Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №308/6898/26 — Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області

Справа № 308/6898/26

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року місто Ужгород

Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області в складі:

головуючого судді Іванова А.П.,

присяжних Шахтер М.Б., Швецов А.Є.,

за участі секретаря судових засідань Бота О.І.,

лікаря-психіатра ОСОБА_1 ,

прокурора Савченка Д.,

особи, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку – ОСОБА_2

представника ОСОБА_2 адвоката Джуган Н.Б.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за заявою Комунального некомерційного підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова Закарпатської обласної ради» про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до закладу з надання психіатричної допомоги,

встановив:

Представник Комунального некомерційного підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» Закарпатської обласної ради звернувся до суду із заявою про примусову госпіталізацію громадянки ОСОБА_2 , 1977 року народження, яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування заявленого посилається на те, що 08 травня 2026 року о 14:40 годині громадянку ОСОБА_2 у супроводі працівників правоохоронних органів та бригади швидкої медичної допомоги (ШМД) було доставлено та госпіталізовано до стаціонарного відділення №2 КНП «ОЗНПД м. Берегова» ЗОР.

Відповідно до акту психіатричного огляду зазначеної комісії у хворої встановлений діагноз - тяжкий психічний розлад в формі Шизоафективний розлад, маніакальний тип. За своїм психічним станом вона становить небезпеку для себе та оточуючих. Внаслідок захворювання хвора має потребу в примусовому лікуванні в умовах психіатричного стаціонару. Оскільки хвора становить небезпеку для себе та оточуючих, згоду на лікування не дала, їй рекомендовано примусову госпіталізацію згідно ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу»

З огляду на викладене просить примусово госпіталізувати громадянку ОСОБА_2 , 1977 р.н., мешканка АДРЕСА_1 , до стаціонарного відділення № 2 КНП «ОЗНПД м.Берегова» ЗОР (структурний підрозділ м. Ужгород), за адресою м. Ужгород, вул. Сергія Мартина, буд. 4а.

В судовому засіданні представники заявника, прокурор заяву підтримали, просили таку задовольнити.

В судовому засіданні особа, стосовно якої вирішується питання про надання їй психіатричної допомоги у примусовому порядку ОСОБА_2 та її адвокат Джуган Н.Б. заперечили проти задоволення заяви.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши матеріали справи у їх сукупності, суд приходить до висновку, що заява підлягає до задоволення з огляду на наступне.

08.05.2026 об 14 год. 40 хв. ОСОБА_3 була госпіталізована у стаціонарне відділення №2 КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» Закарпатської обласної ради у супроводі правоохоронців та ШМД.

Відповідно до висновку комісії лікарів-психіатрів № 19/3 КНП «ОЗНПД м. Берегова» ЗОР ОСОБА_2 страждає на тяжкий психічний розлад у формі шизоафективного розладу, маніакального типу. У зв`язку із психічним станом вона не надала усвідомленої згоди на госпіталізацію до психіатричного стаціонару. Лікування можливе виключно в умовах психіатричного закладу.

Статтею 4 Закону України «Про психіатричну допомогу» передбачено, що психіатрична допомога надається на основі принципів законності, гуманності, додержання прав людини і громадянина, добровільності, доступності та відповідно до сучасного рівня наукових знань, необхідності й достатності заходів лікування, медичної, психологічної та соціальної реабілітації, надання освітніх, соціальних послуг.

Цей Закон визначає правові та організаційні засади забезпечення громадян психіатричною допомогою виходячи із пріоритету прав і свобод людини і громадянина, встановлює обов`язки органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування з організації надання психіатричної допомоги та правового і соціального захисту, навчання осіб, які страждають на психічні розлади, регламентує права та обов`язки фахівців, інших працівників, які беруть участь у наданні психіатричної допомоги, здійсненні соціального захисту та навчання осіб, які страждають на психічні розлади.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 339 ЦПК України за умов, визначених Законом України «Про психіатричну допомогу», заява представника закладу з надання психіатричної допомоги про госпіталізацію особи до закладу з надання психіатричної допомоги у примусовому порядку та заява про продовження такої госпіталізації подаються до суду за місцезнаходженням зазначеного закладу.

Згідно з вимогами ст. 340 ЦПК України у заяві про госпіталізацію особи до психіатричного закладу у примусовому порядку повинні бути зазначені підстави для надання психіатричної допомоги у примусовому порядку, встановлені законом. До заяви додається висновок комісії лікарів-психіатрів та інші відповідні матеріали.

