Рішення від 08 червня 2025 р. у справі №757/26207/24-ц — Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

Справа № 757/26207/24-ц

пр. 2-2207/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 червня 2025 року Печерський районний суд м. Києва

у складі головуючого судді Головко Ю. Г.,

за участю секретаря судового засідання Сіренко С. О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Донецький ВДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Крамоторськ), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини та індексацію, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 у червні 2024 року звернулась до Печерського районного суду м. Києва із позовом до ОСОБА_2 , третя особа: Донецький ВДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Крамоторськ), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини та індексацію.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30.03.2010 у цивільній справі № 2-1785/10 визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з якої: шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано; визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 ; визначено розмір аліментів, що підлягає щомісячному стягненню з ОСОБА_2 на користь неповнолітньої дитини в розмірі 1300,00 грн: розподілено майно, що підпадає під поняття спільної сумісної власності.

У встановлений законом строк, 30.03.2010 позивач отримала у Ворошиловському районному суді м. Донецька виконавчий лист за № 2-1783, який був направлений на виконання до ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку.

Проте, аліменти відповідачем згідно вказаного виконавчого листа сплачувалися нерегулярно та не в повному обсязі, без врахування індексу інфляції на час виплати аліментів, у зв`язку з чим, позивачка просить суд стягнути з відповідача прострочення сплати аліментів за період з березня 2010 року по серпень 2020 року в сумі 133 955,54 грн та індексацію розміру аліментів за період з жовтня 2012 року по серпень 2020 року в сумі 3 455,14 грн.

Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва Матійчук Г. О. від 10.06.2024 заявлено самовідвід від розгляду цивільної справи.

Згідно з Розпорядженням керівника апарату Печерського районного суду м. Києва Ліннік Н. В. № 243 від 12.06.2024 справу № 757/26207/24-ц призначено до проведення повторного автоматизованого розподілу справи: у зв`язку із задоволенням заяви про самовідвід судді по розгляду провадження.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.06.2024 року, справу передано для розгляду судді Головко Ю. Г.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 18.07.2024 відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін та призначено судове засідання для розгляду справи по суті.

У судове засідання представник позивача не з`явилась, до суду подала заяву про розгляд справи її у відсутність, вимоги підтримала, просила задовольнити з викладених обставин .

Представник відповідача подав відзив на позовну заяву із запереченнями проти задоволення позовних вимог, просив відмовити у задоволенні позову, посилаючись на підстави та обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Судом встановлено, що ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30.03.2010 у цивільній справі № 2-1785/10 визнано мирову угоду між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 згідно з якої: шлюб, зареєстрований між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , розірвано; визначено місце проживання неповнолітньої ОСОБА_3 з матір`ю ОСОБА_1 ; визначено розмір аліментів, що підлягає щомісячному стягненню з ОСОБА_2 на користь неповнолітньої дитини в розмірі 1300,00 грн: розподілено те майно, що підпадає що підпадає під поняття спільної сумісної власності.

У встановлений законом строк, 30.03.2010 позивач отримала у Ворошиловському районному суді м. Донецька виконавчий лист за № 2-1783, який був направлений на виконання до ВДВС Ворошиловського районного управління юстиції у м. Донецьку.

21.09.2011 відкрито виконавче провадження № НОМЕР_1 з примусового виконання вищевказаного виконавчого листа, 26.03.2012 винесено постанову про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження. У зв`язку з погашенням боргу по аліментам (станом на 01.05.2012 в сумі 29900 гривень) майно боржника звільнено з-під арешту.

