Рішення від 08 березня 2026 р. у справі №205/483/26 — Новокодацький районний суд міста Дніпра

Єдиний унікальний номер 205/483/26

Номер провадження2-а/205/26/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2026 року

Новокодацький районний суд міста Дніпра в складі головуючого судді Остапенко Н.Г., за участю секретаря судового засідання Кришталь О.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження в м. Дніпрі адміністративну справу №205/483/26 за позовом ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення, -

ВСТАНОВИВ:

14.01.2026 року до Новокодацького районного суду міста Дніпра надійшла адміністративна позовна заява ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення.

Позов обґрунтовано тим, що постановою АВ № 00009608 від 23.12.2025 року (далі – постанова1) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1321 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. У постанові зазначено, що 23.12.2025 року о 10 год. 14 хв. за адресою: Н-31, км 122+000, Полтавська область, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу DAF XF 95.480, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 11,391 % (1,31 тон) при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тон.

Постановою АВ № 00009614 від 23.12.2025 року (далі – постанова2) позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1321 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. У постанові зазначено, що 23.12.2025 року о 09 год. 49 хв. за адресою: М-22, км 74+810, Полтавська область, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу DAF XF 95.480, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР, а саме навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 14,313 % (1,646 тон) при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тон.

Позивач вважає зазначені постанови необґрунтованими, безпідставними та такими, що підлягають скасування, оскільки:

-позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за одне і те саме порушення двічі, що суперечить ст. 61 Конгституції України;

-вона не є суб`єктом вчинення вказаних правопорушень, оскільки транспортний засіб DAF XF 95.480, д.н.з. НОМЕР_1 , передано в оренду ТОВ «ДНІПРОТРАНС-ГРУПП» за договором від 04.01.2024 року;

-оскаржувані постанови не відповідають вимогам пунктів 12, 15Порядку фіксації адміністративних правопорушень у сфері безпеки на автомобільному транспорті в автоматичному режимі, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 року № 1174 (далі - Порядок), а саме постанови не містять відомостей про інтенсивність руху та складу транпортного потоку, фактичну шинність на вісі, фотографії транспортного засобу – фронтальної, державного номерного знаку транспортного засобу та причепу до нього, а також відомостей про нормативно-вагові параметри транспортних засобів на даній автомобільній ділянці.

На підставі викладеного просить суд скасувати оскаржувані постанови, а провадження по справам про адміністративні правопорушення закрити.

Ухвалою судді від 19.01.2026 року відкрито провадження по справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін.

Від представника відповідача Державної служби України з безпеки на транспорті – Давиденко О.С. надійшов відзив на позов, у якому заперечувала проти його задоволення. Заперечення обґрунтовано тим, що оскаржувані постанови винесені у відповідності до чинного законодавства і містять усі необхідні дані. З фіксації правопорушення вбачається, що транспортний засіб проходив рамку вагового контролю одночасно з напівпричепом, проте, його окреме визначення в постанові не потребується, так як він не є окремим об`єктом під час руху транспорту. При цьому відсоток перевищення розрахований з вирахуванням допустимої помилки вимірювального пристрою 16%. Зазначила, що вимірювальні прилади мають сертифікати повірки. Заперечення також обгрунтовано тим, що належним суб`єктом вчинення правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 132-1 КУпАП, є особа, яка зазначена в Єдиному державному реєстрі транспортних засобів як власник вбо користувач. Позивач була притягнута до відповідальності, оскільки саме вона зазначена власником транспортного засобу DAF XF 95.480, д.н.з. НОМЕР_1 , відомостей про належного користувача Єдиний державний реєстр транспортних засобів не містив. Окрім того, зазначила, що притягнення позивача до адмінстративної відповідальності за оскаржуваними постановами не є подвійним, оскільки правопорушення вчинені в різний час та в різних місцях. З урахуванням викладеного просила відмовити у задоволенні позову.

06.03.2026 року від позивача ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив, у якій заперечувала проти аргументів, наведених у відзиві. Заперечення, окрім повторення зазначеного в позові, обґрунтовано тим, що при розрахунку навантаження на вісь не враховано похибку, а також у постановах повинні бути ідентичні дані ваги, оскільки вага транспортного засобу зафіксована з різницею 25 хвилин, але вона відрізняється, що не може бути обґрунтовано допустимою похибкою. З урахуванням викладеного просить задовольнити позов.

Суд, дослідивши матеріали справи, оцінивши наявні докази, дійшов висновку, що позовні вимоги не підлягають задоволенню з огляду на таке.

У ході судового розгляду встановлено, що постановою АВ № 00009608 від 23.12.2025 року (далі – постанова1) ОСОБА_1 притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1321 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. У постанові зазначено, що 23.12.2025 року о 10 год. 14 хв. за адресою: Н-31, км 122+000, Полтавська область, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу DAF XF 95.480, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 Правил дорожнього руху України (далі - ПДР), а саме навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 11,391 % (1,31 тон) при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тон.

