Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №469/59/26 — Березанський районний суд Миколаївської області

25.05.26 Справа №469/59/26

2-а/469/16/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 травня 2026 року селище Березанка

Березанський районний суд Миколаївської області у складі:

головуючого судді - Тавлуя В.В.,

за участю секретаря судового засідання - Надич В.В.,

позивач ОСОБА_1 - не з`явився,

представник відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Березанка справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення, –

в с т а н о в и в:

Позивач 23.01.2026 року звернувся до Березанського районного суду Миколаївської області з даним позовом, у якому просив: визнати протиправною та скасувати постанову №934 по справі про адміністративне правопорушення від 26.06.2025 року, винесену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 за ч.3 ст.210-1 КУпАП за відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на те, що Постановою № 934 по справі про адміністративне правопорушення від 26.06.2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210-1 КУпАП у вигляді штрафу в сумі 17000 грн.

Згідно вказаної постанови 14.06.2025 року о 15 год. 30 хв. під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено, що ОСОБА_1 на вимогу уповноваженої особи не з`явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», та вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП в період особливого періоду.

Із вказаною постановою позивач не погоджується, вважає її необґрунтованою та безпідставною, такою, що підлягає скасуванню, обґрунтовуючи це тим, що він мешкає та прописаний за адресою: АДРЕСА_1 .

14.06.2025 року до нього, за адресою його помешкання приїхали представники поліції та ІНФОРМАЦІЯ_4 , у зв`язку із неявкою його до ТЦК за повісткою.

19.06.2025 року позивач пройшов у ІНФОРМАЦІЯ_2 військово-лікарську комісію та отримав відстрочку на підставі п.3 ч.1 ст.23 Закону України «про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки на його утримані перебуває більше трьох дітей віком до 18 років.

Таким чином, від явки в ТЦК він не ухилявся, оскільки повістки про необхідність явки до ІНФОРМАЦІЯ_4 не отримував, окрім того, має право на відстрочку, а отже, підстав ухилятись від явки до ТЦК у нього не було.

16.06.2025 року він звернувся в сільське відділення с. Коблеве ДП «Укрпошти» № 57453, де отримав повістку від 20.05.2025 року про необхідність з`явитись 02.06.2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_5 .

14.06.2025 року інструктором ІНФОРМАЦІЯ_4 було складено відносно нього протокол №267 про адміністративне правопорушення, згідно якого 14.06.2025 року о 15 год. 30 хв. під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено, що ОСОБА_1 на вимогу уповноваженої особи не з`явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_6 , чим порушив вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАІІ в період особливого періоду.

Згідно вказаного протоколу розгляд справи було призначено на 17.12.2025 року о 10.00 год. в приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_7 каб. № 1.

Утім, постанову про адміністративне правопорушення винесено 25.08.2025 року, а не 19.06.2025 року, про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення його повідомлено не було, окрім того, постанова містить інший зміст правопорушення, а саме, що він не з`явився по повістці до « ІНФОРМАЦІЯ_3 ».

Позивач зазначив, що під час складення протоколу і в самому протоколі він зазначив, що жодної повістки на 02.06.2025 року не отримував, від ТЦК та СП не переховувався, оскільки має право на відстрочку, неодноразово її продовжував, його дані в ТЦК та СП оновлені.

Таким чином, повістку про необхідність прибуття до ТЦК та СП він не отримував, протокол чи постанова не містять застережень про відмову від отримання повістки, акту про вручення повістки чи відеодоказів такого вручення.

Також, він не отримував повідомлення про дату та час розгляду справи про адміністративне правопорушення, що позбавило його права надати свої пояснення та заперечення щодо суті правопорушення.

Оскільки повістку про необхідність прибути до першого ІНФОРМАЦІЯ_8 02.06.2025 року позивач не отримував, враховуючи, що ані складений стосовно нього протокол про адміністративне правопорушення, ані оскаржувана постанова не містять доказів її отримання до 02.06.2025 року, позивач вважає, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, передбачений ч.3 ст.210 КУпАП.

Посилаючись на наведені обставини, позивач просить задовольнити позов.

Ухвалою Березанського районного суду Миколаївської області від 29 січня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі, та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

Відповідно до вимог ст.261 КАС України відповідачу було встановлено строк на подачу відзиву та пояснень на позовну заяву з дня отримання ухвали суду.

03 березня 2026 року відповідач подав до суду Відзив на позовну заяву, у якій просив суд відмовити у задоволенні позову у повному обсязі посилаючись на те, що позивач був притягнутий до адміністративної відповідальності в передбачений законом спосіб, без порушення норм процесуального права.

У судове засідання позивач не з’явився, подав до суду заяву про розгляд справи без їх участі та підтримання позовних вимог.

Представник відповідача ІНФОРМАЦІЯ_1 у судове засідання 20 травня 2026 року не з`явився, як і не з`являвся у попередні судові засідання, які відкладалися у зв`язку з його неявкою.

За таких обставин суд розглянув справу за відсутності сторін у справі.

