Додаткове рішення від 25 травня 2026 р. у справі №641/7869/25 — Харківський апеляційний суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

__________________________________________________________________

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 травня 2026 року

м. Харків

справа № 641/7869/25

провадження № 22-з/818/144/26

Харківський апеляційний суд у складі:

Головуючого: Пилипчук Н.П.

суддів: Маміної О.В., Мальованого Ю.М.

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи заяву адвоката Гіля Євгена Вікторовича представника боржника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення по справі за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про заміну сторони у виконавчому провадженні,

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дінеро», боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Юрій Дмитрович, звернулося до суду з заявою про заміну сторони у виконавчому провадженні.

Ухвалою Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2026 року заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» про заміну сторони у виконавчому провадженні – задоволено, замінено стягувача - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Дінеро», нині Товариство з обмеженою відповідальністю «Дінеро», на його правонаступника Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» у виконавчому провадженні № 67468253, яке перебуває на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Харківської області Пашкова Ю.Д. на виконання виконавчого напису нотаріуса № 30063 від 23.09.2021 про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості в розмірі 14 090,00 грн за кредитним договором № AG8988598 від 06.10.2019, номер кредиту в інформаційно-телекомунікаційній системі (ІТС) компанії L2757440.

На вказану ухвалу суду ОСОБА_1 через свого представника подала апеляційну скаргу, в якій просила ухвалу скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким у задоволенні заяви відмовити.

Постановою Харківського апеляційного суду від 08 квітня 2026 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в особі представника ОСОБА_2 задоволено. Ухвалу Зміївського районного суду Харківської області від 19 лютого 2026 року скасовано та ухвалено нове судове рішення. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт», стягувач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Дінеро», боржник: ОСОБА_1 , заінтересована особа: приватний виконавець виконавчого округу Харківської області Пашков Юрій Дмитрович, про заміну сторони у виконавчому провадженні залишено без задоволення. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 665,60 грн. за подачу апеляційної скарги.

10 квітня 2026 року через систему «Електронний суд» адвокат Гіль Євген Вікторович представник боржника ОСОБА_1 подав до суду заяву про ухвалення додаткового рішення у справі про стягнення витрат на правову допомогу в суді першої та апеляційної інстанції.

Обговоривши доводи заяви, судова колегія вважає, що вказана заява підлягає задоволенню, наявні підстави для ухвалення додаткової постанови, виходячи з наступного.

Однією з основних засад цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України).

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу (частина перша, пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України).

Витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частини перша, друга статті 137 ЦПК України).

Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо) (частина восьма статті 141 ЦПК України).

Суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати (пункт 3 частини першої статті 270 ЦПК України).

Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

У ч. 3 ст. 137 ЦПК України зазначено, для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Пунктом 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 №23рп/2009 передбачено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу – це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі №755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (рішення від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України», заява №71660/11, пункт 95).

У справі «Бєлоусов проти України» (заява №4494/07, пункти 115-116) Суд зазначив, що хоча заявник ще не сплатив адвокатський гонорар, він має сплатити його згідно із договірними зобов`язаннями. Як видно з матеріалів справи, п. Бущенко представляв заявника протягом провадження у Суді, отже, має право висувати вимоги щодо сплати гонорару згідно з договором. Відповідно Суд вважає витрати за цим гонораром «фактично понесеними» (див. вищезазначене рішення у справі «Савін проти України», заява №34725/08, пункт 97); Суд зазначає, що вже постановляв у деяких справах, що суми відшкодування судових та інших витрат можуть бути сплачені безпосередньо на рахунки представників заявників (див., наприклад, рішення у справах «Тогджу проти Туреччини», заява №27601/95, пункт 158; «Начова та інші проти Болгарії» [ВП], заяви №43577/98 і №43579/98, пункт 175; «Імакаєва проти росії», заява №7615/02; «Карабуля проти Румунії», заява №45661/99, пункт 180).

Варто також зауважити, що витрати на надану професійну правничу допомогу підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено. Аналогічний правовий висновок викладено у постанові об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановах Верховного Суду від 02.12.2020 у справі № 317/1209/19, від 21.01.2021 у справі № 280/2635/20, від 03.02.2021 у справі № 554/2586/16-ц, від 17.02.2021 у справі № 753/1203/18, від 28.05.2021 у справі № 727/463/19, від 01.09.2021 у справі № 178/1522/18, від 10.11.2021 у справі № 329/766/18, від 23.12.2021 у справі № 923/560/17.

