Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №208/15269/25 — Заводський районний суд міста Кам’янського

справа № 208/15269/25

№ провадження 1-кп/208/925/26

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 р. м. Кам`янське

Заводський районний суд міста Кам`янського в складі:

головуючого судді: ОСОБА_1 ,

секретаря судового засідання: ОСОБА_2 ,

за участю прокурора: ОСОБА_3 ( в режимі ВКЗ),

обвинуваченого: ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №7 м.Кам`янське матеріали кримінального провадження, внесеного до ЄРДР за №62023170030000166 від 08.02.2023 за обвинуваченням:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м.Дніпродзержинська, Дніпропетровської області, одруженого, на утриманні неповнолітніх дітей немає, зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , проживає за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимий, військовослужбовця за призовом під час мобілізації військової частини НОМЕР_1 , у військовому званні «солдат»,

в скоєнні кримінального правопорушення за ч.1 ст.125 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

28.08.2025 приблизно о 12:30 год. (більш точний час в ході досудового розслідування не встановлено) ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , знаходився за адресою АДРЕСА_1 , де також перебувала і його матір ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Під час перебування у вказаному місці та у зазначений час між ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин виник словесний конфлікт, під час якого у ОСОБА_4 раптово виник протиправний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_6 тілесних ушкоджень.

Реалізовуючи свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_5 , тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , перебуваючи 28.08.2025 приблизно о 12:30 год. в квартирі АДРЕСА_3 ?янському наблизився до ОСОБА_5 , розташувавшись напроти останньої, обличчям один до одного, та діючи цілеспрямовано, цілковито усвідомлюючи протиправність своїх дій та розуміючи при цьому, що шляхом нанесення ударів в область голови та інших частин тіла людини можливо заподіяти їй тілесні ушкодження, передбачаючи такі наслідки та свідомо допускаючи їх настання, наніс ОСОБА_5 два удари долонею правої руки в тім’яну ділянку голови.

Не зупинившись на вчиненому та продовжуючи реалізовувати свій раптово виниклий протиправний умисел, спрямований на заподіяння ОСОБА_5 тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 , перебуваючи у вказаному місці та у зазначений час, з розмаху обох рук завдав два почергових удари долонями з обох сторін в бокову частину обличчя, а саме в ділянку вух.

У цей же час, продовжуючи реалізацію своїх дій, ОСОБА_4 повалив ОСОБА_5 на підлогу та, розташувавшись з правої сторони від потерпілої, носком своєї ноги наніс два почергових удари в область ребр з правої сторони.

Прагнучі, у повному обсязі реалізувати свій протиправний умисел, спрямований на заподіяння тілесних ушкоджень, ОСОБА_4 здійснив тиск ногою на спину ОСОБА_5 та своєю лівою рукою схопив за шию та почав утримувати останню у такому положенні, притиснувши до підлоги.

У результаті умисних протиправних дій ОСОБА_4 ОСОБА_5 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми з синцем на голові, що супроводжувалась явищами струсу головного мозку; садна на шиї, синця в ділянці лівого ліктьового суглобу, саден в ділянці обох колінних суглобів відносяться до легких тілесних ушкоджень, які мають незначні скороминущі наслідки.

Таким чином, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, а саме, у заподіянні умисного легкого тілесного ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винним себе у вчиненні вказаного злочину визнав повністю, та підтвердив обставини встановлені досудовим слідством, не оспорює обставин при яких ним було скоєно інкримінований злочин. Зокрема зазначив, що він дуже любить свою маму, і в цей день сімейний конфлікт в них вийшов з під контролю, через її брата, який є його дядею. Також вказав, що після воєнних дій в нього часто бувають запаромочення у голові, оскільки він є мобілізованим з 2022, і що такий конфлікт стався вперше. Йому дуже соромно за цей вчинок, за який він вже багато разів просив пробачення у мами.

В останньому слові зазначив, що поривну визнає повністю, це була помилка в його житті, для себе висновки зробив, у майбутньому буде стриманий.

Показання обвинуваченого ОСОБА_4 не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності його позиції.

Враховуючи визнання обвинуваченим своєї вини, неоспорення ним фактичних обставин справи, суд зі згоди учасників судового розгляду, прийняв рішення не досліджувати всі докази щодо обставин скоєння вказаного вище кримінального правопорушень та розглянув справу в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, обмежившись допитом обвинуваченого та дослідженням матеріалів, що характеризують його особу.

При цьому з`ясовано, чи правильно розуміє обвинувачений зміст цих обставин, чи не має сумнівів у добровільності його позиції, а також роз`яснено, що в такому випадку він буде позбавлений права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.

Наслідки розгляду кримінального провадження в порядку, передбаченому ч. 3 ст. 349 КПК України, учасникам судового провадження роз`яснено.

Потерпіла ОСОБА_5 надала суду заяву про розгляд кримінального провадження у її відсутності та просила суд суворо не карати, не позбавляти ОСОБА_4 волі.

За результатами розгляду кримінального провадження, суд дійшов висновку, що вина ОСОБА_4 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення доведена поза розумним сумнівом.

Вирішуючи питання щодо призначення покарання, суд враховує наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:

1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу;

2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу;

3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Згідно ч. 2 ст. 65 КК України, особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.

Верховним Судом неодноразово зазначалось, що заходи примусу повинні ґрунтувалося на засадах законності, гуманізму, індивідуалізації та сприяти досягненню справедливого балансу між правами і свободами людини та захистом інтересів держави й суспільства (постанови від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22, від 27.10.2022 у справі № 546/526/18, від 30.11.2022 у справі № 379/1657/18).

Питання призначення кримінального покарання повинно вирішуватися з урахуванням мети покарання (постанова Верховного Суду від 31.01.2023 у справі № 759/6139/22).

Вирішуючи питання щодо призначення покарання, суд, відповідно до ст. 65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відноситься до тяжких злочинів, характер суспільної небезпеки діяння, конкретні обставини по справі, дані про особу обвинуваченого та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Вивченням під час судового розгляду даних про особу обвинуваченого ОСОБА_4 встановлено, що такий є військовослужбовцем, на обліку у лікаря психіатра та лікаря нарколога не перебуває, відповідно до характеристики за місцем проживання скарг на нього не надходило, характеризується задовільно, раніше не судимий.

Обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання судом не встановлено.

Беручи до уваги те, що особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень, одночасно враховуючи особу винного, принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, спрямовані на виправлення, виховання та соціальну реабілітацію засудженого, суд прийшов до висновку про доцільність призначення обвинуваченому ОСОБА_4 покарання за ч.1 ст. 125 КК України у виді штрафу.

Речові докази у кримінальному провадженні відсутні.

Заходи забезпечення у кримінальному провадженні не застосовувалися.

Судові витрати у кримінальному провадженні відсутні.

Цивільний позов у справі не заявлено.

Керуючись ст.ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд –

У Х В А Л И В:

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України та призначити покарання у виді штрафу у розмірі 50 (п`ятдесят) неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 850 (вісімсот п`ятдесят) гривень.

Вирок може бути оскаржений з підстав, передбачених ст. 349 КПК України, до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги через Заводський районний суд міста Кам`янського протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Копію вироку негайно вручити учасникам судового розгляду.

Головуючий суддя: ОСОБА_1