Вирок від 24 травня 2026 р. у справі №398/3072/17 — Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області

Справа №: 398/3072/17

провадження №: 1-кп/398/45/26

ВИРОК

Іменем України

"25" травня 2026 р. м. Олександрія

Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

потерпілої ОСОБА_6 ,

обвинуваченого ОСОБА_7 ,

захисників – ОСОБА_8 , ОСОБА_9 ,

перекладача ОСОБА_10 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження, внесене 06.06.2017 року до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12017120070001568, відносно:

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Кіровоград, громадянина України, не працюючого, не одруженого, неповнолітніх дітей не має, без зареєстрованого у встановленому законом порядку місця мешкання, фактично проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимого,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України,

ВСТАНОВИВ:

03.06.2017 року близько 06 год. 00 хв. ОСОБА_7 знаходився за місцем свого проживання: АДРЕСА_2 , де проживав разом зі своєю співмешканкою ОСОБА_11 . В цей час між ОСОБА_7 та його знайомим ОСОБА_12 на ґрунті ревнощів до ОСОБА_11 під час спільного розпиття алкогольних напоїв виник конфлікт. Під час даного конфлікту ОСОБА_7 , знаходячись на подвір`ї будинку АДРЕСА_2 , маючи умисел, спрямований на спричинення ОСОБА_12 тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх подальших дій наніс ОСОБА_12 не менше 16 цілеспрямованих ударів кулаками рук та ніг по тулубу, обличчю та кінцівкам рук та ніг ОСОБА_12 , з яких п`ять-шість цілеспрямованих ударів кулаками рук в область лівої частини тулубу та один цілеспрямований удар в обличчя. Внаслідок комплексу отриманих тілесних ушкоджень потерпілий втратив рівновагу та впав на землю, а ОСОБА_7 пішов до будинку.

В результаті зазначених протиправних дій ОСОБА_7 , ОСОБА_12 були спричинені згідно з висновками експертів №186 від 05.07.2017 року та 186/2 від 30.08.2017 року тілесні ушкодження у вигляді: саден лівої ноги, обличчя, правої кисті, лівого стегна, лівого ліктя; синців лівого коліна, лівої руки, грудної клітини зліва, обличчя, правого плечового суглобу, правого зап`ястку, лівого кульшового суглобу та переломи 5-12 ребер зліва по лопаточній лінії. Дані тілесні ушкодження в сукупності та в комплексі з ознаками шоку, відносяться до тяжких тілесних ушкоджень, що викликали небезпечний для життя стан та знаходяться в прямому причинно-наслідковому зв`язку з настанням смерті.

Після спричинення зазначених тілесних ушкоджень ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у реанімаційному відділенні ОЦМЛ №1 від травматичного шоку, що розвинувся внаслідок вищевказаних ушкоджень.

Вказаними діями ОСОБА_7 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.121 КК України.

Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 винуватим себе по пред`явленому обвинуваченню за ч.2 ст.121 КК України не визнав. Суду пояснив, що в 2017 році мешкав зі своєю співмешканкою ОСОБА_11 за адресою: АДРЕСА_2 . Остання є особою з інвалідністю, через проблеми в тазостегновому суглобі не могла вільно пересуватися. Вранці 03.06.2017 року він повернувся додому та побачив, що ОСОБА_12 та ОСОБА_11 сплять разом на дивані. Напередодні у ОСОБА_12 був день народження. Він розбудив ОСОБА_12 та вони вийшли на вулицю. ОСОБА_11 в цей час перебувала на дивані. Він з ОСОБА_12 сіли за стіл у дворі, друг проти друга, випили приблизно по 100 грам горілки, яку він приніс з собою. ОСОБА_12 почав його виганяти бо хотів жити з ОСОБА_11 , казав, що він ( ОСОБА_7 ) буде їм заважати. У ОСОБА_11 з ОСОБА_12 була давня дружба. Він запропонував ОСОБА_12 проспатися і потім продовжити розмову, але отримав у відповідь від ОСОБА_12 удар в праве плече. Вони відійшли до ґанку та ОСОБА_12 вдарив його під ліве око та в ділянку сонячного сплетіння, схопив обома руками за шию та почав душити. В цей момент вони стояли один проти одного. Він почав бити ОСОБА_12 по руках та тулубу. Потім вдарив 1 раз в обличчя, від чого ОСОБА_12 впав на бік на землю. Він облив ОСОБА_12 водою, щоб останній протверезів, бо був п`яний ще з вечора, після чого пішов в будинок спати, а ОСОБА_12 так і залишив лежати на вулиці. В момент коли він був з ОСОБА_12 на вулиці, ОСОБА_11 чула їхню розмову та кричала « ОСОБА_13 заспокойся». Близько 18:00 год. він вийшов на вулицю. ОСОБА_12 продовжував лежати на відстані пів метра від ґанку, але в дещо іншому положенні. Крові у ОСОБА_12 він не бачив. Він пішов до сусіда та попросив викликати ОСОБА_12 швидку допомогу, бачив що останньому погано. Наступного дня до нього додому приїхав слідчий та повідомив, що ОСОБА_12 помер. За висновком експерта ОСОБА_12 нанесено 16 ударів по ребрам, садна, подряпини, крововиливи. Він не міг нанести такі удари коли ОСОБА_12 його душив. Також наполягає, що під час цих подій він вжив небагато горілки тож був тверезий. У ОСОБА_12 бували напади епілепсії, його і раніше забирала швидка. Він не припускав, що ОСОБА_12 може померти тож залишив його лежати на вулиці. Чого у ОСОБА_12 були зняті штани він не знає, припускає, що останній міг хотіти справити нужду. Він раніше притягувався до кримінальної відповідальності, але всі судимості були погашені в 2015 році. Вважає, що його дії кваліфікуються по ст.128 або ст.119 КК України, бо він захищався у власному дворі від насильства і погроз, наніс 3-4 удари, щоб ОСОБА_12 його відпустив. Також заперечує наявність обставини, яка обтяжує покарання – вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння.

