Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №160/36570/25 — Дніпропетровський окружний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 рокуСправа №160/36570/25

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Луговської Г.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1 , позивач) звернулась до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просить:

- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (далі - ГУ ПФУ в Дніпропетровській області, відповідач) щодо не встановлення позивачу при призначенні пільгової пенсії за віком (список №2) підвищення розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію за віком в розмірі 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу. Щодо не проведення індексації пенсії у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2018, 2019, 2020, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2022 на 1,14; з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 таз 01.03.2025 на 1,115;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із встановленням передбаченого ч.1 ст.29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” підвищення розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію за віком в розмірі 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, тобто на 12,5%;

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок та виплату пенсії, за період з 31.05.2021 з урахуванням вже виплачених сухі у спосіб послідовного збільшення середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, за три календарні роки, що передували року призначення пенсії за віком 2018, 2019,2020, на коефіцієнт збільшення цього показника, що враховується для обчислення пенсії: з 01.03.2022 на 1,14; з 01.03.2023 на 1,197; з 01.03.2024 на 1,0796 та з 01.03.2025 на 1,115.

Ухвалою суду позовну заяву залишено без руху на підставі ст.169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) зі встановленням строку для усунення виявлених недоліків.

Позивачем на усунення недоліків позову подано клопотання з оновленою редакцію позовних вимог, за змістом якого просить:

- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не встановлення позивачу при призначенні пільгової пенсії за віком (список №2) підвищення розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію за віком в розмірі 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу.

- зобов`язати відповідача здійснити перерахунок призначеної позивачу пенсії за віком на пільгових умовах із встановленням передбаченого ч.1 ст.29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” підвищення розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію за віком в розмірі 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу (25 місяців), тобто на 12,5%.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що відповідачем протиправно не встановлено позивачу при призначенні пільгової пенсії за віком (список №2) підвищення розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію за віком в розмірі 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу.

Від відповідача засобами електронного зв`язку через підсистему «Електронний суд» надійшов відзив, в обґрунтування якого заперечує проти заявлених позовних вимог, просить суд відмовити у задоволенні позову в повному обсязі, зазначає, що підвищення розміру пенсії за віком визначене законодавцем як заохочувальний захід щодо осіб, які отримавши право на призначення пенсії за віком виявили бажання працювати та одержувати пенсію з більш пізнього віку, тобто фактично відтермінували реалізацію права виходу на пенсію. Позивач реалізувала своє право на отримання пенсійних виплат у віці 52 роки — шляхом призначення пенсії за віком на пільгових умовах, а саме: зі зниженням пенсійного віку, відповідно, звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено ст.26 цього Закону (60 років) не мало місце. З урахуванням вимог законодавства загальний розмір пенсійної виплати позивача з 01.03.2025 становив 7652,88 грн, у тому числі: 7129,00 грн – основний розмір пенсії за віком (18436,91 грн х 0,38667); 188,88 грн – доплата за 8 років понаднормового стажу (2361,00 грн х 8%); 135,00 грн - надбавка індексації 01.03.2022; 100,00 грн - надбавка індексації 01.03.2023; 100,00 грн - надбавка індексації 01.03.2024. З 01.01.2026 розмір пенсійної виплати позивача становить 7671,60 грн.

Вивчивши матеріали справи, щодо предмету спору, суд встановив наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні та з 31.05.2021 отримує пенсію за віком на пільгових умовах (за Списком №2), призначену на виконання рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.12.2021 у справі № 160/9530/21.

17.09.2025 позивач звернулась із заявою до відповідача та просила здійснити перерахунок пенсії з урахуванням вимог ч.1 ст.29 Закону України “Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування” підвищення розміру пенсії за більш пізній вихід на пенсію за віком в розмірі 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу і збільшити тіло пенсії на 12,5%.

16.10.2025 відповідач листом «Про надання відповіді» повідомив позивача, зокрема, згідно п.1 ст.26 Закону №1058 особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років. Право на пенсію за віком згідно ст.26 Закону №1058 позивач набуде 30.04.2029, тому право на підвищення розміру пенсії за віком відповідно до ст.29 Закону №1058 відсутнє.

Не погоджуючись з протиправною бездіяльністю відповідача, позивач звернулась до суду з відповідним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з наступного.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно приписів статті 22 Конституції України, права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права та свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Згідно приписів статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Пенсії, інші види соціальних виплат для догляду, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел визначені Законом України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» (Закон №1058-IV).

Відповідно до ст.24 Закону №1058-IV страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок.

