Рішення від 14 травня 2026 р. у справі №758/9255/25 — Подільський районний суд міста Києва

Справа № 758/9255/25

Провадження 2-др/

Категорія

Д О Д А Т КО В Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

15 травня 2026 року Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Войтенко Т.В., при секретарі Крупині Ю.А., розглянувши заяву позивачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат та заяву представника відповідача - адвоката Волкова Анатолія Володимировича про ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат у справі №758/9255/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, сплачених на утримання спільного майна, -

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 28 квітня 2026 року у цивільній справі № 758/9255/25 позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто З відповідача ОСОБА_2 на користь позивачки ОСОБА_1 11 798,71 грн понесених нею витрат на утримання спільного майна.

29 квітня 2026 року представник відповідача адвокат Волков А.В. подав Заяву про ухвалення додаткового рішення в порядку статті 270 ЦПК України. Вимоги заяви обґрунтував тим, що судовим рішенням не вирішувалося питання про розподіл судових

витрат. При цьому, у першій заяві по суті відповідача - Відзиві на позовну заяву від 30.07.2025 р. міститься вимога про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 15 000 гривень.

Відповідно до пункту 1.2 Договору про надання правничої допомоги між ОСОБА_2 та адвокатським бюро «Волкова» від 29 липня 2025 року - «в рамках виконання умов даного договору, Виконавець надає правову допомогу та юридичний супровід Клієнта (представництво) при розгляді цивільної справи N?758/9255/25, що перебуває на розгляді у Подільському районному суді м. Києва. Гонорар адвокатського бюро «Волкова» за надання правничої допомоги ОСОБА_2 у даній справі був узгоджений сторонами у фіксованому розмірі в п.3.3 Договору про надання правничої допомоги від 29.07.2025.

Відповідно до п.3.3 Договору розмір гонорару, який клієнт сплачує за надання

правничої допомоги щодо представництва у суді першої інстанції при розгляді

цивільної справи №758/9255/25 складає 12 000 грн. та додатково 3000 грн. за участь у кожному судовому засіданні.

У заяви про ухвалення додаткового рішення представник відповідача зазначає, що на виконання своїх зобов?язань в частині оплати гонорару, ОСОБА_2 30.07.2025 р. оплатив суму гонорару у розмірі 12 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Універсал Банк» (Monobank) від 30.07.2025 р. Цільове призначення платежу: «оплата гонорару за за представництво інтересів у справі 758/9255/25 згідно договору про надання правничої допомоги від 29.07.2025 р. 26.11.2025 р. ОСОБА_2 сплатив на рахунок адвокатського бюро «Волкова`другий платіж у розмірі 3000 гривень, цільове призначення - «оплата гонорару за представництво інтересів у справі N?758/9255/25 (участь у судовому

засіданні 26.11.2025 р.) зг. Договору про надання правничої допомоги від 29.07.2025

р».

В подальшому, 27.11.2025 р. між Адвокатським бюро «Волкова» та ОСОБА_2

укладено додаткову угоду, у якій передбачено зміни щодо подальшої оплати

гонорару, а саме сторони передбачили обов`язок оплатити ОСОБА_2 1500

гривень протягом 3 місяців незалежно від подальшої кількості судових засідань у

справі №758/9255/25.

12.02.2026 р. ОСОБА_2 сплатив на рахунок адвокатського бюро «Волкова»

третій платіж у розмірі 1500 гривень.

Усього ОСОБА_2 силачено гонорар за представництво його інтересів у справі №758/9255/25 у розмірі 16500 гривень. Судове провадження у даній справі тривало з 23.06.2025 р. по 28.04.2026 р.

Відповідно до Акту від 28 квітня 2026 року приймання - передачі наданої правничої допомоги згідно договору про надання правничої допомоги від 29 липня 2025 року

правнича допомога повністю надана Клієнту, а Клієнт у свою чергу повністю оплатив

Виконавцю у повному обсязі гонорар у розмірі 16500 грн.

Посилаючись на те, що суд задовольнив позов частково у розмірі 11798,71 гривень, що складає 27,68% від заявленої ціни позову (11798,71 грн. : 42510грн. * 100%), представник відповідача обґрунтовував, що позивачка повинна компенсувати відповідачу 72,32% сплаченого ним гонорару адвокату Волкову А.В., адже сторони несуть витрати пропорційно задоволеній частині позовних вимог.

Відтак, представник відповідача просив ухвалити додаткове рішення у справі та стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 11 932,80 грн.

