Постанова від 11 травня 2026 р. у справі №545/534/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 545/534/25 Номер провадження 22-ц/814/480/26Головуючий у 1-й інстанції Петренко Л. Є. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

Головуючого судді Одринської Т.В.,

суддів Панченка О.О., Пікуля В.П.,

за участю секретаря Сальної Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава у режимі відеоконференції цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів

за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 – адвоката Данильчука Сергія Григоровича на рішення Диканського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року,

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2025 року позивач звернувся до суду першої інстанції із вказаним позовом, у якому просив суд

зменшити розмір аліментів, що стягуються з нього на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_4 до 1/6 частини усіх видів доходів. Позов надійшов до суду 06.02.2025.

В обґрунтування своїх вимог зазначав, що рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 19.01.2023 з позивача стягуються аліменти на користь відповідача на утримання дочки ОСОБА_4 в розмірі 1/4 частини усіх видів доходів. 14.02.2023 позивач уклав шлюб з ОСОБА_5 , від даного шлюбу у них народилася дочка ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 29.01.2025 Київським районним судом м.Полтави видано судовий наказ про стягнення з позивача на користь ОСОБА_3 аліментів на утримання дочки ОСОБА_7 в розмірі 1/6 частини усіх видів доходів. Отже у позивача перебувають на утриманні двоє дітей. Також на утриманні позивача перебувають непрацездатні матір ОСОБА_8 та батько ОСОБА_9 , які є пенсіонерами, мають невеликий розмір пенсії та хворіють, батько має 3 групу інвалідності. Вказує, що прожитковий мінімум на дитину у 2025 році становить 3196 грн. Вважає, що для забезпечення потреб обох дітей доцільним є зменшити розмір аліментів до 1/6 частини усіх доходів, що становитиме близько 4800 грн, що є більшим ніж 50 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року позов задоволено.

Зменшено розмір аліментів, що стягуються з ОСОБА_1 на підставі рішення Диканського районного суду Полтавської області від 19.01.2023 (справа № 529/1485/22).

Ухвалено стягувати щомісячно з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліменти на утримання дочки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі 1/6 частини його заробітку (доходу), але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

Рішення суду мотивовано обгрунтованістю позовних вимог.

Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_2 – адвокат Данильчук Сергій Григорович, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення та ухвалити нове про відмову у задоволенні позову.

Апеляційну скаргу обгрунтовано тим, що відповідач не погоджується з висновком місцевого суду, що зміна сімейного стану є самостійною підставою для зменшення розміру аліментів.

Вважає, що позивач не довів, як саме погіршився його матеріальний стан у зв`язку із зміною сімейного стану, що не може бути підставою для зменшення розміру аліментів.

Також просив стягнути судові витрати на правову допомогу у розмірі 5000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 3000,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Від представника ОСОБА_1 – адвоката Воронцової А.А. надійшов відзив, який обгрунтовано тим, що рішення суду першої інстанції є таким, що прийняте з дотриманням норм матеріального та процесуального права.

Просив рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також просив відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що вона підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 є батьком неповнолітньої ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Рішенням Диканського районного суду Полтавської області від 19.01.2023 ухвалено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_2 , на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 у розмірі частина усіх видів доходу, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 19.12.2022 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.13-15).

Відповідно до довідки ІНФОРМАЦІЯ_3 , станом на грудень 2024 року у ОСОБА_1 відсутня заборгованість зі сплати аліментів по виконавчому листу від 28.03.2023 (а.с. 16).

Як вбачається зі звіту про здійснення відрахувань НОМЕР_1 , з ОСОБА_1 у березні-травні 2025 року проводилися відрахування за двома виконавчими листами (а.с.152,153)

Згідно витягу з Реєстра речових прав на нерухоме майно ОСОБА_1 нерухомого майна не має (а.с.103)

Відповідно до витягу з Державного реєстра фізичних осіб-платників податків з січня 2023 по 1 квартал 2025 року ОСОБА_1 отримує виплати, як військовослужбовець (а.с.134-136)

14.02.2023 позивач ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_10 , що підтверджується копією свідоцтва про шлюб (а.с.10)

ІНФОРМАЦІЯ_4 народилася ОСОБА_6 , батьками якої є позивач ОСОБА_1 та ОСОБА_3 (а.с.11)

29.01.2025 Київським районним судом м.Полтави видано судовий наказ, яким вирішено стягувати з ОСОБА_1 аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини усіх доходів, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дітей відповідного віку, щомісячно, починаючи з 27.01.2025 і до досягнення дитиною повноліття (а.с.17).