Потерпіла ОСОБА_6 в судовому засіданні пояснила, що ОСОБА_12 був її чоловіком. 04.06.2017 року о 05:00 год. їй повідомили про смерть чоловіка в лікарні через травми несумісні з життям. Її чоловік мешкав за адресою: АДРЕСА_2 . Навпроти мешкав ОСОБА_7 з баришнею. Чоловік у будинку ОСОБА_7 бував часто, вживали алкоголь. На неправомірну поведінку ОСОБА_7 раніше чоловік їй не скаржився, з іншими сусідами конфліктів не мав, не був агресивним. Вона жила від чоловіка окремо, але приходила прибирала, готувала, прала. Так вони мешкали продовж останніх 5-6 років. 02.06. у ОСОБА_12 був день народження, він приходив до неї додому десь об 11 год., вона його привітала. Будь яких слідів побиття у чоловіка не бачила, на самопочуття він не скаржився. У ОСОБА_12 інколи були напади схожі на епілепсію, але такий діагноз йому не ставили, лікуватися він відмовлявся. Крайній напад був за 2-3 місяці до цих подій. Сусіди їй розповіли, що ОСОБА_12 03.06. побили у дворі, де мешкав ОСОБА_7 . Там він і лежав під кущем не приходячи до тями поки не викликали швидку. Чоловік помер в лікарні не приходячи до тями. ОСОБА_7 перед нею не вибачався, будь якої допомоги на поховання чи інше їй не надавав. Просить суд призначити ОСОБА_7 сувору міру покарання.

Вина ОСОБА_7 у скоєні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю підтверджується наданими прокурором та дослідженими в судовому засіданні письмовими доказами:

- витягом з Єдиного реєстру досудових розслідувань №12017120070001568 про реєстрацію кримінального провадження від 04.06.2017 року за ч.2 ст.121 КК України (том2 а.с.187);

- протоколом огляду місця події від 04.06.2017 року із фототаблицею, відповідно до якого об`єктом огляду є територія домоволодіння по АДРЕСА_2 , де біля входу та понад будинком розташована невелика ділянка з бетонним покриттям, в 1,5 м від входу знаходиться слід бурого кольору, під час огляду встановлено обстановку в будинку та на території, нічого не вилучалось (том2 а.с.200-205, том3 а.с.40);

- довідкою лікаря-анестезіолога Олександрійської МЛ №1, відповідно до якої ОСОБА_12 , 64 роки, мешкає по АДРЕСА_3 , знаходиться на стаціонарному лікуванні у відділенні анестезіології з ліжками для інтенсивної терапії Олександрійської МЛ №1 з 03.06.2017 року. При надходженні загальний стан тяжкий, без свідомості, кома I, активних рухів не має. На обличчі, біля очей синці, діагноз: ЧМТ. Забій мозку тяжкого ступеню. Субарахноідальний крововилив. Перелом кісток черепа (?). Отруєння невідомою речовиною (том2 а.с.206);

- висновком експерта №186 від 05.07.2017 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі трупу ОСОБА_12 виявлені тілесні ушкодження у виді: а) саден лівої ноги, обличчя, правої кисті, лівого стегна, лівого ліктя; синців лівого коліна, лівої руки, грудної клітини зліва, обличчя, правого плечового суглобу, правого зап`ястку, лівого кульшового суглобу, б) переломів ребер зліва. Вказані ушкодження могли виникнути від дії тупих твердих предметів (предмету), якими могли виступати і кулаки рук, взуті ноги, тощо, в своїй сукупності та в комплексі з ознаками шоку несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння та знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю. Давність утворення саден може складати близько 1-ї доби до моменту смерті, давність утворення синців може складати близько 1-3 діб до моменту смерті, давність утворення переломів ребер може складати близько 6-годин до моменту смерті. Виявлені ушкодження могли утворитися в результаті не менш ніж 16 травматичних впливів. Взаєморозташування потерпілого та нападника чи травмуючого предмету могли бути різноманітним, яке б дозволяло утворення ушкоджень виявленої локалізації. Враховуючи локалізацію виявлених ушкоджень можна казати про те, що вони в своїй сукупності не притаманні для утворення при падінні на площині з положення стоячи. Виявлені ушкодження могло утворитись одномоментно, або на протязі нетривалого проміжку часу одне від одного. Відповідно до даних медичної документації смерть ОСОБА_12 констатована 04.06.2017 року о 04:00. Не можна виключати, що після отримання виявлених ушкоджень потерпілий міг певний час здійснювати активні дії, в тому числі, і рухатись, ходити, однак з наростанням явищ шоку дана можливість поступово втрачалась. Об`єктивних даних, які б могли вказувати на тривалість такого проміжку часу не мається. При судово-медичній експертизі трупу виявлені морфологічні ознаки атеросклеротичного коронаросклерозу, однак враховуючи характер смерті та особливості захворювання можна казати, що воно не знаходиться в прямому причинному зв`язку зі смертю. При судово-медичній токсикологічній експертизі крові етиловий спирт не виявлений. Смерть ОСОБА_12 , 1951р.н. настала внаслідок шоку, який розвинувся в результаті комплексу виявлених ушкоджень, на що вказують результати судово-медичної експертизи (шокові ознаки в легенях, нирках, наднирниках, ознаки швидкої смерті, дані судово-медичної гістологічної експертизи) викладені вище (том2 а.с.207-212);

