Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №278/776/22 — Житомирський апеляційний суд

УКРАЇНА

Житомирський апеляційний суд

Справа №278/776/22 Головуючий у 1-й інст. Дубовік О. М.

Категорія 39 Доповідач Коломієць О. С.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі:

головуючого судді Коломієць О.С.

суддів Григорусь Н.Й., Талько О.Б.

розглянувши в порядку письмового провадження (без повідомлення учасників) цивільну справу №278/776/22 за заявою ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання виконавчого листа до виконання у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики

за апеляційною скаргою ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 ,

на ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2025 року, постановлену під головуванням судді Дубовік О.М.

в с т а н о в и в:

У жовтні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, в якій просив поновити строк для подання виконавчого листа для виконання.

На обґрунтування заяви зазначав, що він не здійснив дій щодо звернення до виконання виконавчого листа у встановлений строк із підстав, що він є власником ФГ «Агротехінвест» та займався організацією і доглядом за посівами в період з 2022 по 2024 роки, а також вказує, що у цей час відбувались незаконні розірвання договорів суборенди та рейдерські атаки на його підприємство.

Ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2025 року заяву ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для подання виконавчого листа повернуто заявникові без розгляду.

Не погоджуючись із вказаним судовим рішенням, ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , подав апеляційну скаргу, у якій, посилаючись на її незаконність, просить ухвалу скасувати та направити заяву на новий розгляд до суду першої інстанції.

На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що суд першої інстанції неправильно встановив факт неусунення недоліків заяви. Оскаржувана ухвала не містить конкретного переліку недоліків, які, на думку суду, залишилися неусунутими заявником після подання відповідних документів та пояснень, що суперечить вимогам ст.185 ЦПК України та практиці Верховного Суду.

Так, у постанові Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/19159/17 зазначено, що ухвала про залишення заяви без руху має містити конкретний перелік недоліків, які підлягають усуненню.

Разом з тим, судом першої інстанції порушено права на доступ до правосуддя

ЄСПЛ наголошує, що надмірний формалізм порушує ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Вважає, що суд першої інстанції неправильно застосував положення ч.4 ст.183 ЦПК України, а подана заява могла бути розглянута судом по суті.

Правом подати відзив інші учасники справи не скористалися.

Відповідно до вимог ч. 13 ст. 7 та ч.2 ст. 369 ЦПК України, справу розглянуто апеляційним судом без повідомлення учасників справи в порядку письмового провадження.

Частиною четвертою статті 268 ЦПК України передбачено, що у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення.

У частині п`ятій статті 268 ЦПК України зазначено, що датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення. При цьому дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи (див. постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2022 року в справі № 1519/2-5034/11 (провадження № 61-175сво21)).

Отже, враховуючи наведені вище вимоги процесуального закону, датою ухвалення апеляційним судом судового рішення в даній справі, призначеній до розгляду на 04.05.2026, є дата складення повного судового рішення 25.05.2026.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та її вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Судом під час розгляду справи встановлено, що рішенням Житомирського районного суду Житомирської області 01 червня 2022 року у справі №278/776/22 позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за договором позики задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 суму боргу, що становить 38 148,00 грн. Вирішено питання судових витрат (справа №278/776/22, провадження №2/278/490/22) (а.с. 34 – 37).

Рішення набрало законної сили 11.07.2022.

10 жовтня 2025 року Житомирським районним судом Житомирської області видано виконавчий лист. Строк пред`явлення виконавчого листа до виконання – протягом трьох років з дня, наступного після набрання рішенням законної сили (а.с. 6).

Відповідно до пункту 9 частини першої статті 129 Конституції України однією із основних засад судочинства є обов`язковість судового рішення.

Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд (стаття 129-1 Конституції України).

Зазначене конституційне положення відображено й у статті 18 ЦПК України, згідно з якою судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Виконання судових рішень у цивільних справах є складовою права на справедливий суд та однією з процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Частиною 1 статті 431 ЦПК України передбачено, що виконання судового рішення здійснюється на підставі виконавчого листа, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 433 ЦПК України, у разі пропуску строку для пред`явлення виконавчого документа до виконання з причин, визнаних судом поважними, пропущений строк може бути поновлено. Заява про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого документа, виданого судом, подається до суду, який розглядав справу як суд першої інстанції.

20.10.2025 ОСОБА_3 в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про поновлення пропущеного строку для подання виконавчого листа (а.с.1).

Ухвалою суду від 17.10.2025 заява була залишено без руху оскільки до матеріалів заяви не долучено жодних підтверджуючих документів щодо причин, які вказані в якості підстав для звернення до виконання виконавчого документа, а також не сплачено судовий збір. Крім того, до заяви не долучено докази, які підтверджують направлення її копії всім учасникам справи. Надано заявнику час для усунення недоліків, який не може перевищувати 10 днів з моменту отримання копії ухвали (а.с. 9).