30 квітня 2026р. позивачка ОСОБА_1 подала до суду Заяву про ухвалення додаткового рішення, у якій просила вирішити питання про розподіл судових витрат та стягнути з відповідача витрати на сплачений нею судовий збір у розмірі 1211,20 грн.

Незважаючи на те, що позов задоволено частково, позивачка просила стягнути на її користь судовий збір у повному розмірі.

Зазначала, що на її утриманні перебувають діти, вона одноосібно несла впродовж тривалого часу витрати на утримання спільного з відповідачем майна. Рішенням суду підтверджене існування боргу відповідача; суд встановив, що відповідач ухилявся від виконання свого обов`язку співвласника. При цьому відповідач затягував розгляд справи, подавав зустрічну позовну заяву на суму 80 000 грн., яка не була прийнята судом, заявляв про неможливість мирного врегулювання спору, а паралельно подав позов про примусовий викуп частки позивачки за 1 470 000 грн.

Позивачка стверджує, що вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд відповідно до статті 141 ЦПК України повинен врахувати поведінку сторони під час розгляду справи та дії сторони щодо досудового вирішення спору та врегулювання спору мирним шляхом. Попри це, відповідач не вживав жодних заходів для мирного врегулювання спору, навпаки заявляв про неможливість мирного врегулювання спору та заявляв безпідставний зустрічний позов.

Крім того, відповідач зловживає своїми процесуальними правами. В усіх 5 справах, які перебувають в провадженні суду, загальна сума гонорарів адвокату Волкову А.В. складає 210 000 грн. Відповідач ОСОБА_2 сплачує лише 5 000,00 грн щомісячно на дитину, однак вже сплатив 210 000 грн. своєму адвокату. Відповідач зі своїм адвокатом вигадали модель оплати витрат на правову допомогу залежно від кількості судових засідань, у зв`язку з чим свідомо затягують розгляд справи.

Позивачка просила відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про ухвалення додаткового рішення. Вирішуючи питання про стягнення на її користь судового збору в повному обсязі, просила врахувати процесуальну поведінку відповідача та його представника: подано необґрунтований зустрічний позов, подано заяву про витрати на правничу допомогу з ретроспективним актом від 28 квітня 2026р. та з перевищенням попереднього розрахунку на 1500 грн.

Відтак, у заяві про ухвалення додаткового рішення від 30 квітня 2026р. ОСОБА_1 просила стягнути з ОСОБА_2 на її користь 1211,20 грн. витрат на сплату нею судового збору.

Згідно протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 01 травня 2026 року заяви передано на розгляд судді Войтенко Т.В.

1 травня 2026р. було зареєстровано Заперечення ОСОБА_1 від 30.04.2026 на Заяву представника відповідача Волкова А.В. про ухвалення додаткового рішення.

У заяві позивачка зазначає про непропорційність витрат на правову допомогу, які заявляє досягнення відповідач. Відповідач має 5 справ з позивачкою, за участь у яких адвокату Волкову А.В. сплачено 210 000 грн. Витрати на адвоката є не пропорційними вимогам позовних заяв. Понесення витрат на правову допомогу мало б доводитися актом приймання-передачі послуг. Однак, останнє засідання у даній справі відбулося 28 квітня 2026р. та акт підписаний також цією датою. Вважає, що на практиці не могло статися так, щоб відповідач міг передбачити участь у судовому засіданні 28 квітня 2026р. в порядку ВКЗ тривалістю 45 хв. Без акту неможливо встановити загальний обсяг наданих послуг - 9 годин, погодинну ставку - 1833 грн, перелік конкретних робіт та часу, витраченого на кожну з них.

Позивачка вважає, що заявляючи вимогу про стягнення судових витрат у розмірі 16 500 грн., відповідач перевищив на 1500 грн заплановані витрати на правову допомогу. Відповідач також допустив арифметичну помилку, вираховуючи відсоток, на який задоволено позовні вимоги позивачки. Ціна позову у даній справі складала 42610 грн, а не 42510 грн. Відтак, відповідач невірно порахував відсоток задоволених позовних вимог.

ОСОБА_1 вказує, що згідно з Актом від 28.04.2026 р., загальний обсяг правничої допомоги склав 9 годин, з яких: - підготовка відзиву (8 аркушів) - 3 години; - консультування та формування додатків - 2 години; - участь у 4 судових засіданнях - 3,5 години; - заперечення на клопотання (3 аркуші) - 0,5 години. Тобто обсяг роботи є мінімальним: один процесуальний документ, одне заперечення на 3 аркуші та участь у чотирьох засіданнях.