Із матеріалів справи вбачається, що інтереси боржника ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої та апеляційної інстанції представляв адвокат Гіль Є.В.

Про стягнення судових витрат на правничу допомогу було заявлено у суді першої інстанції (а.с. 23) та у апеляційній скарзі, із заявою про ухвалення додаткового рішення заявник звернувся протягом встановлених законом 5 днів, отже строк на подання заяви про стягнення витрат на правничу допомогу не пропущений.

Судом встановлено, що 31 жовтня 2024 року між ОСОБА_1 та АО «Прецедент», в особі представника адвокатом Гіля Є.В. укладений договір про надання правничої допомоги № 24/15.

17 жовтня 2025 року між ОСОБА_1 та АО «Прецедент», в особі представника адвокатом Гіля Є.В. укладено додаток до договору № 24/15/2 до договору про надання правничої допомоги № 24/15, згідно якого сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару за надання адвокатом правничої допомоги за представництво у суді першої інстанції у розмірі 2000 грн.

20 лютого 2026 року між ОСОБА_1 та АО «Прецедент», в особі представника адвокатом Гіля Є.В. укладено додаток до договору № 24/15/3 до договору про надання правничої допомоги № 24/15, згідно якого сторони погодили виплату фіксованої суми гонорару за надання адвокатом правничої допомоги за представництво у суді апеляційної інстанції у розмірі 1000 грн.

Крім того, заявником понесено витрати на надсилання поштової кореспонденції суду та учасникам справи у суді першої інстанції - 220 грн., у суді апеляційної інстанції – 146 грн., що підтверджено відповідними квитанціями.

10.04.2026 між ОСОБА_1 як клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Прецедент» було підписано акт № 24/15/2/1 до договору про надання правничої допомоги від 31.10.2024 № 24/15, відповідно до якого сторони визначили детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) згідно із договором про надання правничої допомоги від 31.10.2024 № 24/15 та додатком від 17.10.2025 № 24/15/2 до нього.

10.04.2026 між ОСОБА_1 як клієнтом та Адвокатським об`єднанням «Прецедент» було підписано акт № 24/15/3/1 до договору про надання правничої допомоги від 31.10.2024 № 24/15, відповідно до якого сторони визначили детальний опис виконаних робіт (наданих послуг) згідно із договором про надання правничої допомоги від 31.10.2024 № 24/15 та додатком від 20.02.2026 № 24/15/3 до нього.

Також заявником надано квитанції про оплату за послуги правничої допомоги.

Витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено (пункт 1 частини другої статті 137 ЦПК України).

Аналогічна позиція висловлена Об`єднаною палатою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі №922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі №925/1137/19, Верховним Судом у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постановах: від 02 грудня 2020 року у справі №317/1209/19 (провадження №61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі №554/2586/16-ц (провадження №61-21197св19), від 17 лютого 2021 року у справі №753/1203/18 (провадження №61-44217св18).

За змістом частини четвертої статті 137 ЦПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч. 5, 6 ст. 137 ЦПК України).

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 137 ЦПК України, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 137 ЦПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

Як видно із матеріалів справи, інші учасники справи правом на подання заперечень проти заявленого розміру витрат на правничу допомогу не скористалися.

Враховуючи встановлені обставини справи, об`єм наданих послуг адвокатом під час надання ОСОБА_1 правничої допомоги та з огляду на відсутність з боку інших учасників справи клопотань про зменшення витрат на оплату правничої допомоги відповідно, колегія суддів доходить висновку, що заявлений розмір витрат на правничу допомогу у 3360 грн. є співмірним із складністю справи та наданою адвокатом правничою допомогою.

Керуючись ст. ст.133,137,141,246,270 ЦПК України, суд,-

п о с т а н о в и в:

Заяву адвоката Гіля Євгена Вікторовича представника боржника ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Укрфінстандарт» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу у розмірі 3360 грн.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Головуючий: Н.П. Пилипчук

Судді О.В. Маміна

Ю.М. Мальований