- протоколом огляду трупу від 05.06.2017 року з фототаблицями, в ході якого були виявлені та вилучені: зразок рідкої крові, який поміщено у скляний флакон, зрізи нігтів кистей, зрізи волосся голови з 6 ділянок, мазок з вусті уретри на марлі, мазок – відбиток з голівки члена на склі та марлі, які разом з контролем марлі поміщені у паперові конверти, футболка чоловіча в смужку та чоловічі штани, жилетка сірого кольору, труси чоловічі темного кольору, носки чорного кольору, кросівки світлого кольору, які упаковано до картонної коробки (том2 а.с.214-218);

- лікарським свідоцтвом про смерть №1686/186 від 05.06.2017 року та довідкою про причину смерті від 05.06.2017 року №1686/186, відповідно до яких смерть ОСОБА_12 настала в реанімаційному відділенні Олександрійської МЛ №1 - 04.06.2017 р., причиною смерті ОСОБА_12 є шок, множинні переломи ребер, травма внаслідок контакту з тупим предметом, намір не визначений (том2 а.с.219);

- світлокопією свідоцтва про смерть серії НОМЕР_1 , згідно якого 06.06.2017 року складено актовий запис №563 про смерть ОСОБА_14 (том2 а.с.225);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.06.2017 року (з відеозаписом слідчої дії) за участі свідка ОСОБА_15 , в ході якого останній показав, що ОСОБА_7 прийшов до неї 02.06.2017 року та допомагаючи по господарству розповідав про свою співмешканку Лілію, про те, що напередодні побачив як вона з іншим чоловіком вступила в інтимні стосунки і попросив у неї телефон, щоб викликати швидку допомогу. Оскільки у неї телефон не працював, вона запропонувала піти до ОСОБА_16 , що вони і зробили. Коли вони прийшли до ОСОБА_17 , останній дав ОСОБА_7 телефон і той викликав швидку допомогу. Коли вони прийшли до того місця, де перебував невідомий їй чоловік, то побачили, що він лежить зі спущеними штанами та нижньою білизною, в руках була земля, обличчя чоловіка вона не бачила. Потім приїхала швидка. Водій швидкої, ОСОБА_18 та ОСОБА_7 погрузили невідомого чоловіка до карети швидкої допомоги (том2 а.с.220-224, 226);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 05.06.2017 року (з відеозаписом слідчої дії) за участі свідка ОСОБА_11 , в ході якого остання показала на місці, що 02.06.2017 року ОСОБА_7 о 08:00 год. пішов на роботу та повернувся о 17:00 год., після чого пішов до сусідки ОСОБА_19 допомагати по господарству, а вона з ОСОБА_20 святкували день народження останнього. Спочатку вони празднували у нього вдома, потім у неї. У неї на вулиці вживали спиртні напої. Потім прийшли два чоловіки, розмовляли з ОСОБА_21 про гроші, вони почали їм грубити нецензурно, тоді чоловіки вдарили ОСОБА_21 та її декілька разі, після чого пішли. Вони з ОСОБА_21 зайшли в будинок, там продовжили пити, після чого впали з ОСОБА_21 на диван, п`яні. Через деякий час прийшов ОСОБА_22 , подивився, розвернувся мовчки і пішов. Потім прийшов, та ж сама картина, вона з ОСОБА_21 не вставали. ОСОБА_23 позвав ОСОБА_21 на двір і вони вийшли з будинку. Вважає, що вони пили горілку, а потім ОСОБА_21 почав лізти битися до ОСОБА_23 . Вона це чула, вийти не могла. ОСОБА_24 казав «Ганічев заспокойся», « ОСОБА_21 йди додому». Через деякий час ОСОБА_23 повернувся до будинку, на її запитання «де ОСОБА_21 » - повідомив, що останній лежить на вулиці. Вона казала викликати швидку, але ОСОБА_23 сказав «нехай попробує відлежатися може піде». ОСОБА_24 ще виходив на подвір`я, намагався ОСОБА_21 підняти, казав «я не підніму тебе, вставай потихеньку». Вже ввечері ОСОБА_23 викликав йому швидку медичну допомогу (том2 а.с.229-235);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 01.08.2017 року (з відеозаписом слідчої дії) за участі свідка ОСОБА_11 в ході якого свідок показала, що 02.06.2017 року у ОСОБА_14 був день народження. Вони почали вживати алкогольні напої після 15:00 год. Випивали пізнього вечора, до втрати свідомості. Що було на наступний ранок пам`ятає дуже погано, єдине що пам`ятає, це те, що сказала « ОСОБА_13 йди додому». Випивши 100 гр. вона пішла спати. Він залишився лежати на дивані. Про подальші події вона нічого не пам`ятає (том2 а.с.236-242);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 01.08.2017 року (з відеозаписом слідчої дії) за участі свідка ОСОБА_25 в ході якого він показав, що 03.06.2017 року до нього прийшов ОСОБА_22 та попросив «виклич швидку допомогу, бо ОСОБА_26 погано». Він не знав, як викликати швидку, але до них підійшла сусідка ОСОБА_27 , яка на його питання порадила телефонувати на «03». Викликавши швидку та дочекавшись її, вони підійшли до того місця, де лежав ОСОБА_13 . Він був одягнений, руки були сині, інших ушкоджень він не бачив. Коли до ОСОБА_13 підійшла лікар, то вона сказала, щоб ОСОБА_13 швидко поклали до автомобіля, бо він весь синій. Коли він, лікар та водій швидкої вантажили ОСОБА_13 до швидкої, то останній не приходив до тями, лише стогнав, під сорочкою на тілі було видно синці. Зі слів лікаря швидкої, від ОСОБА_21 було чутно запах алкоголю. В подальшому, на його запитання про ті події, ОСОБА_28 повідомив, що вони випивали та ОСОБА_21 хтось побив (том2 а.с.243-249);