Ціна позову складала 42 610 гривень. Заявлена сума витрат на правничу допомогу

(16500 грн) становить 38,7% від ціни позову. Такий розмір витрат є явно

непропорційним для справи зазначеної складності та вартості. Стягнення витрат у

розмірі 11 932,80 грн фактично перевищувало б суму, стягнуту судом на користь

і позивача (11 798,71 грн), що повністю нівелює результат часткового задоволення

позову та суперечить принципу пропорційності.

Заявлена ставка 1 833 грн за годину не відповідає рівню складності справи. Для

порівняння: ставки на рівні 1500-2000 грн/год є характерними для складних

корпоративних, банківських або міжнародних спорів, а не для типових спорів про

комунальні платежі з ціною позову менше 50 000 грн.

Заперечуючи проти стягнення витрат на правову допомогу на користь відповідача, позивачка просила врахувати, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача.

Відповідно до частини дев?ятої статті 141 ЦПК України, якщо спір виник

внаслідок неправильних дій сторони, суд має право покласти на таку сторону

судові витрати повністю або частково незалежно від результатів вирішення

спору. Суд має звернути увагу на фундаментальне протиріччя позиції відповідача

ОСОБА_2 : в одних справах ОСОБА_2 наполегливо стверджує про своє право власності на 1/2 частку квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Одночасно ОСОБА_2 відмовляється виконувати елементарний обов?язок співвласника - нести витрати на утримання спільного майна, передбаченийстаттею 360 ЦК України, що і стало підставою для звернення позивача до суду у даній справі. У зустрічному позові у цій же справі (на суму 80000 грн) відповідач заявив про неможливість мирного врегулювання спору, водночас ухиляючись від добровільної сплати навіть тієї частини комунальних платежів, яку суд визнав

безспірною. Таким чином, спір у справі №758/9255/25 виник виключно внаслідок

неправильних дій відповідача - систематичної відмови нести витрати на

утримання майна, співвласником якого він себе визнає та право на яке він активно

відстоює в паралельних судових справах. Якби ОСОБА_2 добровільно виконував

свій обов?язок співвласника відповідно до статті 360 ЦК України, позивач не мала б

підстав для звернення до суду, і відповідач не поніс би жодних витрат на правничу

допомогу.

Протягом усього часу існування спору ОСОБА_2 жодного разу не

запропонував сплатити хоча б частину заборгованості за комунальні послуги

- ні до подання позову, ні під час розгляду справи, ні після ухвалення рішення.

ОСОБА_1 зазначила, що суд має дати належну оцінку ситуації, що склалася, з огляду на її очевидну нелогічність: Позивач ОСОБА_1 роками одноосібно сплачувала комунальні послуги квартиру, яка перебуває у спільній частковій власності, виконуючи обов?язок за себе та за відповідача; Відповідач ОСОБА_2 жодного разу не запропонував добровільнокомпенсувати хоча б частину цих витрат. Сума витрат відповідача ОСОБА_2 на адвоката Волкова В.А. (16 500 грн) фактично перевищує суму, визнану судом до стягнення на користь позивача (11 798,71 грн) - тобто відповідач ОСОБА_2 віддав перевагу оплаті

адвоката, а не виконанню свого законного обов`язку. При цьому позивач отримує лише часткову компенсацію (11 798,71 з 42 610 грн) у номінальному розмірі, без урахування інфляційних втрат за весь період, протягом якого вона одноосібно несла тягар утримання спільного майна.

Вирішуючи питання про стягнення додаткових витрат на правову допомогу на користь відповідача, позивачка просила врахувати, що на її утриманніу Польщі - 4 особи: неповнолітня дитина (12 р.), повнолітня донька дитина з інвалідністю (студентка), двоє батьків-пенсіонерів. ОСОБА_2 сплачує - 5 000 грн/міс на молодшу, 0 грн на старшу з інвалідністю. Покладення витрат на адвоката на позивача безпосередньо

погіршить становище дітей та непрацездатних членів сім?ї.

