Вирок від 20 травня 2026 р. у справі №335/4864/26 — Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя

1Справа № 335/4864/26 1-кп/335/788/2026

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Запоріжжя

Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя у складі:

головуючого судді - ОСОБА_1 ,

за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,

прокурора - ОСОБА_3 ,

обвинуваченого - ОСОБА_4 ,

захисника адвоката - ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 62026080100000337 від 19.01.2026 року відносно:

- ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Запоріжжя, громадянина України, не одруженого, має на утриманні неповнолітню дитину, освіта середньо-спеціальна, який проходить військову службу на посаді стрільця-кухара 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «солдат», проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби та проходячи її на посаді гранатометника 2 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «солдат», 18 жовтня 2025 року в умовах воєнного стану, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової медичного пункту військової частини НОМЕР_1 НГУ в район АДРЕСА_2 та був відсутній на військовій службі до 27 жовтня 2025 року.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби та проходячи її на посаді стрільця-кухара 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «солдат», 31 грудня 2025 року в умовах воєнного стану, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасової медичного пункту військової частини НОМЕР_1 НГУ в районі АДРЕСА_2 та був відсутній на військовій службі до 17 січня 2026 року.

Крім того, ОСОБА_4 , будучи військовослужбовцем військової служби та проходячи її на посаді стрільця-кухара 2 взводу оперативного призначення 1 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ, у військовому званні «солдат», 10 лютого 2026 року в умовах воєнного стану, діючи умисно, з метою тимчасового ухилення від військової служби, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, в порушення вимог ст. ст. 9, 11, 16, 28, 30, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 3, 4, 6 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, без поважних причин, самовільно залишив місце служби, а саме місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ в АДРЕСА_3 та був відсутній на військовій службі до 16 березня 2026 року.

Судовий розгляд проведено в межах обвинувачення відповідно до ч. 1 ст. 337 КПК України.

Обвинувачений ОСОБА_4 допитаний у суді, не оспорюючи час, місце, спосіб, мотив і мету, вину по обвинуваченню за кримінальними правопорушеннями, передбаченими ч. 5 ст. 407 КК України, визнав повністю, щиро розкаявся.

Обвинувачений ОСОБА_4 в судовому засіданні надав показання, що дійсно проходив військову службу на посаді гранатометника 2 взводу оперативного призначення 2 роти оперативного призначення (на бронетранспортерах) 4 батальйону оперативного призначення військової частини НОМЕР_1 НГУ. Вжовтні 2025 року він залишив місце тимчасової медичного пункту військової частини НОМЕР_1 НГУ в район АДРЕСА_2 та був відсутній на військовій службі до 27.10.2025 року. Після цього, 31.12.2025 року самовільно залишив місце тимчасової медичного пункту військової частини НОМЕР_1 НГУ в районі АДРЕСА_2 та був відсутній на військовій службі до 17.01.2026 року. В наступному, 10.02.2026 року самовільно залишив місце тимчасового розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 НГУ в АДРЕСА_3 та був відсутній на військовій службі до 16.03.2026 року.

Враховуючи те, що обвинувачений та інші учасники процесу не оспорюють всі фактичні обставини справи і судом встановлено, що вони правильно розуміють зміст цих обставин, відсутні будь-які сумніви у добровільності та істинності їх позиції, суд, роз`яснивши учасникам процесу положення ч.3 ст.349 КПК України, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, провів судове слідство у справі щодо всіх фактичних обставин із застосуванням правил ч.3 ст.349, ст.351 КПК України, визнавши недоцільним дослідження в цій частині інших доказів по справі, окрім допиту обвинуваченого.

Аналізуючи зібрані та досліджені докази, суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_4 є доведеною, його дії суд кваліфікує за ч.5 ст.407 КК України, як самовільні залишення місця служби військовослужбовцем без поважних причин, вчинені в умовах воєнного стану.

Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів, з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_4 в скоєнні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, знайшла своє підтвердження в судовому засіданні і доведена повністю поза розумним сумнівом.

При призначенні покарання ОСОБА_4 , суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_4 , суд визнає - щире каяття.

Обставин, що обтяжують покарання стосовно обвинуваченого ОСОБА_4 , судом не встановлено.

Призначаючи вид і міру покарання обвинуваченому ОСОБА_4 , суд враховує характер і ступінь небезпечності вчинених ним злочинів, які віднесено до тяжких злочинів, сукупність всіх обставин його вчинення, дані про особу обвинуваченого, що він визнав свою вину, щиро розкаявся, має на утриманні малолітню дитину, є особою раніше не судимою, має постійне місце проживання, на обліку у лікаря психіатра та нарколога не перебуває. Також, суд враховує позицію прокурора та адвоката.

Тому, суд приходить до висновку, про не можливість виправлення обвинуваченого без ізоляції від суспільства, тобто без реального відбування покарання і призначає йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статей.

З огляду на те, що ОСОБА_4 вчинив декілька злочинів, за жоден з яких він не притягувався раніше до кримінальної відповідальності, остаточне покарання має бути призначено на підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю злочинів.

Підстав для застосування ст.ст. 69 та 75 КК України, судом не встановлено.

Саме таке покарання на думку суду буде достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_4 під час проведення досудового розслідування обрано ухвалою слідчого судді Комунарського районного суд м. Запоріжжя 17.03.2026 року.

Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлено.

Речові докази відсутні.

Керуючись ст.ст. 369-371, 374 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.407 КК України, та призначити наступні покарання:

- по ч.5 ст.407 КК України – покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- по ч.5 ст.407 КК України – покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років;

- по ч.5 ст.407 КК України – покарання у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

На підставі ст.70 ч.1 КК України, за сукупністю злочинів, шляхом поглинання менш суворого покарання більш суворим, визначити остаточне покарання ОСОБА_4 у у виді позбавлення волі строком на 5 (п`ять) років.

До набрання вироком законної сили, запобіжний захід відносно ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у вказаному кримінальному провадженні залишити без змін - у вигляді тримання під вартою.

На підставі ч.5 ст.72 КК України, зарахувати у строк відбуття покарання ОСОБА_4 строк його знаходження в місцях попереднього ув`язнення з часу затримання 17.03.2026 року і до набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

Вирок може бути оскаржений до Запорізького апеляційного суду через Вознесенівський районний суд міста Запоріжжя шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів після його проголошення.

Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

Учасники кримінального провадження мають право отримати копію вироку негайно після його проголошення, особам, які не були присутні при проголошенні вироку, його копія не пізніше наступного дня буде направлена поштою.

Суддя

Вознесеснівського районного суду

міста Запоріжжя ОСОБА_1