Суд: Дніпровський районний суд Дніпропетровської області
Інстанція: Перша
Юрисдикція: Адміністративне
Категорія: забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів
Дата: 24 травня 2026 р.
Справа: №175/11927/25
Суддя: Войтух О. М.
Справа № 175/11927/25
Провадження № 2-а/175/208/25
РІШЕННЯ
Іменем України
"25" травня 2026 р. с-ще Слобожанське
Дніпровський районний суд Дніпропетровської області у складі:
головуючого судді Войтуха О.М.,
за участю секретаря судового засідання Волошка А.А.,
розглянувши в порядку спрощеного провадження без виклику сторін у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності,-
В С Т А Н О В И В:
Позивач звернувся до суду з позовною заявою до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності, в якому просив суд скасувати постанову начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №395-ССЗ від 17 липня 2025 року щодо притягнення його до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Зазначену постанову позивач вважає незаконною з тих підстав, що постанова винесена з грубим порушенням КУпАП, а саме за відсутності факту адміністративного правопорушення, без з`ясування обставин справи, за відсутності доказів вчинення ним інкримінованого йому адміністративного правопорушення.
Представник відповідача надав суду відзив, в якому заперечував щодо задоволення позовних вимог посилаючись на те, що при складенні постанови про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_1 було дотримано всіх вимог чинного законодавства.
Дослідивши письмові матеріали справи, зібрані у справі докази, судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 17 липня 2025 року начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 було винесено постанову про притянення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу у розмірі 17 000 грн. 00 коп. за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Згідно зазначеної постанови встановлено, що згідно п.2 розділу ІІ «Прикінцеві і перехідні положення» Закону УКРАЇНИ ВІД 21.03.2024 №3621-1Х «Про внесення змін до деяких законів України щодо забезпечення прав військовослужбовців та поліцейських на соціальний захист» передбачено, що громадяни України віком від 25 до 60 років, які були визнанні обмежено придатними до військової служби до набрання чинності цим законом (крім осіб, визнаних в установленому порядку особами з інвалідністю), з дня набрання чинності цим Законом зобов`язані до 05 червня 2025 року пройти повторний медичний огляд з метою визначення придатності до військової служби.
17 липня 2025 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 прибув громадянин ОСОБА_1 .
Встановлено, що згідно інформації отриманої з Єдиного Державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів ОСОБА_1 раніше був визнаний обмежено придатним до військової служби.
Порушуючи вимоги вищевказаного закону, ОСОБА_1 до 05 червня 2025 року повторний медичний огляд не пройшов.
Положеннями ч. 2 ст. 19 Конституції України, встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління, і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ч. 3 ст. 210-1 КУпАП порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, вчинене в особливий період, тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Згідно положень ЗУ «Про оборону України» особливий період це період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Особливий період в Україні розпочався з 17.03.2014 року, коли було оприлюднено Указ Президента України від 17.03.2014 року № 303/2014 «Про часткову мобілізацію».
Крім того, Указом Президента України від 24.02.2022 року № 64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває по даний час.
Відповідно до ст. 235 КУпАП територіальні центри комплектування та соціальної підтримки розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку, про порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію, про зіпсуття військово-облікових документів чи втрату їх з необережності (статті 210, 210-1, 211 (крім правопорушень, вчинених військовозобов`язаними чи резервістами, які перебувають у запасі Служби безпеки України або Служби зовнішньої розвідки України).
Від імені територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право керівники територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки.
Відповідно до ст. 39 ЗУ «Про військовий обов`язок і військову службу» призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації проводиться в порядку, визначеному цим Законом та Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Згідно зі ст. 1 вищезазначеного Закону встановлено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Відповідно до абзацу шістнадцятого ч. 3 ст. 3 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» зміст мобілізаційної підготовки становить, у тому числі, військовий облік призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
Згідно з ч. 2 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» встановлено, що загальна мобілізація проводиться одночасно на всій території України і стосується національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до ч. ч. 5, 6 ст. 4 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» передбачено, що вид, обсяги, порядок і строк проведення мобілізації визначаються Президентом України в рішенні про її проведення. Рішення про проведення відкритої мобілізації має бути негайно оголошене через медіа.
Відповідно до ч. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Відповідно до частини 1 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 року №3543-XII громадяни зобов`язані: - з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період;
Указом Президента України № 65/2022 від 24.02.2022 «Про загальну мобілізацію» (затв. Законом України № 2105-ІХ від 03.03.2022) на території України оголошено загальну мобілізацію.
У відповідності до статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі або в режимі фотозйомки (відеозапису), які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, безпеки на автомобільному транспорті та паркування транспортних засобів, актом огляду та тимчасового затримання транспортного засобу, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Статтею 252 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Відповідно до ч. 3 ст. 286 КАС України, за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах про притягнення до адміністративної відповідальності місцевий загальний суд як адміністративний має право: залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу; скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.
Суд не погоджується з твердженнями сторони позивача щодо можливості самостійного отримання інформації в різних реєстрах, оскільки згідно постанови начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №395-ССЗ від 17 липня 2025 року, об`єктивною стороною правопорушення зазначено бездіяльність позивача щодо обов`язку проходження медичної комісії з дня набрання чинності відповідним Законом, як особою яка була визнана обмежено придатною.
За таких обставин суд вважає доведеним факт вчинення позивачем правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 210-1 КУпАП.
Повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, оскільки матеріали справи не містять жодних відомостей чи доказів того, що відповідач у справі при накладенні адміністративного стягнення, передбаченого за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП, діяв поза межами діючого законодавства України.
Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (№65518/01; пункт 89), "Проніна проти України" (№63566/00; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (№4909/04; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (див. рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v.Spain) серія A. 303-A; пункт 29).
За змістом ч. 1ст. 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Зважаючи на результат вирішення справи, судові витрати відшкодуванню не підлягають.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 251, 252 КУпАП України, ст. ст. 6, 8, 9, 72, 77, 139, 242, 243-246, 286 КАС України, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позову ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про оскарження рішення суб`єкта владних повноважень у справі про притягнення до адміністративної відповідальності – відмовити.
Судові витрати залишити за позивачем.
Рішення суду може бути оскаржено безпосередньо до Третього апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О. М. Войтух
Оригінал: reyestr.court.gov.ua