Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №725/4610/26 — Чернівецький районний суд міста Чернівців

Єдиний унікальний номер 725/4610/26

Номер провадження 3/725/934/26

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.05.2026 року м. Чернівці

Суддя Чернівецького районного суду м. Чернівців Федіна А.В., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-11 КУпАП громадянина України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , мешканця АДРЕСА_1 , військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , у військовому звані - солдат, -

ВСТАНОВИВ:

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 07.05.2026 року о 13 год. 00 хв. солдат ОСОБА_1 був доставлений представниками ІНФОРМАЦІЯ_2 в пункт постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 після того, як був відсутній на військовій службі з 05.05.2026 року о 20:00.

Відповідно до пункту 21 Інструкції про самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцями (крім військовослужбовців строкової військової служби), невихід без поважних причин на службу, нез`явлення з відрядження, відпустки, закладу охорони здоров`я, нез`явлення у разі призначення або переведення до нового місця служби командири (начальники) військових частин доповідають своїм безпосереднім командирам (начальникам) та повідомляють начальника органу управління Військової служби правопорядку, у зоні діяльності якого військова частина виконує завдання за призначенням, усно - протягом доби з моменту, коли стало відомо про факт порушення, а протягом доби з моменту надання усної доповіді - письмово.

У відповідності до вимог ст.ст. 11, 16, 37, 49 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.99. № 548-XIV та ст. 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, затвердженого Законом України від 24.03.99. № 551-XIV, солдат ОСОБА_1 під час проходження військової служби повинен свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок; беззастережно виконувати накази командирів; знати та виконувати свої обов`язки та додержуватися вимог статутів Збройних сил України; виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни; виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою; бути зразком високої культури, скромності й витримки, берегти військову честь, захищати свою й поважати гідність інших людей; поводитися з гідністю й честю, не допускати самому і стримувати інших від негідних вчинків.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 4 статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» військовослужбовці вважаються такими, що виконують обов`язок військової служби на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять) або поза військовою частиною, якщо перебування там відповідає обов`язкам військовослужбовця або його було направлено туди за наказом відповідного командира (начальника).

Проте, з порушенням статутних обов`язків, всупереч інтересам військової служби, солдат ОСОБА_1 без належних правових підстав та без поважних причин був відсутній в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 з 20:00 05.05.2026 по 13.00 07.05.2026 та, як наслідок, вважається таким, що вчинив самовільне залишення частини тривалістю до трьох діб.

Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на території України введено воєнний стан, продовжений відповідними указами Президента України по теперішній час.

Частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України (в редакції, що діяла станом на момент вчинення солдатом ОСОБА_1 протиправного діяння) законодавцем встановлено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем, а також нез`явлення його вчасно на службу без поважних причин, вчинені в бойовій обстановці, а так само за ті самі дії тривалістю понад три доби, вчинені в умовах воєнного стану.

Зазначене дозволяє дійти до висновку про відсутність у діях солдата ОСОБА_1 ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною 5 статті 407 Кримінального кодексу України, з огляду на тривалість перебування останнього поза місцем розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 протягом доби.

В свою чергу, приписами частини 2 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення визначено, що адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.

В той же час, частиною 3 статті 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення передбачено адміністративну відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Системний аналіз вищезазначених норм права у редакції станом на час вчинення солдатом ОСОБА_1 протиправних діянь свідчить про те, що відсутність військовослужбовця (крім строкової служби) на службі без поважних причин лише понад 3 (три) доби утворює склад військового кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України та унеможливлює притягнення військовослужбовців(крім строкової служби) до адміністративної відповідальності за ч. 3 ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення на підставі частини 2 статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Проте, слід дійти до висновку, що відсутність військовослужбовця (крім строкової служби) на службі без поважних причин до 3 (трьох) діб утворює склад військового адміністративного правопорушення, оскільки за таких умов відсутня конкуренція між правовими нормами, зазначеними у ч. З ст. 172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення та ч. 5 ст. 407 Кримінального кодексу України.

Кваліфікація дій солдата ОСОБА_1 за ч.4 ст.172-11 Кодексу України про адміністративні правопорушення унеможливлюється з огляду на пряму вказівку законодавцем у диспозиції зазначеної частини про незастосування її під час дії воєнного стану.

З пояснень військовослужбовця солдата ОСОБА_1 не встановлено обставин, які б свідчили про наявність поважних причин для відсутності у місці розташування підрозділу військової частини НОМЕР_1 05.05.2026 року.

