Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №456/5870/25 — Львівський апеляційний суд

Справа № 456/5870/25 Головуючий у 1 інстанції: Валовін Ю. В.

Провадження № 22-ц/811/156/26 Доповідач в 2-й інстанції: Шеремета Н. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Львівський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого: Шеремети Н.О.

суддів: Ванівського О.М., Цяцяка Р.П.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальності «Діджи Фінанс» на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 грудня 2025 року, -

ВСТАНОВИВ:

в жовтні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальності «Діджи Фінанс» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 15.06.2021 року ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 100862372 в електронній формі, згідно якого відповідач отримав кредит у розмірі 8 000,00 грн із зобов`язанням повернути кредитодавцю кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені договором. ТОВ «Мілоан» виконало зобов`язання за кредитним договором та надало відповідачу кредит у сумі 8 000,00 грн, однак відповідач не виконав належним чином умов кредитного договору, у зв`язку з чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем у розмірі 35 200,00 грн, яка складається із 8000 грн. - заборгованість за тілом кредиту, 26 400,00 грн. - заборгованість за процентами, 800 грн. - комісійні винагороди. 30.09.2021 між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу № 09Т, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» відступило ТОВ «Діджи Фінанс» права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором № 100862372 від 15.06.2021 року. ТОВ «Діджи Фінанс» скерував відповідачу досудову вимогу про погашення кредитної заборгованості, однак відповідач взяті на себе зобов`язання зі сплати кредитної заборгованості та відсотків відповідач не виконав. З наведених підстав просить стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальності «Діджи Фінанс» заборгованість за кредитним договором № 100862372 від 15.06.2021 року в розмірі 35 200,00 грн.; 2422,40 грн. судового збору та 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 грудня 2025 року відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальності «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Рішення суду оскаржило Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Діджи Фінанс», в апеляційній скарзі покликається на те, що рішення суду є незаконним та необґрунтованим, ухвалене з неправильним застосуванням норм матеріального права та порушенням норм процесуального права, з неповним з`ясуванням обставин, що мають значення для справи, з невідповідністю висновків суду обставинам справи.

Апелянт стверджує, що 15.06.2021 року за власного волевиявлення, з повним розумінням умов кредитування та усвідомленням рівня відповідальності, в особистому кабінеті на офіційному веб-сайті ТОВ «МІЛОАН» URL: https://miloan.ua/, відповідачем подано заявку на отримання кредиту № 100862372. Дана заява знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті Товариства. Оформлення кредиту онлайн із використанням одноразового пароля прирівнюється до підписання договору в паперовій формі власноручним підписом. Таким чином, відповідачу було направлено від ТОВ «Мілоан» електронним повідомленням (SMS) на номер телефону НОМЕР_1 , який особисто вказаний відповідачем у договорі про споживчий кредит № 100862372 від 15.06.2021 року , одноразовий ідентифікатор R50821, при введенні якого відповідач підтверджує прийняття умов договору, який також знаходиться у власному кабінеті відповідача на офіційному веб-сайті товариства. Файл із зашифрованим підписом відповідача (одноразовим ідентифікатором на договорі) завантажено разом із позовом через особистий кабінет підсистеми «Електронний суд», однак при відкритті/завантаженні в особистому кабінеті підсистеми «Електронний суд» у форматі для перегляду, а також при друкуванні файлу - він не відображається з питань збереження конфіденційності інформації. PDF-файл договору, який міститься в матеріалах справи як додаток до позовної заяви, при завантаженні та відкритті за допомогою спеціалізованого програмного забезпечення для читання PDF-файлів, дає змогу переконатися у наявності кваліфікованого електронного підпису. Такий файл містить одноразовий ідентифікатор, що візуалізується на першому аркуші договору про споживчий кредит, при відкритті зазначеного PDF-файлу саме за допомогою програмного забезпечення ADOBE ACROBAT READER, у його змісті коректно відображається інформація про накладений електронний підпис, зокрема - одноразовий ідентифікатор підпису. Згідно із п. 2.1. Кредитного договору, кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок. ТОВ «Мілоан» на виконання умов Договору про споживчий кредит № 100862372 від 15.06.2021 року перерахувало відповідачу кредитні кошти на картковий рахунок № НОМЕР_2 в сумі 8000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 28778459. Платіжне доручення № 28778459 та деталізований розрахунок заборгованості (відомість про щоденні нарахування та погашення) за Кредитним договором № 100862372 від 15.06.2021 року, сформований ТОВ «Мілоан», є належним доказом фактичної видачі кредитних коштів, а також порушення відповідачем умов погашення Договору про споживчий кредит. Зміст деталізованого розрахунку заборгованості підтверджує факт видачі коштів, списання тіла кредиту, комісії за пролонгацію та процентів за користування кредитом, а також містить повний і детальний опис сум фінансових зобов`язань, що підлягають погашенню. З наведених підстав просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю, а також здійсними новий розподіл судових витрат, понесених ТзОВ «Діджи Фінанс» у зв`язку з розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обгрунтованість рішення суду в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно зі ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб або державних чи суспільних інтересах.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (ч. 1 ст. 13 ЦПК України).

Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно ч. 1 ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з положеннями ч. ч. 1-4 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування.

Частина 1 ст. 81 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом, а відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 89 ЦПК України).

Відмовляючи у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Діджи Фінанс», суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту укладення договору про споживчий кредит № 100862372 від 15.06.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «МІЛОАН» та відповідачем та факту підписання останнім договору, що свідчить про відсутність зобов`язань відповідача.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 638 ЦК України істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 530 ЦК України якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ч.ч.1,3 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку. Використання при вчиненні правочинів факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного, електронного або іншого копіювання, електронного підпису або іншого аналога власноручного підпису допускається у випадках, встановлених законом, іншими актами цивільного законодавства, або за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідного аналога їхніх власноручних підписів, або іншим чином врегульовується порядок його використання сторонами.

Таким чином, будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що відповідає письмовій формі правочину (ст.ст. 205, 207 ЦК України).

Аналогічні висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі №732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року №127/33824/19.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію», згідно ст. 3 якого електронний договір - це домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків та оформлена в електронній формі.

Відповідно до ч. 3 ст. 11 вказаного Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (ч.ч. 4, 5 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).

Згідно з ч. 6 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому ст. 12 цього Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

Відповідно до ч. 8 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями ст. 12 вказаного Закону визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Із системного аналізу положень вище вказаного законодавства вбачається, що з урахуванням особливостей вищевказаного договору, його укладання в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного цифрового підпису позичальника лише за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами цього правочину.

Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Згідно зі ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до ч. 2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Судом першої інстанції встановлено, що в матеріалах справи міститься договір про споживчий кредит №100862372 від 15 червня 2021 року, сторонами якого зазначені ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 , за умовами якого загальний розмір кредиту становив 8000 грн., кредит надається загальним строком на 30 днів з 15 червня 2021 року, термін (дата) повернення кредиту і сплати комісії за надання кредиту та процентів за користування кредитом 15 липня 2021 року (п.1.4 кредитного договору). Сторони погодили розмір процентів за користування кредитом 2400 грн., які нараховуються за ставкою 1% від фактичного залишку кредиту за кожен день строку користування кредитом. Стандартна (базова) процентна ставка за користування кредитом становить 5,00 % від фактичного залишку кредиту за кожен день користування кредитом. Тип процентної ставки за цим договором фіксована. Особливості нарахування процентів визначені п.п.2.2, 2.3 договору.

Відповідно до пункту 2.1. договору кредитні кошти надаються позичальнику шляхом переказу на картковий рахунок.

Згідно із пунктом 4.2. договору у разі прострочення позичальником зобов`язань зі сплати заборгованості згідно з умовами цього договору кредитодавець, починаючи з дня, наступного за датою спливу строку кредитування, з урахуванням пролонгацій та оновлених графіків платежів, що складаються у зв`язку з продовженням строку кредитування (пролонгацією), має право нарахувати проценти за стандартною (базовою) ставкою, передбаченою пунктом 1.6 договору в якості процентів за порушення грошового зобов`язання, передбачених статтею 625 ЦК України. У випадку нарахування процентів вважається, що ця умова договору встановлює інший розмір процентів у розумінні частини другої статті 625 ЦК України, на рівні стандартної ставки, передбаченої пунктом 1.5.3 договору. Обов`язок позичальника із сплати таких процентів настає після відповідної вимоги кредитодавця.

Відповідно до пункту 6.1. договір укладається в електронній формі в особистому кабінеті позичальника, що створений в інформаційно-телекомунікаційній системі Товариства.

Згідно з пунктом 6.2. договору розміщені в особистому кабінеті позичальника проект цього кредитного договору або інформація з посиланням на нього є пропозицію товариства про укладення кредитного договору (офертою). Відповідь про прийняття пропозиції про укладення цього договору (акцепт) надається позичальником шляхом відправлення товариству електронного повідомлення та відбувається із застосуванням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, який надсилається товариством електронним повідомленням (SMS) на мобільний телефонний номер позичальника, а позичальник використовує одноразовий ідентифікатор (отриману алфавітно-цифрову послідовність) для підписання цього кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту). Електронне повідомлення (акцепт) може бути відправлене позичальником товариству через веб - сайт або у SMS-повідомленні з мобільного телефонного номеру позичальника на номер 2277. Після укладення цей кредитний договір розміщується в Особистому кабінеті позичальника.

Відповідно до пункту 6.3. договору, приймаючи пропозицію товариства про укладання цього кредитного договору, позичальник також погоджується з усіма додатками та невід`ємними частинами (у т.ч. Правилами, Паспортом споживчого кредиту та Графіком платежів) договору в цілому та підтверджує, зокрема, що він ознайомлений, погоджується з усіма визначеннями, умовами та змістом, повністю розуміє, і зобов`язується неухильно дотримуватись умов кредитного договору та Правил надання коштів у позику, в тому числі і на умовах фінансового кредиту Товариством, що розміщені на веб - сайті Товариства та є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно з пунктом 6.4. договору укладення Товариством кредитного договору з позичальником у електронній формі юридично є еквівалентним отриманню Товариством ідентичного за змістом договору, який підписаний власноручним підписом позичальника, у зв`язку з чим створює для сторін такі ж правові зобов`язання та наслідки.

Відповідно до пункту 6.5. договору цей договір прирівнюється до такого, що укладений у письмовій формі.

Сторони затвердили графік платежів та орієнтовну вартість кредиту, що стверджується додатком №1 до договору про споживчий кредит №100862372 від 15 червня 2021 року.

Позивачем надано суду паспортом споживчого кредиту, з який, за його твердженням, до укладання договору про споживчий кредит, позичальник ознайомився та підписав його електронним підписом одноразовим ідентифікатором.

Позивач у своїй позовній заяві покликається на те, що ОСОБА_1 здійснив дії, спрямовані на укладання договору позики шляхом заповнення заяви про надання (отримання) кредиту на сайті, з введенням коду підтвердження, який є одноразовим ідентифікатором на підписання електронного договору та зазначенням інформації щодо реквізитів банківської картки, на рахунок якої, в подальшому, кредитодавцем було перераховано кошти у розмірі 8000 грн.

Позивачем надано суду копію платіжного доручення №28778459 від 15 червня 2021 року, відповідно до якого ТОВ «Мілоан» через MASTERCARD перерахувало на кредитний рахунок ОСОБА_1 кошти в розмірі 8000 грн., призначення платежу: кошти згідно договору 100862372.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, позивач на підтвердження розміру заборгованості посилається на відомості про щодення нарахування та погашення, згідно з якими заборгованість відповідача за договором про споживчий кредит №100862372 від 15 червня 2021 року становить 35200 грн.

Встановлено, що 30 вересня 2021 року між ТОВ «Мілоан» та ТОВ «Діджи Фінанс» укладено договір факторингу №09Т, відповідно до умов якого ТОВ «Діджи Фінанс» набуло права грошової вимоги до ОСОБА_1 за кредитним договором №100862372 від 15 червня 2021 рокув сумі 35200 грн.

