Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №185/4175/26 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 33/803/1420/26 Справа № 185/4175/26 Суддя у 1-й інстанції - Щербина О. О. Суддя у 2-й інстанції - Мудрецький Р. В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Дніпро

Дніпровський апеляційний суд у складі судді: Мудрецького Р.В., за участю: особи, яку притягнуто до відповідальності ОСОБА_1 , захисника Євдокимової Ю.В.,(в режимі відеоконференції) переглянувши апеляційну скаргу захисника, на постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року, стосовно

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,

у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

Постановою суду від 01 квітня 2026 року ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп.

Районним судом встановлено, що водій ОСОБА_1 , 14 березня 2026 року о 09.35 год. по вул. Заводська, 31 в м. Павлограді Дніпропетровської області, керував транспортним засобом – “ВАЗ 21104” д.н.з. НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проводився на місці зупинки транспортного засобу із застосуванням спеціального технічного приладу ALCOTESТ DRAGER 6820 №0828, результат 2.26 проміле, чим порушив п. 2.5 ПДР України.

В апеляційній скарзі захисник просить скасувати постанову суду та закрити провадження стосовно ОСОБА_1 за відсутністю складу правопорушення, так як не доведено факту керування автомобілем. При цьому, ОСОБА_1 пройшов огляд за вимогою працівника поліції з результатом погодився, але працівник поліції повідомив, що складе протокол за відмову від проходження огляду. Тому порушення п.2.5 ПДР України відсутнє.

Під час перегляду її учасники підтримали вимоги апеляційної скарги.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши пояснення учасників перегляду, перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали справи про адміністративне правопорушення, законність та обґрунтованість постанови суду, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Рішення суду першої інстанції про визнання винуватим ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП є законними та обґрунтованими.

У відповідності до ст. ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Районний суд дотримався вказаних вимог закону при розгляді справи.

Вимоги апеляційної скарги про необхідність закриття провадження за відсутності складу правопорушення в діях ОСОБА_1 за ч.1 ст. 130 КУпАП, є безпідставними, а вина підтверджується дослідженими районним судом доказами, а саме: протоколом про адміністративне правопорушення в якому викладено обставини правопорушення; актом огляду в якому зазначено результат; чеком приладу “Драгер” з результатом 2.26% проміле; відеозаписом, яким підтверджується законність процедури проходження огляду.

Апеляційний суд вважає вказані докази належними, допустимими, які доповнюють одне одного та підтверджують вину ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Беручи до уваги факт допустимості та належності зазначених доказів, апеляційний суд враховує положення ст. 251 КУпАП, відповідно до якої доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Доводи апеляційної скарги про не доведення факту керування транспортними засобами, апеляційний суд вважає безпідставними, оскільки це свпростовується матеріалами справи, в тому числі й відеозаписом, згідно якого ОСОБА_1 не заперечував, що керував автомобілем. При цьому, в матеріалах справи наявні письмові пояснення ОСОБА_1 де також вказано про факт керування автомобілем останнім, тому доводи та версія ОСОБА_1 , що автомобілем керував не він під час перегляду не знайшла свого підтвердження.

Відеозапис наявний в матеріалах справи на переконання апеляційного суду є належним доказом, на ньому серед іншого зафіксована процедура проходження огляду, яка стосується саме ОСОБА_1 .

Стосовно не доведення порушень п. 2.5 ПДР України, то апеляційний суд зазначає наступне. Як видно з відеозапису, що ОСОБА_1 пройшов огляд на місці, результат якого виявився 2.26 проміле, проти чого особа не заперечувала. Такі обставини були зазначені в протоколі та встановлені судом І інстанції. Зазначання факту порушення п. 2.5 ПДР України свідчить про технічну помилку, що не спростовує винність ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення за ч.1 ст. 130 КУпАП. Крім цього, під час перегляду захисник вказувала, що вони не спростовували перебування ОСОБА_1 в стані сп`яніння, а оспорювали лише доведеність факту керування.

Підсумовуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що суд першої інстанції прийняв правильне та обґрунтоване рішення щодо винуватості ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП.

Таким чином, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст. 294 КУпАП, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу захисника Євдокимової Ю.В. - залишити без задоволення.

Постанову Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 01 квітня 2026 року, якою ОСОБА_1 визнано винним за ч.1 ст. 130 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 17 000 гривень на користь держави з позбавленням права керування транспортними засобами строком на один рік та стягнуто судовий збір в сумі 665 грн. 60 коп. - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Дніпровського

апеляційного суду Р.В.Мудрецький