За викладених вище обставин, солдат ОСОБА_1 , будучи військовослужбовцем військової служби за мобілізацією, проходячи її у військовій частині НОМЕР_1 протиправно, всупереч інтересам військової служби, на порушення своїх статутних обов`язків, був відсутній в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 з 20:00 05.05.2026 року по 13:00 07.05.2026 року без поважних причин.

Таким чином, солдат ОСОБА_1 на протязі 20:00 05.05.2026 року по 13:00 07.05.2026 року вчиняв військове адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст.17211 КУпАП (Самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем тривалістю до десяти діб) тривалістю 41 годину.

В судовому засіданні ОСОБА_1 своїми поясненнями підтвердив факт відсутності в пункті постійної дислокації військової частини НОМЕР_1 протягом 41 години, проте зазначив, що така ситуація виникла з необережності, адже він за станом здоров`я не міг продовжувати військову службу, натомість не отримував направлення на ВЛК для підтвердження вказаної обставини, а тому керівництво прийшло до висновків про самовільне залишення ним військової частини. Просив суворо не карати, оскільки правопорушення вчинене через непорозуміння та у вчиненому кається.

Диспозиціями ч. 1 та ч. 3 ст. 172-11 КУпАП передбачено відповідальність за самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем строкової служби, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на службу у разі звільнення з частини, призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до трьох діб; самовільне залишення військової частини або місця служби військовослужбовцем (крім строкової військової служби), а також військовозобов`язаним та резервістом під час проходження зборів, а також нез`явлення його вчасно без поважних причин на військову службу у разі призначення або переведення, нез`явлення з відрядження, відпустки або з лікувального закладу тривалістю до десяти діб.

Частиною четвертою ст. 172-11 КУпАП передбачено відповідальність за діяння, передбачені частинами першою або третьою цієї статті, вчинені в умовах особливого періоду.

Так, відповідно до ст. 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №69/22 у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України оголошено загальну мобілізацію.

Крім того, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" указом Президента України від 24.02.2022 року, затвердженого Законом України № 2102 -IX від 24.02.2022 року введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та продовжує діяти на даний час.

У відповідності до вимог ст. 15 КУпАП, військовослужбовці за вчинення військових адміністративних правопорушень несуть відповідальність, передбачену главою 13-Б цього Кодексу, за умови, якщо ці правопорушення не тягнуть за собою кримінальну відповідальність.

Вина ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення передбаченого ч. 3 ст. 172-11 КУпАП підтверджується дослідженими та проаналізованими письмовими доказами по справі, а саме протоколом про адміністративне правопорушення, доповідями по факту відсутності та прибуття ОСОБА_1 розпискою про прийняття від представників ВСП та доставку до місця дислокації військової частини ОСОБА_1 , іншими матеріалами справи.

Таким чином, своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч. 3 ст. 172-11 КУпАП.

При накладенні на ОСОБА_1 адміністративного стягнення враховується характер вчиненого правопорушення, особа порушника відповідно до службової характеристики, а також ступінь його вини у вчиненому правопорушенні.

Обставинами, які пом`якшують відповідальність ОСОБА_1 є визнання вини та щире каяття.

Обставин, які б обтяжували відповідальність ОСОБА_1 за наслідками розгляду справи не встановлено.

Санкцією ч. 3 ст. 172-11 КУпАП передбачено накладення адміністративного стягнення у вигляді накладення штрафу від п`ятисот до однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або арешт з утриманням на гауптвахті на строк до десяти діб.

Враховуючи всі обставини справи, на ОСОБА_1 , слід накласти адміністративнестягнення у вигляді штрафу, оскільки саме такий вид адміністративного стягнення буде достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових правопорушень.

Відповідно до положень ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення у разі винесення судом (суддею) постанови про накладення адміністративного стягнення сплачується особою, на яку накладено таке стягнення. Розмір і порядок сплати судового збору встановлюється законом.

Доказів наявності підстав для звільнення ОСОБА_1 від сплати судового збору матеріали справи не містять.

На підставі вище викладеного та керуючись ст.ст.24, 33-35, 283-285, 294, 172-11 КУпАП,-

ПОСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 172-11 КУпАП і за його вчинення накласти на нього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 8500 грн. (вісім тис. п`ятсот грн.).

Згідно із ст. 307 КУпАП штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу.

Відповідно до вимог ст.308 КУпАП у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника. У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті КУпАП та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір в сумі 665,60 грн.

Постанова може бути оскаржена до Чернівецького апеляційного суду протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Чернівецького районного

суду міста Чернівців Федіна А. В.