінтересованими особами в її заяві були визначені сестра загиблого — ОСОБА_2 та відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Ухвалою суду від 19 лютого 2025 року, за заявою представника заявниці, було замінено заінтересовану особу – відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Донецькій області Управління державної реєстрації східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції на належну заінтересовану особу – відділ державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції.

Крім того цією ж ухвалою суду було задоволено клопотання представника заінтересованої особи Панас О.І. і залучено до участі в справі в якості заінтересованої особи Міністерство оборони України, оскільки загиблий ОСОБА_6 був військовослужбовцем Збройних сил України.

Також, за ініціативою суду до участі в справі в якості заінтересованих особі були залучені батьки померлого: ОСОБА_4 та ОСОБА_3 .

В судовому засіданні заявниця заяву підтримала та просила задовольнити, так як проведеною генетичною експертизою батьківство підтверджується.

Представники заінтересованих осіб Міністерства оборони України та органу ДРАЦС до суду не з`явилися, про час та місце були повідомлені належним чином, представник останнього подала заяву та пояснення, в яких зазначила про можливість огляду справи без її участі, інша особа заяв не подала.

Інші заінтересовані особи до суду не з`явилися, їх представник в суді заперечував проти задоволення заяви, вказавши, що дана справа повинна розглядатися в позовному провадженні, а також зазначив, що проведена під час розгляду справи молекулярна генетична експертиза не може бути належним доказом через порушення порядку її проведення.

Суд, заслухавши учасників розгляду присутніх на засіданні, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступних висновків.

Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про народження ОСОБА_7 , серії НОМЕР_1 від 10 липня 2024 року, вона народилася ІНФОРМАЦІЯ_4 ; її батьками зазначені: мати — ОСОБА_1 , батько — ОСОБА_11 .

Актовий запис про народження дитини № 242 від 10 липня 2024 року здійснено відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції. Відомості про батька зазначені відповідно до частини першої статті 135 СК України.

Відповідно до висновку молекулярно-генетичного експертизи № 277-МГ від 02 вересня 2025 року (розпочата 25 серпня 2025 року), проведеної ДСУ «Дніпропетровське обласне бюро судово-медичних експертиз», загиблий ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , може бути біологічним батьком дитини ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , народженої ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; вірогідність того, що загиблий ОСОБА_6 дійсно є біологічним батьком ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 і це не є наслідком випадкового збігу генетичних ознак у осіб, що не мають родинних зв`язків, за результатами даної експертизи складає не менше 99,9999 %.

Під час проведення експертних досліджень використовувався біологічний матеріал загиблого військовослужбовця Збройних сил України ОСОБА_6 , який зберігається в архіві біологічних матеріалів судово-медичної лабораторії відділу судово-медичних експертиз трупів ДСУ “Дніпровське обласне бюро судово-медичних експертиз”.

Відповідно до статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.

Суд розглядає в порядку окремого провадження справи, зокрема, про встановлення фактів, що мають юридичне значення.

Перелік фактів, що встановлюються судом при розгляді справи визначено частиною першою статті 315 ЦПК України, який не є вичерпним. Згідно з частиною другою цієї статті, у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначено іншого порядку їх встановлення.

Справи про встановлення юридичних фактів можуть бути предметом розгляду суду в порядку окремого провадження за таких умов: факти, які підлягають встановленню, повинні мати юридичний характер, тобто відповідно до закону викликати юридичні наслідки - виникнення, зміну або припинення особистих чи майнових прав громадян або організацій. Для визначення юридичного характеру факту потрібно з`ясувати мету, для якої необхідне його встановлення.

Отже, визначальною обставиною при розгляді заяви про встановлення певних фактів в порядку окремого провадження є те, що встановлення такого факту не пов`язане з наступним вирішенням спору про право.

У частині четвертій статті 315 ЦПК України передбачено, що суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Відповідно до частини шостої статті 294 ЦПК України якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.

Звертаючись до суду із заявою про встановлення факту, що має юридичне значення, ОСОБА_1 просила встановити факт батьківства ОСОБА_6 відносно дочки ОСОБА_7 з метою соціального захисту дитини та отримання пільг, у зв`язку із втратою годувальника.

Заперечуючи проти задоволення заяви, представник заінтересованих осіб ОСОБА_5 звернув увагу суду на те, що під час розгляду цієї справи виник спір про право, який має вирішуватися в порядку позовного провадження. В той же час з приводу яких правовідносин існує свій спір не визначив.

Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, належать до юрисдикції суду за умов, якщо згідно із законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов`язується з подальшим вирішенням спору про право.

Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Юридичні факти можуть бути встановлені для захисту, виникнення, зміни або припинення особистих чи майнових прав самого заявника, за умови, що вони не стосуються прав чи законних інтересів інших осіб. У випадку останнього між цими особами виникає спір про право.

Чинне цивільне процесуальне законодавство відносить до юрисдикції суду справи про встановлення фактів, від яких залежить виникнення, зміна або припинення суб`єктивних прав громадян. Проте не завжди той чи інший факт, що має юридичне значення, може бути підтверджений відповідним документом через його втрату, знищення архівів тощо. Тому закон у певних випадках передбачає судовий порядок встановлення таких фактів.

Такі висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 10 квітня 2019 року у справі № 320/948/18 (провадження № 14-567цс18) та постановах Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 752/20365/16 (провадження № 61-24660св18), від 5 грудня 2019 року у справі № 750/9847/18 (провадження № 61-18230св19), від 3 лютого 2021 року у справі № 644/9753/19 (провадження № 61-14667св20), від 16 червня 2021 року у справі № 643/6447/19 (провадження № 61-14968св20), на які посилається заявник у касаційній скарзі.

У цій справі заявниця ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту батьківства, оскільки ОСОБА_6 є біологічним батьком її дочки ОСОБА_10 , тому бажала підтвердити юридично його батьківство із внесення відповідних змін про батька до актового запису про народження дитини з метою одержання соціальної виплати у зв`язку з втратою годувальника та набуття дитиною відповідного статусу.

Відповідно до статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини.

У статті 130 СК У4країни передбачено, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, факт його батьківства може бути встановлений за рішенням суду. Заява про встановлення факту батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу.

Заява про встановлення факту батьківства може бути подана особами, зазначеними у частині третій статті 128 цього Кодексу.

При народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою (частина перша статті 135 СК України).

У постанові Верховного Суду від 9 квітня 2025 року у справі № 213/1448/24 (провадження № 61-12171св24), врахування висновків якої узгоджується з частиною третьою статті 400 ЦПК України, вказано, що у разі смерті чоловіка, який не перебував у шлюбі з матір`ю дитини, або смерті жінки, котра вважалась матір`ю дитини, факт їхнього батьківства (материнства) може бути встановлено за рішенням суду в окремому провадженні.

Чинне законодавство не передбачає іншого судового порядку підтвердження факту, що має юридичне значення, окрім як розгляд справ про встановлення факту, що має юридичне значення, в порядку цивільного судочинства.

Такий висновок міститься у постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 січня 2024 року у cправі № 560/17953/21 (провадження № 11-150апп23).

У рішенні Європейського суду з прав людини від 29 квітня 2019 року у справі «Міфсуд проти Мальти» (заява № 62257/15) зазначено, що ДНК-тест це науковий метод для точного визначення батьківства дитини, а його доказове значення значно переважає будь-які інші докази, представлені сторонами для підтвердження або спростування біологічного батьківства.

Обов`язок з доказування потрібно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає у правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 12, частинами першою, п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом з іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні (ст. 110 ЦПК України).

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц).

Факт загибелі ОСОБА_6 учасники справи не оспорювали, а тому, враховуючи статтю 130 СК України та статтю 293 ЦПК України, наявні підстави для звернення до суду із заявою про встановлення факту батьківства, а за наявності беззаперечного доказу у виді позитивного висновку судової молекулярно-генетичної експертизи заява підлягає задоволенню.

Заперечення представника заінтересованих осіб ОСОБА_5 щодо неналежності у якості висновку молекулярно-генетичного експертизи є необґрунтованими, оскільки доказів на спростування висновку не представлено.

Посилання на той факт, що з вимог даної заяви вбачається спір про право, оскільки метою подання заяви про встановлення факту, що має юридичне значення є отримання заявницею в наступному, як законною представницею своєї дочки, права на призначення та отримання грошових виплат при загибелі військовослужбовця ОСОБА_6 є безпідставним.

Керуючись ст.ст. 315, 316, 293, 294, 258-260 ЦПК України,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву задовольнити.

Встановити факт батьківства ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який помер (загинув) ІНФОРМАЦІЯ_2 , відносно доньки ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Внести до актового запису № 242 про народження ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , вчиненого 10 липня 2024 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану по Донецькій області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції, зміни щодо батьківства, вказавши її батьком — ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, який народився в с. Любині Яворівського району Львівської області, зареєстрований був за адресою: АДРЕСА_1 , а також змінити прізвище дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_9 ».

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Миколаївського апеляційного суду через Вітовський районний суд Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів після складання повного тексту рішення.

В засіданні проголошено вступну та резолютивну частину рішення, його повний текст складено на 13 квітня 2026 року.

Суддя Р..В. Козаченко