Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №727/7333/26 — Шевченківський районний суд м. Чернівців

Справа № 727/7333/26

Провадження № 2-о/727/249/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Шевченківський районний суд м. Чернівці в складі:

головуючого - судді: Літвінової О.Г.

за участю секретаря: Гавалешко Н.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернівці цивільну справу за заявою ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України,-

ВСТАНОВИВ:

Заявник ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України.

Посилалася на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в місті Маріуполь, Донецька область, у віці 37 років помер її зять ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 від 26.07.2022 року, яке було видано окупаційною владою.

Згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №1222, заявниця зазначена матір`ю ОСОБА_3 .

Після розірвання шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , актовий запис №395, відповідно до якого заявниці було змінено прізвище на « ОСОБА_4 ».

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , актовий запис №545, донька заявниці ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_2 .

Дітей у шлюбі між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не було.

Заявниця зазначає, що її донька ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є вдовою ОСОБА_2 , та на даний час перебуває у Великій Британії за програмою тимчасового захисту. Зазначає, що батьки ОСОБА_2 , є особами пенсійного віку та залишилися на тимчасово окупованій території України.

Після смерті ОСОБА_2 та після отримання документів підтверджуючих смерть, які були видані окупаційною владою, заявник виявила необхідність провести державну реєстрацію смерті зятя відповідно до чинного законодавства. Однак з`ясувала, що органи ДРАЦС України не зможуть зареєструвати смерть її зятя, навіть на підставі документів, що підтверджують смерть, виданих на тимчасово окупованій території, адже відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 року, будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.

Встановлення факту смерті ОСОБА_2 , необхідне для реєстрації його смерті в Державному реєстрі актових записів України та отримання свідоцтва про смерть встановленого зразка. А тому просила суд, встановити факт того, що громадянин України – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: місто Якутськ, Республіка Саха, Російська Федерація, що мав місце ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Маріуполь, Донецька область, Україна, у віці 37 років.

Заявниця у судове засідання не з`явилася. Від неї надійшла заява, в які просила розгляд справи провести без її участі, заявлені вимоги підтримує повністю.

Представник заінтересованої особи Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції у судове засідання не з`явилася. Заяви про розгляд справи без їхньої участі не надходило.

Враховуючи, що сторони по справі в судове засідання не з`явились, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

Суд дослідивши письмові докази у справі, вважає, що заява підлягає задоволенню, так як обставини викладені в ній знайшли своє підтвердження у судовому засіданні.

Так, у відповідності до ст.293 ЦПК України окреме провадження – це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності оспорюваних прав.

У відповідності до п.8 ч.1 ст.315 ЦПК України суд розглядає справи, зокрема, про встановлення факту смерті особи в певний час у разі неможливості реєстрації органом державної реєстрації актів цивільного стану факту смерті.

Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України у п. 13 Постанови № 5 від 31.03.1995 «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення» (з подальшими змінами) заяви про встановлення факту смерті особи в певний час приймаються до провадження суду і розглядаються за умови подання заявниками документів про відмову органів реєстрації актів громадянського стану в реєстрації події смерті. Заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву з посиланнями на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин.

Частинами третьою-четвертою статті 49 ЦК України передбачено, що державній реєстрації підлягають народження фізичної особи та її походження, громадянство, шлюб, розірвання шлюбу у випадках, передбачених законом, зміна імені, смерть. Реєстрація актів цивільного стану провадиться відповідно до закону. Народження фізичної особи та її походження, усиновлення, позбавлення та поновлення батьківських прав, шлюб, розірвання шлюбу, зміна імені, смерть підлягають обов`язковому внесенню до Державного реєстру актів цивільного стану громадян в органах юстиції в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Підставою для встановлення факту смерті є підтверджені доказами обставини, які достовірно свідчать про смерть громадянина в певний час і за певних обставин.

Факт смерті особи в певний час встановлюється за умови подання заявником документів про відмову органів реєстрації актів цивільного стану зареєструвати факт смерті, яка обумовлюється несвоєчасним зверненням у ці органи або відсутністю документів, які стверджують подію смерті.

При зверненні до суду заявник зобов`язаний обґрунтувати свою заяву посиланням на докази, що достовірно свідчать про смерть особи у певний час і за певних обставин. Доказами, цього можуть бути: медичне свідоцтво, акт органів міліції, акт органів пожежного і водного нагляду та інші докази.

Згідно з частиною третьою статті 12, частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків (статті 76 ЦПК України).

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування (статті 77 ЦПК України).

Статтею 78 ЦПК України передбачено, що суд не бере до уваги докази, що одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Так, судом встановлено, що заявниця ОСОБА_1 , є тещею померлого ОСОБА_2 .

Встановлено, що ОСОБА_1 , згідно зі свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , актовий запис №1222, зазначена матір`ю ОСОБА_3 .

Після розірвання шлюбу, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_3 , актовий запис №395, відповідно до якого заявниці було змінено прізвище із « ОСОБА_5 » на « ОСОБА_4 ».

Відповідно до свідоцтва про одруження серії НОМЕР_4 , актовий запис №545, ОСОБА_3 уклала шлюб із ОСОБА_2 30 жовтня 2021 року, що виданий Маріупольським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Маріупольському районі Донецької області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції України (м.Харків).