- висновком експерта №228 від 06.06.2017 року, відповідно до якого при судово-медичній експертизі ОСОБА_7 виявлено тілесні ушкодження у вигляді: синця нижньої повіки лівого ока та саден задньої поверхні шиї та верхньо-зовнішньої поверхні лівого плечового суглобу, які утворилися від дії тупого предмету у строк, що не суперечить даті ймовірного їх спричинення, тобто 03.06.2017 року. Виявлені тілесні ушкодження відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, як такі що мають незначні скороминучі наслідки тривалістю до 6 діб. (том3 а.с.9-11);

- протоколом проведення слідчого експерименту від 07.06.2017 року (з відеозаписом слідчої дії) за участі підозрюваного ОСОБА_7 , захисника ОСОБА_29 , перекладача ОСОБА_30 , судово-медичного експерта ОСОБА_31 , в ході якого ОСОБА_7 на місці події вказав обставини нанесення тілесних ушкоджень ОСОБА_12 та повідомив, що 03.06.2017 року близько 06:00 год. він прийшов додому за адресою АДРЕСА_2 , де він проживає разом з співмешканкою ОСОБА_32 та побачив, як ОСОБА_33 та його сусід ОСОБА_34 , який проживає по АДРЕСА_3 , спали вдвох на дивані. Він розбудив ОСОБА_14 і запропонував випити горілки. Вони вийшли на подвір`я, сіли за стіл один навпроти іншого, та почали випивати. Випили по 200 грам. ОСОБА_12 почав розповідати, що хоче жити разом з ОСОБА_11 , погрожував йому, проявляв агресію. Потім почав хапати його, душив та все пошкрябав. Він вдарив ОСОБА_35 правою рукою два рази по лівій руці та один раз в груди, бо останній душив його за шию. Після цього ОСОБА_12 його відпустив. Вони ще випили і він сказав, щоб ОСОБА_12 йшов додому. Вони підвелися та пішли до виходу з двору, ОСОБА_12 знову почав його хапати за горло та душити. На що він вдарив два рази ОСОБА_12 по руці та в груди, щоб останній його відпустив бо він вже задихався. Це тривало 5-7 хв. Потім він вдарив ОСОБА_12 в обличчя в ділянку щоки, від чого останній впав на правий бік. Обвинувачений облив ОСОБА_12 водою, просив його встати, той щось бурмотів, не вставав. На двір вийшла ОСОБА_11 попросила горілки, сказала ОСОБА_12 , щоб той пішов звідси, випила горілки та пішла спати. Близько 18:00 год. обвинувачений вийшов на двір, ОСОБА_12 лежав, не вставав. Обвинувачений пішов до сусіда ОСОБА_36 щоб викликати швидку. Приїхала швидка та забрала ОСОБА_12 до лікарні (том3 а.с.56-73);

- висновком експерта №406 від 14.06.2017 року з таблицею, відповідно до якого кров підозрюваного ОСОБА_7 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВ0 (том3 а.с.74-76, 81-83);

- висновком експерта №407 від 27.06.2017 року з додатками, відповідно до якого при визначенні групової належності за ізосерологічною системою АВ0 в зразку крові на марлі трупа ОСОБА_12 виявлено антиген А, що передбачає належність його крові до групи Ав. Кров підозрюваного ОСОБА_7 належить до групи Ав за ізосерологічною системою АВ0. На футболці поло потерпілого ОСОБА_12 (об`єкт 1) знайдено сліди крові людини. При визначені групової належності в об`єкті 1 виявлено антиген А. Таким чином, кров в даному об`єкті може походити від особи (осіб) групи Ав і може належати потерпілому ОСОБА_12 або (і) підозрюваному ОСОБА_7 (том3 а.с.77-80);

