Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №947/43343/25 — Київський районний суд м. Одеси

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/43343/25

Провадження № 2/947/825/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

МЕНЕМ УКРАЇНИ

25.05.2026 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого – судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А. В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

Акціонерного товариства «СЕНС БАНК»

до ОСОБА_1 , ОСОБА_2

про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання,

ВСТАНОВИВ:

Позивач – Акціонерне товариство «СЕНС БАНК» 18.11.2025 року звернулося до Київського районного суду міста Одеси з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання в загальному розмірі 1616107,90 грн. нарахованих в порядку ст. 625 ЦК України, з посиланням на невиконання відповідачами взятих на себе грошових зобов`язань за кредитним договором №MRTG-000000014546 від 25.09.2008 року, встановлених рішенням суду.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду м. Одеси від 12.12.2025 року було прийнято вказану позовну заяву до розгляду, відкрито провадження по справі в порядку загального позовного провадження з повідомленням сторін по справі, призначено дату, час і місце проведення підготовчого судового засіданні. Визначено відповідачеві п`ятнадцятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на позовну заяву.

У підготовчому судовому засіданні, призначеному на 09.03.2026 року судом було ухвалено закрити стадію підготовчого провадження по справі та призначено справу до розгляду по суті у відкритому судовому засіданні.

У судове засідання призначене на 25.05.2026 року представник позивача не з`явився, однак від останнього в матеріалах справи міститься заява про підтримання заявлених вимог, розгляд справи за його відсутності, відсутності заперечень проти ухвалення заочного рішення.

Відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 у судове засідання призначене на 25.05.2026 року також не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, відзив на позовну заяву не надали.

Відповідно до п.2 ч.7 ст.128 ЦПК України, у разі ненадання учасниками справи інформації щодо їх адреси судова повістка надсилається фізичним особам, які не мають статусу підприємців, - за адресою їх місця проживання чи місця перебування, зареєстрованою у встановленому законом порядку.

У відповідності до відповідей, отриманих з ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області, судом встановлено, що:

- ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 ;

- ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1 , однак 12.02.2020 року знята з реєстраційного обліку за вказаною адресою.

Приймаючи наявне зареєстроване місце проживання відповідача – ОСОБА_2 , оскільки останній не має зареєстрованого Електронного кабінету в ЄСІТС, судом здійснювалось повідомлення відповідача про дату, час і місце проведення судових засідань шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі на вказану адресу зареєстрованого місця проживання, однак поштові повідомлення були повернуті до суду без вручення, з підстав відсутності адресата за зазначеною адресою.

Щодо сповіщення відповідачки – ОСОБА_1 .

Оскільки, судом було встановлено, що ОСОБА_1 відповідно до відповіді ВОМІРМП УПРЕ ГУ ДМС в Одеській області знята з реєстраційного обліку за адресою: АДРЕСА_1 , повідомлення останньої про дату, час і місце проведення судового засідання здійснювалось шляхом надання оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, з опублікуванням якого, відповідачка у відповідності до приписів ч.11 ст. 128 ЦПК України вважається повідомленою належним чином.

Крім того, судом здійснювалось повідомлення відповідачки – ОСОБА_1 про дату, час і місце проведення судових засідань шляхом скерування судових повісток, разом з копією ухвали про відкриття провадження по справі, за останнім відомим зареєстрованим місцем проживання останньої, однак уся поштова кореспонденція, яка була скерована для вручення відповідачці за вказаною адресою, була також повернута до суду без вручення з відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою».

Відповідно до п.3 ч.8 ст. 128 ЦПК України днем вручення судової повістки є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати судову повістку чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

Також, у відповідності до правового висновку Верховного Суду викладеного у постанові від 10.05.2023 року у справі №755/17944/18, довідка поштового відділення з позначкою про неможливість вручення судової повістки у зв`язку з «відсутній за вказаною адресою» вважається належним повідомленням сторони про дату судового розгляду. Зазначене свідчить про умисне неотримання судової повістки.

Таким чином, відповідачі про дату, час і місце проведення розгляду справи повідомлені належним чином у відповідності до положень статті 128 ЦПК України, однак, у встановлений судом строк не скористались процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву, про причини неявки до судового засідання суд не повідомили.

При викладених підставах, судом було ухвалено провести розгляд справи за відсутності сторін по справі.

Відповідно до ч.1 ст. 223 ЦПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Статтею 210 ЦПК України передбачено, що суд має розпочати розгляд справи по суті не пізніше ніж через шістдесят днів з дня відкриття провадження у справі, а у випадку продовження строку підготовчого провадження - не пізніше наступного дня з дня закінчення такого строку. Суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Згідно з ч. 8 ст. 178 ЦПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно із ч. 1 ст. 280 ЦПК України, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів за одночасного існування таких умов: 1) відповідач належним чином повідомлений про дату, час і місце судового засідання; 2) відповідач не з`явився в судове засідання без поважних причин або без повідомлення причин; 3) відповідач не подав відзив; 4) позивач не заперечує проти такого вирішення справи.

У відповідності до ч. 2 ст. 282 ЦПК України, розгляд справи і ухвалення рішення проводяться за правилами загального чи спрощеного позовного провадження з особливостями, встановленими цією главою.

Приймаючи викладене, судом було ухвалено провести розгляд справи в судовому засідані за відсутності сторін по справі, на підставі наявних документів в матеріалах справи та у відповідності до ст.ст. 280, 281 ЦПК України Київським районним судом м. Одеси була постановлена ухвала про заочний розгляд справи.

У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснюється.

Відповідно до ст.268 ЦПК України, у разі неявки всіх учасників справи в судове засідання, яким завершується розгляд справи, або розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши, вивчивши та проаналізувавши матеріали справи, суд дійшов до наступного висновку.

Судом встановлено, що 21.01.2008 року між Закритим акціонерним товариством «Альфа-Банк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №800002972, відповідно до умов якого банк надає позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, та цільового характеру використання кредит в сумі 180000,00 доларів США, процентна ставка якого складає 13,25% річних, строком повернення до 21.01.2023 року.

Відповідно до п. 2.6. договору, кредит надається позичальнику в готівковій формі через касу кредитора.

Згодом, 25.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Банк» та ОСОБА_1 укладено договір про іпотечний кредит № MRTG-000000014546, у відповідності до умов якого банк зобов`язується надати позичальнику на положеннях та умовах договору грошові кошти в сумі 505080 доларів США 00 центів, а позичальник зобов`язується прийняти, використати за цільовим призначенням, як це встановлено договором, та повернути (погасити) кредит, а також сплатити проценти за користування кредитом в розмірі 12,5% процентів річних, комісії, неустойки та інші платежі в порядку, на умовах та в строки, визначені договором.

Відповідно до п. 1.2. договору, кредит надається строком на 20 років зі строком остаточного повернення кредиту не пізніше 25 вересня 2028 року (включно).

Кредитні кошти призначені для придбання: житлового будинку АДРЕСА_2 ; земельної ділянки площею 0,0242 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Кадастровий номер 5110137500:52:014:0032.

Надання кредиту здійснюється одноразово, шляхом зарахування суми кредиту через позичковий рахунок на поточний/картковий рахунок позичальника № НОМЕР_1 , відкритий в Товаристві з обмеженою відповідальністю «Унікредит Банк», протягом 1 робочого дня з моменту виконання позичальником всіх умов, зазначених в договорі.

Відповідно до п. 3.1. договору, виконання позичальником зобов`язань за цим Договором (в тому числі і додатковими угодами до нього) забезпечується: житловим будинком АДРЕСА_2 ; земельною ділянкою площею споруд 0,0242 га для будівництва і обслуговування жилого будинку, (присадибна ділянка), що розташована за адресою: АДРЕСА_2 . Кадастровий номер 5110137500:52:014:0032, згідно іпотечного договору № MRTG-000000014546/S іпотечний договір та договори страхування укладаються позичальником не пізніше ніж в день надання Кредиту.

Відповідно до п. 8.1., договір набуває чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення печаткою банку та діє до повного виконання ними взятих на себе зобов`язань по цьому договору.

Того ж дня, 25.09.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Унікредит Банк», ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено договір поруки №MRTG-000000014546/P, відповідно до умов якого поручитель - ОСОБА_2 поручається перед банком солідарно в повному обсязі відповідати за своєчасне виконання боржником - ОСОБА_1 усіх його зобов`язань за договором про «Іпотечний кредит» №MRTG-000000014546 від 25.09.2008 року та додатковими договорами (угодами) до нього, які можуть бути укладені в майбутньому.

14 квітня 2010 року заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси, по справі №2-2672/10, позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Унікредит Банк»до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Унікредит Банк»заборгованість в розмірі 4688468 гривень 00 копійок. Стягнуто солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства «Унікредит Банк» витрати пов`язані зі сплатою судового збору в розмірі 1700,00 грн. та 250,00 грн. понесених витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.

Вказане рішення суду не оскаржувалось та набрало законної сили.

Частиною 4 статті 82 ЦПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Судом встановлено, що виконавчий лист №2-2672/10, виданий Приморським районним судом міста Одеси відносно боржника ОСОБА_1 про стягнення заборгованості в сумі 4688648,00 грн. та судові витрати в сумі 1950,00 грн., перебуває на примусовому виконанні у Відділі примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Одеській області в межах виконавчого провадження ВП №4677673, в межах якого 06.03.2015 року старшим державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження.

З наданого представником позивача розрахунку заборгованості сума трьох відсотків річних в порядку ст. 625 ЦК України, яка розрахована на суму заборгованості згідно рішення суду по справі №2-2672/10 за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року складає 422363,69 грн.; сума інфляційних втрат в порядку ст. 625 ЦК України, яка розрахована на суму заборгованості згідно рішення суду по справі №2-2672/10 за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року складає 1193744,21 грн.

Загальна сума заборгованості за період з 23.02.2019 року по 23.02.2022 року складає 1616107,90 грн.

Приймаючи наявність вказаної суми заборгованості, позивач звернувся до суду з даним позовом.

За змістом положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Способами захисту особистих немайнових або майнових прав та інтересів, з якими особа має право звернутися до суду є, зокрема, відшкодування збитків та матеріальних втрат кредитора.

Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав і обов`язків є у тому числі договори та інші правочини.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Згідно з ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом положень ч.1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 ЦК України).

Зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином (ст. 599 ЦК України).

Згідно з ч. ч. 1, 4 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору. Закінчення строку договору не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час дії договору.

За змістом ст. ст. 525, 526 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

Положеннями ст. 611 ЦК України передбачено, що в разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом цієї норми закону нарахування інфляційних втрат на суму боргу та трьох процентів річних входять до складу грошового зобов`язання і вважаються особливою мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, у статті 625 ЦК України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт). Тобто, приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постанові від 01 жовтня 2014 року № 6-113цс14, з якою погодилась Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 травня 2018 року № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 07 квітня 2020 року у справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), аналізуючи правову природу правовідносин, які виникають на підставі статті 625 ЦК України, дійшла до висновку про те, що зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови), а поєднання цих вимог у одній справі не є обов`язковим.

Сторонами у зобов`язанні є боржник і кредитор (частина перша статті 510 ЦК України).

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі №910/10156/17 вказала, що норми статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов`язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов`язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема і з факту завдання шкоди особі.

Щодо цесії (переходу права вимоги, факторингу), суд також зазначає, що відповідно до пункту 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов`язанні може бути змінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 514 ЦК України).

Відповідно до ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо боржник не був письмово повідомлений про заміну кредитора у зобов`язанні, новий кредитор несе ризик настання несприятливих для нього наслідків. У цьому разі виконання боржником свого обов`язку первісному кредиторові є належним виконанням. Боржник має право не виконувати свого обов`язку новому кредиторові до надання боржникові доказів переходу до нового кредитора прав у зобов`язанні (ч. 2 ст. 517 ЦК України).

Частиною 1 ст. 1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).

Відповідно до ч. 1 ст. 1078 ЦК України, предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога).

Згідно з ч.3 ст. 12, ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Приймаючи викладене та досліджуючи подані до суду докази, суд зазначає наступне.

На підставі поданих до суду доказів вбачається, що заочним рішенням Приморського районного суду міста Одеси, по справі №2-2672/10 від 14.07.2010, на виконання якого Приморським районним судом міста Одеси були видані відповідні виконавчі листи №6-5094/11, стягнуто з відповідачів солідарно на користь ТОВ «УніКредитБанк» заборгованість за кредитним договором №MRTG-000000014546 від 25.09.2008 рокуу розмірі 4688648,00 грн.

Однак, позивачем - АТ "СЕНС БАНК" (колишня назва - АТ "Альфа-Банк", яке є правонаступником АТ "УкрСоцбанк") будь-яких доказів щодо набуття права вимоги від ТОВ "УніКредитБанк" за кредитним договором №MRTG-000000014546 від 25.09.2008 року, укладеним з ОСОБА_1 , поручителем якої є - ОСОБА_2 , до позову не надано.

За наслідком чого, суд доходить до висновку, що стороною позивача не виконано обов`язку по доведенню викладених посилань та заявлених вимог, враховуючи що у відповідності до положень ч. 6 ст. 81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Ухвалюючи рішення суду в даній справі, судом враховується, що відповідно до ст. 263 ЦПК України, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Враховуючи викладене в сукупності, проаналізувавши та оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що вимоги позивача є необґрунтованими, за наслідком чого у задоволенні позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання за кредитним договором №MRTG-000000014546 від 25.09.2008 року, слід відмовити.

Приймаючи відмову у задоволенні позову судові витрати понесені позивачем у відповідності до ст.141 ЦПК України, відшкодуванню не підлягають.

На підставі викладеного та керуючись ст. 1-18, 76-89, 133, 137, 141, 258-260, 263-265, 274-279, 280-282, 352-354 ЦПК України, суд,

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову Акціонерного товариства «СЕНС БАНК» (місцезнаходження: 03150, м. Київ, вул. Велика Васильківська, 100) до ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_3 ), ОСОБА_2 (місце проживння: АДРЕСА_3 ) про стягнення заборгованості за невиконання грошового зобов`язання – відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача.

Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий Л. В. Калініченко