Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №554/723/26 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/723/26 Номер провадження 22-ц/814/1959/26Головуючий у 1-й інстанції Шевська О.І. Доповідач ап. інст. Пікуль В. П.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Пікуля В.П.,

суддів Обідіної О.І., Панченка О.О.,

за участю секретаря судового засідання Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 січня 2026 року у справі за заявою ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви -

В С Т А Н О В И В:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст заяви про забезпечення позову

У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви до суду до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Акціонерного товариства «Полтава-Банк», третя особа: приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Набока Юлія Василівна, про визнання недійсним договору купівлі-продажу, визнання недійсним заповіту та визнання права власності.

В обґрунтування заяви вказано, що ОСОБА_1 планує подати позов до відповідачів про: 1) визнання недійсним договору купівлі-продажу цінних паперів №БВ-39/17-4 від 18 квітня 2017 року; 2) визнання недійсним заповіту ОСОБА_4 від 08 липня 2025 року у частині розпорядження акціями АТ «Полтава-Банк»; 3) визнання за позивачем права власності на 280854106 штук акцій АТ «Полтава-Банк».

Вказав, що заявник з 2006 року володіє пакетом акцій емітента ПАТ «Полтава-Банк», який у відсотковому відношенні складає 39,8375 загальної кількості акцій банку та відповідає 280854106 простих iменних акцiй (голосуючих) або 39,8516 % в загальнiй кiлькостi голосуючих акцiй, що підтверджується інформацією про власників істотної участі в банку (АТ «Полтава-Банк»).

Після смерті батька заявника – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , з`ясувалося, що належні ОСОБА_1 акції в кількості 280854106 простих iменних акцiй (голосуючих), що у відсотковому відношенні складає 39,8375 % загальної кількості акцій банку та відповідає 39,8516 % в загальнiй кiлькостi голосуючих акцiй, переоформлено відповідно до підробленого договору №БВ-39/17-4 від 18 квітня 2017 року на ім`я його батька ОСОБА_4 .

Заявник стверджує, що належні йому акції АТ «Полтава-Банк» були переоформлені на його батька за підробленим договором купівлі-продажу №БВ-39/17-4 від 18 квітня 2017 року за ціною 150000,00 грн. Оскільки заявник не підписував договір та розпорядження на списання, операція відбулася поза його волею. Стверджує, що не підписував зазначений договір, отже, він не відповідає його внутрішній волі. Заявник не підписував розпоряджень на списання акцій; не надавав депозитарних інструкцій; не вчиняв жодних дій, які відповідали б вимогам Закону України «Про депозитарну систему України».

Отже, фактичне списання акцій було проведене депозитарною установою без волевиявлення заявника, що підтверджується відповідями АТ «Полтава-Банк» про відсутність у нього права власності на акції станом на 2025 рік та відсутність законних підстав для проведеної операції.

Після смерті батька (спадкодавця), ці акції (щодо яких фактично існує спір і які будуть предметом судового розгляду за позовною заявою ОСОБА_1 ) увійшли до складу спадщини. Інші спадкоємці (дружина померлого та брат заявника) вже заявили про намір виділити свої частки, що призведе до дроблення спірного пакету акцій.

Наразі акції обліковуються на рахунку померлого батька – ОСОБА_4 та перебувають у складі спадкового майна.

Приватний нотаріус Набока Ю.В. (третя особа по справі), у провадженні якої перебуває спадкова справа, має право видати свідоцтва про право на спадщину іншим особам, оскільки за змістом заповіту від 08 липня 2025 року (зареєстровано за №1348), передбачено, що заповідаються усі належні померлому акції АТ «Полтава-Банк», що складає 87,0309 % від загальної кількості акцій АТ «Полтава-Банк», в тому числі й ті, які фактично належать заявнику.

На підставі цих свідоцтв про право на спадщину депозитарна установа (якою є АТ «Полтава-Банк») зобов`язана буде провести безумовну операцію з переоформлення акцій на нових власників.

Отже, потреба у забезпеченні позову підтверджується вище вказаними фактами, незгодою заявника з частиною заповіту, розпорядженням якого охоплене спірне майно, також фактами пов`язаними з процесом нотаріального оформлення спадкових прав, в тому числі на спірні акції, та можливих дій депозитарної установи щодо предмету спору.