До страхового стажу для обчислення розміру пенсії за віком, з якого обчислюється розмір пенсії по інвалідності або у зв`язку з втратою годувальника, крім наявного страхового стажу, зараховується також на загальних підставах відповідно період з дня встановлення інвалідності до досягнення застрахованою особою віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону, та період з дня смерті годувальника до дати, коли годувальник досяг би віку, передбаченого частиною першою статті 26 цього Закону.

Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування.

Відповідно до частини 1 статті 29 Закону №1058-IV особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за вікомпризначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

Відповідно до частини першої статті 40 Закону №1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв.

Заробітна плата (дохід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну плату (дохід), виданих у порядку, встановленому законодавством, за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку.

Згідно з положеннями абз.3 ч.1 ст.40 Закону №1058- ІV за вибором особи, яка звернулася за призначенням пенсії, з періоду, за який враховується заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії, виключаються періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, з урахуванням будь-яких періодів незалежно від перерв, що включаються до страхового стажу згідно з абзацом третім частини першоїстатті 24 цього Закону, та будь-якого періоду страхового стажу підряд за умови, що зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу, врахованого в одинарному розмірі. У всіх випадках, крім випадку, передбаченого абзацом другим частини першої цієї статті, період, за який враховується заробітна плата, після виключення 10 відсотків тривалості страхового стажу, не може бути меншим ніж 60 календарних місяців. Тобто, за змістом абзацу 3 частини 1 статті 40 Закону №1058- ІV за бажанням особи можуть бути виключені періоди до 60 календарних місяців страхового стажу, зазначені періоди в сумі складають не більш як 10 відсотків тривалості страхового стажу.

З матеріалів справи вбачається та не заперечується сторонами, що позивачу призначена з 31.05.2021 пенсія за віком на пільгових умовах зі зниженням пенсійного віку, яка обчислена відповідно до Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з урахуванням страхового стажу 38 років 8 місяців 2 дні, , з них робота за списком №2 – 36 років 1 місяць 21 день.

Відповідно до статті 29 Закону №1058-IV, особі, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається з урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно достатті 27 цього Закону, на такий відсоток: на 0,5% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців.

Для підвищення пенсії на підставі статті 29 Закону №1058-IV необхідна наявність сукупності таких умов:

1) звернення за призначенням пенсії за віком з більш пізнього віку, ніж передбачено статтею 26 Закону №1058-IV;

2) не одержання жодного виду пенсії після досягнення пенсійного віку;

3) наявність страхового стажу після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону №1058-IV.

Разом з тим, як вбачається із матеріалів справи, позивачу призначена пенсія за віком на пільгових умовах саме зі зниженням пенсійного віку відповідно до статті 13 Закону №1788-XII (з 31.05.2021 (у віці 52 роки), якою передбачено інший віковий ценз, ніж той, що визначений у статті 26 цього Закону, а саме: 60 років.

З урахуванням наведеного, суд погоджується із доводами відповідача про те, що оскільки підвищення розміру пенсії, яке передбачене статтею 29 Закону №1058-ІV, встановлюється при обчисленні розміру пенсій особам, які досягли пенсійного віку, визначеного статтею 26 Закону №1058-ІV та враховуючи той факт, що пенсію за віком позивачу призначено достроково саме зі зниженням пенсійного віку, тому встановлювати позивачу вказане підвищення до пенсії немає підстав.

Відтак, позивач не має права на отримання підвищення до пенсії відповідно до частини першої статті 29 Закону №1058-IV.

Зважаючи на встановлені обставини справи та наведені вище норми діючого законодавства, суд дійшов висновку, що заявлені вимоги позивача необґрунтовані та задоволенню не підлягають.

Згідно частин 1 та 2 ст.77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтується її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

З урахуванням принципу змагальності, диспозитивності та офіційного з`ясування всіх обставин у справі (ст.9 КАС України), положення Кодексу адміністративного судочинства України передбачають не лише обов`язок суб`єкта владних повноважень (відповідача у справі) щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності (ч.2 ст.77 КАС України), але й обов`язок кожної сторони довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення (ч.1 ст.77 КАС України).

Відповідно до ч.3 ст.90 КАС України, суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Оцінуючи усі докази, які були досліджені судом у їх сукупності, з урахуванням вищезазначеного, суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

У зв`язку з відмовою у задоволенні позову, судові витрати на користь позивача відшкодуванню не підлягають.

Керуючись ст.ст. 9, 72-78, 90, 139, 241-246, 262, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

У задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м.Дніпро, вул.Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії - відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржено в строки, передбачені ст.295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Г. В. Луговська