Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №203/2933/26 — Центральний районний суд міста Дніпра

Справа № 203/2933/26

Провадження № 3/0203/570/2026

ПОСТАНОВА

іменем України

22 травня 2026 року суддя Центрального районного суду міста Дніпра Черваньова Ю.М., розглянувши справу про адміністративне правопорушення, що надійшла від Управління патрульної поліції в Дніпропетровській області, відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ст.124, ч.1 ст.130 КУпАП, -

ВСТАНОВИЛА:

14 березня 2026 року о 02 год. 52 хв. у м. Дніпро по просп. Олександра Поля, 98, водій ОСОБА_1 керував транспортним засобом марки «Kia Magentis», державний номерний знак НОМЕР_1 , перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння. Огляд на стан алкогольного сп`яніння проведено за згодою водія у встановленому законом порядку із застосуванням спеціального технічного засобу — алкотестера «Drager 6820», ARHK-0511. Відповідно до результату тесту №3432, вміст алкоголю становив 2,19 ‰ при допустимій нормі 0,20 ‰. Своїми діями ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» Правил дорожнього руху України, за що передбачена адміністративна відповідальність за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Також, 14 березня 2026 року о 02 год. 52 хв. у м. Дніпро по просп. Олександра Поля, 96 водій ОСОБА_1 , керуючи транспортним засобом марки «Kia Magentis», державний номерний знак НОМЕР_2 , під час паркування не вжив необхідних заходів для недопущення самовільного руху транспортного засобу, а саме не поставив автомобіль на стоянкове гальмо. Внаслідок цього автомобіль здійснив самовільний рух та скоїв наїзд на припаркований водієм ОСОБА_2 позаду автомобіль марки «Peugeot 301», державний номерний знак НОМЕР_3 .

В результаті дорожньо-транспортної пригоди транспортні засоби отримали механічні пошкодження.

ОСОБА_1 в судове засідання не з`явився, хоча його було сповіщено про дату, час і місце судового розгляду належним чином.

Статтею 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини гарантовано кожній фізичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною.

Розумним, зокрема, вважається строк, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій, прийняття процесуальних рішень та розгляду і вирішення справи з метою забезпечення своєчасного (без невиправданих зволікань) судового захисту.

У поняття «розумний строк» розгляду справи Європейський суд з прав людини включає: складність справи; поведінку заявника; поведінку органів державної влади; важливість справи для заявника.

Згідно з рішенням Європейського суду з прав людини у справі «Смірнов проти України» від 08.11.2005 року, на підставі вимог ч. 1 ст. 6 Конвенції обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, у першу чергу, на державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється залежно від обставин справи та з огляду на її складність, поведінку сторін і предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 Конвенції.

Крім того, Європейський суд з прав людини у п. 41 рішення від 03.04.2008 року у справі «Пономарьов проти України» зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справах «Олександр Шевченко проти України», заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 року, та «Трух проти України», заява № 50966/99, рішення від 14.10.2003 року).

За вказаних обставин визнано можливим провести розгляд справи у відсутність ОСОБА_1 на підставі ч. 1 ст. 268 КУпАП.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що в діях ОСОБА_1 наявний склад адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП, з огляду на таке.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, підтверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614465 від 14.03.2026 року; квитанцією приладу «Alcotest 6820 Drager» ARHK-0511 від 14.03.2026 року, тест №3432, відповідно до якої результат огляду становив 2,19 ‰; актом огляду на стан алкогольного сп`яніння із застосуванням спеціальних технічних засобів, а також відеозаписами з бодікамер патрульних поліцейських №471258 та №471050, що містяться на DVD-R диску, доданому до матеріалів справи. Із зазначених матеріалів убачається, що ОСОБА_1 пройшов огляд на стан алкогольного сп`яніння у встановленому законом порядку із використанням спеціального технічного засобу, з результатами огляду був ознайомлений та погодився.

Крім того, вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ЕПР1 №614474 від 14.03.2026 року, схемою місця дорожньо-транспортної пригоди, письмовими поясненнями учасників ДТП та іншими матеріалами справи.

Оцінивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд дійшов висновку, що ОСОБА_1 порушив вимоги п. 2.9 «а» та п. 15.12 Правил дорожнього руху України, тобто керував транспортним засобом у стані алкогольного сп`яніння та допустив порушення правил дорожнього руху, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

Таким чином, у судовому засіданні знайшов своє підтвердження факт вчинення ОСОБА_1 адміністративних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 130 та ст. 124 КУпАП.

Вирішуючи питання про вид та розмір адміністративного стягнення, суд враховує вимоги ст. 23 КУпАП, відповідно до яких адміністративне стягнення є мірою відповідальності та застосовується з метою виховання особи в дусі додержання законів України і запобігання вчиненню нових правопорушень.

Згідно з вимогами ст. 33 КУпАП, при накладенні адміністративного стягнення суд враховує характер вчинених правопорушень, обставини їх вчинення, ступінь вини правопорушника та його майновий стан. При цьому суд бере до уваги, що правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, є більш серйозним із числа вчинених, а тому вважає за необхідне накласти на ОСОБА_1 адміністративне стягнення в межах санкції, встановленої саме за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Крім того, згідно зі ст. 40-1 КУпАП судовий збір у провадженні по справі про адміністративне правопорушення підлягає стягненню з особи, на яку накладено стягнення та відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», з ОСОБА_1 в дохід держави підлягає стягненню судовий збір.

Керуючись ч.1 ст.130, ст. 124, ст.ст.40-1, 36, 283, 284, 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення, п. 5 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», суддя -

ПОСТАНОВИЛА:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні адміністративних правопорушень, передбачених ст. 124, ч.1 ст. 130 КУпАП, та накласти на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в дохід держави у розмірі 17000 (сімнадцять тисяч) гривень з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 665 (шістсот шістдесят п`ять) гривень 60 копійок.

Роз`яснити, що штраф, відповідно до ст. 307 КУпАП, має бути сплачений порушником не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтями 300-1,300-2 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п`ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.

У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника, згідно зі ст. 308 КУпАП, стягується подвійний розмір штрафу, який визначений у відповідній статті КУпАП та зазначений у постанові про стягнення штрафу.

Постанова протягом десяти днів з дня винесення може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду через Центральний районний суд міста Дніпра.

Суддя Ю.М. Черваньова