Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №473/2281/26 — Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області

Справа № 473/2281/26

П О С Т А Н О В А

іменем України

"26" травня 2026 р. м. Вознесенськ

Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Миронової О.В., за участю секретаря судових засідань Гордієнко К.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Вознесенську справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Вознесенського РУП ГУНП України в Миколаївській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянку України, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , реєстраційний номер платника податків НОМЕР_1 ,

- за ч.1 ст.184 КУпАП, -

В С Т А Н О В И В :

Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 876430 від 04.05.2026 року, 23.04.2026 близько 16 години 30 хвилин, водій ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , керуючи автомобілем марки «Renault Trafic» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , рухався по вул. 80-ї Штурмової, м. Вознесенську Миколаївської області у межах своєї смуги руху у напрямку пров. Богдана Хмельницького. В цей час малолітній пішохід ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , рухався пішим ходом по узбіччю та в районі житлового будинку №107, грубо порушуючи вимоги п.п.4.7. 4.8. 4.14 (а), (б) ПДР України, раптово справа наліво відносно напрямку руху автомобіля марки «Renault Trafic» з державним номерним знаком НОМЕР_2 , почав перебігати проїзну частину вул. 80-ї Штурмової, поза межами пішохідного переходу, не упевнившись у відсутності небезпеки для себе та інших учасників руху, тобто у відсутності транспортних засобів, що рухаються проїзною частиною, внаслідок чого відбулося ДТП, чим вчинив дію за яку передбачена адміністративна відповідальність, але не досяг віку з якого передбачена відповідальність . Дії ОСОБА_1 кваліфіковані ч.1 ст.184 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнала та пояснила, що дійсно 23.04.2026 року у вечорі за участю її сина ОСОБА_3 відбулось ДТП, але ОСОБА_1 вважає, що вона добре виконує свої батьківські обов`язки щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, піклується про його здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток. Мирослав добре навчається, відвідує спортивні секції, забезпечений всім необхідним для навчання та заняття спортом, позитивно характеризується за місцем навчання та у спортивній секції. Її син обізнаний щодо правил дорожнього руху, так як з ним вона проводила бесіди, а також дитина неодноразово проходила інструктажі та навчання щодо безпеки життєдіяльності у школі, де навчається. Зазначає, що вона жодним чином не ухилялась від виконання обов`язків, щодо виховання дитини.

Заслухавши особу що притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного.

Відповідно до вимог ст. 245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

За змістом статей 252, 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суддя суду першої інстанції має повно, всебічно та об`єктивно дослідити всі обставини справи в їх сукупності та з`ясувати, чи було скоєно адміністративне правопорушення, чи винна особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно положень ст. 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Положеннями ч.1 ст.184 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за ухилення батьків або осіб, які їх замінюють, від виконання передбачених законодавством обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей.

З огляду на те, що зазначена норма закону, порушення якої ставиться в провину ОСОБА_1 , є бланкетною, то при розгляді цієї справі необхідно з`ясовувати, серед іншого, чи порушила норму спеціального закону особа, якщо так, то яку і в чому полягає суть цих порушень, із відповідним закріпленням вказаних норм, як в протоколі про адміністративне правопорушення.

Об`єктом вказаного вище правопорушення є суспільні відносини у сфері охорони прав та інтересів неповнолітніх, які, зокрема, регламентуються законодавством, а суб`єктивна сторона характеризується наявністю вини як у формі умислу, так і у формі необережності.

Об`єктивна сторона адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП проявляється у невиконанні батьками або особами, що їх замінюють, обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей, а саме: залишення впродовж тривалого строку дитини без будь-якого нагляду; ухилення від виховання дітей (у т. ч., незабезпечення відвідування ними школи, контролю за проведенням дозвілля); незабезпечення дитині безпечних умов перебування за місцем проживання чи в іншому місці; невжиття заходів щодо їх лікування; безпідставне обмеження в харчуванні, одязі, інших предметах першої необхідності; штучне створення незадовільних побутових умов тощо.

Таким чином, ухиленням від виконання обов`язків щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітніх дітей батьками, не повинна вважатися будь-яка дія, а вважатиметься невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

Відповідно до ч. 1 ст. 150 СК України, батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини.

Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток (ч. 2 ст. 150 СК України).

Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя (ч. 3 ст. 150 СК України).