В силу вимог ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу» стаціонарна психіатрична допомога - психіатрична допомога, що включає в себе обстеження стану психічного здоров`я осіб на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами, діагностику психічних розладів, лікування, нагляд, догляд, медико-соціальну реабілітацію осіб, які страждають на психічні розлади, і надається в стаціонарних умовах понад 24 години підряд.

Відповідно до вимог ст. 14 Закону України «Про психіатричну допомогу» особа, яка страждає на психічний розлад, може бути госпіталізована до психіатричного закладу без її усвідомленої згоди або без згоди її законного представника, якщо її обстеження або лікування можливі лише в стаціонарних умовах, та при встановленні в особи тяжкого психічного розладу, внаслідок чого вона вчиняє чи виявляє реальні наміри вчинити дії, що являють собою безпосередню небезпеку для неї чи оточуючих, або неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, який забезпечує її життєдіяльність.

В силу вимог ст. 1 Закону України «Про психіатричну допомогу», тяжкий психічний розлад - розлад психічної діяльності (затьмарення свідомості, порушення сприйняття, мислення, волі, емоцій, інтелекту чи пам`яті), який позбавляє особу здатності адекватно усвідомлювати оточуючу дійсність, свій психічний стан і поведінку.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини щодо застосування підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод особа може бути позбавлена свободи як «психічно хвора», якщо дотримано трьох мінімальних умов: по-перше, має бути достовірно доведено, що особа є психічно хворою; по-друге, психічний розлад повинен бути такого виду або ступеня, що слугує підставою для примусового тримання у психіатричній лікарні; і по-третє, обґрунтованість тривалого тримання у психіатричній лікарні залежить від стійкості відповідного захворювання.

Перед тим як визначати, чи було достовірно доведено, що особа страждає на психічний розлад, вид і ступені якого можуть бути підставою для примусового тримання цієї особи у психіатричній лікарні, суди повинні встановити, чи було таке тримання законним у розумінні підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод, зокрема, чи була дотримана процедура, передбачена чинним законодавством України.

Недотримання вимог норм матеріального чи процесуального права при вирішенні питання про надання особі психіатричної допомоги в примусовому порядку призводить до порушення підпункту «е» пункту 1 статті 5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод.

Відповідність такого позбавлення особи свободи національному законодавству є недостатньою умовою; воно також має бути необхідним за конкретних обставин, які повинен встановити суд, розглядаючи справу.

Судом встановлено, що станом на день звернення представника КНП «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова» Закарпатської обласної ради із заявою про госпіталізацію ОСОБА_2 до психіатричного закладу у примусовому порядку продовжують існувати підстави для такої госпіталізації, встановлені комісією лікарів-психіатрів.

Госпіталізація відповідає вимогам Закону України «Про психіатричну допомогу» та є необхідною, оскільки ОСОБА_2 страждає на тяжкий психічний розлад, унаслідок чого неспроможна самостійно задовольняти свої основні життєві потреби на рівні, необхідному для забезпечення життєдіяльності, а її обстеження та лікування можливі лише в умовах психіатричного стаціонару.

Встановивши вказані обставини, за наявності обґрунтованого висновку комісії лікарів-психіатрів про госпіталізацію ОСОБА_2 у психіатричний стаціонар у примусовому порядку, суд приходить до переконання про наявність передбачених законом підстав для примусової госпіталізації ОСОБА_2 до психіатричного закладу, а тому заяву слід задовольнити.

Керуючись ст.ст. 141, 258, 259, 263, 265, 293, 294, 299, 300 ЦПК України, ст.ст. 30,39,60,63 ЦК України, суд

ухвалив:

Заяву Комунального некомерційного підприємства «Обласний заклад з надання психіатричної допомоги м. Берегова Закарпатської обласної ради» про примусову госпіталізацію ОСОБА_2 до закладу з надання психіатричної допомоги – задовольнити.

Госпіталізувати в примусовому порядку громадянку України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканку АДРЕСА_1 , до стаціонарного відділення № 2 КНП «ОЗНПД м.Берегова» ЗОР (структурний підрозділ м. Ужгород), за адресою м. Ужгород, вул. Сергія Мартина, буд. 4а.

Рішення підлягає негайному виконанню, оскарження рішення не зупиняє його виконання.

Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення в Закарпатський апеляційний суд через Ужгородський міськрайонний суд Закарпатської області.

Суддя Ужгородського

міськрайонного суду А.П. Іванов

Присяжні: М.Б.Шахтер

А.Є. Швецов