25.07.2025 року ТОВ «Діджи Фінанс» було направлено на адресу відповідача вимогу про погашення кредитної заборгованості.

Судом першої інстанції відмовлено у задоволенні позовуТОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 100862372 від 15.06.2021 в розмірі 35 200,00 грн. у зв`язку з недоведеністю заявлених вимог.

На підтвердження факту укладення 15.06.2021 року кредитного договору № 100862372 між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 позивачем надано суду через систему «Електронний суд» кредитний договір №100862372 від 15 червня 2021 року.

У кредитному договорі № 100862372, а саме у пункті 10 «Реквізити сторін» в графі «Позичальник» ОСОБА_1 відсутній електронний підпис одноразовим ідентифікатором

Крім того, на першому аркуші договору міститься підпис генерального директора ТзОВ «Мілоан» Вініченка О.В. , однак відсутній підпис позичальника ОСОБА_1 .

Дослідивши такий договір судом встановлено, що у розділі відомостей про позичальника вказано прізвище, ім`я, по батькові відповідача, адреса його проживання, паспортні дані, ідентифікаційний код, номер телефону та назву електронної пошти.

Кредитний договір не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор як певну алфавітно-цифрову послідовність, яка повинна бути згенерована при підписанні відповідачем ОСОБА_1 цього договору.

Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.

При цьому одноразовий ідентифікатор - це алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти догові (пункт 12 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Укладання договору в електронному вигляді через інформаційно-комунікаційну систему можливе за допомогою електронного підпису лише за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами цього правочину.

В іншому випадку електронний правочин може бути підписаний сторонами електронним підписом одноразового ідентифікатора та/або аналогом власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Будь-який вид договору, який укладається на підставі Цивільного або Господарського кодексів України може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статі 205, 207 ЦК України).

Метою підписання договору є необхідність ідентифікації підписанта, підтвердження згоди підписанта з умовами договору, а також підтвердження цілісності даних в електронній формі.

Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом.

Відповідно до частини першої статті 12 Закону України «Про електронну комерцію» моментом підписання електронної правової угоди є використання:

1) електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання коштів електронного цифрового підпису всіма сторонами електронної правової угоди;

2) електронний підпис одноразовим ідентифікатором, визначеними цим Законом;

3) аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) при письмовій згоді сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору.

Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом.

При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту інтернет-магазину) вказується особа, яка створила замовлення.

У справі, яка переглядається, судом встановлено, що у анкеті - заяві на кредит №100862372 від 15.06.2021 року зазначено особу позичальника: « ОСОБА_1 », телефон: « НОМЕР_1 », електронна адреса: « ІНФОРМАЦІЯ_1 », однак зазначена інформація не свідчить про проходження позичальником повної ідентифікації.

Відмову у позові суд першої інстанції мотивував тим, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження того, що відповідач будь-яким способом застосував ідентифікатор електронного підпису, а також факту отримання ОСОБА_1 цього одноразового ідентифікатора.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції також зазначив, що позивачем не долучено жодного доказу проведення ідентифікації відповідача при вході в особистий кабінет в порядку, передбаченому Законом України «Про електронну комерцію», в тому числі шляхом перевірки товариством правильності введення одноразового ідентифікатора, направленого товариством на номер мобільного телефону споживача в особистому кабінеті відповідача. Саме по собі зазначення у тексті договору особистих даних ОСОБА_1 без наявностіелектронних документів (повідомлень), пов`язаних з укладенням електронного кредитного не підтверджує підписання відповідачем кредитного договору в електронній формі.

ТзОВ «Діджи Фінанс» до апеляційної скарги долучено роздруківку з PDF файлу договору про споживчий кредит №100862372. Із цієї роздруківки вбачається, що дійсність сертифікації «Невідома» та «не вдалось провірити авторство».

