Постанова від 13 травня 2026 р. у справі №554/4766/25 — Полтавський апеляційний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 554/4766/25 Номер провадження 22-ц/814/1095/26Головуючий у 1-й інстанції Материнко М. О. Доповідач ап. інст. Панченко О. О.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

14 травня 2026 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого судді Панченка О.О.

суддів Лобова О.А., Пікуля В.П.

при секретарі Філоненко О.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1 – адвоката Кучерявої Т.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава – Лутченка Ярослава Олександровича на рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2025 року ухвалене у складі головуючого судді Материнко М.О., повний текст судового рішення виготовлено – 03.10.2025

у справі за позовом ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання права постійного користування житловим приміщенням в будинку відомчого фонду Міністерства оборони України,-

В С Т А Н О В И В :

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Зміст позовних вимог

У квітні 2025 року представник ОСОБА_1 адвокат Кучерява Т.В. звернулася до Шевченківського районного суду м. Полтави з позовом, та просила суд визнати за ОСОБА_1 право постійного користування житловим приміщенням в будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_1 .

В обгрунтування позовних вимог зазначала, що рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 10.12.2014 у справі № 554/7986/14-ц рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13.10.2014 скасовано, позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України задоволено. Виселено ОСОБА_1 , без надання іншого житлового приміщення.

В серпні місяці 2015 року ОСОБА_1 звернулася з заявою про перегляд рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10.12.2014 за нововиявленими обставинами.

04.09.2015 відповідно до довідки Октябрського районного відділу у місті Полтаві Управління Державної міграційної служби України в Полтавській області від 09.09.2015 № 49/8785, відносно позивача оформлено зняття з реєстрації за адресою: АДРЕСА_2 відповідно до вимог ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні».

08.10.2015 Апеляційним судом Полтавської області у справі № 554/7986/14-ц заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10.12.2014 у зв`язку з нововиявленими обставинами задоволено, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10.12.2014 скасовано, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13.10.2014 скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України про виселення ОСОБА_1 , без надання іншого житлового приміщення, відмовлено.

Надалі, рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16.02.2018 у справі № 554/14254/15-ц позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про виселення з будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України задоволено повністю, виселено з жилого приміщення за адресою: квартира АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 23.05.2018, залишеним без змін поставною Верховного Суду від 15.05.2019, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16.02.2018 у справі № 554/14254/15-ц скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про виселення з будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_1 .

Позивач зазначала, що статус будинку визначено як житловий будинок, нею, як і іншими мешканцями будинку, власними силами та за власні кошти переобладнано будівлі учбових аудиторій у квартири, проведено заміну вікон тощо.

Відповідно позивачем кімната АДРЕСА_4 переобладнана у квартиру АДРЕСА_5 у житловому будинку, який відноситься до відомчого житлового фонду Міністерства оборони України, яка згідно технічного паспорту від 17.09.2020 має загальну площу 36, 8 кв.м., житлову – 13, 9 кв.м., допоміжню – 22, 9 кв.м.

З огляду на вищевказане просила задовольнити позовні вимоги.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2025 року позов ОСОБА_1 до Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України, Міністерства оборони України про визнання права постійного користування житловим приміщенням в будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_1 - задоволено.

Визнано за ОСОБА_1 право постійного користування квартирою АДРЕСА_3 .

Стягнуто з Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України та Міністерства оборони України солідарно судові витрати у розмірі 1211, 20 грн.

Короткий зміст вимог та доводів апеляційної скарги

Із рішенням суду першої інстанції не погодився представник Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава – Лутченко Ярослав Олександрович та оскаржив його в апеляційному порядку. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи та неповне їх з`ясування, просить рішення суду першої інстанції скасувати й ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Зазначає, що відповідно до Договору № 52 від 30.01.2020 про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території і відшкодування витрат за надані комунальні послуги ОСОБА_2 в тимчасове користування надавалося житлове приміщення (копія договору міститься позовній заяві), однак, відповідно до вимог статті 99 Житлового кодексу України (далі – ЖК України) тимчасові мешканці самостійного права на займане житлове приміщення не набувають незалежно від тривалості проживання та зобов`язані негайно звільнити займане жиле приміщення.

У разі відмови вони підлягають виселенню в судовому порядку, без надання іншого житлового приміщення.

Крім того, пунктом 2.2.6. визначено: «У випадку звільнення Наймача з військової служби, вибуття до іншого місця проходження служби, звільнення з роботи, в місячний термін звільнити займане «службове» приміщення та здати його Балансоутримувачу в справному стані».

Позивачу не надавалося право користування квартирою АДРЕСА_3 на умовах житлового найму.

