Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №208/8561/24 — Дніпровський апеляційний суд

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/348/26 Справа № 208/8561/24 Головуючий у першій інстанції: Гречана В. Г. Суддя-доповідач: Красвітна Т. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:

головуючого - Красвітної Т.П.,

суддів: Гапонова А.В., Никифоряка Л.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Дніпро цивільну справу по апеляційній скарзі представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів, -

В С Т А Н О В И В :

У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з даним позовом, посилаючись на те, що він є клієнтом Акціонерного товариства «Універсал Банк». 09.02.2022 року ним було ініційовано платіжну операцію у додатку monobank за номером фінансового мобільного номера НОМЕР_1 на користь його колеги по роботі - ОСОБА_4 на суму 50000,00 грн. При цьому інші дані платіжної операції позивач, на жаль, не перевірив. В подальшому виявилось, що мобільний номер НОМЕР_1 вже не використовувався ОСОБА_5 , а належав іншій особі - «Олені С». Інші дані отримувача позивачу до недавніх пір були невідомі. В подальшому виявилось, що отримувачем коштів є ОСОБА_3 . Таким чином, платіжна операція з перерахування коштів була фактично виконана на банківську картку НОМЕР_2 на користь відповідачки. Про факт здійснення позивачем платежу саме на користь відповідачки свідчить квитанція №39AT-M691-AM8P-7201 від 09.02.2022 року. При цьому зі змісту квитанції вбачається, що відповідач також є клієнтом АТ « Універсал Банк». 09.02.2022 року позивач дзвонив, а також звернувся з текстовим повідомленням на номер НОМЕР_1 до відповідачки з проханням повернути помилково перераховані кошти, однак дане прохання залишилось без відповіді. Кошти станом на дату подання даної позовної заяви не повернуті відповідачем. Тому позивач просив стягнути на свою користь з відповідачки безпідставно отримані кошти у розмірі 50000,00 грн.

Рішенням Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено.

В апеляційні скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права, ставить питання про скасування оскаржуваного рішення та ухвалення нового про задоволення позовних вимог.

Згідно приписів ч. 1 ст. 369 ЦПК України, апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до ч. 13 статті 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Враховуючи вищевикладене, приймаючи до уваги ціну позову в розмірі 50000,00 грн, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження, без повідомлення учасників справи.

Відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, колегія суддів дійшла висновку про наявність підстав для задоволення апеляційної скарги, скасування оскаржуваного рішення з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.

Встановлено судом та стверджується зібраними у справі доказами, що відповідно до квитанції №39AT-M691-AM8P-7201 від 09.02.2022 року, ОСОБА_1 здійснив грошовий переказ у сумі 50000,00 грн. на користь одержувача ОСОБА_6 (а.с. 13).

23 лютого 2022 о 17:57 год. позивач на номер НОМЕР_1 написав прохання щодо повернення перерахованих 50000,00 грн. із зазначенням номеру картки (а.с. 14).

29.07.2024 року адвокат Потьомкін С.О. надіслав керівнику АТ «Універсал Банк» адвокатський запис №142, з проханням повідомити всі наявні в АТ «Універсал Банк» відомості щодо банківської операції, яка була проведена 09.02.2022 року за квитанцією №39AT-M691-AM8P-7201.

30.07.20247 року адвокату Потьомкіну С.О. було надіслано відповідь №18258 на адвокатський запис №142, у якій зазначено, що ОСОБА_1 здійснив грошовий переказ у сумі 50000,00 грн. на користь одержувача ОСОБА_7 (а.с. 17-19).

Ухвалою Оболонського районного суду м. Києва від 15.08.2024 року зобов`язано АТ «Універсал Банк» надати ОСОБА_1 інформацію відносно власника картки АТ «Універсал Банк» за номером НОМЕР_2 , а саме: прізвище, ім`я, по батькові власника картки, місце реєстрації, реєстраційний номер облікової картки платника податків, паспорті дані та номер телефону власника картки (а.с. 25-27).

Відповідно до скріншоту зазначено, що 09 лютого 2022 року о 15:52 год. здійснено переказ у розмірі 50000,00 грн. на ім`я ОСОБА_8 (а.с. 96).

Відповідно до листа АТ «Універсал Банк» від 21.03.2025 №БТ/Е-1678, на ім`я ОСОБА_3 банком було емітовано платіжну картку НОМЕР_2 (а.с. 84).

Відповідно до виписки щодо руху коштів по картці від 16.03.2025 року на ім`я ОСОБА_3 по картці НОМЕР_2 за період 09.02.2022-15.01.2025 року, 09.02.2022 року о 15:52 год від ОСОБА_9 на зазначену карту надійшло 50000,00 грн; починаючи від 12.02.2022 року з картки були регулярні зняття коштів (а.с. 85-88).