У зв`язку з вище вказаним, заявник просить застосувати такі заходи забезпечення позову: накласти арешт на прості іменні акції АТ «Полтава-Банк» у кількості 280854106 штук, що обліковуються на рахунку у цінних паперах 303800- НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_4 у депозитарній установі АТ «Полтава-Банк»; заборонити АТ «Полтава-Банк» здійснювати будь-які облікові операції (списання, переказ, обтяження) щодо простих іменних акцій АТ «Полтава-Банк» у кількості 280854106 штук, що обліковуються на рахунку у цінних паперах НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 у депозитарній установі АТ «Полтава-Банк»; заборонити приватному нотаріусу Полтавського міського нотаріального округу Набоці Ю.В. проводити нотаріальні дії щодо видачі свідоцтва про право на спадщину на прості іменні акції АТ «Полтава-Банк» у кількості 280854106 штук, що обліковуються на рахунку у цінних паперах НОМЕР_2 на ім`я ОСОБА_4 у депозитарній установі АТ «Полтава-Банк» у межах спадкової справи після смерті ОСОБА_4 .

Короткий зміст судового рішення місцевого суду

Ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 січня 2026 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про забезпечення позову до подачі позовної заяви відмовлено.

Судове рішення місцевого суду мотивовано тим, що доданими до заяви про забезпечення позову доказами не доведено, що права заявника можуть бути порушені у разі невжиття заходів забезпечення позову та невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, не надано доказів реального наміру відповідачів відчужити все своє майно та бажання навмисно ухилитися від виконання рішення суду, у разі задоволення позову.

Крім того, забезпечення позову у такий спосіб, як просить заявник може вплинути на діяльність АТ «Полтава-Банк», оскільки акції обліковуються на його рахунках, арешт та заборону на яке заявник просить накласти, що є недопустимим.

Також здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника, суд першої інстанції дійшов висновку, що подана заява про забезпечення позову не містить обґрунтованих мотивів та посилань на докази, відповідних експертиз, які б підтверджували доводи заявника щодо недійсності договору та заповіту, на підставі яких суд міг би дійти висновку щодо доцільності та необхідності термінового забезпечення позову саме у вибраний заявником спосіб.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

З ухвалою Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 січня 2026 року не погодився ОСОБА_1 та оскаржив її в апеляційному порядку, подавши до суду апеляційну скаргу, в якій прохав суд оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову: накласти арешт на акції АТ «Полтава-Банк» у кількості 280854106 штук, що обліковуються на рахунку ОСОБА_4 ; заборонити приватному нотаріусу Набоці Ю.В. видавати свідоцтва про право на спадщину на вказані акції; заборонити АТ «Полтава-Банк» здійснювати будь-які депозитні операції щодо вказаних акцій.

Позиції учасників справи

Узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

На думку особи, яка подала апеляційну скаргу, оскаржуване судове рішення підлягає скасуванню на підставі пунктів 1, 3, 4 частини першої статті 376 ЦПК України (неповне з`ясування обставин, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм процесуального права).

Поза увагою місцевого суду залишилась обставина того, що 18 січня 2026 року сплив шестимісячний строк для прийняття спадщини, отже, можливий і цілком реальний ризик переоформлення спірних акцій на інших осіб. У разі видачі свідоцтв та переоформлення акцій, майбутній спір трансформується з двостороннього у багатосуб`єктний, що змінює предмет доказування та ускладнює виконання рішення.

Згідно з позицією Верховного Суду, суд першої інстанції мав пересвідчитися у реальній загрозі утруднення виконання рішення. Дроблення майна між декількома особами (спадкоємцями) є класичним випадком, який робить повернення майна в майбутньому значно складнішим або неможливим.

Зауважено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд не має права вирішувати питання про обґрунтованість позовних вимог по суті та оцінювати докази, які мають досліджуватися під час судового розгляду.

Цивільне процесуальне законодавство не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення у разі задоволення позову.

Суд першої інстанції стверджує, що арешт акцій вплине на діяльність АТ «Полтава-Банк», однак цей висновок є помилковим, оскільки заборона здійснювати операції з конкретними акціями на рахунку померлого не зупиняє банківську діяльність юридичної особи, а лише забезпечує збереження активу, право власності на який оспорюється.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу, поданого ОСОБА_3 .

У відзиві на апеляційну скаргу ОСОБА_3 прохав суд апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 січня 2026 року залишити без змін.

На думку особи, яка подала відзив на апеляційну скаргу, відповідність висновків місцевого суду цілком відповідає обставинам справи та апелянтом не доведено зворотного, оскільки заява про забезпечення позову ґрунтується виключно на припущеннях щодо можливих майбутніх дій спадкоємців та не підтверджує наявності реальної й безпосередньої загрози утруднення або неможливості виконання можливого судового рішення. За таких умов ухвала суду про відмову у вжитті заходів забезпечення позову є законною, обґрунтованою та прийнятою з дотриманням вимог цивільного процесуального законодавства.