Згідно з п. 1.1. Договору предметом договору є забезпечення Балансоутримувачем надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової територій житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 і відшкодування витрат за надані комунальні послуги, а Наймач приймає в користування та здійснює оплату Балансоутримувачу кошти за установленими тарифами та визначеним цим договором порядком нарахувань.

Наймач ОСОБА_2 користується житловим приміщенням кв. АДРЕСА_5 загальною площею 30,5 кв.м, в якій проживає 2 особи.

Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги факт, що житлове приміщення видано у користування не позивачу, а саме ОСОБА_2 .

Матеріали справи не містять підтвердження будь-якого зв`язку між ОСОБА_2 та позивачем, що ставить під сумнів обґрунтованість даного рішення.

Судом першої інстанції не залучено ОСОБА_2 у якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог, з метою визначення належності ОСОБА_1 як позивача.

Також відповідно до частини 5 пункту 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 07.02.2022 № 265, для реєстрації місця проживання особа подає документи, що підтверджують право на проживання в житлі – ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи, проте зазначених документів позивач не надав.

Вказує, що позивач не надає підтверджуючих документів перебування у загальній черзі поліпшення житлових умов. У ОСОБА_1 відсутні підстави для виникнення права на передачу житлового приміщенням як у постійне користування, так і для передачі у власність.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Відповідно до ч.1 ст.367 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Колегія суддів, заслухавши представника позивача ОСОБА_1 адвоката Кучеряву Т.В., дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, приходить до наступного висновку.

Встановлені обставини справи

Судом першої інстанції встановлено та вбачається з матеріалів справи, що 08.10.2015 Апеляційним судом Полтавської області у справі № 554/7986/14-ц заяву ОСОБА_1 про перегляд рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10.12.2014 у зв`язку з нововиявленими обставинами задоволено, рішення Апеляційного суду Полтавської області від 10.12.2014 скасовано, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 13.10.2014 скасовано, ухвалено нове рішення, яким в задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України про виселення ОСОБА_1 , без надання іншого житлового приміщення, відмовлено.

Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 16.02.2018 у справі № 554/14254/15-ц позов Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про виселення з будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України задоволено повністю, виселено з жилого приміщення за адресою: квартира АДРЕСА_3 без надання іншого жилого приміщення.

Постановою Апеляційного суду Полтавської області від 23.05.2018, залишеним без змін поставною Верховного Суду від 15.05.2019, рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 16.02.2018 у справі № 554/14254/15-ц скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено в задоволенні позову Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтави Міністерства оборони України до ОСОБА_1 про виселення з будинку відомчого житлового фонду Міністерства оборони України за адресою: АДРЕСА_1 .

Суд звертає увагу, що постановою Верховного Суду від 15.05.2019 у вказаній справі зазначено про те, що скасовуючи рішення районного суду та ухвалюючи нове рішення про відмову у задоволенні позову КЕВ м. Полтава Міністерства оборони України, апеляційний суд дійшов вірного висновку про те, що усупереч вимогам ч. 4 ст.82 ЦПК України встановлені рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 08.10.2015 у справі № 554/7986/14-ц обставини не у повній мірі були взяті до уваги судом першої інстанції.

Так, рішенням Апеляційного суду Полтавської області від 08.10.2015 у справі № 554/7986/14-ц встановлено, що на час вселення позивачів у будівлю, будинок не мав статусу гуртожитку, він використовувався як готель Міністерства оборони України, кімнати в якому надавалися для заселення військовослужбовців, які потребували житла, на підставі дозволу командира військової частини.

З поміж іншого, вказаною вище постановою суду апеляційної інстанції у справі № 554/14254/15-ц встановлено, що …житловий будинок, інв. № 6/11, військового містечка № НОМЕР_1 Полтавського гарнізону, розташований за адресою: АДРЕСА_6 , є власністю держави в особі Міністерства оброни України, знаходиться в оперативному використанні та на балансі КЕВ м. Полтави.

У відповідності до Витягу з Єдиного реєстру об`єктів державної власності, щодо нерухомого державного майна, яке перебуває на балансі КЕВ м. Полтави, будинок по АДРЕСА_6 , на даний час є житловим будинком.

Згідно витягу з наказу військового прокурора Північного регіону України молодшого лейтенанта юстиції від 05.02.2002 № 7 о/с ОСОБА_2 було призначено на посаду слідчого військової прокуратури Полтавського гарнізону.

На підставі усного дозволу командира військової частини НОМЕР_2 ОСОБА_3 та ОСОБА_4 у 2009 було надано на час роботи тимчасове житло за адресою: АДРЕСА_2 . Відповідно до копії паспорта останні за вказаною адресою зареєстровані з 04.12.2009.

Відповідно до відповіді виконавчого комітету управління майном комунальної власності м. Полтави проекти щодо зміни статусу будинку АДРЕСА_6 з адміністративної будівлі на гуртожиток не готувалися.