- висновком експерта №2076 від 19.06.2017 року відповідно до якого в зразку крові трупа ОСОБА_12 не виявлено спиртів (том3 а.с.87-88);

- висновком експерта №72 від 21.06.2017 року відповідно до якого при судово-медичній експертизі піднігтьового вмісту з правої (об.№1) та з лівої (об.№2) рук трупа ОСОБА_12 крові та епітеліальних клітин не знайдено (том3 а.с.89-91);

- висновком експерта №186/1 від 27.07.2017 року, відповідно до якого виявлені у ОСОБА_12 тілесні ушкодження могли виникнути за різних обставин, в тому числі деякі з них могли утвориться і за тих обставин, на які вказує ОСОБА_7 в ході слідчого експерименту за його участю, а саме: тілесні ушкодження в області грудної клітки потерпілого зліва, в тому числі і переломи ребер зліва, тілесні ушкодження в області лівої руки, тілесні ушкодження в області обличчя в суміжній із щокою ділянці, відповідно до даних слідчого експерименту могли утворитися і від ударно травматичних впливів кулаком ОСОБА_7 ; тілесні ушкодження по правому боку тіла потерпілого могли утворитися і в результаті падіння на правий бік, як вказує ОСОБА_7 в ході проведення слідчого експерименту (том3 а.с.92-97);

- висновком експерта №137 від 17.07.2017 року з додатками, відповідно до якого пошкодження дев`ятого лівого ребра трупа ОСОБА_12 являють собою дві ділянки ушкоджень - на рівні передньої пахвової лінії та на рівні задньої пахвової лінії, що виникли від деформації згіну внаслідок травмуючи впливів. Пошкодження ребра по передній пахвовій лінії є подвійним переломом. Передній перелом є повним, косопоперечним, згинального характеру. Задній перелом є неповним, атиповим, має ознаки перелому розгинального характеру. Вказані переломи ребра за механізмом утворення, ймовірно, є непрямими. Повний косопоперечний перелом по задній пахвовій лінії за механізмом утворення, ймовірно, є розгинальним з ознаками повторної травми від згинання (том3 а.с.98-104);

- висновком судово-психіатричної експертизи №338 від 21.07.2017 року, згідно якого ОСОБА_7 в момент скоєння правопорушення психічними захворюваннями не страждав, не знаходився в тимчасовому хворобливому стані, міг усвідомлювати свої дії і керувати ними, підпадає під дію ст.19 ч.1 КК України. У відношенні інкримінованого правопорушення ОСОБА_7 слід вважати осудним. В даний час ОСОБА_7 психічним захворюванням не страждає (том3 а.с.105-107);

- висновком експерта №186/2 від 30.08.2017 року, відповідно до якого з урахуванням індивідуальних особливостей організму, а також зважаючи на індивідуальні особливості перебігу тілесних ушкоджень, можна припускати, що давність виявлених на трупі тілесних ушкоджень може не суперечити даті, зазначеній в постанові. При судово-медичній експертизі трупа ОСОБА_12 були виявлені переломи ребер зліва, що мали наступну локалізацію: перелом 5-12 ребер по лопаточній лінії, краї даних переломів по зовнішніх поверхнях нерівні, зазубрені, по внутрішніх – відносно рівні, співставимі; переломи 6,10 ребер по передньопахвинній лінії, краї даних переломів по зовнішніх поверхнях відносно рівні, співставимі, по внутрішніх - нерівні, зазубрені. Виявлені переломи могли утворитися в результаті не менше ніж 5-6 травматичних впливів (том3 а.с.113-117).

Крім того, судом досліджено протокол огляду предметів від 18.07.2017 року, вилучених під час огляду трупу (з фототаблицею) (том2 а.с.250 – том3 а.с.3), відомості про застосування заходів забезпечення кримінального провадження (том4 а.с.41, том7 а.с.220-222), відомості про залучення захисника (том3 а.с.49-45), повідомлення про підозру (том3 а.с.46-51), відомості про залучення перекладача (том3 а.с.52-55), повідомлення про зміну раніше повідомленої підозри (том3 а.с.116-127), відомості, що мають значення для вирішення долі речових доказів (том2 а.с.228, том3 а.с.4), характеризуючі дані щодо обвинуваченого (том3 а.с.12-39, а.с.5-12), відомості виконання вимог ст.290 КПК України (том3 а.с.128-163), які підтверджують достовірність, допустимість та можливість використання досліджених судом доказів.

Вказані вище докази суд визнає належними, допустимими, достовірними, оскільки вони отримані у передбаченому кримінальним процесуальним законом порядку. В матеріалах кримінального провадження відсутні об`єктивні дані які б свідчили, що ці докази здобуті з істотним порушенням прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України.

Надані як доказ винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення рапорт помічника чергового СРПП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській обл. ст.с-нта поліції ОСОБА_37 від 04.06.2017 року (том2 а.с.188) та рапорт старшого інспектора-чергового СРПП Олександрійського ВП ГУНП в Кіровоградській обл. капітана поліції ОСОБА_38 від 03.06.2017 року (том2 а.с.197), суд визнає недопустимим доказом, оскільки рапорт є внутрішнім документом, яким працівник поліції повідомляє начальника про певну подію та не є процесуальним джерелом доказів в розумінні вимог КПК України, зокрема, ст.84 КПК України.

