Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №645/223/26 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

Справа № 645/223/26 Головуючий суддя І інстанції Феленко Ю. В.

Провадження № 33/818/1163/26 Суддя доповідач Шабельніков С.К.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 травня 2026 року м. Харків

Суддя Харківського апеляційного суду Шабельніков С.К., при секретарі Вакула Н.С., за участю прокурора Павлович Ю.О., особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою захисника Тимошенко Л.В. на постанову судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року стосовно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП, -

в с т а н о в и в:

Цією постановою

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянин України, мешканець м. Харкова,

- визнаний винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 172-6 КУпАП та на нього, накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 850 грн.

Також з ОСОБА_1 стягнуто судовий збір в розмірі 665 грн. 60 коп.

Постановою встановлено, що ОСОБА_1 , перебуваючи на посаді лікаря-офтальмолога «Мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів військово-лікарської комісії з медичного огляду осіб, який організовується ІНФОРМАЦІЯ_2 » КНП «Міська поліклініка № 3» Харківської міської ради, відповідно до п.п. «ґ» п.2 ч.1 ст. 3 Закону України № 1700-VII суб`єктом, на якого поширюється дія цього Закону, всупереч вимогам п. 1 ст. 45 вказаного Закону несвоєчасно, а саме 11.04.2024 року о 17:15 год. без поважних причин подав декларацію особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, щорічну за 2023 рік, чим вчинив правопорушення, пов`язане з корупцією, передбачене ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

В апеляційній скарзі захисник Тимошенко Л.В. просила судову постанову скасувати, а ОСОБА_1 звільнити від адміністративної відповідальності на підставі ст. 22 КУпАП, у зв`язку з малозначністю правопорушення, обмежившись усним зауваженням.

В обґрунтування своєї апеляційної скарги захисник посилалася на те, що висновки суду не відповідають обставинам справи. Вважала, що на час розгляду справи судом першої інстанції закінчився строк притягнення ОСОБА_1 до відповідальності, передбачений ст. 38 КУпАП. Вказувала на те, що декларація ОСОБА_1 була подана з незначним пропуском, відсутні негативні наслідки, а також посилалась на перебої з електропостачанням та інтернет зв`язком.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи ОСОБА_1 , який підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити, а також пояснення прокурора, яка заперечувала щодо задоволення апеляційної скарги та вважала судову постанову законною та обґрунтованою, дослідивши матеріали справи про адміністративне правопорушення, апеляційний суд дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ч.7 ст. 294 КУпАП, апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги.

Відповідно до вимог ст.ст. 245, 251, 252, 280 КУпАП, суд зобов`язаний повно, всебічно та об`єктивно з`ясувати всі обставини справи, дослідити в судовому засіданні наявні у справі докази, дати їм належну правову оцінку і, в залежності від встановленого, прийняти мотивоване законне рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 172-6 КУпАП передбачена відповідальність за несвоєчасне подання без поважних причин декларації особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування.

Відповідно до відомостей, які містяться в матеріалах справи, поза розумним сумнівом вбачається, що ОСОБА_1 займав посаду лікаря-офтальмолога «Мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів військово-лікарської комісії з медичного огляду осіб, який організовується Територіальним центром комплектування та соціальної підтримки» КНП «Міська поліклініка № 3» Харківської міської ради, тобто був суб`єктом, на якого поширюється дія закону України «Про запобігання корупції».

Зокрема, належить врахувати, що ОСОБА_1 , наказом директора комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 3» Харківської міської ради від 29.08.2023 року № 182-к (арк. 30), призначений на посаду лікаря-офтальмолога мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів з медичного огляду осіб, який організовується Територіальним центром комплектування та соціальної підтримки, з 30.08.2023 року на період дії військового стану, приступив до виконання посадових обов`язків.

Отже, ОСОБА_1 займав цю посаду, а тому, відповідно до Закону України «Про запобігання корупції» був посадовою особою, на яку поширено, в тому числі, вимоги щодо декларування своїх доходів.

Крім того, відповідно до відомостей наказу директора Комунального некомерційного підприємства «Міська поліклініка № 3» Харківської міської ради від 07.11.2023 року за № 153/0/628-23, «Щодо декларування доходів», для забезпечення дотримання вимог Закону України «Про засади державної антикорупційної політики на 2021-2025 роки» від 20.06.2022 року № 2322-1Х, Закону України «про запобігання корупції» від 14.10.2015 року № 1700-УП до кого внесені зміни, якими розширено Перелік суб`єктів декларування. Голови їх заступники, члени та секретарі позаштатних постійно діючих військово-лікарських комісій, Мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів з медичного огляду осіб, який організовується Територіальним центром комплектування та соціальної підтримки – що відповідає змісту підпункту ґ) пункту 2 частини 1 статті 3 Закону України «Про запобігання корупції», які при цьому не є особами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, для цілей цього Закону прирівнюються до таких осіб. 12 жовтня 2023 року зазначені зміни набрали чинност, що передбачають ведення фінансового контролю та необхідність подання декларацій про доходи, у зв`язку з чим особовому складу Мультидисциплінарної команди лікарів-спеціалістів з медичного огляду осіб, який організовується ТЦК та СП у складі, в тому числі, лікаря-офтальмолога, долучитись до наступних вимог закону щодо декларування, а саме, в тому числі, подати щорічну деколарацію за минулий 2023 рік до 01 квітня 2024 року.

З цим наказом особисто ОСОБА_1 був ознайомлени 08.11.2023 року. про що свідчить його власноручний підпис в цьому наказі в графі «..ознайомлені».

Такі відомості свідчать про те, що ОСОБА_1 , заздалегідь був поінформований про те, що він збов`язаний подати щорічну декларацію саме до 01.04.2024 року.

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що його особисто ознайомлювали з цим наказом, тобто останній був обізнаний про свій обов`язок подати декларацію про доход за 2023 рік до 01.04.2024 року.

Крім того, суд апеляційної інстанції ставиться критично до тверджень апелянта про те, що ОСОБА_1 , не мав можливості подати декларацію у визначений строк, оскільки були перебої з електропостачанням та інтернет зв`язком. Належить врахувати, що будь-яких фактичних відомостей на підтвердження того, що впродовж трьох місяців, а саме з 01.01.2024 року по 01.04.2024 року за місцем роботи та проживання ОСОБА_1 були перебої з електропостачанням та інтернет зв`язком.

Також сторона захисту не надала будь-яких відомостей про те, що ОСОБА_1 не мав фактичної можливості подати цю декларацію з іншого місця або повідомити про неможливість подання декларації до НАЗК.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції розцінює такі твердження сторони захисту, як обраний спосіб захисту для уникнення ОСОБА_1 , відповідальності, яка передбачена ч.1 ст. 172-6 КУпАП.

Поряд з цим, належить врахувати, що відповідно до вимог ст. 68 Конституції України, Кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей. Незнання законів не звільняє від юридичної відповідальності.

Крім того, роз`яснень Верховного Суду від 09.04.2021 року за № 05/23889/21, які він надавав Національному агентству з питань запобігання корупції вбачається, що за результатами опрацювання звернення голови Національного агентства з питань запобігання корупції, Верховним Судом було здійснено моніторинг судової практики на предмет аналізу проблемних питань, в тому числі, застосування судами положень статті 38 та пункту 7 часини першої статті 247 КУпАП щодо визначення дня, з якого починається перебіг строку накладення адміністративного стягнення. Відповідно до узагальнювальних висновків Суд зазначив, що моментом виявлення правопорушення, пов`язаного з корупцією, слід вважати день складання протоколу про таке правопорушення уповноваженою посадовою особою.

Враховуючи ці відомості, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правильність врахування судом першої інстанції дня виявлення адміністративного правопорушення, вчиненого ОСОБА_1 , а саме день складення стосовно нього протоколу, а тому такі твердження апелянта є необґрунтованими.

Відповідно до ст. 17 ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року, суди застосовують рішення Європейського суду з прав людини як джерело права. Дотримуючись вимог вищенаведеного закону суд апеляційної інстанції бере до уваги наступну практику Європейського суду з прав людини.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, по справам «Кобець проти України» від 14.02.2008, «Берктай проти Туреччини» від 08.02.2001, «Леванте проти Латвії» від 07.11.2002 неодноразово вказує, що оцінюючи докази, суд застосовує принцип доведення «за відсутності розумних підстав для сумніву», що може бути результатом цілої низки ознак або достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою неспростовних презумпцій.

У рішенні ЄСПЛ від 21 липня 2011 року по справі «Коробов проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом». Проте, така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумцій факту.

Крім того, Європейський суд з прав людини в своєму рішенні «Ісмаїлов проти Росії» від 06 листопада 2008 року зазначив, що згідно з принципом верховенства права однією з підвалин демократичного суспільства, який закріплений в усіх статтях Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, при розгляді справи та призначенні стягнення потрібно досягти справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи, щоб під час відповідного втручання був дотриманий принцип законності і воно не було свавільним, тобто стягнення повинне бути пропорційним, воно має відповідати тяжкості скоєного правопорушення, а також його наслідкам.

Отже, доказів, які спростовують правильність висновків суду першої інстанції, апелянтом не надано, не містять їх і матеріали справи. Більш того, порушень норм КУпАП під час складання протоколу та в суді першої інстанції, які потягли необхідність скасування постанови суду, апеляційним судом не встановлено.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що постанова суду першої інстанції є законною та обґрунтованою і скасуванню за доводами апеляційної скарги не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, -

п о с т а н о в и в:

Клопотання захисника Тимошенко Л.В. про поновлення пропущеного процесуального строку на апеляційне оскарження постанови судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року – задовольнити, поновивши їй цей строк.

Апеляційну скаргу захисника Тимошенко Л.В. - залишити без задоволення.

Постанову судді Немишлянського районного суду м. Харкова від 09 березня 2026 року щодо притягнення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 172-6 КУпАП залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя С.К. Шабельніков