01.11.2012 винесено постанову про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження (направлення виконавчого провадження за належністю до іншого відділу ДВС). Згідно отриманої заяви від боржника, останній працює на ПП «Сана», яке знаходиться за адресою: Донецька область. Волноваськпп район, с. Доля, вул. Перемоги, 1-Б, що територіально належить до ВДВС Волноваського РУК). Заборгованість станом на 01.10.2012 становила 10539,28 грн. Вказане підтверджується відповіддю Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції від 17.11.2023 № 55531/49508-26-23/4 5.3. Мирова угода між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 затверджена ухвалою Ворошиловського районного суду м. Донецька від 30 березня 2010 року у цивільній справ: № 2-1785/10, не скасована. Виконавчий лист було пред`явлено до виконання, але постановою про закінчення виконавчого провадження від 01.11.2012 виконавчий лист був направлений до ВДВС Волноваського РУЮ Донецької області, яка знаходиться на тимчасово окупованій території, тобто втрачений.

З огляду на викладене, з метою захисту прав ОСОБА_3 , було направлено заяву до Селидівського міського суду Донецької області про поновлення строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання та видачу дубліката виконавчого листа по справі № 2-1785/10 про стягнення з ОСОБА_2 аліментів у розмірі 1300,00 гри. на утримання дитини до її повноліття.

Ухвалою Селидівського міського суду м. Донецька від 07.02.2024 у цивільній справі № 2-1785/10 вказану заяву задоволено.

Внаслідок невиконання Відповідачем ухвали Ворошиловського районного суд) м. Донецька від 30.03.2010 року у цивільній справі № 2-1785/10 за ним утворилася заборгованість по виплатам аліментів на утримання доньки станом на 01.10.2012 у розмірі 10 539,28 грн. Окрім того, заборгованість за період з жовтня 2012 року по 30.08.2020 року склала - 123 416.26 грн. Загальна сума заборгованості складала 133 955,54 грн. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП № НОМЕР_1 від 21.05.2024 аліментів, нарахований державним виконавцем, відповідачем в судовому порядку не оскаржувався.

Заборгованість зі сплати аліментів на утримання дитини Відповідачем сплачена, що підтверджується постановою про закриття вищевказаного виконавчого провадження від 16.05.2024 та банківською випискою про надходження коштів від 21.05.2024.

Відповідно до частини другої статті 141 СК України розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини. Обсяг відповідальності батьків не залежить від проживання їх разом чи окремо від дитини, і цей факт не звільняє від обов`язку забезпечувати такі умови життя дитини, які є достатніми для фізичного, інтелектуального, морального, культурного, соціального та духовного розвитку.

Крім того, відповідно до Закону України від 17 травня 2017року N2037-VIII"Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення захисту права дитини на належне утримання шляхом вдосконалення порядку стягнення аліментів" аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини.

Статтею 180 СК України встановлено обов`язок батьків утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (частина третя статті 182 СК України у редакції, чинній на час ухвалення рішення про стягнення аліментів).

У будь-якому випадку, чи то у разі стягнення аліментів у частці від доходу, чи у твердій грошовій, цей платіж є періодичним і повинен сплачуватися платником аліментів кожного місяця.

Тобто, у разі несплати аліментів у поточному місяці, з 01 числа наступного місяця виникає заборгованість, яка тягне відповідальність у вигляді неустойки.

Згідно з частиною першою статті 196 СК Українипри виникненні заборгованості з вини особи, яка зобов`язана сплачувати аліменти за рішенням суду, одержувач аліментів має право на стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі 1 % від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення полягає в тому, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів враховується розмір несплачених аліментів за кожен місяць та кількість днів прострочення за кожним платежем окремо.

Аліменти нараховуються щомісячно, тому строк виконання цього обов`язку буде різним, а отже, кількість днів прострочення сплати аліментів за кожен місяць також буде різною.

Законодавець установив розмір пені - 1 % за кожен день прострочення та період, за який нараховується пеня - за кожен день, починаючи з наступного, у який мала бути здійснена сплата аліментів за відповідний місяць, але таке зобов`язання не було виконане, і до дня, у який проведена сплата заборгованості чи до дня ухвалення судом рішення про стягнення пені.

