Рішення від 18 травня 2026 р. у справі №461/1888/26 — Галицький районний суд м. Львова

Справа №461/1888/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

/заочне/

19 травня 2026 року м.Львів

Галицький районний суд міста Львова в складі:

головуючого судді Романюка В.Ф.,

за участю:

секретаря судового засідання Салика С.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування матеріальної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернувся до суду із позовною заявою до відповідача про відшкодування матеріальної шкоди, в якому просить суд: стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 178 856,39 грн. матеріальної шкоди та витрати, понесені позивачем на правову допомогу.

В обґрунтування поданого позову покликається на те, що 01 травня 2025 року о 12 год 16 хв у м. Львові на перехресті пл. Галицька – вул. Князя Романа ОСОБА_2 , керуючи автомобілем марки «Audi R8», номерний знак НОМЕР_3 , порушив Правила дорожнього руху, внаслідок чого допустив зіткнення з автомобілем «Audi SQ8», номерний знак НОМЕР_4 , під керуванням ОСОБА_3 . У результаті виникнення аварійної ситуації водій автомобіля «Audi SQ8» ОСОБА_3 здійснила рух прямо, внаслідок чого відбулося зіткнення з автомобілем «Audi A4», номерний знак НОМЕР_5 , під керуванням ОСОБА_4 . В подальшому автомобіль «Audi A4» під керуванням ОСОБА_4 , отримавши інерційний рух уперед, здійснив зіткнення з автомобілем «Volkswagen», номерний знак НОМЕР_6 , під керуванням ОСОБА_5 . Постановою Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2025 року у справі №465/4377/25, яка змінена постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП. Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 автомобіль «AUDI А4», номерний знак НОМЕР_5 , належав позивачці ОСОБА_1 на праві власності. Відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого (автотоварознавчого) дослідження №22841 від 11 листопада 2025 року, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Audi A4», номерний знак НОМЕР_5 , визначений як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди. Станом на день дорожньо-транспортної пригоди цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 була забезпечена полісом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №222797755 у ПрАТ «СК «ІНГО» з лімітом відповідальності за шкоду завдану майну 160 000,00 грн. та договором страхування відповідальності, яка виникає внаслідок використання наземного транспортного засобу №640330985.24 відповідно до якого відповідальність ОСОБА_2 була додатково забезпечена на 500 000,00 грн. 02 грудня 2025 року ПрАТ «СК «ІНГО» здійснило на користь позивачки виплату страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн. В порядку врегулювання регресної вимоги, 16 червня 2025 року ПрАТ «СК «ІНГО» на підставі договору страхування відповідальності, яка виникає внаслідок використання наземного транспортного засобу №640330985.24, здійснило виплату 500 000,00 грн. ПрАТ «СК «УНІКА» за шкоду завдану автомобілю «AUDI SQ8», номерний знак НОМЕР_4 . Таким чином, після здійснення ПрАТ «СК «ІНГО» страхових виплат у межах передбачених договорами страхування сум, ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну внаслідок зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, є повністю вичерпаним, а обсяг страхового покриття за відповідними договорами цивільноправової відповідальності ОСОБА_2 – реалізованим у повному обсязі. З урахуванням наведеного різниця між вартістю матеріального збитку та розміром виплаченої страхової суми становить 178 856,39 грн. (338 856,39 грн - 160 000,00 грн), яка в порядку ст. 1194 ЦК України підлягає стягненню з відповідача.

Ухвалою суду від 17 березня 2026 року позовну заяву прийнято до розгляду та призначено до судового розгляду з викликом сторін у судове засідання.

11 травня 2026 року від представника позивача ОСОБА_1 — адвоката Олешка Т.О. надійшла заява, в якій просить суд проводити розгляд справи у його відсутності. Проти винесення заочного рішення не заперечує.

Відповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явився, про час, дату та місце судового засідання повідомлявся належним чином. З матеріалів справи вбачається, що відповідачу надсилалася судова повістка за місцем реєстрації, яка зазначена в довідці №2465552 від 17.03.2026 року Єдиного державного демографічного реєстру, рекомендованим поштовим відправленням про вручення поштового відправлення. Однак, до суду з Укрпошта повернувся конверт через закінчення терміну зберігання.

Крім цього, виклик відповідача до суду був здійснений через оголошення на офіційному вебпорталі судової влади України (через веб – сайт Галицького районного суду м. Львова), що підтверджується матеріалами справи.