Відтак, ОСОБА_1 просить відмовити у задоволенні заяви представника відповідача Волкова А.В. від 29.04.2026 р. про ухвалення додаткового рішення у справі №758/9255/25 щодо стягнення з ОСОБА_1 витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 11932,80 грн з підстав: -порушення порядку подання доказів витрат (ч. 8 ст. 141 ЦПК України); -виникнення спору внаслідок неправильних дій відповідача - систематичної відмови нести витрати на утримання спільного майна (ч. 9 ст. 141 ЦПК України, ст. 360 ЦК України); -неспівмірності заявлених витрат (ч. 4, 5 ст. 137 ЦПК України);

- перевищення попереднього розрахунку (ч. 4 ст. 141 ЦПК України); - арифметичних помилок у розрахунку заявника.

3 травня 2026р. від відповідача ОСОБА_2 надійшла Відповідь на заперечення ОСОБА_1 щодо ухвалення додаткового рішення накористь ОСОБА_2 ..

Відповідач зазначає, що правильно вирахував суму понесених ним витрат на правову допомогу, яка надавалася адвокатом Волковим А.В. Сума витрат 15 000 тисяч гривень була попередня сума витрат, яку було вказано першій заяві по суті - відзиві. Оскільки відповідач не міг передбачити скільки буде засідань, тому було оплачено 12 000 гривень фіксованої ставки та передбачено 3000 гривень за одне засідання. Відбулося 4 судових засідання, відповідач мав би сплатити адвокату додатково 12 000 гривень (всього 24 000). Однак, адвокат враховуючи майновий стан відповідача та статус військовослужбовця зменшив розмір гонорару до 1500 гривень, а всього по справі 16 500 гривень. Отже, збільшення кінцевого розрахунку на 1500 гривень (від початкової суми 15.000 грн. що у відзиві) відбулося внаслідок тривалого розгляду справи. Заяву Волковим А.В. про ухвалення додаткового рішення подано протягом 5-ти днів після оголошення судового рішення, а тому, вона підлягає задоволенню в повному обсязі.

4 травня 2026р. від ОСОБА_1 надійшло спростування позиції ОСОБА_2 , викладеної у відповіді на її заперечення проти ухвалення додаткового рішення на користь ОСОБА_2 .

ОСОБА_1 зазначає, що Акт приймання-передачі правничої допомоги від 28.04.2026 р. включає в перелік наданих послуг «участь у судовому засіданні 28.04.2026 р.», тобто цей документ фізично не міг існувати до закінчення розгляду справи. У заяві представника ОСОБА_2 допущено помилку: «42 510» замість «42 610». Спроба відповідача мінімізувати значення цієї помилки не заслуговує на увагу: адвокат, який отримує 1833 грн за годину роботи, зобов`язаний забезпечити точність розрахунків у процесуальних документах. Крім того, як було зазначено в запереченнях позивача, помилка не обмежується однією цифрою хибним є і відсоток 27,68%, і змішування десяткового дробу з відсотковим знаком у формулі «0,7232 %». Відповідач жодного з цих аргументів не спростував. Зменшуючи розмір гонорару, фактично сторона відповідача визнає, що реальна вартість послуг адвоката є штучною та довільною, оскільки може змінюватися залежно від бажання адвоката, а не від обсягу чи складності виконаної роботи.

Відповідно до частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо:

1) стосовно певної позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення;

2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що треба виконати;

3) судом не вирішено питання про судові витрати;

4) суд не допустив негайного виконання рішення у випадках, встановлених статтею 430 цього Кодексу.

Як передбачено частиною третьою статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення, а в разі якщо суд вирішує лише питання про судові витрати - без повідомлення учасників справи.

Сторони в судове засідання не з`явилися, про розгляд справи повідомлялися через систему "Електронний суд".

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про часткове задоволення заяв про ухвалення додаткового рішення, зважаючи на таке.

Судом встановлено, що при подачі позовної заяви позивачка ОСОБА_1 сплатила судовий збір у розмірі 1211,20 грн., що підтверджується квитанцією №8270 1548 2410 4906 від 4 червня 2025р..

В свою чергу, відповідач ОСОБА_2 29 липня 2025р. уклав Договір про надання правничої допомоги з Адвокатським бюро «Волкова».

Відповідно до пункту 1.2 Договору про надання правничої допомоги між ОСОБА_2 та адвокатським бюро «Волкова» від 29 липня 2025 року - «в рамках виконання умов даного договору, Виконавець надає правову допомогу та юридичний супровід Клієнта (представництво) при розгляді цивільної справи №758/9255/25, що перебуває на розгляді у Подільському районному суді м. Києва.

Відповідно до п.3.3 Договору розмір гонорару, який клієнт сплачує за надання

правничої допомоги щодо представництва у суді першої інстанції при розгляді

цивільної справи №758/9255/25 складає 12 000 грн. та додатково 3000 грн. за участь у кожному судовому засіданні.

У зв`язку з розглядом даної справи №758/9255/25 ОСОБА_2 30.07.2025 р. оплатив гонорар у розмірі 12 000 гривень, що підтверджується платіжною інструкцією АТ «Універсал Банк» (Monobank) від 30.07.2025 р.

Також, 26.11.2025 р. ОСОБА_2 сплатив на рахунок адвокатського бюро «Волкова» другий платіж у розмірі 3000 гривень, цільове призначення - «оплата гонорару за представництво інтересів у справі N?758/9255/25 (участь у судовому

засіданні 26.11.2025 р.) зг. Договору про надання правничої допомоги від 29.07.2025

р».

В подальшому, 27.11.2025 р. між Адвокатським бюро «Волкова» та ОСОБА_2

укладено додаткову угоду, у якій передбачено зміни щодо подальшої оплати

гонорару, а саме сторони передбачили обов`язок оплатити ОСОБА_2 1500

гривень протягом 3 місяців незалежно від подальшої кількості судових засідань у

справі №758/9255/25.

12.02.2026 р. ОСОБА_2 сплатив на рахунок адвокатського бюро «Волкова»

третій платіж у розмірі 1500 гривень.

Усього ОСОБА_2 сплачено гонорар за представництво його інтересів у справі №758/9255/25 у розмірі 16500 гривень.

Вирішуючи заяви обох сторін про ухвалення додаткового рішення, суд виходить з принципу пропорційності.

Так, звертаючись до суду, позивачка ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача ОСОБА_2 42610,00 грн. понесених нею витрат на сплату комунальних послуг на утримання спільного майна.

Рішенням Подільського районного суду міста Києва від 28 квітня 2026р. позов було задоволено частково та стягнуто на користь позивачки 11798,71 грн.

Таким чином, суд задовольнив позовні вимоги позивачки на 27,69%; відповідно - суд відмовив у задоволенні позову на 72,31%.

Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, позивачка ОСОБА_1 просить стягнути з відповідача сплачений нею судовий збір в повному обсязі.

Звертаючись до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, відповідач ОСОБА_2 просить стягнути з позивачки 72,32% від сплачених ним витрат на правову допомогу.

Відповідно до ч. 1, п. 1 ч. 3 ст. 133 та ч. 1-3 ст. 137 ЦПК України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних із розглядом справи.

До витрат, пов`язаних із розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу. Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Водночас, як визначено ч. 2 ст. 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 1, 2 ст. 141 ЦПК України унормовано, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Щодо розподілу витрат на сплату судового збору

Зважаючи на те, що суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог на 27,69%, то з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 335,38 грн., що становить 27,69% від суми 1211,20 грн.

Щодо розподілу витрат на оплату правової допомоги

Згідно з ч. 8 ст. 141 ЦПК України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Статтею 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» визначено, що при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Відповідно до Акту приймання - передачі наданої правничої допомоги від 28 квітня 2026 року, складеного між адвокатським бюро «Волкова» та ОСОБА_2 , правнича допомога повністю надана Клієнту, а Клієнт повністю оплатив Виконавцю у повному обсязі гонорар у розмірі 16500 грн.

Надана правова допомога Клієнту, полягала у наступному:

-Консультування та формування додатків, доказової бази при поданні відзиву на

позовну заяву у справі N?758/9255/25 (2 години). -Підготовка, складення та подача відзиву на позовну заяву у цивільній справі N?758/9255/25 (8 аркушів, 3 години).- Участь у судовому засіданні 16 вересня 2025 року безпосередньо у суді, враховуючи час прибуття до суду (1 година). - Участь у судовому засіданні 26 листопада 2025 року ВКЗ (45 хв.)

- Участь у судовому засіданні 09 лютого 2026 року безпосередньо у суді, враховуючи

час прибуття до суду (1 година). - Участь у судовому засіданні 28 квітня 2026 року ВКЗ (45 хв.) - Письмове заперечення на клопотання позивача від 10.04.2026 р. (3 арк, 30 хв.)

Також відповідно до даного акту, «загальна кількість годин з надання правничої

допомоги: 9 годин. Гонорар у даній справі сформований у розрахунку 1833 грн. за

надання 1 (однієї) години правничої допомоги. Претензій у сторін щодо умов

виконання договору та оплати послуг - немає».