Згідно довідки блокування/розблокування по рахунку НОМЕР_3 , відкритого на ім`я ОСОБА_3 по картці НОМЕР_2 , за період з 09.02.2022 року по 15.01.2025 року встановлено, що 23.02.2022 року о 20:56:56 рахунок НОМЕР_2 було заблоковано клієнтом. 01.03.2022 о 19:44:49 дану картку було розблоковано клієнтом (а.с. 89).

13.05.2025 року у судовому засіданні місцевого суду представник відповідачки - Плетенко К.Ю. зазначила, що скріншот є неналежним доказом. Сторони не були знайомі. У квитанції одержувачем зазначена « ОСОБА_6 », номер телефону також її зазначений. Відповідач сприйняла дану грошову операцію підозрілою. Кошти є безпідставно набутими. Відповідач через помилку позивача не повинна сплачувати грошові кошти.

Загальні підстави виникнення зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави визначені нормами глави 83 ЦК України.

Стаття 1212 ЦК України регулює випадки набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акту, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави є: 1) набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); 2) шкода у вигляді зменшення або незбільшення майна у іншої особи (потерпілого); 3) обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; 4) відсутність правової підстави для зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини 1 статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Відповідно до частини 1, пункту 1 частини 2 статті 11, частин 1 та 2 статті 509 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. До підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, належать договори та інші правочини. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Зобов`язання повинно виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно із частиною 1 статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміють такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на безпосередній вимозі закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Відповідно до змісту статті 1212 ЦК України зазначена норма закону застосовується лише в тих випадках, коли безпідставне збагачення однієї особи за рахунок іншої не може бути усунуто за допомогою інших, спеціальних способів захисту. Зокрема, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень частини 1 статті 1212 ЦК України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно потерпілому.

Загальна умова частини 1 статті 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, або отримане однією зi сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Конструкція статті 1212 ЦК України, як і загалом норма глави 83 ЦК України, свідчить про необхідність установлення так званої «абсолютної» безпідставності набуття (збереження) майна не лише в момент його набуття (збереження), а й станом на час розгляду спору.

Ознаки, характерні для кондиції, свідчать про те, що пред`явлення кондиційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошовими коштами; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

При визначенні того, чи підлягають безпідставно набуті грошові кошти потерпілій особі слід враховувати, що акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад, зокрема, добросовісності.

Безпідставно набуті грошові кошти не підлягають поверненню, якщо потерпіла особа знає, що в неї відсутнє зобов`язання (відсутній обов`язок) для сплати коштів, проте здійснює таку сплату, тому що вказана особа поводиться суперечливо, якщо згодом вимагає повернення сплачених коштів.

Відповідних висновків дійшов Верховний Суду у постановах від 04 серпня 2021 року у справі №185/446/18 (провадження №61-434 св 20), від 11 січня 2023 року у справі №548/741/21 (провадження №61-1022 св 22).

Так, з матеріалів справи вбачається, і це встановлено судом, що 9.02.2022 року позивачем був здійснений одноразовий платіж на карту НОМЕР_2 клієнту АТ «Універсал Банк» - ОСОБА_3 на суму 50000,00 грн. Як вказує позивач, даний платіж був здійснений помилково.

У матеріалах справи відсутні заперечення зі сторони відповідача про правомірність отримання нею коштів від позивача. Зміст позову та відзиву на позовну заяву не містять доводів щодо здійснення перерахунку коштів на рахунок відповідачки на виконання яких-небудь правочинів, що також дає підстави для вимоги про повернення безпідставно таких коштів.

Будь-яких обґрунтувань щодо правомірності отримання відповідачкою коштів від позивача, зокрема, у порядку відшкодування шкоди (збитків), тощо - ОСОБА_3 не наведено; відповідних доказів суду не надано, клопотання про витребування доказів судом - не заявлено.

Тому, за відсутності таких обставин, суд розцінює отримання відповідачкою спірних коштів, як неналежним отримувачем платіжної послуги.

Закон України "Про платіжні послуги" визначає поняття та загальний порядок виконання платіжних операцій в Україні, встановлює виключний перелік платіжних послуг та порядок їх надання, категорії надавачів платіжних послуг та умови авторизації їх діяльності, визначає загальні засади функціонування платіжних систем в Україні, загальні засади випуску та використання в Україні електронних грошей та цифрових грошей Національного банку України, установлює права, обов`язки та відповідальність учасників платіжного ринку України, визначає загальний порядок здійснення нагляду за діяльністю надавачів платіжних послуг, надавачів обмежених платіжних послуг, порядок здійснення оверсайта платіжної інфраструктури.

Згідно із п. 43 ч. 1 ст. 1 названого вище Закону неналежний отримувач - особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі

Відповідно до ч. 1-3 ст. 88 Закон України "Про платіжні послуги" неналежний отримувач протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції зобов`язаний ініціювати платіжну операцію на еквівалентну суму коштів, зараховану йому внаслідок помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції, на користь такого надавача платіжних послуг.

Надавач платіжних послуг, що обслуговує неналежного отримувача, у разі згоди неналежного отримувача на повернення коштів зобов`язаний розблокувати кошти на рахунку неналежного отримувача та повернути їх неналежному платнику на підставі наданої неналежним отримувачем платіжної інструкції.

У разі відмови отримувача (неналежного отримувача) повернути суму помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції на вимогу надавача платіжних послуг списання коштів з рахунку неналежного отримувача здійснюється у судовому порядку.

Таким чином, за відсутності будь-яких домовленостей між сторонами цього спору, підлягає застосуванню Закон, який регулює порядок та строки повернення безпідставно перерахованих на рахунок неналежного отримувача коштів.

Як передбачено положеннями ст. 88 Закону України "Про платіжні послуги", обов`язок повернення таких коштів, тобто виникнення грошового зобов`язання щодо повернення безпідставно отриманих на рахунок коштів виникає у неналежного отримувача протягом трьох робочих днів з дати надходження повідомлення надавача платіжних послуг платника про виконання помилкової, неналежної або неакцептованої платіжної операції.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 грудня 2019 року у справі №917/1739/17 (провадження №12-161гс19) зазначено, що «кондикційні зобов`язання виникають за наявності одночасно таких умов: набуття чи збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); набуття чи збереження майна відбулося за відсутності правової підстави або підстава, на якій майно набувалося, згодом відпала. У разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав договірний характер спірних правовідносин унеможливлює застосування до них судом положень глави 83 Цивільного кодексу України. За змістом приписів глав 82 і 83 Цивільного кодексу України для деліктних зобов`язань, які виникають із заподіяння шкоди майну, характерним є, зокрема, зменшення майна потерпілого, а для кондикційних - приріст майна в набувача без достатніх правових підстав. Вина заподіювача шкоди є обов`язковим елементом настання відповідальності в деліктних зобов`язаннях. Натомість для кондикційних зобов`язань вина не має значення, оскільки важливим є факт неправомірного набуття (збереження) майна однією особою за рахунок іншої. Таким чином, обов`язок набувача повернути потерпілому безпідставно набуте (збережене) майно чи відшкодувати його вартість не є заходом відповідальності, оскільки набувач зобов`язується повернути тільки майно, яке безпідставно набув (зберігав), або вартість цього майна».

Такі висновки відповідають правовій позиції Верховного Суду, яка викладена, зокрема, у постанові від 06 березня 2024 року у справі №947/3897/20.

Виходячи з викладеного, надавши належної оцінки представленим у справі доказам, у їх сукупності; встановивши помилкове перерахування одноразово 09.02.2022 року позивачем на картковий рахунок відповідачки НОМЕР_2 , відкритий в АТ «Універсал Банк», грошових коштів в розмірі 50000,00 грн; враховуючи ненаведення відповідачкою будь-якого обґрунтування правомірності підстав отримання нею вказаної суми, зокрема, на виконання договірних зобов`язань, відшкодування шкоди, тощо, - колегія дійшла висновку про наявність підстав для задоволення позову та стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 безпідставно набутих (збережених) коштів у розмірі 50000,00 грн.

На викладене вище місцевий суд уваги не звернув, дійшов безпідставного висновку про недоведеність позовних вимог. Тому оскаржуване рішення підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

За змістом ч.ч. 1, 13 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Приймаючи до уваги задоволення позовних вимог, з відповідачки на користь позивача підлягають також стягненню судові витрати у вигляді сплаченого судового збору за подання позовної заяви в сумі 1211,20 грн та апеляційної скарги в сумі 1816,80 грн, а всього 3028,00 грн.

Відповідно до пункту 4.1 договору про надання правової (правничої) допомоги №248-23 від 26.02.2023, укладеного між АБ "Сергія Потьомкіна" та позивачем 26.02.2023, за результатами надання правової (правничої) допомоги Бюро складає Акт приймання-передачі наданих послуг в двох примірниках, по одному для кожної із сторін та надає або надсилає його для підписання клієнту (а.с. 11).

Враховуючи ненадання суду акту приймання-передачі наданих послуг до договору про надання правової (правничої) допомоги №248-23 від 26.02.2023, підстави для стягнення на користь позивача витрат з професійної правничої допомоги відсутні, у зв`язку з їх недоведеністю достатніми доказами.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 82 цього Кодексу. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ст. 89 ЦПК України, виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на вищевикладене, апеляційна скарга підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 367, 376, 381-383 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Заводського районного суду міста Кам`янського Дніпропетровської області від 13 травня 2025 року - скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення безпідставно набутих коштів - задовольнити.

Стягнути із ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) грошові кошти у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч) грн 00 коп.

Стягнути із ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 ) судові витрати у розмірі 3028 (три тисячі двадцять вісім) грн 00 коп.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та протягом тридцяти днів може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до Верховного Суду.

Повний текст постанови складено 25 травня 2026 року.

Головуючий Т.П. Красвітна

Судді А.В. Гапонов

Л.П. Никифоряк