Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №712/7813/25 — Черкаський апеляційний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року

м. Черкаси

Справа № 712/7813/25

Провадження № 22-ц/821/920/26

Категорія: 304090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючої - Василенко Л. І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.

секретаря - Кукушкіної А. О.,

учасники справи:

позивач - Акціонерне товариство «Акцент-Банк»,

представник позивача - Мальований Вадим Володимирович,

відповідач - ОСОБА_1 ,

представник відповідача - адвокат Лінник Микола Сергійович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Черкаси апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Лінніка Миколи Сергійовича на рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

в с т а н о в и в :

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2025 року Акціонерне товариство «Акцент-Банк» (далі по тексту АТ «А-Банк», Банк) звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Свої вимоги мотивувало тим, що ОСОБА_1 звернулася до АТ «А-Банк» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-Банк».

03.08.2023 між Банком та ОСОБА_1 укладено Кредитний договір № ABH0CT155101691046209012 щодо надання кредиту в розмірі 200 000 грн строком на 60 місяців, тобто до 02.08.2028 зі сплатою процентів у розмірі 55,00 % щорічно.

Банк свій обов`язок виконав повністю та надав позичальнику кредит згідно умов Кредитного договору.

Відповідач не сплачувала своєчасно Банку грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками відповідно до умов Договору, що має відображення у розрахунку заборгованості за Договором.

Станом на 05.06.2025 заборгованість відповідача за даним Кредитним договором становить 223 636,97 грн, яка складається з: 179 029,64 грн - заборгованість за кредитом; 44 607,33 грн – заборгованість по відсоткам.

У зв`язку з вищевикладеним, позивач просив стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за Кредитним договором від 03.08.2023 у розмірі 223 636,97 грн, яка утворилася станом на 05.06.2025, та судові витрати в сумі 2677,18 грн.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.02.2026 позовні вимоги АТ «Акцент-Банк» задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Акцент-Банк» заборгованість за Кредитним договором № ABH0CT155101691046209012 від 03.08.2023 у розмірі 223 636,97 грн.

Судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 677,18 грн компенсовано АТ «Акцент-Банк» за рахунок Державного бюджету України у порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.

Вирішуючи спір та ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог АТ «Акцент-Банк», суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог, зазначивши, що відповідачем грошові кошти отримано, але в порядку та на умовах Договору не повернуто.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скарги

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, представник ОСОБА_1 – адвокат Ліннік М. С. 12.03.2026 подав апеляційну скаргу в якій просить рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.02.2026 змінити та визначити суму до стягнення в розмірі 215 336,97 грн, рішення в частині відмови в здійсненні розстрочки скасувати, а в частині стягнення боргу розстрочити його на термін до 2028 року включно – на час дії кредитного договору.

Зазначає, що відповідач не заперечує наявність Кредитного договору, обставин його підписання, наявність вказаної заборгованості станом на 05.06.2025, необхідність погашати кредитні зобов`язання.

Проте, відповідач не погоджується із розміром заборгованості, яку просить стягнути позивач, оскільки з 05.06.2025 по день винесення судового рішення, нею було сплачено грошові кошті в сумі 8 300,00 грн, що підтверджується чеками, які були надані суду при розгляді справи.

Суд першої інстанції не врахував надані докази стороною відповідача та не зменшив суму заборгованості до 215 736,97 грн. Крім того, відповідач 07.03.2026 сплатила в рахунок погашення боргу, ще 1 000,00 грн, тобто на даний час борг зменшився на вказану суму. І, на думку відповідача, борг повинен становить 215 736,97 грн.

Отже, саме вказана сума є боргом відповідача ОСОБА_1 перед АТ «Акцент-Банк» і тому рішення суду підлягає до зміни та зменшення суми стягнення до 215 736,97 грн, оскільки рішення суду не відповідає фактичним обставин справи та розміру боргу.

Крім того, відповідач просить скасувати оскаржуване рішення суду в частині відмови в здійсненні розстрочки платежів в рахунок погашення боргу строком на один рік. Оскільки при взятті кредиту вона мала намір його погашати терміном до 2028 року включно.

Після оформлення кредиту, відповідач регулярно сплачували щомісячні внески, проте у 2024 році під час хвороби ОСОБА_1 намагалася, хоч частково, проводити оплату по кредиту, але в зв`язку з великими затратами на лікування не могла в повній мірі виконувати свої зобов`язання. Тому ОСОБА_1 звернулася до кредитора з проханням провести реструктуризацію боргу, але Банк відмовив у цьому і в результаті звернувся до суду, не зважаючи на те, що термін кредиту закінчується у 2028 році.

Відзив на апеляційну скаргу

06.04.2026 від представника АТ «А-Банк» – Мальованного В. В. надійшов відзив на апеляційну скаргу в якому останній просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24.02.2026 залишити без змін.

Фактичні обставини справи

Встановлено, що 03.08.2023 ОСОБА_1 звернулась до АТ «А-Банк» із заявою щодо отримання банківських послуг, внаслідок чого між сторонами був укладений Кредитний договір № ABH0CT155101691046209012 на суму 200 000 грн, строком на 60 місяців.

Відповідно до п.6 Договору за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 55,00 річних.

Станом на 05.06.2025 заборгованість відповідача за даним Кредитним договором становить 223 636,97 грн, яка складається з: 179 029,64 грн – заборгованість за кредитом; 44 607,33 грн – заборгованість по відсоткам.

Наразі відповідачем не погашено суму заборгованості за Кредитним договором № ABH0CT155101691046209012 від 03.08.2023, що обумовило звернення позивача до суду з даним позовом.

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Згідно зі ст. 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 – адвоката Лінніка М. С., Мороз Н. В., перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов до наступних висновків.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 1 та ч. 2 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції даним вимогам закону відповідає.

Відповідно до ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Правовідносини між сторонами, які виникли на підставі вищенаведених фактичних обставин щодо стягнення кредитного боргу, регламентуються такими правовими нормами.

Згідно ст. 6 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).

Частиною 1 ст. 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів (ст. 207 ЦК України).

Згідно з ст. ст. 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Положеннями ст. 639 ЦК України передбачено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.

Стаття 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначає порядок підписання угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутністю таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться (ст. 526 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (ст. 610 ЦК України).

Позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).

Згідно положень ч. ч. 1, 6 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За ст. ст. 76, 77, 79 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ч. 1 ст. 80 ЦПК України).

Відповідно до ч.1-3 ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Судом встановлено, що ОСОБА_1 звернувся до АТ «А-БАНК» щодо отримання банківських послуг та підписала Анкету-Заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в АТ «А-БАНК».

Відповідач в Анкеті-Заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг підтвердила під підпис факт ознайомлення з Умовами і Правилами надання банківських послуг, приєднався до них та зобов`язався в подальшому регулярно знайомитись зі змінами до Умов та Правил, викладеними на сайті Банку.

03.08.2023, будучи клієнтом Банку, позичальник уклала з Банком Кредитний договір № ABH0CT155101691046209012, щодо надання останньому кредиту в розмірі 200 000,00 грн строком на 60 місяців зі сплатою процентів у розмірі 55 % щорічно.

Кредитний договір складається із Заяви клієнта разом з умовами і правилами обслуговування фізичних осіб в АТ «А-Банк» при наданні банківських послуг, Таблицею обчислення вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.

Як встановив суд, у відповідності до п. п. 3 Кредитного договору (заяви клієнта, далі кредитний договір), сума цього договору: 200 000,00 грн на придбання товару/здійснення платежу/оплата послуг, строк кредиту – 60 місяців з 03.08.2023 по 02.08.2028 включно (п. 5 Договору).

Згідно до п. 6 Кредитного договору, за користування кредитом позичальник сплачує проценти у розмірі 55 % на рік.

Розмір щомісячного платежу – 9 959,30 грн (п. 8 Кредитного договору).

Відповідно до розрахунку заборгованості за Договором № ABH0CT155101691046209012 від 03.08.2023 заборгованість відповідача станом на 05.06.2025, за розрахунком Банку, складає 223 636,97 грн, з яких:

179 029,64 грн - загальний залишок заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту);

44 607,33 грн - загальний залишок заборгованості за процентами;

0,00 грн - загальний залишок заборгованості за комісією;

0,00 грн - загальний залишок заборгованості за пенею.

В обґрунтування розміру заборгованості, позивачем надано виписку по кредиту за період з 03.08.2023-04.06.2025, в якій детально відображено обґрунтування розміру заборгованості по тілу кредиту та нарахованих процентам.

Наданий позивачем розрахунок заборгованості сумнівів у апеляційного суду не викликає.

Отже, наявні в матеріалах справи докази дають підстави вважати доведеними аргументи позивача, що відповідачем було отримано кредитні кошти на умовах та в порядку, які були погоджені нею з кредитором і на підставі яких здійснено обчислення розміру наявної кредитної заборгованості.