Також, суд визнає неналежним доказом висновок експерта №412 від 15.06.2017 року, відповідно до якого групова належність за ізосерологічною системою АВ0 в зразку рідкої крові трупа ОСОБА_12 не встановлена в зв`язку з ознаками загнивання крові (том3 а.с.84-86), оскільки зазначений висновок не підтверджує існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.

В судовому засіданні 20.04.2026 року сторона обвинувачення відмовилася від раніше поданого клопотання щодо допиту свідків. Сторона захисту на допиті свідків сторони обвинувачення в судовому засіданні не наполягала.

За клопотанням сторони захисту в судовому засіданні допитано свідка ОСОБА_39 , яка суду показала, що мешкала по сусідству з ОСОБА_12 з 1999 року по 2017 рік. Останній зловживав алкогольними напоями, використовував ненормативну лексику у спілкуванні, в тому числі в присутності дітей. ОСОБА_7 знає близько 10 років, як сумлінного, працьовитого, порядного, який відкликається на прохання сусідів про допомогу. Останній мешкав з ОСОБА_32 , працював, оформив їй інвалідність та поновив документи. ОСОБА_12 приходив до ОСОБА_11 , вони пиячили. ОСОБА_7 повертався з роботи та заставав їх в ліжку. Від людей чула, що в день народження ОСОБА_12 був з ОСОБА_11 та ОСОБА_7 застав їх в ліжку, ОСОБА_7 вивів ОСОБА_12 на вулицю та викликав швидку. Свідком подій 03.06.2017 року вона не була.

Щодо твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про неправильність кваліфікації його дій, суд зазначає наступне.

Під час допиту та слідчого експерименту обвинувачений зазначив, що він завдав потерпілому декілька ударів кулаком в ліву частину тулубу, по рукам, та один удар в обличчя, з метою захисту від нападу ОСОБА_12 , який почав його душити та подряпав шкіру на шиї. Обвинувачений сприймав такі дії потерпілого як реальну загрозу для свого життя, тому завдав удари потерпілому, щоб припинити дії останнього. На думку ОСОБА_7 , його дії слід кваліфікувати за ст.124 КК України, як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони, або за ст.128 чи ст.119 КК України, оскільки злочин вчинено з необережності та настали наслідки у виді смерті потерпілого.

З такими доводами обвинуваченого суд не погоджується в зв`язку з наступним.

За нормативним визначенням умисне тяжке тілесне ушкодження (ст.121 КК України) з об`єктивної сторони характеризується дією або бездіяльністю у вигляді протиправного посягання на здоров`я іншої людини, наслідками у вигляді заподіяння тяжких тілесних ушкоджень та причинним зв`язком між указаним діянням та наслідками, а із суб`єктивної сторони умисною формою вини (прямим або непрямим умислом), коли винний усвідомлює, що може заподіяти тяжкої шкоди здоров`ю потерпілого, передбачає такі наслідки і бажає або свідомо припускає їх настання (ст.24 КК України).

Кримінальна відповідальність за ч.2 ст.121 КК України, настає за умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

Відповідно до п.26 Постанови Пленуму Верховного суду України від 07.02.2003 року № 2 «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», у випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розраховувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання таких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння необережного тяжкого або середньої тяжкості тілесною ушкодження і кваліфікувати відповідно за ст. 119 чи ст. 128 КК України.

Отже, розмежування умисного протиправного заподіяння тяжких тілесних ушкоджень іншій людині, що спричинило її смерть (ч.2 ст.121 КК України), і вбивство, вчинене через необережність (ч.1 ст.119 КК України), здійснюється як за об`єктивною, так і суб`єктивною сторонами цих злочинів.

Специфіка вбивства з необережності полягає в його суб`єктивній стороні: воно має місце лише при необережній формі вини, яка може виступати у вигляді злочинної самовпевненості або злочинної недбалості.

Необережність є формою вини, для якої характерне поєднання усвідомлення особою суспільно небезпечного характеру свого діяння (дії чи бездіяльності) та недбалого або самовпевненого ставлення до настання суспільно небезпечних наслідків свого діяння.

У випадках, коли особа, яка позбавила потерпілого життя чи заподіяла йому тяжке тілесне ушкодження, передбачала можливість настання шкідливих наслідків своїх дій чи бездіяльності, але легковажно розрахувала на їх відвернення (злочинна самовпевненість), або ж не передбачала можливості настання тяжких наслідків, хоча повинна була й могла їх передбачити (злочинна недбалість), її дії слід розглядати як убивство через необережність чи заподіяння тяжкого або середньої тяжкості тілесного ушкодження і кваліфікувати, відповідно, за ст. 119 КК України.

З досліджених в судовому засіданні доказів вбачається, що обвинувачений ОСОБА_7 під час виниклого конфлікту умисно наніс не менше 16 цілеспрямованих ударів кулаками рук по тулубу, обличчю та кінцівкам потерпілого ОСОБА_12 (висновок експерта №186), з яких 5 - 6 цілеспрямованих ударів кулаками рук в ліву частину тулубу (висновок експерта №186/2). Вказані ушкодження в своїй сукупності та в комплексі з ознаками шоку несуть ознаки тяжких тілесних ушкоджень, як небезпечні для життя в момент заподіяння та знаходяться в прямому причинному зв`язку зі смертю ОСОБА_12 (висновок експерта №186).