Суд першої інстанції не вирішував питання про обґрунтованість позовних вимог по суті, а лише встановлював наявність підстав для застосування заходів забезпечення позову, що повністю відповідає висновкам Верховного Суду у справі № 381/4019/18 та інших.

Твердження апелянта про неправомірну вимогу суду надати докази, що стосуються розгляду справи по суті, є безпідставними, оскільки суд першої інстанції не оцінював дійсність договору чи заповіту, не вимагав доведення їх недійсності, а обґрунтовано констатував відсутність належних і допустимих доказів існування реальної загрози утруднення або неможливості виконання можливого рішення суду, що є обов`язковою умовою для застосування заходів забезпечення позову відповідно до статей 149–150 ЦПК України та усталеної практики Верховного Суду.

Вказано, що заявлені заходи забезпечення позову передбачають втручання у депозитарну діяльність АТ «Полтава-Банк», можуть впливати на корпоративні процеси та права третіх осіб, які не є учасниками справи, а, відтак, не відповідають вимогам розумності, співмірності та необхідності.

Щодо відзиву на апеляційну скаргу, поданого АТ «Полтава-Банк»

АТ «Полтава-Банк» прохало суд у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 січня 2026 року залишити без змін.

На думку банку, апелянт не довів порушення судом першої інстанції матеріальних та процесуальних норм, не обґрунтував реальності утруднення виконання можливого позитивного судового рішення (за умови, якщо позов був би наявний).

У цій справі задоволення заяви про забезпечення позову за відсутності належного обґрунтування необхідності таких заходів впливу на відповідачів і третю особу є невиправданим втручанням у право відповідачів на використання своїх прав на мирне володіння своїм майном, яке передбачене статтею 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Крім того, зазначено, що позивачем позовна заява так і не була подана до Шевченківського районного суду міста Полтави.

Щодо явки та позиції учасників справи в суді апеляційної інстанції

Представник АТ «Полтава-Банк» - адвокат Довбенко О.Ю. під час судового засідання заперечувала проти задоволення апеляційних вимог ОСОБА_1 та прохала оскаржуване судове рішення залишити без змін.

ОСОБА_1 у поданій до суду апеляційної інстанції заяві про розгляд справи без участі прохав суд розгляд справи здійснювати за його відсутності; вказав, що доводи та вимоги апеляційної скарги підтримує.

Представник ОСОБА_2 – адвокат Мохнюк Д.М. подав до Полтавського апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі відповідача, в якій прохав суд: судове засідання проводити без участі ОСОБА_2 та її представника, за наявними матеріалами справи; в задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_1 відмовити, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Представник ОСОБА_3 – адвокат Шульга А.О. подав до Полтавського апеляційного суду заяву про розгляд справи без участі, в якій прохав суд: розглядати справу без участі ОСОБА_3 та його представника, за наявними матеріалами справи; на підставі наведених у відзиві на апеляційну скаргу доводів, апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 січня 2026 року залишити без змін.

Приватний нотаріус Полтавського міського нотаріального округу Набока Ю.В. у поданій до суду апеляційної інстанції заяві прохала суд розгляд справи здійснювати за її відсутності.

Інші учасники справи у судове засідання не з`явилися, будучи належним чином повідомлені про час, дату та місце розгляду справи.

Неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи (частина друга статті 372 ЦПК України).

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, вислухавши пояснення представника банку, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, приходить до такого висновку.

Позиція суду апеляційної інстанції

У частинах першій-третій статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом. За заявою сторони у справі, яка передана на розгляд міжнародного комерційного арбітражу, третейського суду, суд може вжити заходів забезпечення позову у порядку та з підстав, встановлених цим Кодексом.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

Відповідно до частини третьої статті 150 ЦПК України види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 вказано, що співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. […] Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. […] Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 травня 2021 року у справі № 914/1570/20 вказано, що під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами.

У постанові Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 331/1255/17 зазначено, що забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача з метою реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача. Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективного виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Згідно частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

У справі, що переглядається, з матеріалів справи вбачається, що у січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до місцевого суду із заявою про забезпечення позову до подачі позовної заяви, вказавши про майбутні плани про подання позову до відповідачів, якими, на його думку, є ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , АТ «Полтава-Банк», з наступними позовними вимогами: 1) визнати недійсним договір купівлі-продажу цінних паперів №БВ-39/17-4 від 18 квітня 2017 року; 2) визнати недійсним заповіт ОСОБА_4 від 08 липня 2025 року у частині розпорядження акціями АТ «Полтава-Банк»; 3) визнати за позивачем право власності на 280854106 штук акцій АТ «Полтава-Банк».

