Постанова від 25 травня 2026 р. у справі №638/14049/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

П О С Т А Н О В А

Іменем України

26 травня 2026 року

м.Харків

справа № 638/14049/25

провадження № 22-ц/818/2540/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Маміної О.В.,

суддів: Пилипчук Н.П., Мальованого Ю.М.

розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АРКС» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди у порядку суброгації, -

за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сахновщинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року, постановлене суддею Єрьоміною О.В.

в с т а н о в и в:

У липні 2025 року Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АРКС» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з ОСОБА_1 та Товариства з додатковою відповідальністю «МІЖНАРОДНА СТРАХОВА КОМПАНІЯ» завдані збитки у розмірі 83898,98 грн. вирішити питання щодо судових витрат.

Рішенням Сахновщинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року позов Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" завдані збитки у розмірі 83898,98 грн, а також судовий збір у розмірі 2422,40 грн. У задоволенні вимог про стягнення з ТОВ " Міжнародна Страхова Компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" збитків – відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Вирішити питання щодо судових витрат.

Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права. Вказує, що судом не враховано, що постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.11.2021 його визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та відповідно винним у вчиненні ДТП. Однак провадження у справі про адміністративне правопорушення закрили. Обираючи спосіб захисту своїх прав позивач не просив визнати апелянта винним у ДТП та не посилався на будь які інші докази його винуватості в ДТП окрім постанови суду. Позивач не посилався на висновок судової автотехнічної експертизи як на доказ вини, не посилався на інші обставини дорожньо-транспортної пригоди, не надавав доказів щодо конкретних дій чи бездіяльності з боку апелянта, які б призвели до ДТП.

Рішення суду оскаржується лише в частині задоволених вимог, в іншій частині рішення суду не оскаржувалось та не переглядалось.

Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ч. 1 ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що суду не надано належних та допустимих доказів, наявності підстав для звільнення відповідача від відповідальності, а посилання про необхідність покладення відповідальності на технічні служби, які регулюють діяльність роботи світлофору, є необгрунтованими та безпідставними. Беручи до уваги, що позивач виконав свої зобов`язання за договором добровільного страхування відповідно до умов, визначених у ньому, здійснивши відшкодування потерпілій особі завданих збитків у повному обсязі, що підтверджено належними та допустимими доказами, суд приходить до висновку про задоволення позовних вимог позивача у частині стягнення з ОСОБА_1 збитки у розмірі 83898,98 грн

Такі висновки суду першої інстанції в повній мірі відповідають вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Судовим розглядом встановлено, що 25.02.2021 року між Приватним акціонерним товариством "Страхова компанія "АРКС" та ОСОБА_2 було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 2292а1да транспортного засобу Ford Fusion реєстраційний номер НОМЕР_1 (а.с.13 зворотна сторона – 20).

Постановою Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.11.2021 року, яка набрала законної сили, провадження у справі про адміністративне правопорушення стосовно ОСОБА_1 за статтею 124КУпАП було закрито на підставі пункту 7 частини 1 статті 247 КУпАП в зв`язку з закінченням строків накладення адміністративного стягнення.

Зі змісту постанови Комінтернівського районного суду м. Харкова від 09.11.2021 року, яка набрала законної сили, вбачається, що 20.05.2021 року о 11 годині 30 хвилин в м. Харкові, в районі буд. № 91 по пр-ту. Льва Ландау відбулось ДТП за участю автомобіля Chevrolet Niva, номерний знак НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_1 та автомобіля Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1 , під керуванням ОСОБА_3 .

Відповідно до висновку експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 18061/21135 від 27.08.2021 року в даній дорожній обстановці водій автомобіля Chevrolet Niva ОСОБА_1 повинен був діяти у відповідності до вимог п. 13.1 ПДР України.

В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнути зіткнення з автомобілем Ford Fusion для водія автомобіля Chevrolet Niva ОСОБА_1 визначалась шляхом виконання вимог п. 13.1 ПДР України, для чого в нього не було перешкод технічного характеру.

В даній дорожньо-транспортній ситуації дії водія автомобіля Chevrolet Niva ОСОБА_1 не відповідали вимогам п. 13.1 ПДР України та, з технічної точки зору, знаходились в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди.

В даній дорожньо-транспортній ситуації технічна можливість уникнення зіткнення з автомобілем Chevrolet Niva односторонніми діями водія автомобіля Ford Fusion ОСОБА_3 не визначалась, а цілком залежала від дій водія автомобіля Chevrolet Niva ОСОБА_1 по виконанню ним вимог п. 13.1 ПДР України.

В діях водія автомобіля Ford Fusion ОСОБА_3 невідповідностей вимогам ПДР України, які знаходилися б, з технічної точки зору, в причинному зв`язку з виникненням даної дорожньо-транспортної пригоди, не вбачається.

При цьому, суд зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення серії ДПР18 № 281755 від 20.05.2021 року складено за наслідками дій ОСОБА_1 , що мали місце 20.05.2021 року (а.с. 12 зворотна сторона -13).

Отже, зі змісту вказаної постанови, що у тому числі підтверджується висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 18061/21135 від 27.08.2021 року, яка була призначена за ініціативою ОСОБА_1 , вбачається, що винуватцем ДТП, що мала місце 20.05.2021 року, є ОСОБА_1 .

Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 ЦПК України, ці обставини під час розгляду даної справи доказуванню не підлягають.

Згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу Ford Fusion реєстраційний номер НОМЕР_1 належить ОСОБА_4 (а.с. 11 зворотна сторона – 12).

25.05.2021 року ОСОБА_2 звернувся до Приватного акціонерного товариства "Страхова компанія "АРКС" із заявою про подію та виплату за договором добровільного страхування наземного транспортного засобу за фактом ДТП, що мала місце 20.05.2021 року (а.с. 10 зворотна сторона-11).