Внаслідок невиконання Відповідачем ухвали Ворошиловського районного суд) м. Донецька від 30.03.2010 у цивільній справі № 2-1785/10 за ним утворилася заборгованість по виплатам аліментів на утримання доньки станом на 01.10.2012 у розмірі 10 539,28 грн. Окрім того, заборгованість за період з жовтня 2012 року по 30.08.2020 року склала - 123 416.26 грн. Загальна сума заборгованості складала 133 955,54 грн. Розмір заборгованості підтверджується розрахунком заборгованості зі сплати аліментів по ВП № НОМЕР_1 від 21.05.2024 аліментів, нарахований державним виконавцем, відповідачем в судовому порядку не оскаржувався.

Отже, відповідач зобов`язаний сплачувати аліменти, що свідчить про наявність презумпції вини платника аліментів у виникненні заборгованості з їх сплати та є підставою для застосування до відповідача відповідальності, передбаченої ч. 1 ст. 196 СК України.

Неустойка (пеня) - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності. Це додаткові втрати неналежного боржника, майнове покарання його за невиконання або невчасне виконання обов`язку сплатити аліменти.

У статті 196 СК України не встановлено будь-яких обмежень періоду нарахування пені, навпаки, в ній зазначено, що пеня нараховується за кожен день прострочення. Правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки тим місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Пунктом 22 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» № 3від 15 травня 2006рокусудам роз`яснено, що передбаченаст.196СКвідповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) настає лише за наявності вини цієї особи. На платника аліментів не можна покладати таку відповідальність, якщо заборгованість утворилася з незалежних від нього причин, зокрема, у зв`язку з несвоєчасною виплатою заробітної плати, затримкою або неправильним перерахуванням аліментів банками. В інших випадках стягується неустойка за весь час прострочення сплати аліментів. Суд може зменшити розмір неустойки з урахуванням матеріального та сімейного стану платника аліментів, а за передбачених ст. 197 СК умов - повністю або частково звільнити його від сплати заборгованості.

Частиною 4 ст. 263 ЦПК України визначено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

При визначенні суми неустойки (пені) суд керується правовою позицією, викладеній в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25 квітня 2018 року № 572/1762/15-ц щодо порядку проведення розрахунку неустойки (пені), яка стягується на підставі ст. 196 СК України. Зокрема, зазначено, що правило про стягнення неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення означає, що при обчисленні загальної суми пені за прострочення сплати аліментів ураховується сума несплачених аліментів та кількість днів прострочення. Оскільки аліменти нараховуються щомісячно, строк виконання цього обов`язку буде різним, отже і кількість днів прострочення також буде різною залежно від кількості днів у місяці. Тобто, пеня за прострочення сплати аліментів повинна нараховуватися на всю суму несплачених аліментів за кожен день прострочення її сплати, а її нарахування не обмежується тільки місяцем, у якому не проводилося стягнення.

Позивачем в позовній заяві був наведений розрахунок суми пені за період 01.10.2012 -30.08.2020, з яким суд погоджується.

При цьому згідно ч.1 ст. 196 СК України, сума пені не може бути більшою ніж 100% заборгованості по аліментам на дитину, яка підлягає до стягнення.

Належних та допустимих доказів того, що розмір заборгованості відповідача по сплаті аліментів є іншим, відповідачем не надано.

Відсутність вини відповідача в утворенні заборгованості зі сплати аліментів, підстав для зменшення розміру неустойки чи звільнення відповідача від сплати заборгованості судом не встановлено.

Оскільки розмір неустойки не може перевищувати розміру заборгованості по аліментам, то неустойка за несвоєчасну сплату аліментів відповідача на утримання неповнолітніх дітей становить 133 955,54 грн.

Частинами першою та другою статті 184 СК України визначено, суд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону, якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

До 12 червня 2016 року спеціального закону про індексацію аліментів не було прийнято, а в Україні діяв Закон України «Про індексацію грошових доходів населення» (від 03 липня 1991року № 1282-XII). У частині першій статті 2 цього Закону визначені об`єкти індексації грошових доходів населення; при цьому розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, до цих об`єктів не відносився.

Верховний Суд України у своїй постанові від 06 листопада 2013 року, прийнятій у справі № 6-113цс13, висловив позицію про те, що розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, на підставі частини другої статті 184 СК України, підлягає індексації за аналогією закону згідно з пунктом 8 статті 8 ЦПК України у порядку, передбаченому Законом України «Про індексацію грошових доходів населення».

Індексація грошових доходів населення - це встановлений законами та іншими нормативно-правовими актами України механізм підвищення грошових доходів населення, що дає можливість частково або повністю відшкодовувати подорожчання споживчих товарів і послуг (стаття 1 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення»).

Частиною першою статті 2 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» встановлено, що індексації підлягають грошові доходи громадян, одержані ними в гривнях на території України і які не мають разового характеру.

Правила обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації та сум індексації грошових доходів населення визначені у Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078 (далі - Порядок № 1078).

Відповідно до положень частин першої-четвертої статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» (у редакції, чинній до 24 грудня 2015 року) індексація грошових доходів населення проводиться в разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлюється в розмірі 101 відсоток. Обчислення індексу споживчих цін для індексації грошових доходів населення провадиться наростаючим підсумком, починаючи з місяця введення в дію цього Закону. Для проведення подальшої індексації грошових доходів населення обчислення індексу споживчих цін починається за місяцем, у якому індекс споживчих цін перевищив поріг індексації, зазначений у частині першій цієї статті.

Законом України від 24 грудня 2015 року № 911-VIII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» (який набув чинності 01 січня 2016 року) у частині першій статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» величину «101» замінено величиною «103».

Отже, з правового аналізу статті 4 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» можна зробити висновок, що індексація аліментів, визначених судом у твердій грошовій сумі, проводиться лише у разі, коли величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації, який установлено в розмірі 101 відсотки до 01 січня 2016 року, з 01 січня 2016 року така індексація проводиться у разі перевищення 103 відсотки.

При цьому, з огляду на Порядок № 1078, зокрема Додаток 1 «Приклад обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації» до Порядку, індексація проводиться щомісячно (колонка «Величина приросту індексу споживчих цін для проведення індексації» у таблиці Додатку 1), починаючи з місяця, у якому величина індексу споживчих цін перевищила поріг індексації і подальша зміна розміру індексації відбувається у разі, коли індекс споживчих цін наростаючим підсумком знову перевищить поріг індексації.

Відповідно до абзаців один, два пункту 104 Порядку № 1078 обчислення індексу споживчих цін для проведення індексації розміру аліментів, визначеного судом у твердій грошовій сумі, здійснюється з місяця, в якому призначено аліменти.

Позивачем в позовній заяві був наведений розрахунок суми індексації за період 01.10.2012 -30.08.2020, з яким суд погоджується.

Отже підсумовуючи викладене, суд приходить висновку про обґрунтованість вимог позивачки та задоволення її вимог про стягнення з ОСОБА_2 неустойки (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з 30.03.2010 - 30.08.2020 в сумі 133 955,54 грн та індексації аліментів за період з 01.10.2012 -30.08.2020 в сумі 3 455,14. грн.

Також, згідно вимог ст. 141 ЦПК України, з відповідача в дохід держави слід стягнути судовий збір в розмірі 1211 грн. 20 коп.

Керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 20, 180, 184, 196 Сімейного кодексу України, ст. 16 Цивільного Кодексу України, ст. ст. 4, 16 Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», ст.ст. 4, 5, 7, 10, 12, 13, 81, 82, 84, 133, 137, 141, 263-265, 280 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Донецький ВДВС у Донецькому районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Крамоторськ), про стягнення неустойки (пені) за несвоєчасну сплату аліментів на утримання дитини та індексацію - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 неустойку (пеню) за прострочення сплати аліментів за період з березня 2010 року по серпень 2020 року в сумі 133 955,54 грн, індексацію розміру аліментів за період з жовтня 2012 року по серпень 2020 року в сумі 3 455,14 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 1211,20 грн.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Апеляційна скарга на рішення суду подається безпосередньо до Київського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю. Г. Головко