Дослідивши матеріали справи та наявні у ній докази, оцінивши їх, суд встановив наступні обставини та правовідносини сторін.

З матеріалів справи вбачається, що Постановою №934 від 26.06.2025 року по справі про адміністративне правопорушення, складеною начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 , позивача ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладено штраф в сумі 17000,00 грн., що підтверджується копією вказаної постанови.

За текстом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 14.06.2025 року о 15 год. 30 хв. під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено, що ОСОБА_1 на вимогу уповноваженої особи не з`явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП в період особливого періоду.

Позивач оспорює правомірність вказаної постанови, посилаючись допущення ТЦК та СП ряду порушень законодавства при її винесенні.

Вирішуючи питання про наявність підстав для задоволення позову суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до вимог ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Згідно з частиною першою статті 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно зі ст.251 КУпАП, доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

Відповідно до статті 254 КУпАП про вчинення адміністративного правопорушення складається протокол уповноваженими на те посадовою особою або представником громадської організації чи органу громадської самодіяльності. Протокол про адміністративне правопорушення, у разі його оформлення, складається не пізніше двадцяти чотирьох годин з моменту виявлення особи, яка вчинила правопорушення, у двох примірниках, один із яких під розписку вручається особі, яка притягається до адміністративної відповідальності. Протокол не складається у випадках, передбачених статтею 258 цього Кодексу.

Відповідно до ст.256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.

Встановлений зазначеною нормою порядок складення протоколу про адміністративне правопорушення є гарантією дотримання процесуальних прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, зокрема, обізнаності такої особи про складення щодо неї протоколу про адміністративне правопорушення та його змісту, можливості надання пояснень та клопотань, зауважень до протоколу.

Частиною 3 ст. 210-1 КУпАП України встановлено адміністративну відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію.

Вказана норма є бланкетною, серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності.

За текстом оскаржуваної постанови ОСОБА_1 визнано винним у тому, що 14.06.2025 року о 15 год. 30 хв. під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено, що ОСОБА_1 на вимогу уповноваженої особи не з`явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_3 , чим порушив вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст. 210-1 КУпАП в період особливого періоду.

Позивач у тексті позову вказав, що під час складення протоколу і в самому протоколі він зазначив, що жодної повістки на 02.06.2025 року не отримував, від ТЦК та СП не переховувався, оскільки має право на відстрочку, неодноразово її продовжував, його дані в ТЦК та СП оновлені.

Оскаржувану постанову складено на підставі Протоколу про адміністративне правопорушення №267 від 14 червня 2025 року, з якого вбачається, що позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.210 КУпАП у зв`язку з тим, що 14.06.2025 року о 15 год. 30 хв. під час перевірки облікових даних у ІНФОРМАЦІЯ_2 було виявлено, що ОСОБА_1 на вимогу уповноваженої особи не з`явився по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_4 , чим порушив вимоги Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», чим вчинив правопорушення передбачене ч.3 ст.210 КУпАП в період особливого періоду (а.с.17-18).

Разом з тим, будь-яких відомостей з посиланням на номер та дату повістки щодо того, у який день та час, конкретно, позивач був зобов`язаний прибути по повістці до ІНФОРМАЦІЯ_9 , і якими доказами підтверджується обізнаність позивача з`явитися у зазначений час, оскаржувана постанова та протокол про адміністративне правопорушення не містять.

Вказані відомості також відсутні в інших матеріалах адміністративної справи.

Крім того, у самому Протоколі про адміністративне правопорушення №267 від 14.06.2025 року позивач зазначив, що повістку про необхідність явки до ТЦК він не отримував.

Таким чином, протокол про адміністративне правопорушення, складениий відносно позивача, всупереч ст.256 КУпАП, не мість достатніх відомостей, на підставі яких було б можливо обґрунтовано припускати, що в діях позивача наявний склад адміністративного правопорушення, зокрема, не зазначено дату на яку позивач викликався; відсутні посилання на номер та дату повістки.

Відповідно до ч.1 ст.280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати, чи було вчинене адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, які пом`якшують чи обтяжують відповідальність.

У свою чергу, згідно із ч.2 ст.283 КУпАП постанова у справі про адміністративне правопорушення повинна містити: найменування органу (прізвище, ім`я та по батькові, посада посадової особи), який виніс постанову; дату розгляду справи; відомості про особу, стосовно якої розглядається справа (прізвище, ім`я та по батькові (за наявності), дата народження, місце проживання чи перебування; опис обставин, установлених під час розгляду справи; зазначення нормативного акта, що передбачає відповідальність за таке адміністративне правопорушення; прийняте у справі рішення.

Постанова про притягнення особи до адміністративної відповідальності є офіційним документом - рішенням суб`єкта владних повноважень за результатами розгляду справи про адміністративне правопорушення, в якому, зокрема, має бути чітко зазначено опис обставин, установлених при розгляді справи і посилання на норму закону, яка передбачає відповідальність за це адміністративне правопорушення. Дотримання цих вимог має виключне значення для встановлення об`єктивної істини при оскарженні такої постанови в судовому порядку.