Отже в судовому засіданні встановлено, що причиною смерті ОСОБА_12 є травматичний шок, який розвинувся в результаті комплексу виявлених у ОСОБА_12 ушкоджень, що спричинені обвинуваченим ОСОБА_7 .

Твердження обвинуваченого ОСОБА_7 про заподіяння тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 в наслідок перевищення меж необхідної оборони, не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні.

Так, відповідно до вимог ч.1 ст.36 КК України, необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було перевищення меж необхідної оборони.

Згідно ч.3 ст.36 КК України, перевищенням меж необхідної оборони визнається умисне заподіяння тому, хто посягає, тяжкої шкоди, яка явно не відповідає небезпечності посягання або обстановці захисту. Перевищення меж необхідної оборони тягне кримінальну відповідальність лише у випадках, спеціально передбачених у статтях 118 та 124 КК України.

Наявність у потерпілого тілесних ушкоджень у вигляді саден лівої ноги, обличчя, правої кисті, лівого стегна, лівого ліктя; синців лівого коліна, лівої руки, грудної клітини зліва, обличчя, правого плечового суглобу, правого зап`ястку, лівого кульшового суглобу, переломів 5-12 ребер зліва, які утворилися в результаті не менше ніж 5-6 травматичних впливів (висновок експерта №186/2), нанесення всього комплексу ушкодження в результаті не менше 16 травматичних впливів (висновок експерта №186), відсутність у піднігтьових зрізах потерпілого крові та епітеліальних клітин (висновок експерта №72), відсутність інших тілесних ушкоджень у обвинуваченого, крім синця нижньої повіки лівого ока, саден задньої поверхні шиї та верхньо-зовнішньої поверхні лівого плечового суглобу, які він міг отримати під час конфлікту з потерпілим (висновок експерта №228), свідчить про відсутність з боку потерпілого такого ступеня небезпеки, яка реально загрожувала обвинуваченому, в порівнянні з отриманими потерпілим тілесними ушкодженнями, у зв`язку з чим у діях обвинуваченого відсутній стан необхідної оборони.

За таких обставин, доводи ОСОБА_7 про необхідність кваліфікації його дій за ст.119 чи ст.128 КК України, або за ст. 124 КК України є необґрунтованими.

Сукупність всіх фактичних обставин вчиненого ОСОБА_7 діяння переконливо свідчить про умисел обвинуваченого на нанесення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_12 . Зокрема спосіб їх нанесення, характер і локалізація тілесних ушкоджень (16 ударів по тулубу та колові, в місця розташування життєво важливих органів людини), з прикладанням значної фізичної сили, інтенсивність та цілеспрямованість дій обвинуваченого, його поведінка після нанесення тілесних ушкоджень (залишення потерпілого лежати у дворі, на тому самому місці де стався конфлікт, та виклик швидкої медичної допомоги через тривалий проміжок часу), які свідчать про умисел та спрямованість дій обвинуваченого саме на нанесення тяжких тілесних ушкоджень потерпілому.

Твердження обвинуваченого, що смерть потерпілого настала в наслідок отруєння речовиною невідомого походження, на що (на думку обвинуваченого) вказують шокові ознаки в нирках та наднирниках, спростовується висновками судово-медичнихекспертиз, досліджених в судовому засіданні, в яких міститься посилання на виявлені при дослідженні трупа ОСОБА_12 ознаки травматичного шоку в легенях, нирках, наднирниках, який розвинувся в результаті комплексу виявлених у потерпілого ушкоджень.

Таким чином, оцінюючи у сукупності всі досліджені докази з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд вважає «поза розумним сумнівом» доведеним пред`явлене ОСОБА_7 обвинувачення у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України.

Дії ОСОБА_7 правильно кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, що спричинило смерть потерпілого.

При призначенні покарання обвинуваченому, суд, відповідно до вимог ст.65 КК України, враховує ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання.

Суд також враховує, що відповідно до ст.3 та ст.27 Конституції України людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються найвищою соціальною цінність.

Так, ОСОБА_7 вчинено кримінальне правопорушення, яке відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.

ОСОБА_7 неодружений, на утриманні малолітніх чи неповнолітніх дітей не має, на обліку в закладах з надання психіатричної або наркологічної допомоги не перебуває, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, офіційного місця роботи не має, підробляє на будівництві укладальником бруківки, за місцем мешкання характеризується посередньо.

Визначених ч.1 ст.66 КК України обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченому, судом не встановлено.

Судом також не враховується, як обставина що обтяжує покарання, перебування ОСОБА_7 у стані алкогольного сп`яніння, що зазначено в обвинувальному акті, оскільки такі обставини не підтвердилися в ході судового розгляду. Обвинувачений зазначив, що того дня він вжив невелику кількість горілки, приблизно 100 – 200 грамів, тож в стані алкогольного сп`яніння не перебував.

За п.4 ч.1 ст.91 КПК України обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження, підлягають доказуванню у кримінальному провадженні.

Обов`язок доказування перелічених обставин згідно зі ст.92 КПК України покладається на слідчого, прокурора та в установлених цим Кодексом випадках, - на потерпілого.

Органом досудового слідства доказів на спростування такої позиції обвинуваченого не зібрано.

Відповідно до ч.3 ст.62 Конституції України, обвинувачення не може ґрунтуватися на припущеннях і всі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Отже, обставин, які обтяжують покарання обвинуваченого ОСОБА_7 суд не вбачає.

Із врахуванням всіх обставин кримінального провадження, відсутності обтяжуючих та пом`якшуючих покарання обставин, особи обвинуваченого, думки потерпілої особи, яка наполягає на призначенні суворого покарання, суд вважає за необхідне призначити ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті Особливої частини КК України, необхідне й достатнє для його виправлення та попередження нових злочинів.

На переконання суду саме це покарання найбільше відповідатиме меті його призначення відповідно до ст.50 КК України.

Підстав для застосування ст.69 КК України при призначенні покарання суд не вбачає.

До обвинуваченого наразі запобіжний захід не застосовано. Враховуючи неналежну процесуальну поведінку ОСОБА_7 під час судового провадження, яка стала підставою неодноразового застосування його приводу до суду, відсутність місця проживання, зареєстрованого у встановленому законом порядку, з метою забезпечення виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків, пов`язаних з виконанням вироку, суд вважає за необхідне обрати відносно ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою до набрання вироком законної сили.

Згідно зі ст.1 Закону України «Про попереднє ув`язнення», попереднє ув`язнення є запобіжним заходом, який у випадках, передбачених Кримінальним процесуальним кодексом України, застосовується щодо підозрюваного, обвинуваченого (підсудного) та засудженого, вирок щодо якого не набрав законної сили.

Згідно правової позиції Великої Палати Верховного Суду, висловленої у постанові №663/537/17 від 29.08.2018 року, положення ч.5 ст.72 КК України щодо правил зарахування попереднього ув`язнення до строку позбавлення волі чи інших видів покарань, передбачених у ч.1 ст.72 КК України, визначають «інші кримінально-правові наслідки діяння» у розумінні ч.2 ст.4 КК України.

Якщо особа вчинила злочин в період з 24.12.2015 року до 20.06.2017року (включно), то під час зарахування попереднього ув`язнення у строк покарання застосуванню підлягає ч.5 ст.72 КК України в редакції Закону №838-VІІІ (пряма дія Закону №838-VІІІ).

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України (у редакції Закону від 26.11.2015 року № 838-VII), попереднє ув`язнення у період з 25.09.2020 року (том4 а.с.41) по 31.05.2022 року (том7 а.с.220), слід зарахувати в строк покарання з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов у кримінальному провадженніне заявлено.

Долю речових доказів по справі необхідно вирішити у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Процесуальні витрати на залучення експерта у кримінальному провадженні відсутні.

Керуючись ст.ст. 349, 368-371, 373, 374, 376 КПК України, суд

УХВАЛИВ:

Визнати ОСОБА_7 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 8 (восьми) років.

Відповідно до ч.5 ст.72 КК України, зарахувати в строк покарання період попереднього ув`язнення з 25.09.2020 року по 31.05.2022 року, та з 25.05.2026 року по день набрання вироком законної сили, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.

Строк покарання обвинуваченому ОСОБА_7 рахувати з дня набрання вироком законної сили.

Обрати відносно ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до набрання вироком законної сили, взявши його під варту в залі судового засідання.

Речові докази: два пакети з паперу сірого кольору розмірами 8,00 на 5,5 см, складені по типу аптечних порошків, в яких знаходяться зрізи нігтьових пластин лівої та правої рук, шість пакетів з паперу сірого кольору розмірами 8,0 на 5,5 см, складені по типу аптечних порошків, перемотані між собою чорною ниткою та скріплені біркою з печаткою, на кожному пакеті є напис від руки «правая височная доля, волосы левая теменная область, волосы левая височная доля, волосы лоб, волосы затылок, волосы правая теменная область», чотири пакеті з паперу сірого кольору розмірами 8,0 на 5,5 см, складені по типу аптечних порошків, перемотані між собою чорною ниткою та скріплені біркою з печаткою, на кожному пакеті є напис від руки «мазок з устя уретри, мазок з головки полового члена, контроль марлі, мазок на стекле з головки полового члена ОСОБА_12 , 1951,04.06.17» - зберігати в матеріалах кримінального провадження; футболку поло з напівсинтетичної трикотажної тканини з геометричним малюнком у вигляді вузьких і широких горизонтальних смуг темно-синього, сірого, світло-коричневого, яскраво-зеленого, світло-сірого кольорів, колір з напівсинтетичної трикотажної тканини темно-синього кольору, на передній поверхні коротка застібка-планка на три петлі і три ґудзики, з невеликими вирізами, металевий портсигар синього та світло-коричневого кольорів з надписом «BOND», жилет сірого кольору з двома нагрудними накладними кишенями та двома карманами, на яких нашиті ще по одному карману, штани темно-синього кольору з надписом з лівого боку, кросівки синього кольору з білими шнурками, труси темно-синього кольору з біло-сірими смужками, чорні чоловічі шкарпетки – знищити.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя: ОСОБА_1