У відповідності до ч. 8 п. 4 ст. 128 ЦПК України, днем вручення судової повістки є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Однак, відповідач на виклик до суду не з`явився, відзив на позовну заяву не подав, а також від нього не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи чи про розгляд справи у його відсутності. Тому, за згодою позивача та представника позивача, у відповідності до ст. 280 ЦПК України, суд ухвалив справу слухати у заочному порядку.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дослідивши матеріали справи, з`ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд приходить до наступного висновку.

Згідно з п. 1 ст. 4, ч. 2 ст. 5 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленим цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи, законних інтересів, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Суд встановив, що постановою постановою Франківського районного суду м. Львова від 04 липня 2025 року у справі №465/4377/25, яка змінена постановою Львівського апеляційного суду від 29 серпня 2025 року, ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП.

Відповідно до ч. 6 ст. 82 ЦПК України вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу серії НОМЕР_7 автомобіль «AUDI А4», номерний знак НОМЕР_5 , належав позивачці ОСОБА_1 на праві власності.

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення експертного транспортно-товарознавчого (автотоварознавчого) дослідження №22841 від 11 листопада 2025 року, розмір матеріального збитку, завданого власнику автомобіля «Audi A4», номерний знак НОМЕР_5 , визначений як різниця між вартістю транспортного засобу до та після дорожньо-транспортної пригоди — 338856,39 грн.

02 грудня 2025 року ПрАТ «СК «ІНГО» здійснило на користь позивачки виплату страхового відшкодування у розмірі 160 000,00 грн.

Судом встановлено, що між позивачем і відповідачами виникли правовідносини з приводу відшкодування шкоди, завданої пошкодженням транспортного засобу в результаті дорожньо-транспортної пригоди (деліктні зобов`язання).

Згідно з частиною першою статті 15 Цивільного кодексу України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 22 ЦК України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки). Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.

Частиною першою статті 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з частинами першою, другою статті 1187 ЦК України джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов`язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою (пункт 1 частини першої статті 1188 ЦК України).

Відповідно до ст. 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобов`язана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Відносини страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регламенту є Закон України «Про обов`язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» від 01 липня 2004 року № 1961-ІV.

Метою здійснення обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності Закон № 1961-ІV (стаття 3) визначає забезпечення відшкодування шкоди, заподіяної життю, здоров`ю та/або майну потерпілих внаслідок ДТП, а також захист майнових інтересів страхувальників.

Об`єктом обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності є майнові інтереси, що не суперечать законодавству України, пов`язані з відшкодуванням особою, цивільно-правова відповідальність якої застрахована, шкоди, заподіяної життю, здоров`ю, майну потерпілих внаслідок експлуатації забезпеченого транспортного засобу (стаття 5 Закону № 1961-IV).

Згідно зі статтею 6 Закону № 1961-IV страховим випадком є ДТП, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров`ю та/або майну потерпілого.

За змістом Закону № 1961 — IV (статті 9, 22-31, 35, 36) настання страхового випадку (скоєння ДТП) є підставою для здійснення страховиком виплати страхового відшкодування потерпілому відповідно до умов договору страхування та в межах страхової суми. Страховим відшкодуванням у цих межах покривається оцінена шкода, заподіяна внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи, в тому числі й шкода, пов`язана зі смертю потерпілого. Для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, подає страховику заяву про страхове відшкодування. Таке відшкодування повинно відповідати розміру оціненої шкоди, але якщо розмір заподіяної шкоди перевищує страхову суму, розмір страхової виплати за таку шкоду обмежується зазначеною страховою сумою.

Відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов`язкове страхування цивільно- правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров`ю, майну третьої особи.

Відтак, відшкодування шкоди власником транспортного засобу або винуватцем ДТП, відповідальність яких застрахована за договором обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, можливе за умови, якщо у страховика не виникло обов`язку з відшкодування шкоди, або розмір шкоди перевищує ліміт відповідальності страховика, а також у разі, коли страховик має право регресу до особи, яка застрахувала свою відповідальність.

Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2019 року в справі №359/2309/17 вказав, що майнова шкода повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду та застрахувала свою цивільно-правову відповідальність, лише у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком.

З огляду на вищенаведене, сторонами договору обов`язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів є страхувальник та страховик. При цьому договір укладається з метою забезпечення прав третіх осіб (потерпілих) на відшкодування шкоди, завданої цим третім особам унаслідок скоєння ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування в розмірі, який у повному обсязі відшкодовує завдану шкоду, деліктне зобов`язання між потерпілим і особою, яка завдала шкоди, припиняється згідно зі статтею 599 ЦК України, а саме: виконанням, проведеним належним чином.

Якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов`язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов`язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Відповідно до п. 77 ч. 1 ст.1 ЗУ «Про страхування», франшиза - частина збитків, що не відшкодовується страховиком згідно з договором страхування та/або законодавством.

Страховик виконав своє зобов`язання перед відповідачем та у страховика відповідача не виникло обов`язку з відшкодування різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою.

За загальним правилом та з огляду на положення ст. 1192 ЦК України, розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

У п. 14 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 4 від 01.03.2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» роз`яснено, що при визначенні розміру та способу відшкодування шкоди, завданої майну потерпілого, судам слід враховувати положення статті 1192 ЦК. Наприклад, з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов`язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ такого ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Згідно з висновком експерта №22841 транспортно-товарознавчого дослідження колісного транспортного засобу «Audi A4», номерний знак НОМЕР_5 , складеного 11.11.2025 судовим експертом Холодцовим Д.В., вартість матеріального збитку, завдана власнику автомобіля «Audi A4», номерний знак НОМЕР_5 , внаслідок пошкодження його в ДТП, яка мала місце 01.05.2025, становить 338856,39 грн.

У свою чергу, сума, яка підлягає відшкодуванню, перевищує суму, відшкодовану позивачеві страховиком.

Як зазначено у ч. 2 ст. 1166 ЦК України, особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, суд приходить до висновку, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача сума, непокрита страховим відшкодуванням 178856,39 грн, що узгоджується зі ст. ст. 1192, 1194 ЦК України та наданим висновком експерта.

Таким чином, компенсація різниці між фактичним розміром шкоди і страховим відшкодуванням шкоди в порядку ст. 1194 ЦК України підлягає стягненню саме з ОСОБА_2 , оскільки останній внаслідок своїх протиправних дій є винним у вчиненні ДТП, яке знаходиться у причинному зв`язку зі шкодою, завданою внаслідок ДТП.

За таких обставин, оскільки вартість майнового збитку, завданого позивачу пошкодженням автомобіля внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, перевищує виплачений позивачу розмір страхового відшкодування, то з відповідача, як винної особи, на користь позивача підлягає стягненню різниця між фактичним розміром шкоди та отриманим страховим відшкодуванням, що становить 178856,39 грн, тобто позовна вимога про стягнення матеріальної шкоди підлягає задоволенню.

За правилами ст. 141 ЦК України підлягають стягненню з відповідача на користь позивача понесені ним документально підтверджені витрати на оплату судового збору в сумі 1430,85 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 141 ЦПК України, інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача.

До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, серед іншого, витрати на професійну правничу допомогу (п. 1 ч. 3 ст. 133 ЦПК України).

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Як вбачається із матеріалів справи, 12 вересня 2025 року між адвокатським об`єднанням «Вестлекс», в особі керуючого партнера, адвоката Олешка Тараса Орестовича та ОСОБА_1 було укладено договір про надання правової допомоги, відповідного до якого АО «Вестлекс» зобов`язується надавати правничу допомогу, здійснюючи представництво інтересів клієнта у справі про відшкодування шкоди (отримання страхової виплати) заподіяної внаслідок ДТП, яка відбулась 01.05.2025 року о 12 год. 16 хв., в судах усіх інстанцій.

Згідно додатку №1 до Договору, за надання правничої допомоги клієнт сплачує АО «Вестлекс» гонорар у розмірі 15% від суми відшкодування, отриманої клієнтом після підписання даного додатку в судовому та/або позасудовому порядку, в тому числі в порядку виконання рішення суду. Суму гонорару передбаченому п. 1 цього додатку клієнт сплачує протягом 2-ох робочих днів з дня отримання грошових коштів.

Відповідно до ч. 3 ст. 141 ЦПК України, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд, серед іншого, враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Враховуючи категорію та незначну складність справи, ціну позову, сталу судову практику щодо розгляду подібних справ, обсяг наданих адвокатом послуг та керуючись принципами справедливості і розумності, з відповідача належить стягнути на користь позивача понесені ним витрати на професійну правничу допомогу в сумі 5000 грн.

Керуючись ст. ст. 10, 12, 89, 141, 258, 263-265, 273, 280-282, 353, 354 ЦПК України, суд

у х в а л и в:

Позовну заяву ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) про відшкодування матеріальної шкоди, - задоволити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) завданої матеріальної шкоди у сумі 178856,39 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , адреса: АДРЕСА_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 ) судовий збір у розмірі 1430,85 грн. та витрати на правову допомогу у розмірі 5000 грн.

В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.

Заява про перегляд заочного рішення може бути подана відповідачем протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів, з дня його проголошення (складення). Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 цього Кодексу.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Романюк В. Ф.