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (наданих послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

При встановленні гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У частині третій статті 141 ЦПК України передбачено, що при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.

Тобто у ЦПК України передбачено критерії визначення та розподілу судових витрат: 1) їх дійсність; 2) необхідність; 3) розумність їх розміру з урахуванням складності справи та фінансового стану учасників справи.

Такий висновок міститься у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц.

У вказаній постанові Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що принцип змагальності знайшов своє втілення, зокрема, у положеннях частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, відповідно до яких саме на іншу сторону покладено обов`язок обґрунтування наявності підстав для зменшення розміру витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами, а також обов`язок доведення їх неспівмірності, тому при вирішенні питання про стягнення витрат на професійну правничу допомогу слід надавати оцінку виключно тим обставинам, щодо яких інша сторона має заперечення.

Отже, при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд має враховувати конкретні обставини справи, загальні засади цивільного законодавства та критерії відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Схожі за змістом висновки викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2022 року у справі № 357/380/20, від 08 червня 2021 року у справі 550/936/18.

Водночас суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи. Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 02 липня 2020 року в справі № 362/3912/18 (провадження № 61-15005св19).

Судом встановлено, що при ухваленні рішення суд не вирішив питання про понесені позивачем судові витрати на професійну правничу допомогу.

З огляду на складність і категорію справи, обсяг виконаних адвокатом робіт, кількість судових засідань та їх тривалість, у яких брав участь представник позивача, кількість підготовлених адвокатом процесуальних документів та їх необхідність, беручи до уваги принципи співмірності та розумності судових витрат, їх необхідність у цьому випадку, зважаючи також і на тривалість розгляду справи, суд вважає, що за обставинами цієї справи відповідатимуть наведеним вище критеріям та будуть обґрунтованими витрати на професійну правничу допомогу у сумі 7000 грн., які підлягають стягненню на користь позивача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки суд відмовив у задоволенні позовних вимог на 72,31%, то з позивачки ОСОБА_1 на користь відповідача ОСОБА_2 підлягає стягненню 5061,70 грн. витрат на правову допомогу, що становить 72,31% від суми 7000 грн.

Таких висновків суду не спростовують доводи позивачки про те, що відповідач впродовж тривалого періоду не сплачував за комунальні послуги, проявляв недоброчесну поведінку щодо неналежного утримання дитини, сприяв затягуванню справи, зловживав процесуальними правами, адже такі доводи стосуються позовних вимог та не стосуються вирішення питання про розподіл судових витрат.

Доводи ОСОБА_1 про те що 28 квітня 2026р. акт прийому-передачі послуг не міг бути підписаний, є неспроможним, адже такий міг бути підписаний після судового засідання та передбачати участь адвоката у судовому засіданні 28 квітня 2026р, та бути поданий до суду 30 квітня 2026р.

Суд ставиться критично до доводів ОСОБА_4 про зловживання процесуальними правами зі сторони ОСОБА_2 , адже право подати зустрічний позов суд не може вважати зловживанням процесуальними правами. Суд висловив позицію щодо неможливості прийняття зустрічного позову до спільного розгляду з первісним позовом в ухвалі суду, однак повернення зустрічного позову не свідчить про зловживання процесуальними правами зі сторони відповідачів.

Отже, заяви позивачки ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення підлягають задоволенню частково: позивачці має бути компенсовано судовий збір у розмірі 335,38 грн., а відповідачу мають бути компенсовані витрати на правову допомогу у розмірі 5061,70 грн.

Вимоги про компенсацію позивачці понесених нею витрат на правову допомогу позивачка у заяві про ухвалення додаткового рішення не заявляла.

Керуючись статтями 134, 141, 270, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву позивачки ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення та заяву представника відповідача - адвоката Волкова Анатолія Володимировича про ухвалення додаткового рішення - задовольнити частково.

Ухвалити додаткове рішення у справі №758/9255/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення коштів, сплачених на утримання спільного майна.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 335,38 гривень витрат на сплату судового збору.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 5061,70 грн. витрат на правову допомогу.

В решті вимог заяв ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - відмовити.

Додаткове рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Додаткове рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги додаткове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , АДРЕСА_1 , ІПН НОМЕР_1

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , АДРЕСА_2 , ІПН НОМЕР_2 .

Суддя Т. В. Войтенко