20.10.2025 представником ОСОБА_1 – ОСОБА_4 на виконання вимог ухвали суду надано заяву про усунення недоліків, проте із дослідженої заяви вбачається, що заявником не направлено іншим учасникам даної справи заяви із додатками, які подані суду, тобто вимоги ухвали виконано не в повному обсязі (а.с. 11-12).

22.10.2025 ухвалою суду продовжено строк для усунення недоліків тривалістю 10 (десять) днів з дня отримання копії даної ухвали (а.с. 17).

07.11.2025 ОСОБА_3 повторно подав заяву на усунення недоліків, однак, вимог ухвали суду від 17.10.2025 та 20.10.2025 ним виконано не було (а.с.20-21).

Повертаючи без розгляду заяву про пред`явлення виконавчого листа до виконання, суд першої інстанції виходив з того, що судом двічі постановлялись ухвали про залишення заяви без руху та про продовження строку для усунення недоліків, які стороною було отримано, проте сторона заявника не вчинила жодних дій, які б свідчили про її зацікавленість у розгляді справи та на виконання вимог ухвали суду.

Такий висновок суду є вірним, виходячи з наступного.

Відповідно до частини першої статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Захист цивільних прав - це застосування цивільно- правових засобів з метою забезпечення цивільних прав.

Здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором (частина перша статті 5 ЦПК України).

Процесуальний порядок провадження у цивільних справах визначається ЦПК України та іншими законами України, якими встановлюється зміст, форма, умови виконання процесуальних дій, сукупність цивільних процесуальних прав і обов`язків суб`єктів цивільно - процесуальних правовідносин та гарантій їх реалізації.

Відповідно до частини другої статті 183 ЦПК України, письмові заява, клопотання чи заперечення підписуються заявником чи його представником. До заяви, скарги, клопотання чи заперечення, які подаються на стадії виконання судового рішення, в тому числі в процесі здійснення судового контролю за виконанням судових рішень, додаються докази їх надіслання (надання) іншим учасникам справи (провадження).

Суд, встановивши, що письмову заяву (клопотання, заперечення) подано без додержання вимог частини першої або другої цієї статті, повертає її заявнику без розгляду (частина четверта статті 183 ЦПК України).

За приписами частини третьої статті 12, статей 43, 44 ЦПК України учасники справи зобов`язані добросовісно користуватися процесуальними правами та виконувати процесуальні обов`язки.

Матеріалами справи встановлено, що заявником при поданні заяви про поновлення строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання не було надано доказів надсилання копій заяви та доданих до неї документів іншим учасникам справи, хоча така заява подана саме на стадії виконання судового рішення.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про повернення заяви ОСОБА_1 про поновлення пропущеного строку для пред`явлення виконавчого листа до виконання без розгляду.

Доводи апелянта про те, що забезпечення належного повідомлення учасників справи є виключно процесуальним обов`язком суду, є безпідставними, оскільки у даному випадку спеціальна норма частини другої статті 183 ЦПК України прямо покладає обов`язок надсилання відповідних документів іншим учасникам справи саме на заявника.

Отже, невиконання заявником вимог процесуального закону щодо надання доказів надсилання документів іншим учасникам справи є самостійною та достатньою підставою для повернення заяви без розгляду відповідно до частини четвертої статті 183 ЦПК України.

Посилання апелянта на практику Європейського суду з прав людини щодо права на доступ до правосуддя не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, оскільки право на справедливий суд не є абсолютним та підлягає реалізації з дотриманням встановлених законом процесуальних правил.

Європейський суд з прав людини неодноразово наголошував, що сторони судового провадження зобов`язані сумлінно користуватися процесуальними правами та дотримуватись процесуальних вимог національного законодавства. У даному випадку повернення заяви стало наслідком невиконання заявником прямих вимог процесуального закону, а не проявом надмірного формалізму з боку суду.

Посилання на постанову Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №522/19159/17 є безпідставними, оскільки обставини цієї справи не є релевантними до спірних правовідносин.

Апеляційна скарга не містить доводів щодо неповного встановлення судом обставин справи та невірної оцінки доказів, що містяться в матеріалах справи.

Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин.

Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Ухвала суду постановлена з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для її скасування відсутні.

Керуючись ст.367, 368, 374, 375, 381- 384 ЦПК України, суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 , який діє в інтересах ОСОБА_1 , залишити без задоволення, а ухвалу Житомирського районного суду Житомирської області від 11 листопада 2025 року– без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий Судді