Батьки зобов`язані поважати дитину (ч. 4 ст. 150 СК України).

Передача дитини на виховання іншим особам не звільняє батьків від обов`язку батьківського піклування щодо неї (ч. 5 ст. 150 СК України).

Забороняються будь-які види експлуатації батьками своєї дитини (ч. 6 ст. 150 СК України).

Забороняються фізичні покарання дитини батьками, а також застосування ними інших видів покарань, які принижують людську гідність дитини (ч. 7 ст. 150 СК України).

Відповідно до ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.

У частині 2 пункту 16 постанови Пленуму Верховного Суду «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» № 3 від 30.03.2007 визначено, що означає не піклування про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя - це незабезпечення необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складник виховання; не спілкування з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; ненадання дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяння засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявлення інтересу до її внутрішнього світу; не створення умов для здобуття нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Отже ухиленням від виконання батьківських обов`язків не вважається будь-яка дія, а лише невиконання обов`язків, чітко передбачених законодавством, і лише тих, які стосуються забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання дітей.

В протоколі про адміністративне правопорушення серії ВАД № 876430 від 04.05.2026 року не вказано якими саме своїми діями ОСОБА_1 порушила свої батьківські обов`язки, щодо забезпечення необхідних умов життя, навчання та виховання неповнолітнього сина ОСОБА_3 .

Протокол про адміністративне правопорушення за ч. 1ст. 184 КУпАП, складений відносно ОСОБА_1 , не може бути визнаний належним доказом по даній справі в розумінні ст.251 КУпАП, оскільки за своєю правовою природою він не є самостійним беззаперечним доказом, а обставини викладені у ньому повинні бути перевірені за допомогою інших доказів, які б підтверджували вину особи, яка притягується до адміністративної відповідальності і не викликали сумніви у суду.

Крім того складений протокол не відповідає вимогам ст. 256 КУпАП, оскільки не містить суті адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 184 КУпАП, а викладена у протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу цього адміністративного правопорушення, а саме у протоколі не зазначено, які саме батьківські обов`язки, що встановлені ч. 1-7 ст. 150 СК України, не виконувала ОСОБА_1 .

Отже, матеріали справи не містять доказів на підтвердження факту саме ухилення ОСОБА_1 від виконання своїх батьківських обов`язків, щодо її малолітнього сина.

Натомість матеріали справи містять характеристику на ОСОБА_1 , видану директором Вознесенської гімназії №4 від 21.05.2026 року, з якої вбачається, що ОСОБА_1 зарекомендувала себе як компетентний, досвідчений спеціаліст. Згідно характеристики учня 5-а класу Вознесенської гімназії №4 ОСОБА_3 від 20.05.2026 року, ОСОБА_4 проявив себе як відповідальний учень, батьки приділяють належну увагу його вихованню, створюють умови для всебічного розвитку та безпеки дитини, контроль за поведінкою дитини з боку батьків є постійним та ефективним. ОСОБА_3 , пройшов інструктаж з правил поведінки на дорозі 27.09.2025. Згідно журналу реєстрації первинного, позапланового, цільового інструктажів здобувачів освіти з безпеки життєдіяльності 5-А класу Вознесенської гімназії №4 ОСОБА_3 25.11.2025 пройшов інструктаж з дотримання правил дорожнього руху, в позаурочний час. Дитина має численні нагороди за участь у змаганнях з танцювального спорту.

У справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Статтею 62 Конституції України закріплений принцип презумпції невинуватості, який передбачає, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість, а також, що всі сумніви стосовно доведеності вини особи, мають тлумачитись на її користь.

При цьому, суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення. Адже діючи таким чином, суд неминуче перебиратиме на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

ЄСПЛ притримується у своїх рішеннях позиції того, що суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпції факту (рішення Європейського суду з прав людини, справа " Коробов проти України " № 39598 / 03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v.the UnitedKingdom ), п. 161, Series A заява № 25).

Враховуючи наведене, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого їй правопорушення належними та допустимими доказами не доведена, а тому відсутні підстави для притягнення його до відповідальності за ч. 1 ст. 184 КУпАП.

Провадження у справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю у діях особи події і складу адміністративного правопорушення (п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП).

Керуючись ст. 247, 283, 284 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

На підставі п.1 ч.1 ст. 247 КУпАП провадження у справі закрити за відсутністю в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.184 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя О.В.Миронова