На час вселення ОСОБА_2 та ОСОБА_1 і на момент ухвалення рішення судом апеляційної інстанції будинок за адресою: АДРЕСА_6 не є гуртожитком, а був готелем Міністерства оборони України, кімнати в якому надавались для заселення військовослужбовців, які потребували житла, на підставі дозволу командира військової частини.

Згідно з наказом Міністерства оборони України було розроблено і затверджено проектну документацію Південним управлінням капітального будівництва Міністерства оборони України для реконструкції адміністративної будівлі по АДРЕСА_6 під шістдесяти п`яти квартирний житловий будинок та були проведені відповідні роботи.

У відповідності до акта прийняття об`єкту після проведення робіт по реконструкції будинок по АДРЕСА_6 було прийнято КЕВ м. Полтава в експлуатацію та на баланс.

Зазначені вище обставини, встановлені рішеннями судів, в силу ч. 4 ст. 82 ЦПК України не підлягають доказуванню.

Статус будинку визначено як житловий будинок.

З урахуванням листа ГКЕУ ЗСУ від 06.01.2015 № 303/4/16/28, надісланого Міністру оборони України щодо підтримання клопотання відносно розподілу 27 квартир ( АДРЕСА_7 , АДРЕСА_8 , АДРЕСА_9 , АДРЕСА_10 , АДРЕСА_11 , АДРЕСА_12 , АДРЕСА_13 , АДРЕСА_14 , АДРЕСА_15 , АДРЕСА_16 , АДРЕСА_17 , АДРЕСА_18 , АДРЕСА_19 , АДРЕСА_20 , АДРЕСА_21 , АДРЕСА_22 , АДРЕСА_23 , АДРЕСА_24 , АДРЕСА_25 , АДРЕСА_26 , АДРЕСА_27 , АДРЕСА_28 , АДРЕСА_29 , АДРЕСА_30 , АДРЕСА_31 , АДРЕСА_32 , АДРЕСА_33 ) у житловому будинку по АДРЕСА_6 під службові жилі приміщення, а решту 38 квартир розподілити для постійного проживання, відповідно, відповіді Міністра оборони України щодо погодження даного питання, квартира АДРЕСА_5 має статус – «для постійного проживання».

Визначення статусу квартири АДРЕСА_5 за спірною адресою, як житла для постійного користування, здійснено в рішенні Міністра оборони України від 12.01.2015 № 328/з.

Позивачем, як і іншими мешканцями даного будинку, власними силами та за власні кошти було переобладнано будівлі учбових аудиторій у квартири, проведено заміну вікон тощо, кімната АДРЕСА_4 переобладнана у квартиру АДРЕСА_5 у житловому будинку, який відноситься до відомчого житлового фонду Міністерства оборони України, яка згідно технічного паспорту від 17.09.2020 має загальну площу 36, 8 кв.м., житлову – 13, 9 кв.м., допоміжню – 22, 9 кв.м.

30.01.2020 між ОСОБА_2 (чоловіком позивача) та КЕВ м. Полтави МО України укладено Договір № 52 про надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території і відшкодування витрат за надані комунальні послуги.

Предметом даного Договору, згідно п. 1.1 є забезпечення Балансоутримувачем (КЕВ м. Полтави МОУ) надання послуг з утримання житлового будинку та прибудинкової території житлового будинку за адресою: АДРЕСА_6 і відшкодування витрат за надані комунальні послуги, а ОСОБА_5 ) приймає в користування та здійснює оплату Балансоутримувачу за експлуатаційні витрати по утриманню житлового будинку, надані комунальні послуги згідно з установленими тарифами та визначеним цим Договором порядком нарахувань.

Також, вказаним пунктом Договору зазначено те, що ОСОБА_5 користується житловим приміщенням кв. АДРЕСА_5 , в якій проживає 2 осіб.

Договір укладено з 01.01.2020 по 31.12.2020 з відповідною пролонгацією, якщо за місяць до закінчення його строку однією із сторін не буде письмово заявлено про розірвання або необхідність перегляду.

Заборгованість по сплаті комунальних послуг по кв. АДРЕСА_3 - відсутня.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що позивач на законних підставах вселилась у спірне житло, що встановлено та підтверджено рішеннями судів, протягом тривалого часу проживає в ньому та іншого житла не має.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанцій, виходячи з наступного.

Доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 Цивільного процесуального кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст.77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Апеляційний суд зазначає, що 01.12.2021 набув чинності Закон України від 05.11.2021 № 1871-ХІ «Про надання публічних (електронних публічних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання в Україні», який регулює відносини у сфері надання публічних (електронних) послуг щодо декларування та реєстрації місця проживання (перебування) фізичних осіб в Україні, а також встановлює порядок надання таких послуг та порядок внесення, обробки, обміну відповідними відомостями в електронних реєстрах, базах даних для надання таких послуг.

Відповіднодо ст.. 11 вказаного закону яка передбачає отримання згоди власника (співвласників) житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла, особа, яка декларує або реєструє своє місце проживання (перебування) у житлі, яке не є власністю (співвласністю) такої особи, та за відсутності документів, що підтверджують право на проживання в цьому житлі, під час подання заяви про реєстрацію місця проживання (перебування) або декларації про місце проживання надає згоду власника (співвласників) житла чи уповноваженої особи житла на декларування або реєстрацію особою свого місця проживання (перебування) за адресою цього житла у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

У разі декларування місця проживання особи згода власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла надається в порядку, передбаченому частиною п`ятою статті 8 цього Закону, якою передбачено, що у разі якщо особа не є власником (співвласником) житла, за адресою якого декларується місце її проживання, декларування місця проживання особи здійснюється за згодою власника (співвласників) житла, уповноваженої особи житла, яка надається в електронній формі засобами Єдиного державного веб-порталу електронних послуг та зазначається в декларації про місце проживання під час її формування.

КЕВ м. Полтави МОУ 25.02.2025 за № 542/764 повідомило, що ОСОБА_1 значиться як зареєстрована у кв. АДРЕСА_34 . Під час прийому передачі будинку АДРЕСА_6 від Південного управління капітального будівництва МО України до КЕВ м. Полтави нумерація була змінена, вслід чого кімната АДРЕСА_4 гуртожитку стала № 52 житлового будинку.

На виконання вимог ч. 5 п. 35 Порядку декларування та реєстрації місця проживання (перебування), затвердженого постановою КМ України від 07.02.2022 № 265, для реєстрації місця проживання особа подає документи, що підтверджують право на проживання в житлі – ордер, свідоцтво про право власності, договір найму (піднайму, оренди) або інші документи. У ОСОБА_1 для реєстрації в жилому приміщенні за адресою: АДРЕСА_1 не було жодного із зазначених.

Врахувавши вищевикладене суд першої інстанції дійшов обгрунтованого висновку, що право ОСОБА_1 на користування квартирою АДРЕСА_3 підтверджене та захищене постановою Апеляційного суду Полтавської області від 23.05.2018 у справі № 554/14254/15-ц.

Разом з тим колегія суддів зазначає, що ОСОБА_1 постійно проживає у квартирі АДРЕСА_3 та законно зареєстрована в ній. ОСОБА_1 утримує квартиру в належному стані, отримує комунальні послуги та сплачує комунальні платежі.

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норм права у відносинах суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладених в постановах Верховного Суду.

Згідно висновку Верховного Суду, зробленого в постанові №296/4642/19 від 24 лютого 2021 року тривале проживання в житлі (незалежно від правового режиму) є достатньою підставою для того, щоб його вважати належним особі.

Тривалий час проживання у спірній квартирі особи, яка не має іншого житла, є достатньою підставою для того, щоб вважати таку квартиру житлом цієї особи в розумінні статті 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод.

Ураховуючи вищенаведене колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позивач була вселена в житлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 на законних підставах та має право на користування квартирою та вважає його законним, обґрунтованим та таким, що відповідає фактичним обставинам справи.

З огляду на те, що рішення суду відповідає вимогам закону, зібраним по справі доказам, обставинам справи, підстав для його скасування з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, колегія суддів не вбачає.

Наведені в апеляційній скарзі, доводи є тотожними доводам, висловленим відповідачем у відзиві на позовну заяву та під час розгляду справи у суді першої інстанції, були предметом дослідження судом першої інстанції, та їм була надана відповідна правова оцінка, а тому не дають підстав для висновку про неправильне застосування місцевим судом норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи.

Як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого в Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі «Руїз Торія проти Іспанії», §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, який всебічно, повно, об`єктивно та безпосередньо дослідив надані сторонами докази, із дотриманням норм процесуального права, правильно застосував норми матеріального права і ухвалив законне та обґрунтоване судове рішення.

Отже, апеляційну скаргу представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава – Лутченка Ярослава Олександровичаслід залишити без задоволення, а рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2025 року без змін.

Щодо судових витрат

За правилами частини першої статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Зважаючи на те, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, відсутні підстави для нового розподілу судових витрат, понесених сторонами під час розгляду справи місцевим судом, та відсутні підстави для розподілу судових витрати у вигляді судового збору за розгляд справи у суді апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 367, 374, 375, 382 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу представника Квартирно-експлуатаційного відділу м. Полтава – Лутченка Ярослава Олександровича залишити без задоволення.

Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 24 вересня 2025 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 14 травня 2026 року.

Головуючий О.О. Панченко

Судді О.А. Лобов

В.П. Пікуль