Постановою АВ № 00009614 від 23.12.2025 року (далі – постанова2) позивача притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 1321 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000 грн. У постанові зазначено, що 23.12.2025 року о 09 год. 49 хв. за адресою: М-22, км 74+810, Полтавська область, відповідальна особа допустила рух транспортного засобу DAF XF 95.480, д.н.з. НОМЕР_1 , із перевищенням нормативних параметрів, зазначених у п. 22.5 ПДР, а саме навантаження на одинарну вісь транспортного засобу на 14,313 % (1,646 тон) при дозволеному максимальному навантаженні на вісь 11,5 тон.

Оскаржувані постанови позивачем отримано 05.01.2026 року, а позов до суду направлено 12.01.2026 року. Отже, строк на звернення з даним позовом ОСОБА_1 не пропущено.

З наданої відповідачем додаткової інформації до постанов 1 та 2 встановлено, що фактично виміряна вага транспортного засобу DAF XF 95.480, д.н.з. НОМЕР_1 , відповідає величинам, зазначеним у відповідних постановах, а транспортний засіб, зафіксований на фото є транспортним засобом DAF XF 95.480, д.н.з. НОМЕР_1 .

Позивач зазначила, що транспортний засіб їхав з напівпричепом, тому повинно бути фото напівпричепу з номерним знаком.

Разом з тим, відповідно до п.1.10. ПДР причіп - транспортний засіб, призначений для руху тільки в з`єднанні з іншим транспортним засобом. До цього виду транспортних засобів належать також напівпричепи і причепи-розпуски.

Отже, напівпричеп не може рухатися без з`єднання з транспортним засобом позивача, тому перевищення дозволених нормативних параметрів стосується усього транспортного засобу, у тому числі напівпричепу. Окрім того, вимоги щодо фотофіксації напівпричепу та його заднього номерного знаку законом не встановлені.

У відповіді на відзив на позов ОСОБА_1 зазначила, що дві різні ваги одного й того самого транспортного засобу виміряні через 25 хвилин різними приладами показали різну вагу свідчать про неправильність вимірів, а тому протиправність постанов.

З постанов вбачається, що 23.12.2025 року о 10 год. 14 хв. за адресою: Н-31, км 122+000, Полтавська область, вагу було зафіксовано технічним засобом WIM 8, WAGA-WIM35, зав. №2, строк дії свідоцтва про повірку якого до 17.11.2026 року; та 23.12.2025 року о 09 год. 49 хв. за адресою: М-22, км 74+810, Полтавська область, вага була зафіксована приладом WIM 7, WAGA-WIM35, зав. №1, строк дії свідоцтва про повірку якого до 17.11.2026 року;

Також на підтвердження відповідності вимогам закону вищевказаних технічних засобів відповідачем надано документи, які свідчать про повірку – свідоцтва про повірку, чинні до 17.11.2026 року.

Отже, вимірювальні засоби відповідають вимогам чинного законодавства.

Окрім того, загальна вага транспортного засобу, виміряна на пунктах зважування відрізняється на 200 кг, що входить в межі допустимої похибки 16 %.

Відповідно до ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно із ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Частиною 1, 2 ст.77 КАС України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Так, частина 2 статті 1321 КУпАП передбачає відповідальність за перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм під час руху великогабаритними і великоваговими транспортними засобами автомобільними дорогами, вулицями або залізничними переїздами з накладенням штрафу, зокрема, в розмірі: п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - у разі перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно.

Пунктом 1.9. Правил дорожнього руху передбачено, що особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Підпунктом в) пункту 22.5 ПДР визначено, що рух транспортних засобів та їх составів допускається у разі, коли їх навантаження на одинарну вісьне перевищують 11,5 тон.

Рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоча б один з їх габаритних та/або вагових параметрів перевищує нормативи, визначені цим пунктом, здійснюється відповідно до Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18 січня 2001 р. № 30 «Про проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами» (далі - Правила).

Відповідно до п. 2 Правил транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великогабаритним, якщо його габарити перевищують хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 ПДР.

Згідно з п. 4 Правил рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

При цьому, згідно із зазначеними правилами допускається перевищення вагових параметрів порівняно з визначеними у пункті 22.5 ПДР на 2 відсотки (величина похибки) без оформлення відповідного дозволу та внесення плати за проїзд.

Позивачем не надано доказів щодо наявності в нього зазначеного дозволу.

Також позивачем не надано жодного доказу відповідності ваги її транспортного засобу вазі на момент зважування 23.12.2025 року, зазначеній у п. 22.5 ПДР.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 25.06.2020 року у справі № 520/2261/19 вказала, що визначений статтею 77 КАС України обов`язок відповідача – суб`єкта владних повноважень довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного ч. 1 цієї ж статті обов`язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.

Отже, враховуючи принцип змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів, а також у доведенні перед судом їх переконливості, суд зазначає, що обов`язок доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності відповідачем не звільняє позивача від обов`язку доказування протилежного.

Позивачем долучено до позову договір оренди транспортного засобу DAF XF 95.480, д.н.з. НОМЕР_1 , укладений 24.01.2024 року між позивачем та ТОВ «Дніпротранс-Групп», згідно з яким термін оренди до 04.01.2029 року. Посилаючись на вказаний договір, позивач вважає, що відповідачем неправильно визначено суб`єкта вчинення правопорушень, оскільки вона такі правопорушення особисто не вчиняла.

З зазначеним суд не погоджується, оскільки відповідно до ст. 14-3 КУпАП адміністративну відповідальність за правопорушення у сфері безпеки на автомобільному транспорті, передбачені частиною другою статті 122-2, частинами другою і третьою статті 132-1 цього Кодексу, зафіксовані за допомогою засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі в автоматичному режимі (за допомогою комплексу технічних засобів автоматичного визначення вагових, габаритних та інших параметрів транспортного засобу з функціями фотозйомки та/або відеозапису, що функціонують згідно із законодавством про захист інформації в інформаційно-телекомунікаційних системах), несе відповідальна особа - фізична особа або керівник юридичної особи, за якою зареєстровано транспортний засіб, а в разі якщо до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу - належний користувач транспортного засобу, а якщо в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань на момент запиту відсутні відомості про керівника юридичної особи, за якою зареєстрований транспортний засіб, - особа, яка виконує повноваження керівника такої юридичної особи.

Позивачем не надано до суду доказів того, що до Єдиного державного реєстру транспортних засобів внесено відомості про належного користувача відповідного транспортного засобу. Тому, саме позивач, як власник транспортного засобу, що нею не спростовується, повинна нести відповідальність за адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

При цьому, суд звертає увагу, що посилання позивача на те, що інформацію про належного відповідача повинен був внести сам користувач, суд не бере до уваги з огляду на таке.

Так, порядок внесення відомостей про належного користувача, затверджений постановою КМУ №1197 від 14.11.2018.

Пунктом 16 Порядку №1197 визначено право власника ТЗ на звернення до органів МВС за видачею тимчасового реєстраційного талону користувачу ТЗ, при цьому, саме на підставі вказаного тимчасового талону належний користувач звертається до сервісного центру МВС із заявою про внесення відомостей до ЄДТЗ.

Позивачем не надано суду доказів того, що нею виконано дії щодо забезпечення видачу належному користувачу тимчасового реєстраційного талону. Таким чином, у постановах 1 і 2 правильно визначено суб`єкта відповідальності.

Також позивач зазначив, що оскаржувані постанови не відповідають вимогам КУпАП, оскільки не містять посилання на нормативно-правовий акт, яким передбачено відповідальність за адміністративне правопорушення. Однак у постановах 1 і 2 зазначено суть порушення, пункт Правил дорожнього руху та саме нормативно-правовоий акт, яким передбачено відповідальність – ч. 2 ст. 132-1 КУпАП.

Посилаючись на ст. 61 Конституції України, як на підставу для скасування постанов, ОСОБА_1 зазначила, що її двічі притягнули до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 132-1 КУпАП за одне й те саме порушення.

Проте суд не погоджується з вищевказаним, оскільки правопорушення вчинені хоча й в один день, але в різний час, у різних місцях та зафіксовані різними приладами, тобто вчинені за різних обставин.

Враховуючи вищевикладене в сукупності, відповідачем правомірно притягнуто позивача до адміністративної відповідальності.

Зважаючи на вказане та з урхуванням того, що оскаржувані постанови відповідають вимогам чинного законодавства, дії уповноважених осіб відповідача не суперечать вимогам закону, а заявлений позов є недоведеним, то він задоволенню не підлягає.

З огляду на відмову у задоволенні позову, понесені позивачем судові витрати компенсації не підлягають та відносяться на його рахунок.

Керуючись ст. ст. 6, 14-2, 1321, 245-247, 251, 258, 279-3, 283, 287, 289 КУпАП, ст.2, 8, 9, 72-77, 78, 139, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 КАС України, суд, -

УХВАЛИВ:

В задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Державної служби України з безпеки на транспорті про скасування постанов про притягнення до адміністративної відповідальності та закриття провадження у справах про адміністративне правопорушення - відмовити.

Судові витрати віднести на рахунок позивача.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Третього апеляційного адміністративного суду протягом десяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому рішення не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення, якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Н.Г.Остапенко