Постанова від 26 січня 2026 р. у справі №214/295/26 — Саксаганський районний суд м. Кривого Рогу

Справа № 214/295/26

3/214/345/26

П О С Т А Н О В А

Іменем України

27 січня 2026 року суддя Саксаганського районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області Попов В.В., розглянувши адміністративну справу, що надійшла із Головного управління ДПС у Дніпропетровській області, про притягнення до адміністративної відповідальності:

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, директора ТОВ «Дако-Груп ЛТД», юридична адреса: Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, площа Шахтарської Слави, буд. 2, пр. 24, РНОКПП НОМЕР_1 ,

за вчинення правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП,-

ВСТАНОВИВ:

04 листопада 2025 року у відношенні директора ТОВ «Дако-Груп ЛТД» ОСОБА_1 було складено протокол про адміністративне правопорушення, яким встановлено порушення порядку введення податкового обліку, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 5 696 231 грн. 00 коп., у тому числі: за квітень-грудень 2021 року - на 2 539 457 грн., за 2022 рік - на 302 400 грн. 00 коп., за 2023 рік - на 1 002 705 грн., за 2024 рік - на 1 150 741 грн., І півріччя 2025 року - на 700 928 грн. 00 коп., занижено податок на додану вартість на загальну суму 3 211 486 грн. 00 коп., у тому числі: за травень 2021 року - на 273 656 грн. 00 коп., за червень 2021 року - на 1 437 427 грн. 00 коп., за липень 2021 року - на 62 606 грн. 00 коп., за серпень 2021 року - на 358 934 грн. 00 коп., за жовтень 2021 року - на 796 868 грн. 00 коп., за грудень 2021 року - на 213 011 грн. 00 коп., за січень 2022 року - на 13 516 грн. 00 коп., за лютий 2022 року - на 2 258 грн. 00 коп., за березень 2022 року - на 3 502 грн. 00 коп., за квітень 2022 року - на 3 248 грн. 00 коп., за травень 2022 року - на 1 585 грн. 00 коп., за червень 2022 року - на 19 539 грн. 00 коп., за липень 2022 року - на 1 195 грн. 00 коп., за серпень 2022 року - на 6 535 грн. 00 коп., за вересень 2022 року - на 8 349 грн. 00 коп., за жовтень 2022 року - на 8 425 грн. 00 коп., за грудень 2022 року - на 832 грн. 00 коп.; не вписано та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні на кінцевого споживача (не платника ПДВ) на загальну суму 2 376 904 грн. 00 коп., у тому числі: за квітень 2021 року - на суму ПДВ 1 413 333 грн. 00 коп., за червень 2021 року - на суму ПДВ 963 571 грн. 00 коп.; не складено та не зареєстровано в ЄРПН податкові накладні по операціях, що не є господарською діяльністю платника податку на загальну суму 7 380 353 грн. 45 коп. за квітень 2021 року. Таким чином порушено п.п. 14.1.11, п.п. 14.1.257, п. 14.1 ст. 14, п. 44.1, п. 44.2 ст. 44, п.п. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134, п.п. 139.2.1 п. 139.2 ст. 139, п.п. 140.5.11 п. 140.5 ст. 140 Податкового кодексу, п. 5,7 НП(С)БО №15 «Дохід», п.п. 14.1.191 п. 14.1 ст. 14, п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 194.1 ст. 194, п. 198.5, п. 198.6 ст. 198, п. 192.1 ст. 192, п. 201.1, п. 201.10, п. 201.15 ст. 201 Податкового кодексу, Порядку заповнення та подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом МФУ від 28.01.2016 року №21.

ОСОБА_1 до суду не з`явився, його представник надавав до суду заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, в яких зазначено, що у спірному протоколі зазначається, що порушення податкового законодавства сталось у 2021, 2022, 2023 та 2024 роках. Зазначені податковою порушення не носять триваючого характеру, а прив`язані до конкретної дати, коли відбулась подія. Враховуючи вищевикладене, зважаючи на те, що правопорушенні вчинені в 2021, 2022, 2023 та 2024 роках, виявлені податковим органом у листопада 2025 року, що протокол про адміністративне правопорушення був складений після спливу строку накладання стягнення і, відповідно, матеріали справи надійшли до суду після спливу строків притягнення правопорушника до адміністративної відповідальності та накладення адміністративного стягнення, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а справа підлягає закриттю. Разом із тим зазначено, що висновки Акту перевірки були оскарженні підприємством у встановленому Законом порядку, у зв`язку з чим рішення податкового органу є неузгодженим та не набрало законної сили.

Згідно ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

Згідно з положеннями ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст. 245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно з якими доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

При цьому, слід зазначити, що суд не має права самостійно відшукувати докази винуватості особи у вчиненні правопорушення, не може перебирати на себе функції обвинувача, позбавляючись статусу незалежного органу правосуддя, що призведе до порушення ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, частина 2 якої гарантує кожній людині доведення вини тільки в законному порядку на підставі законно здобутих доказів.

Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Частиною 1 ст. 163-1 КУпАП передбачена відповідальність за відсутність податкового обліку, порушення керівниками та іншими посадовими особами підприємств, установ, організацій встановленого законом порядку ведення податкового обліку, у тому числі неподання або несвоєчасне подання аудиторських висновків, подання яких передбачено законами України, що тягне за собою накладення штрафу у розмірі від п`яти до десяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до змісту п.86.1. ст. 86 Податкового кодексу України, результати перевірок (крім камеральних та електронних перевірок) оформлюються у формі, зокрема, акта, які підписуються посадовими особами контролюючого органу та платниками податків або їх законними представниками (у разі наявності). У разі встановлення під час перевірки порушень складається акт.

Акт перевірки - це документ, який складається у передбачених цим Кодексом випадках, підтверджує факт проведення перевірки та відображає результати. Тобто, акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства. При цьому акт перевірки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, а тому не породжує, не змінює не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність.

Висновки, викладені у акті перевірки, є відображенням дій інспекторів та не відповідають критерію юридичної значимості, не створюють для платника жодних правових наслідків у вигляді виникнення, зміни або припинення його прав та не породжують для нього будь-яких обов`язків.

Таким чином, акт перевірки не може слугувати належним та допустимим доказом винуватості особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.163-1 КУпАП, оскільки в силу норм ПК України, акт перевірки не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

У своїй практиці Верховний Суд уже неодноразово наголошував на тому, що акт перевірки є лише службовим документом, що фіксує проведення перевірки та висновки інспектора щодо наявності чи відсутності порушень вимог законодавства, не породжує, не змінює та не звужує права особи, не встановлює для неї додаткових обов`язків та не покладає відповідальність. У силу норм Податкового кодексуУкраїни акт перевірки лише фіксує обставини, встановлені під час проведення перевірки, факти виявлених можливих порушень законодавства та не є остаточним документом, зобов`язуючим до вчинення будь-яких дій, він не є юридичною формою рішення податкового органу і сам по собі не породжує певних правових наслідків для платника податків, не є актом індивідуальної дії та не підлягає оскарженню.

Дана правова позиція викладена в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 08.09.2020 у справі №П/811/2893/14.

Також, згідно з положеннями ст. 58 Податкового кодексу України, на підставі акту перевірки податковим органом приймається податкове повідомлення-рішення.

Згідно п. 86.8. ст. 86 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення приймається керівником (його заступником або уповноваженою особою) контролюючого органу протягом 15 робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків, його представнику або особі, яка здійснювала розрахункові операції, акту перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу.

Статтями 55-56 Податкового кодексу України передбачене право адміністративного та судового оскарження такого податкового повідомлення-рішення про визначення суми грошового зобов`язання платника податків, у разі якщо платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання.

Відповідно до п. 56.2 ст. 56 Податкового кодексу України, у разі коли платник податків вважає, що контролюючий орган неправильно визначив суму грошового зобов`язання або прийняв будь-яке інше рішення, що суперечить законодавству або виходить за межі повноважень контролюючого органу, встановлених цим Кодексом або іншими законами України, він має право звернутися до контролюючого органу вищого рівня із скаргою про перегляд цього рішення.

Крім того, відповідно до положень ст. 56 Податкового кодексу України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку; подана скарга зупиняє виконання платником податків грошових зобов`язань, визначених у податковому повідомленні-рішенні (рішенні), на строк від дня подання такої скарги до контролюючого органу до дня закінчення процедури адміністративного оскарження і протягом зазначеного строку податкові вимоги з податку, що оскаржується, не надсилаються, а сума грошового зобов`язання, що оскаржується, вважається неузгодженою.

Таким чином, правомірною підставою для складання протоколу про адміністративне правопорушення, передбачене ст. 163-1 КУпАП, є наявність на момент складання протоколу узгодженого податкового повідомлення-рішення, а не акту перевірки і у випадку оскарження платником податків податкового повідомлення-рішення, прийнятого за результатами перевірки, сума грошового зобов`язання, що оскаржується в адміністративному чи в судовому порядку, вважається неузгодженою.

Як убачається з матеріалів, доданих до заперечення на протокол про адміністративне правопорушення, на момент розгляду справи процедура адміністративного оскарження податкових повідомлень-рішень триває, тобто акт перевірки контролюючого органу в розумінні положень ст. 56 Податкового кодексу України, був не узгодженим. При цьому, результати проведення вказаної процедури адміністративного оскарження, мають істотне значення для правильного вирішення цієї справи.

Отже, з урахуванням того, що на теперішній час триває процедура оскарження та існує ймовірність скасування рішення податкового органу, яке стало підставою для притягнення особи до відповідальності, тому відсутні достовірні підстави вважати, що дійсно директором ТОВ «Дако-Груп ЛТД» ОСОБА_1 було порушено порядок ведення податкового обліку, тобто вчинено адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1ст. 163-1 КУпАП.

Таким чином, за зазначених обставин, сам по собі протокол про адміністративне правопорушення та акт перевірки не можуть бути беззаперечними доказами вини особи у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП, оскільки не являють собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом».

Згідно з вимогами ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.

Недоведеність вини особи, відповідно до ст. 9 КУпАП свідчить про відсутність складу правопорушення.

Таким чином, оскільки докази не можуть ґрунтуватись на припущеннях, а всі сумніви щодо винуватості тлумачиться на користь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, суд дійшов висновку, що матеріалами справи не підтверджено в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 163-1 КУпАП.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочате, а розпочате підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Керуючись ст.ст. 33-35, 38, ч. 1 ст. 163-1, ст. 247, 280, 283, 284, 294 КУпАП, -

ПОСТАНОВИВ:

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 163-1 КУпАП у відношенні ОСОБА_1 у зв`язку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Постанова може бути оскаржена до Дніпровського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня винесення постанови.

Суддя В.В. Попов.