Доказами підтвердження факту смерті громадянина ОСОБА_2 є свідоцтво про смерть від 26.07.2022 року серії НОМЕР_1 .

Також, заявником до матеріалів справи долучено фото поховання ОСОБА_2 , де датою смерті зазначено ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно Наказу Міністерства розвитку громад та територій України «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться «велися» бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією» від 28.02.2025 №376 м. Маріуполь, Донецької області, тимчасово окупована російською федерацією територія України.

У відповідності зі ст. 9 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація актів цивільного стану проводиться з метою забезпечення реалізації прав фізичної особи та офіційного визнання і підтвердження державою фактів народження фізичної особи та її походження, шлюбу, розірвання шлюбу, зміни імені, смерті; державна реєстрація актів цивільного стану проводиться шляхом складення актових записів цивільного стану.

Згідно з ч. 1 ст. 17 Закону України «Про державну реєстрацію актів цивільного стану» державна реєстрація смерті проводиться органом державної реєстрації актів цивільного стану на підставі: документа встановленої форми про смерть, виданого закладом охорони здоров`я або судово-медичною установою; рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час або про оголошення її померлою.

Відповідно до Правил державної реєстрації актів цивільного стану в Україні, затверджених наказом Міністерства Юстиції України 18 жовтня 2010 р. № 52/5 (з відповідними змінами та доповненнями) підставою для проведення державної реєстрації смерті є, зокрема, лікарське свідоцтво про смерть (форма № 106/о), форма якого затверджена наказом Міністерства охорони здоров`я України від 08.08.2006 № 545, рішення суду про встановлення факту смерті особи в певний час.

Указом Президента України В. Зеленським № 64/2022 від 24 лютого 2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Відповідно до ст. ст. 3, 8, 9 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права, утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов`язком держави, а чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

У Консультативному висновку Міжнародного суду ООН від 21 червня 1971 року «Юридичні наслідки для держав щодо триваючої присутності Південної Африки у Намібії» зазначено, що держави - члени ООН, зобов`язані визнавати незаконність і недійсність триваючої присутності Південної Африки в Намібії, але «у той час як офіційні дії, вчинені урядом Південної Африки від імені або щодо Намібії після припинення дії мандата є незаконними і недійсними, ця недійсність не може бути застосована до таких дій як, наприклад, реєстрація народжень, смертей і шлюбів».

Європейський суд з прав людини у справі «Лоізіду проти Туреччини» (Loizidou v.Turkey, 18.12.1996 §45) обмежився коротким посиланням на відповідний пункт названого висновку Міжнародного суду, але у справах «Кіпр проти Туреччини» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001) та «Мозер проти Республіки Молдови та Росії» (Mozer v. The Republic of Moldova and Russia, 23.02.2016) він приділив значну увагу аналізу цього висновку та подальшої міжнародної практики.

При цьому, ЄСПЛ констатував, що «Консультативний висновок Міжнародного Суду, що розуміється в сукупності з виступами і поясненнями деяких членів суду, чітко показує, що в ситуаціях, подібних до тих, що наводяться в цій справі, зобов`язання ігнорувати, не брати до уваги дії існуючих de facto органів та інститутів (окупаційної влади) далеко від абсолютного. Для людей, що проживають на цій території, життя триває і це життя потрібно зробити більш стерпним і захищеним фактичною владою, включаючи їх суди; і виключно в інтересах жителів цієї території дії згаданої влади, які мають відношення до сказаного вище, не можуть просто ігноруватися третіми країнами або міжнародними організаціями, особливо судами, в тому числі й цим (ЄСПЛ). Вирішити інакше означало б зовсім позбавляти людей, що проживають на цій території, всіх їх прав щоразу, коли вони обговорюються в міжнародному контексті, що означало б позбавлення їх навіть мінімального рівня прав, які їм належать» (Cyprus v. Turkey, 10.05.2001, §96).

За вимогами частини 2 статті 319 ЦПК України, рішення суду про встановлення факту, який підлягає реєстрації в органах державної реєстрації актів цивільного стану або нотаріальному посвідченню, не замінює собою документів, що видаються цими органами, а є тільки підставою для одержання зазначених документів.

За таких обставин, оскільки заявник фактично просить встановити факт смерті особи у певний час та в певному місці, що тягне за собою можливі юридичні наслідки, і такий факт підтверджений належними доказами, суд приходить до висновку, що вимоги заяви обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Керуючись ст.ст. ст.ст. 4, 5, 10, 18, 133, 197, 206, 259, 263-265, 273, 293, 315, 317 ЦПК України суд, -

УХВАЛИВ:

Заяву ОСОБА_1 , заінтересована особа: Перший відділ державної реєстрації актів цивільного стану у місті Чернівці Івано-Франківського міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про встановлення факту смерті особи на тимчасово окупованій території України - задовольнити.

Встановити факт смерті громадянина України – ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження: місто Якутськ, Республіка Саха, Російська Федерація, що мав місце ІНФОРМАЦІЯ_1 у місті Маріуполь, Донецька область, Україна, у віці 37 років.

Копію рішення невідкладно надіслати до органу державної реєстрації актів цивільного стану за місцем ухвалення рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Суддя: О.Г. Літвінова