Зазначена правова позиція викладена у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 12.05.2020 року у справі № 513/899/16-а.

Формулювання суті правопорушення повинно бути чітким і конкретним, із зазначенням місця, часу, способу його вчинення, мотивів і форми вини, а висновки суду щодо оцінки доказів мають вказуватись у вигляді точних і категоричних суджень, які виключали б сумніви з приводу достовірності доказів на обґрунтування висновку про винуватість особи. При цьому, суть адміністративного правопорушення повинна точно відповідати ознакам складу адміністративного правопорушення, зазначеним у статті КУпАП або нормах інших нормативно-правових актів, якими передбачена відповідальність за вчинення чітко визначених протиправних дій.

Крім того, диспозиція ч.3 ст.210-1 КУпАП є бланкетною, а тому серед ознак суті такого адміністративного правопорушення обов`язково повинно бути посилання на конкретний нормативно-правовий акт, яким встановлюються відповідні правила та якого не дотрималась особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, порушивши тим самим законодавчі приписи.

Сутність пред `явленого обвинувачення повинна відповідати диспозиції статті закону, яким встановлено відповідальність за вчинення правопорушення.

Висновок органу чи посадової особи, яка розглядає справу про адміністративне правопорушення, про винність особи у вчиненні такого правопорушення, повинен бути винесеним на підставі передбачених ст.251 КУпАП доказів.

Зазначених вимог особою, що прийняла оскаржувану постанову, не виконано, у постанові не викладено суть адміністративного правопорушення, а саме не зазначено, яку статтю (частину статті, пункт) Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" порушено позивачем, не встановлено дату і час порушення, відсутній достатній опис обставин, установлених під час розгляду справи, у тому числі щодо номеру та дати повістки, якою викликався позивач до ІНФОРМАЦІЯ_3 , дати її вручення позивачу та дати, на яку позивач повинен був з’явитися до ІНФОРМАЦІЯ_3 відповідно до повістки.

При розгляді адміністративного позову відповідачем не надано доказів неявки позивача за врученою йому належним чином повісткою до ІНФОРМАЦІЯ_3 у визначені такою повісткою дату і час.

Стаття 72 КАС України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

На підставі з ч.ч.1, 2 ст.77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст.78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Отже, саме відповідач зобов`язаний довести правомірність складання ним постанови, зокрема, шляхом доведення належними та допустимими доказами порушення позивачем вимог Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію”, за що передбачена відповідальність КУпАП.

Таким чином, відповідачем не доведено факт вчинення позивачем адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, а саме, що позивач не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_7 у встановлені повісткою строки та місце.

Крім того, згідно з вимогами ст.268 КупАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи.

Згідно правової позиції Верховного Суду, яка викладеної у постанові від 31.03.2021 року у справі №676/752/17, Верховний Суд зазначає, що «закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема, передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

Обов`язок повідомити особу про місце і час розгляду справи не пізніше ніж за три дні до дати розгляду справи про адміністративне правопорушення вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи за три дні до дати розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа.

Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення».

Відповідно до положень ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Однак, всупереч наведених вище норм чинного законодавства та Конституції України, правовій позиції Верховного Суду позивача не було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, не надано можливості надати пояснення щодо суті правопорушення, чим позбавлено права на справедливий розгляд його справи.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст.55 Конституції України, права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

За змістом положень ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Враховуючи встановлені при розгляді справи обставини, суд дійшов висновку про те, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм ч.2 ст.283 КУпАП, та що в ході процедури притягнення позивача до адміністративної відповідальності відповідачем не були дотримані вимоги Конституції України та КУпАП та не встановлено наявність складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Крім того, всупереч наведених вище норм чинного законодавства та Конституції України, правовій позиції Верховного Суду позивача не було повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, не надано можливості надати пояснення щодо суті правопорушення, чим позбавлено права на справедливий розгляд його справи.

Враховуючи зазначені порушення законодавства України, оскаржувана постанова підлягає скасуванню.

Доводи відповідача в заперечення проти позову в частині того, що позивача належним чином було повідомлено про необхідність з`явитися до ТЦК у визначений, суд не приймає до уваги при ухваленні рішення по суті спору, оскільки вони не підтверджені належними доказами.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно із ч.2 ст.132 КАС України, розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_7 підлягає стягненню судовий збір у розмірі 665,50 грн., сплачений при зверненні до суду у зв`язку із оскарженням постанови.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.2, 19-20, 25, 241-246, 286 КАС України, –

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про накладення адміністративного стягнення задовольнити.

Скасувати Постанову №934 по справі про адміністративне правопорушення за ч.3 ст.210-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення від 26.06.2025 року, складену начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 полковником ОСОБА_2 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, та накладення штрафу в сумі 17000,00 грн.

Відповідно до ст.139 КАС України стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок його бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати на сплату судового збору в сумі 665,50 грн.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення до П`ятого апеляційного адміністративного суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складено 25 травня 2026 року.

Суддя: