Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №752/10993/26 — Голосіївський районний суд міста Києва

Справа № 752/10993/26

Провадження №: 3/752/3775/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року суддя Голосіївського районного суду м. Києва Бондаренко Г.В.,розглянувши матеріали, які надійшли з Голосіївського УП ГУНП у м. Києві про притягнення до адміністративної відповідальності відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ідентифікаційний код НОМЕР_1 , громадянина України, проживає та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП,

встановив:

ОСОБА_1 27.04.2026 року близько 18 год. 00 хв. за адресою: АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство економічного та психологічного характеру відносно колишньої дружини ОСОБА_2 , яке проявилось у: обмеженні у користуванні майном, яке знаходилось у помешканні; обмеженні вільного пересуванні в квартирі, словесних образах, нецензурних висловлюваннях та агресивній поведінці, що негативно вплинуло на емоційний стан та викликало душевне занепокоєння, в результаті чого була завдана шкода здоров`ю потерпілої, яке виразилось у відчутті безнадійності, розпачу та роздратованості, тобто ОСОБА_1 скоїв адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

ОСОБА_1 в судовому засіданні вину не визнав. Вказав, що свою квартиру переписав на ОСОБА_3 і за досягнутої згоди, вирішили, що ОСОБА_2 разом з сином будуть проживати у цій квартирі. Вказав, що аліменти на дитину сплачує добровільно. 26.04.2026 року приїхав з-за кордону, хотів зайти в квартиру, але двері були зачинені і ключей він не мав. Чекав ОСОБА_2 до 20 год., потім коли вона з сином прийшла, вони пили чай і його мати залишилась також ночувати в тій квартирі. Вказав, що дізнався ще в січні, що його особисті речі з квартири винесли. Вказав, що 27.04.2026 року зранку всі розійшлись у справах, він був у сусіда і почув, що його мати плаче. Вказав, що дружина у квартирі влаштувала спір з його мамою, щодо того, що вона ніхто. Через 30-40 с приїхала поліція. Вказав, що в 2015 році встановлював двері в кімнату, потім ОСОБА_2 їх демонтувала. 27.04.2026 року, коли колишня дружина і син пішли, він знову їх встановив, оскільки в тій кімнаті була зброя. Вказав, що був за кордоном до 2 років, вони іноді спілкувались та відпочивали разом. Дозвіл на встановлення дверей у ОСОБА_2 та дитини не брав. В судовому засіданні надав також письмові пояснення, в яких просив провадження закрити за відсутності в його діях події і складу адміністративного правопорушення. Також просив долучити до матеріалів витяг з реєстру територіальної громади та запис розмови між ним та ОСОБА_2 .

Захисник Пишний М.М. в судовому засіданні надав письмові заперечення на протокол про адміністративне правопорушення. Вважав, що дії ОСОБА_1 не є домашнім насильством в розумінні Закону України "Про запобігання та протидію домашньому насильству", а протокол складений з істотним порушенням вимог закону, а тому просив закрити провадження відносно ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Потерпіла ОСОБА_2 вказала, що вона з ОСОБА_1 розлучена з 2015 року та вони мають спільного сина. Вказала, що до 2018 року проживала в квартирі з сином, яка належить сину. Потім вони з сином виїхали до її батьків. Вказала, що ОСОБА_1 був за кордоном, а тому дозволив їй пожити у квартирі з дитиною. 26.04.2026 року після 22 год. ОСОБА_1 приїхав з мамою і сказав, що буде жити тут. 27.04.2026 року вона з сином вийшли з квартири, а коли повернулись до квартири, то побачили, що в одній з кімнат встановлені залізні броньовані двері. Вказала, що викликала поліцію, оскільки ОСОБА_1 наробив шкоди та перешкоджав вільно перебувати та пересуватись у квартирі. ОСОБА_1 почав кричати, ображати та тиснути. Вказала, що ОСОБА_1 ходив по її речам та забрав документи. Також вказала, що в квартирі, ще перед приїздом ОСОБА_1 лише замінила дві шафи. Зазначила, що поліція запропонувала їй поїхати в кризовий центр і вона погодилась. В квартиру повернулась лише 28.04.2026 року. Також зазначила, що речі ОСОБА_1 не викидала, а все йому повернула.Крім того, вказала, що вона відносно колишнього чоловіка насильства не вчиняла. Надала суду також і письмові пояснення з фотознімками, в яких зазначила, що саме вона та її дитина є потерпілими від психологічного та економічного насильства з боку ОСОБА_1 .

Малолітній син ОСОБА_3 за участі законного представника ОСОБА_2 показав, що проживає в квартирі з мамою ОСОБА_2 . У вересні посварився з батьком ОСОБА_1 , оскільки останній ображав рідних. Вказав, що іноді вони з батьком разом відпочивали, а іноді сварились. Пам`ятає, що якось ввечері, він вже ліг спати, а потім приїхав батько з бабусею без попередження. ОСОБА_1 сказав йому, що відтепер буде контроль. Потім він спав з мамою, оскільки в його кімнаті була бабуся. Вказав, що на наступний день прийшов разом з мамою додому і побачив, що в квартирі стоять залізні двері в мамину кімнату, ці двері раніше стояли біля їх квартири, але вони їх зняли, оскільки вони були не гарні. В квартирі на той момент була бабуся і двері були відкриті, мама почала сваритись з бабусею та питала, де її речі та казала, що про це можна було попередити. Вказав, що потім бабуся покликала ОСОБА_1 , він прийшов та почав кричати, а мама просто розмовляла, вона рідше кричала. Вказав, що ОСОБА_1 погрожував, казав мамі, що вона пожалкує про те, що викликала поліцію ще до того, як він прийшов і коли був конфлікт лише з бабусею.

Свідок ОСОБА_4 вказала, що 25.04.2026 року зранку приїхала в м. Київ, вони відкрили перші двері і побачили, що були встановленні інші двері, від яких ОСОБА_1 ключів не мав. Ввечері ОСОБА_2 впустила їх до квартири, вони привітались та спілкувались. Вказала, що спитали у ОСОБА_2 за другі двері, і вона пояснила їх встановлення. Потім всі лягли відпочивати. Вказала, що на наступний ранок почула розмову між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що стосувалась відсутності речей і ОСОБА_2 вимагала якісь документи, після чого вони розійшлись по справах. В той же день десь о 18 год. 30 хв. ОСОБА_2 прийшла додому та почала кричати, що поставили двері у кімнату, після чого вона викликала поліцію. Вказала, що ОСОБА_1 поставив двері в кімнату, оскільки в тій кімнаті зберігалась зброя. ОСОБА_2 сказала: «Ви не будете тут жити і він також не буде». Вказала, що потім покликала ОСОБА_1 , він прийшов і через хвилину приїхала поліція. Просила долучити письмові пояснення, в яких просила провадження відносно ОСОБА_1 закрити за відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши думку сторін, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.

Так судом встановлено, що ОСОБА_1 та його мати ОСОБА_4 не заперечували факту встановлення ОСОБА_1 металевих дверей до однієї з кімнат квартири та у судовому засіданні обидва підтвердили, що встановив їх ОСОБА_1 , не погоджуючи такі дії з ОСОБА_2 та малолітнім власником квартири. Слід зазначити, що хоча ОСОБА_2 не є власником квартири, однак фактично проживала у ній разом із сином за домовленістю між колишнім подружжям та зберігала у зазначеній кімнаті свої особисті речі. Таким чином, встановлення дверей та обмеження доступу до кімнати позбавило ОСОБА_2 можливості вільно користуватись належним їй майном, що є економічним домашнім насильством, вчиненим ОСОБА_5 .

Крім того, факт психологічного насильства щодо ОСОБА_2 підтверджується поясненнями потерпілої ОСОБА_2 та малолітнього сина ОСОБА_3 . Так, ОСОБА_2 зазначила, що ОСОБА_1 почав кричати на неї, ображати та чинити психологічний тиск. Крім того, малолітній син підтвердив, що бачив конфлікт між батьками, чув як ОСОБА_1 кричав та погрожував матері, зокрема, говорив, що вона «пожалкує» через виклик поліції. Вказані обставини свідчать про наявність у діях ОСОБА_1 ознак психологічного домашнього насильства, враховуючи і те, що ОСОБА_2 та її син скористалась кризовою кімнатою, оскільки відчували насильство та тиск по відношенню до себе.

Таким чином, враховуючи вищевикладене, вважаю, що ОСОБА_1 слід визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, оскільки його вина підтверджується зібраними у справі доказами, а саме протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД №883057 від 27.04.2026 року, рапортом, письмовими поясненнями ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , так і поясненнями наданими ними у судовому засіданні та формою оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 27.04.2026 року.

Додатково слід звернути увагу на те, що суд позбавлений можливості надавати оцінку діям як ОСОБА_2 , так і ОСОБА_1 , які передували подіям описаним у протоколі, так і суд позбавлений можливості надавати оцінку діям, які виходять за межі подій, вказаних у протоколі, оскільки суд діє лише в межах складеного протоколу.

Враховуючи характер вчиненого правопорушення, особу правопорушника, який раніше до адміністративної відповідальності не притягувався, відсутність обставин, що обтяжують відповідальність, вважаю за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення у виді штрафу в межах санкції, передбаченої ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.

Враховуючи те, щоОСОБА_1 вперше вчинив вказане в постанові адміністративне правопорушення, суддя не вбачає підстав направляти останнього на проходження програми для кривдників, у порядку передбаченому ст. 39-1 КУпАП.

Відповідно до п. 9 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору.

Керуючись ст. ст. 283-284 КУпАП, суддя

постановив:

визнати ОСОБА_1 винним у вчиненні правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, та накласти адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 20 (двадцяти) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 340 (триста сорок) гривень.

Постанова судді може бути оскаржена до Київського апеляційного суду через Голосіївський районний суд м. Києва протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя Г.В. Бондаренко