На підставі цього, поданий позивачем документ не дає можливості встановити справжність електронного підпису ОСОБА_1 та автора документу.

На підставі наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що роздруківка електронного договору без накладення електронного підпису відповідача не є належним доказом укладення договору.

Сам по собі текст електронного договору не підтверджує волевиявлення ОСОБА_1 .

За відсутності належних доказів укладення кредитного договору між сторонами, позовні вимоги є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

Крім того, позивачем до матеріалів справи долучено платіжне доручення № 28778459 від 15.06.2021 року щодо перерахування кредитних коштів ОСОБА_1 в розмірі 8 000 грн. на банківську картку № НОМЕР_2 .

Суд вважав, що наявність такого платіжного доручення не є доказом укладення між ТОВ «Мілоан» та ОСОБА_1 кредитного договору № 100862372 від 15.06.2021, оскільки в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази на підтвердження того, що зазначена у платіжному дорученні банківська картка № НОМЕР_2 належить ОСОБА_1 .

З урахуванням встановленого, обґрунтованими є висновки суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 кредитний договір № 100862372 від 15.06.2021 року не укладав, оскільки кредитний договір не містить відомостей про одноразовий ідентифікатор як певну алфавітно-цифрову послідовність, яка повинна бути згенерована при підписанні відповідачем ОСОБА_1 цього договору.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що ОСОБА_1 не укладав та не підписував кредитний договір №№ 100862372 від 15.06.2021 року, а також не отримував коштів від ТОВ «Мілоан», тому у відповідача не виникло зобов`язань перед позивачем щодо повернення грошових коштів на підставі цього договору.

Позивачем, всупереч вимогам статті 81 ЦПК України, не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження отримання саме відповідачем коштів за кредитним договором № 100862372 від 15.06.2021 року.

Доводи апелянта про те, що PDF-файл кредитного договору містить одноразовий ідентифікатор, що візуалізується на першому аркуші договору про споживчий кредит, при відкритті зазначеного PDF-файлу саме за допомогою програмного забезпечення Adobe Acrobat Reader, у його змісті коректно відображається інформація про накладений електронний підпис відповідача, зокрема - одноразовий ідентифікатор підпису спростовуються тим, що у кредитному договорі, який подано позивачем до суду першої інстанції через систему «Електронний суд», містить електронний підпис ТОВ «Мілоан», але цей підпис не прив`язаний до відкриття PDF-файлу у Adobe Acrobat Reader; наданий файл кредитного договоруне підтверджує наявність підпису позичальника, а лише ТОВ «Мілоан».

Тому доводи апелянта про наявність підпису відповідача у PDF файлі не відповідають фактичному змісту файлу та не можуть бути прийняті до уваги як доказ на підтвердження укладення договору.

З врахуванням вищенаведеного, колегія суддів приходить до висновку, що оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційна скарга ТзОВ «Діджи Фінанс» не підлягає до задоволення.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у задоволенні апеляційної скарги ТзОВ «Діджи Фінанс» та залишення без змін рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 грудня 2025 року, яким відмовлено у задоволенні позову ТзОВ «Діджи Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, то клопотання ТзОВ «Діджи Фінанс» про стягнення з відповідача судових витрат задоволенню не підлягає.

Європейський суд з прав людини вказує на те, що «пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод зобов`язує суди давати вмотивування своїх рішень, хоч це не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо вмотивування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, може бути визначено лише у світлі конкретних обставин справи» (див. mutatismutandis рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» («Pronina v. Ukraine») від 18 липня 2006 року, заява № 63566/00, § 23).

Відповідно до п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Стаття 375 ЦПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки оскаржуване рішення суду ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права, апеляційна скарга не підлягає до задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 1 ч. 1 ст. 374, ст.ст. 375, 381-384 ЦПК України, суд, -

УХВАЛИВ:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальності «Діджи Фінанс»- залишити без задоволення.

Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 23 грудня 2025 року - залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення постанови.

Постанова складена 25 травня 2026 року.

Головуючий: Н.О. Шеремета

Судді: О.М. Ванівський

Р.П. Цяцяк