Як вбачається з письмової заяви третьої особи – дружини позивача – ОСОБА_3 остання на даний час не працює, оскільки перебуває по догляду за дитиною, отримує соціальну допомогу в розмірі 860 грн, інших доходів не має. З ОСОБА_1 на її користь на утримання дитини стягуються аліменти в розмірі 1/6 його доходів. Аліменти вона отримує в повному обсязі. За домовленістю з позивачем, ОСОБА_1 в добровільному порядку здійснює її утримання до досягнення дитиною 3 років (а.с.85).

Також третьою особою ОСОБА_3 надано копію трудової книжки з якої вбачається, що остання 21.01.2020 звільнена з роботи, запису про працевлаштування немає (а.с.96) та реєстр державного соціального страхування, де зазначено доходи ОСОБА_3 (а.с.92)

Як вбачається з копії трудової книжки відповідачки ОСОБА_2 остання працювала на посаді продавця з 07.02.2023 по 01.03.2023; з 02.10.2023 по 31.01.2024; з 11.12.2024 по 31.01.2025. Отримання доходу підтверджується реєстром державного соціального страхування (а.с.63-65)

Зменшуючи розмір аліментів, місцевий суд виходив з того, що після ухвалення рішення про стягнення з позивача аліментів на утримання дочки ОСОБА_12 , у позивача змінився сімейний та матеріальний стан, оскільки позивач 14.02.2023 уклав шлюб з ОСОБА_10 , а ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народилася дочка ОСОБА_6 . З січня 2025 року з ОСОБА_1 стягуються також аліменти на користь ОСОБА_3 на утримання доньки ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/6 частини усіх його доходів, що на підставі положень статті 192 СК України підставою для зміни розміру аліментів.

Суд прийшов до висновку, що розмір аліментів 1/6 забезпечуватиме потреби неповнолітньої ОСОБА_4 , буде достатнім для її розвитку, а також забезпечить баланс якнайкращих інтересів обох дітей.

Колегія суддів не може погодитись із таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступного.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України батьки зобов`язані утримувати дітей до їх повноліття.

Одним із основних прав дитини є право на утримання, яке кореспондується з конституційним обов`язком батьків утримувати дітей до їх повноліття та знайшло своє закріплення у Сімейному кодексі України.

Згідно із статтею 180 Сімейного кодексу України (далі - СК України) батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Відповідно до статті 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Згідно ч. 1 ст. 192 Сімейного кодексу України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Враховуючи зміст ст.181,192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не є незмінним. У зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів. Крім того, підставою для перегляду раніше визначеного розміру аліментів є також погіршення або поліпшення стану здоров`я учасників аліментних відносин.

Частина 1 ст. 192 СК України наведено перелік обставин, за яких суд може ухвалити рішення, зокрема, про збільшення розміру аліментів. Такими обставинами є: зміна матеріального стану, зміна сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я особи з якої стягуються аліменти, та в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Тому виходячи з вимог чинного законодавства, вказані обставини повинні бути суттєвими і відігравати значну роль у житті отримувача або платника аліментів, при розгляді спору про зменшення або збільшення розміру аліментів, встановлених рішенням суду.

Пунктом 23 постанови Пленуму Верховного суду України №3 від 15.05.2006 “Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів” роз`яснено, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Верховний Суд України в постанові від 05 лютого 2014 року в справі №6-143цс13 дійшов висновку, що з огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст.192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою й зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів у певній твердій грошовій сумі та навпаки). При розгляді позовів, заявлених з зазначених підстав, застосуванню підлягає не тільки ст.192 СК України, але й низка інших норм, присвячених обов`язку батьків утримувати своїх дітей (ст.182 “Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів”, ст.183 “Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини”, ст.184 “Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі”).

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі. Особа, яка сплачує аліменти - платник аліментів, вправі звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину у тих випадках, коли погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я одержувача аліментів.

При цьому, суд, з урахування встановлених обставин і сукупності належних та допустимих доказів, при наявності підстав щодо неможливості сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі, може вирішити питання щодо зменшення розміру аліментів. За правилами ст. 191 СК України, лише для стягнення аліментів встановлено час, з якого вони присуджуються, а зменшення розміру аліментів відбувається за загальними правилами, а саме з моменту набрання рішенням суду законної сили.

Згідно ст.182 СК України, при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних утриманців та інші обставини, що мають істотне значення. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, за винятком випадків, передбачених статтею 184 цього Кодексу.

З аналізу даних правових норм вбачається, що при вирішенні питання про зменшення розміру аліментів, слід з`ясовувати чи змінилося матеріальне становище, сімейний стан та стан здоров`я сторін, і що ця зміна впливає на змогу сплачувати аліменти у вже визначеному розмірі.

У ч.1 ст. 3 Конвенції визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченні інтересів дитини.

Відповідно до статей 150, 180 СК України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, матеріально утримувати дитину до повноліття.

Обгрунтовуючи свої вимоги, позивач посилався на те, що на його утриманні знаходиться дитина від другого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружина ОСОБА_5 , яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, а також на утриманні позивача перебувають непрацездатні матір ОСОБА_8 та батько ОСОБА_9 , які є пенсіонерами, мають невеликий розмір пенсії та хворіють, батько має 3 групу інвалідності, у зв`язку з чим його матеріальний стан змінився.

У постановах Верховного Суду від 16 вересня 2020 року у справі № 565/2071/19 та №715/2073/20 від 28 травня 2021 року зазначається, що зміна сімейного стану позивача, а саме народження іншої дитини, не є безумовною підставою для зменшення розміру аліментів. Адже позивач повинен належними та допустимими доказами підтвердити погіршення його майнового стану, у тому числі, у зв`язку з народженням дитини від іншого шлюбу.

Відповідно до частини третьої статті 12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Відповідно до ч.2 ст.78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно зі ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У цій справі колегією суддів встановлено, що розмір стягуваних аліментів відповідає вимогам сімейного законодавства України, а його зменшення у зв`язку з тим, що утриманні знаходиться дитина від другого шлюбу ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та дружина ОСОБА_5 , яка перебуває у декретній відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, без доведення погіршення його майнового становища, не буде спрямовано на належне забезпечення дитини від шлюбу з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та суперечитиме її інтересам.

Позивач є працездатним, доказів про те, що він не може відрахувати 1/4 частини у рахунок стягнення аліментів на утримання малолітньої дитини, не надав. При цьому позивачем не надано доказів перебування батьків на його утриманні, що також не доведено матеріалами справи.

Переконливих доказів про наявність підстав для зменшення цієї суми позивач не надав.

Відповідно до статті 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.

Враховуючи вище зазначене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 – адвоката Данильчука Сергія Григоровича є слушними, а тому апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення Диканського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року слід скасувати, в задоволенні позову - відмовити.

Відповідно до частини 13 ст. 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання позову сплаті підлягав судовий збір у розмірі 1211,20 грн, за подання апеляційної скарги 1816,80 грн.

Ураховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено, з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 підлягає стягненню сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,80 грн.

Крім того, у апеляційній скарзі заявлено клопотання про стягнення з позивача на користь відповідача витрат на правову допомогу у розмірі 8000,00 грн, а саме: 5000,00 грн за розгляд справи у суді першої інстанції та 3000,00 грн за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Частиною 1 ст.137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

Згідно ч.2 вищевказаної статті передбачено, що за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч.2 ст. 141 ЦПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову на відповідача, у разі відмови в задоволенні позову на позивача, у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини другої статті 137 ЦПК України, за результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Ураховуючи те, що у задоволенні позовних вимог відмовлено у повному обсязі, колегія суддів приходить до висновку про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 понесених витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 8000,00 грн.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на те, що у відзиві на апеляційну скаргу позивач просить відмовити у стягненні витрат на правничу допомогу, при цьому жодних обґрунтованих доводів щодо неспівмірності заявленої суми до стягнення, не наводить.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 383, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 – адвоката Данильчука Сергія Григоровича – задовольнити.

Рішення Диканського районного суду Полтавської області від 08 липня 2025 року – скасувати. Ухвалити нове.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа – ОСОБА_3 про зменшення розміру аліментів – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 сплачений судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 1816,40 грн.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу у розмірі 8000,00 грн.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Якщо в судовому засіданні оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 22 травня 2026 року.

Головуючий Т.В. Одринська

Судді О.О. Панченко

В.П. Пікуль