Заявник стверджує, що належні йому акції АТ «Полтава-Банк» у розмірі 280854106 штук були переоформлені на його батька – ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , за підробленим договором купівлі-продажу №БВ-39/17-4 від 18 квітня 2017 року за ціною 150000,00 грн. Оскільки заявник не підписував договір та розпорядження на списання, операція відбулася поза його волею.

Після смерті батька (спадкодавця), ці акції (щодо яких фактично існує спір і які будуть предметом судового розгляду за позовною заявою ОСОБА_1 ) увійшли до складу спадщини. Інші спадкоємці (дружина померлого та брат заявника) вже заявили про намір виділити свої частки, що призведе до дроблення спірного пакету акцій.

На думку заявника, потреба у забезпеченні позову стосується можливого і цілком реального ризику переоформлення спірних акцій на інших осіб, що в подальшому призведе до труднощів виконання судового рішення за результатами спору по суті, у разі задоволення позовних вимог.

Частиною четвертою статті 152 ЦПК України передбачено, що у разі подання заяви про забезпечення позову до подання позовної заяви заявник повинен пред`явити позов протягом десяти днів, якщо інші строки не встановлено законом, а у разі подання заяви про арешт морського судна - тридцяти днів з дня постановлення ухвали про забезпечення позову.

Аналізуючи матеріали справи, а також відкриті джерела, зокрема Єдиний державний реєстр судових рішень, вбачається, що станом на час перегляду справи в апеляційному порядку, ОСОБА_1 не звертався до суду першої інстанції із позовною заявою з позовними вимогами, які ним були вказані у заяві про забезпечення майбутнього позову, що свідчить про недотримання останнім процесуального порядку, що передбачений нормами ЦПК України.

Також колегія суддів зауважує, що у матеріалах справи відсутні відомості про те, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, а тому суд апеляційної інстанції погоджується із висновками суду першої інстанції про відсутність правових підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Верховний Суд у постанові від 16 лютого 2023 року по провадженню № 61-12266ав22 зазначає, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, Верховний Суд у постанові від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018 вказував, що застосування такого заходу забезпечення позову, як накладення арешту на все майно боржника у межах суми вимог при відсутності відомостей про вартість такого майна є невиконуваним.

Згідно позиції Верховного Суду, що викладена у постанові від 05 лютого 2026 року в справі № 320/59059/24, заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Так, колегія суддів звертає увагу, що заявником зазначено про наявність спору щодо акцій АТ «Полтава-Банк» в кількості 280854106 штук, які незаконно вибули з його володіння на підставі підробленого договору №БВ-39/17-4 від 18 квітня 2017 року. Разом з тим, заявником разом з поданою заявою про забезпечення позову не було надано суду копію договору, з яким не погоджується ОСОБА_1 , а також не вказано підстави неможливості його подання, що в свою чергу позбавляє можливості суд встановити дійсний предмет спору та оцінити співмірність заявлених останнім вимог.

Отже, колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції врахував вищенаведене та дійшов обґрунтованого по суті висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про забезпечення позову.

Разом з тим, суд апеляційної інстанції зауважує, що під час вирішення питання щодо забезпечення позову обґрунтованість позову не досліджується, оскільки питання обґрунтованості заявлених позовних вимог є предметом дослідження судом під час розгляду спору по суті та не можуть вирішуватись ним під час розгляду заяви про забезпечення позову.

Висновки за результатами розгляду апеляційної скарги

Як вбачається з частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Повноваження суду апеляційної інстанції визначено статтею 374 ЦПК України, згідно пункту 2 частини першої якої за результатами розгляду апеляційної скарги апеляційний суд має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення згідно пунктів 1, 4 частини першої статті 376 ЦПК України є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.

Враховуючи вище викладене, а також мотиви прийняття місцевим судом оскаржуваного судового рішення, апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає частковому задоволенню, а ухвала Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 січня 2026 року - зміні, з викладенням її мотивувальної частини в редакції даної постанови.

Оскільки місцевий суд дійшов до правильного по суті судового рішення, то ухвала Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 січня 2026 року в резолютивній частині щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову слід залишити без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, ухвалює нове судове рішення, він відповідно, змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанції змінює судове рішення в частині мотивів, не скасовуючи ухвалу, підстави для нового розподілу судових витрат відсутні.

Керуючись статтями 367, 374, 376, 382 ЦПК України, суд -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 січня 2026 року – змінити, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.

Ухвалу Шевченківського районного суду міста Полтави від 20 січня 2026 року в резолютивній частині щодо відмови у задоволенні заяви про забезпечення позову - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 травня 2026 року.

Головуючий В.П. Пікуль

Судді О.І. Обідіна

О.О. Панченко