Згідно страхового акта № ARX2796042 від 10.06.2021 року та розрахунку страхового відшкодування сума відшкодування становить 81 098,98 грн (а.с. 33,34)

Згідно страхового акта № ARX3108664 від 21.12.2021 року сума відшкодування становить 2800 грн (а.с. 33 зворотна сторона).

Згідно інформаційної довідки поліс на транспортний засіб НОМЕР_3 не знайдено (а.с. 37).

Відповідно до п. 1 ч. 1ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Згідно ч. 2 ст. 1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об`єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки», розглядаючи позови про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки, суди повинні мати на увазі, що відповідно до статей 1166,1187 ЦК України шкода, завдана особі чи майну фізичної або юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала. Обов`язок відшкодувати завдану шкоду виникає у її завдавача за умови, що дії останнього були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв`язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, - незалежно від наявності вини.

Статтею 979 ЦК України передбачено, що за договором страхування одна сторона (страховик) зобов`язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов`язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Згідно до вимог частини 1 пункту 3 статті 988 ЦК України страхова виплата за договором майнового страхування здійснюється страховиком у межах страхової суми, яка встановлюється у межах вартості майна на момент укладення договору.

ПрАТ «Страхова компанія «АРКС» здійснило виплату страхового відшкодування власнику транспортного засобу Ford Fusion, номерний знак НОМЕР_1 на загальну суму 83898,98 грн.

Відповідно до ст. 993 ЦК України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст. 27 Закону України № 85/96-ВР від 07.03.1996 «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяння шкоди.

При вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» при вирішенні спорів про право зворотної вимоги страховика суди повинні розрізняти поняття "регрес" та "суброгація". Наприклад, у випадку суброгації відбувається лише заміна осіб у вже наявному зобов`язанні (заміна активного суб`єкта) зі збереженням самого зобов`язання. У такому разі страхувальник передає свої права страховикові на підставі договору і сприяє реалізації останнім прийнятих суброгаційних прав. У випадку регресу одне зобов`язання замінює собою інше, але переходу прав від одного кредитора до іншого не відбувається.

При цьому регрес регулюється загальними нормами цивільного права (зокрема, статтею 1191 ЦК), а також статтею 38 Закону № 1961-IV, а для суброгації відповідно до статті 993 ЦК і статті 27 Закону України «Про страхування» встановлено особливий правовий режим.

Таким чином, відповідно до вказаних норм закону від дня страхового випадку внаслідок заміни кредитора у зобов`язанні з відшкодування шкоди до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані страхувальнику збитки.

З огляду на положення ст. 1192 ЦК України розмір збитків визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За правилом пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Також у порядку суброгації страховик може стягнути із заподіювача шкоди лише ту суму, яку він сам виплатив страхувальнику. Оскільки при суброгації відбувається заміна особи в зобов`язанні, то з урахуванням положення статті 515 ЦК України суброгація застосовується лише до майнового страхування.

Пунктом 3 ч. 1 ст. 988 ЦК України та п. 3 ч. 1 ст. 20 Закону України "Про страхування" передбачено, що страховик зобов`язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату або виплату страхового відшкодування у строк, встановлений договором. Таким чином, до страховика потерпілого переходить право вимоги до завдавача шкоди у деліктному зобов`язанні у межах виплаченого потерпілому страхового відшкодування. Після такої виплати деліктне зобов`язання не припиняється. У ньому відбувається заміна кредитора: до страховика потерпілого переходить право вимоги, що належало цьому потерпілому у деліктному зобов`язанні, у межах виплаченого йому страхового відшкодування. Такий перехід права вимоги є суброгацією.

Враховуючи викладене, суд першої інстанції обгрунтовано дійшов висновку, що правовідносини, які виникли між позивачем і відповідачем у зв`язку з виплатою страховиком на користь потерпілого страхового відшкодування, засновані на суброгації, а отже до позивача переходить права вимоги у деліктному зобов`язанні.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що апелянта не притягнуто до адміністративної відповідальності, судова колегія зазначає наступне.

Не притягнення водіїв до адміністративної відповідальності за порушення правил дорожнього руху не може бути підставою для звільнення володільця джерела підвищеної небезпеки від цивільно-правової відповідальності за завдану шкоду, оскільки вину особи в ДТП може бути підтверджено чи спростовано іншими належними доказами. Постанова КГС ВС від 7 грудня 2023 року у справі № 914/607/23.

Закінчення на момент розгляду справи про адміністративне правопорушення строків притягнення до адміністративної відповідальності, передбачених ст. 38 КУпАП, не є реабілітуючою, тобто не є обставиною, яка спростовує факт наявності вини особи у скоєнні ДТП (Постанова КСЦ ВС від 29.04.2020 року у справі № 686/4557/18).

Вина ОСОБА_1 у дорожньо-транспортній пригоді доведена висновком експерта за результатами проведення судової автотехнічної експертизи № 18061/21135 від 27.08.2021 року, призначеної при розгляді справи про адміністративне правопорушення.

Доказів на спростовування зазначеного висновку матеріали справи не містять.

Висновки суду про наявність підстав для задоволення позовних вимог відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи.

Доводи апеляційної скарги висновки суду першої інстанції не спростовують.

Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки судове рішення ухвалене з додержанням норм процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст. ст.368, 369, 375, 382, 384 ЦПК України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Рішення Сахновщинського районного суду м. Харкова від 22 грудня 2025 року в частині задоволених позовних вимог залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України.

Головуючий: О.В. Маміна

Судді: Н.П. Пилипчук

Ю.М. Мальований