Також, по обставинам спірних правовідносин встановлено, що відповідачем допущене порушення її зобов`язання в частині повернення кредитних коштів та сплати процентів за користування кредитом, внаслідок чого за Кредитним договором № ABH0CT155101691046209012 від 03.08.2023, станом на 05.06.2025, наявна за нею заборгованість в загальному розмірі 223 636,97 грн, яка складається з наступного: 179 029,64 грн - заборгованість за кредитом; 44 607,33 грн - заборгованість по відсоткам.

Крім того, ОСОБА_1 не заперечує факт укладання Кредитного договору № ABH0CT155101691046209012 від 03.08.2023, умови кредитування, а також ту обставину, що вона не здійснила виконання своїх зобов`язань належним чином.

Сторона відповідача звертала увагу на те, що ОСОБА_1 сплачено на рахунок Банку грошові кошти в сумі 8 300,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями. Таким чином, на її думку, наразі її борг складає 215 736,97 грн, також 07.03.2026 відповідачем було сплачено 1 000,00 грн.

Водночас, відповідно до наданих нею копій чеків та квитанції, враховуючи дату проведення операцій з переказу коштів, відповідачем не спростовано наявність у неї заборгованості станом на 05.06.2025 в розмірі 223 636,97 грн.

У відзиві на позовну заяву в суді першої інстанції, представником відповідача було заявлено клопотання про розстрочку виконання рішення суду про стягнення з відповідача заборгованості на шість місяців, посилаючись на скрутне матеріальне становище та тяжкий стан здоров`я ОСОБА_1 .

Відповідно до ч. 1 ст. 267 ЦПК України суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочення виконання, про що зазначає в рішенні.

Водночас право сторони звернутися із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду після того, як воно набрало законної сили передбачене і ст. 33 Закону України «Про виконавче провадження», згідно з якою сторони мають право звернутися до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції, із заявою про відстрочку або розстрочку виконання рішення за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим (хвороба сторони виконавчого провадження, відрядження сторони виконавчого провадження, стихійне лихо тощо).

Згідно з ч. 3 ст. 435 ЦПК України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Тобто, закон не передбачає конкретного переліку обставин, які є підставою для розстрочення виконання рішення суду, а лише встановлює критерії для їх визначення, надаючи суду можливість у кожному конкретному випадку вирішувати питання про їх наявність з урахуванням усіх обставин справи, але визначальним критерієм є наявність обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Суд першої інстанції зазначив, що всупереч вимог ст. ст. 12, 81 ЦПК України відповідачем, на стадії ухвалення судового рішення, не надано суду достатніх, з точки зору належності та допустимості, доказів на підтвердження існування обставин, які істотно ускладнюють виконання рішення суду або роблять його неможливим. Саме лише посилання відповідача на скрутне матеріальне становище не може бути єдиною підставою для задоволення вимог про розстрочку виконання рішення суду.

Крім того, суд першої інстанції звернув увагу, що норми чинного законодавства допускають розстрочення виконання рішення лише у виняткових випадках. Безпідставне розстрочення виконання рішення суду підриває правовий принцип своєчасного та повного виконання судового рішення у цивільній справі, що являється складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року.

Разом з тим апеляційний суд зауважує, що після набрання рішенням суду законної сили, у відповідності до приведених вимог законодавства, відповідач не позбавлена можливості доводити суду (довідками про доходи, виписками з банків, документами про складну ситуацію), що на стадії примусового виконання у державного чи приватного виконавця об’єктивно наявні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Будь-які інші доводи не спростовують правильності висновків суду першої інстанції.

У зв`язку з вищевикладеним суд першої інстанції прийшов до висновку, з яким погоджується колегія суддів, про відсутність підстав для задоволення клопотання відповідача про розстрочення виконання рішення суду.

У відповідності ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що постановлене у справі рішення є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни чи скасування за наведеними у скарзі доводами колегія суддів не вбачає, оскільки її доводи суттєвими не являються, носять суб`єктивний характер, не відповідають обставинам справи і правильності висновків суду не спростовують.

Керуючись ст. ст. 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 – адвоката Лінніка Миколи Сергійовичазалишити без задоволення.

Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 24 лютого 2026 року у цивільній справі за позовом Акціонерного товариства «Акцент-Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договоромзалишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 25 травня 2026 року.

Головуюча Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков