Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №380/10648/21 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 року

м. Київ

справа №380/10648/21

адміністративне провадження № К/990/39706/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Білак М. В.,

суддів: Мацедонської В.Е., Уханенка С.А.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за касаційною скаргою Офісу Генерального прокурора

на постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року (головуючий суддя - Гуляк В.В., судді: Ільчишин Н.В., Коваль Р.Й.)

у справі № 380/10648/21

за позовом ОСОБА_1

до Офісу Генерального прокурора

про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

І. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, у якому просив стягнути з Офісу Генерального прокурора середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 813/7874/14 в сумі 350 346,00 грн.

2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 813/7874/14 його поновлено на посаді начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року. Проте відповідач, прийняв наказ про поновлення його на посаді лише 14 травня 2021 року.

3. У зв`язку з цим, як зазначає позивач, він звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на посаді, однак відповідь відповідач не надав, як і не здійснив відповідних нарахувань.

4. Справа судами розглядалась неодноразово.

5. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 12 березня 2024 року позов задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 813/7874/14 в сумі 196 816,62 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

6. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року скасовано рішення суду першої інстанцій та ухвалено нове, яким позов ОСОБА_1 задоволено частково. Стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 813/7874/14 в сумі 196 816,62 грн. У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

7. Не погоджуючись із судовим рішенням суду апеляційної інстанції Офіс Генерального прокурора звернувся з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову.

8. Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.

9. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 13 травня 2026 року для розгляду справи № 380/10648/21 (провадження № К/990/39706/24) визначено колегію суддів у складі: Білак М.В. (головуюча суддя), судді: Мацедонська В.Е., Уханенко С.А.

ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

10. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 813/7874/14 позов ОСОБА_1 до Офісу Генерального прокурора задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ Генерального прокурора України від 23 жовтня 2014 року № 2501-ц про звільнення ОСОБА_1 з посади начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року.

Стягнуто з Офісу Генерального прокурора, як правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу 1 234 879,15 грн з проведенням необхідних відрахувань відповідно до вимог чинного законодавства.

Зобов`язано Офіс Генерального прокурора, як правонаступника Генеральної прокуратури України, проінформувати Міністерство юстиції України про відкликання відомостей про застосування до ОСОБА_1 заборони, передбаченої частиною третьою статті 1 Закону України «Про очищення влади».

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

11. Рішення суду в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу за один місяць в сумі 17 439,55 грн, допущено до негайного виконання.

12. Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 10 лютого 2021 року, рішення суду першої інстанції у справі № 813/7874/14 в частині стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу змінено, та викладено в такій редакції: «Стягнути з Офісу Генерального прокурора (01011, м. Київ, вул. Різницька, 13/15, ідентифікаційний код 00034051), як правонаступника Генеральної прокуратури України, на користь ОСОБА_1 (ІПН НОМЕР_1 , зареєстрований за адресою АДРЕСА_1 ) середній заробіток за час вимушеного прогулу в розмірі 2 485 431 (два мільйона чотириста вісімдесят п`ять тисяч чотириста тридцять одну) грн 46 коп без врахування необхідних до сплати платежів»; у решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.

13. Наказом Генерального прокурора від 14 травня 2021 року № 556ц ОСОБА_1 поновлено на посаді начальника управління захисту прав і свобод громадян та інтересів держави Головного управління захисту прав і свобод громадян, інтересів держави, нагляду за додержанням законів спецпідрозділами та іншими органами, які ведуть боротьбу з організованою злочинністю і корупцією Генеральної прокуратури України з 24 жовтня 2014 року; наказано виплатити ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу в межах суми стягнення за один місяць.

14. Вважаючи, що за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі з Офісу Генерального прокурора підлягає стягненню середній заробіток у сумі 350 346,00 грн, позивач звернувся до суду з позовом.

ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

15. Суд першої інстанції дійшов висновку, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 813/7874/14, про поновлення позивача на посаді, яке підлягало негайному виконанню, відповідачем фактично виконано 14 травня 2021 року, тому невиконання відповідачем протягом певного часу рішення суду про поновлення позивача на посаді, має наслідком застосування статті 236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України) щодо стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

16. Суд установив, що розмір середньоденної заробітної плати з урахуванням коефіцієнта підвищення у період з 06 жовтня 2020 року по 11 грудня 2020 року становить 2 335,64 грн, а за період з 12 грудня 2020 року по 13 травня 2021 року - 830,45 грн (без застосування такого коефіцієнта), а тому середній заробіток позивача за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі, який підлягає стягненню на користь позивача становить - 196 816,62 грн [за період з 06 жовтня 2020 року по 11 грудня 2020 - 112 110,72 грн (2 335,64 грн х 48 днів), за період з 12 грудня 2020 року по 13 травня 2021 року - 84 705,9 грн (830,45 грн х 102 дні)].

17. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та ухвалюючи нове про часткове задоволення позову, зазначив, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 813/7874/14, яке було допущене до негайного виконання в частині поновлення ОСОБА_1 на посаді, покладало на відповідача обов`язок негайно поновити позивача на посаді шляхом прийняття відповідного наказу після ухвалення рішення суду. Проте відповідач виконав цей обов`язок лише 14 травня 2021 року, тобто з недотриманням вимоги щодо негайного виконання рішення суду.

18. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що за період з 06 жовтня 2020 року (наступний день за датою ухвалення рішення суду про поновлення позивача на посаді) по 13 травня 2021 року (день, що передував дню прийняття наказу про поновлення на посаді) є періодом за який позивач має право на отримання середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення його на роботі, а тому сума середнього заробітку позивача за час затримки виконання рішення становить 196 816,62 грн, а саме за період з 06 жовтня 2020 року по 11 грудня 2020 року - 112 110,72 грн (2 335,64 грн х 48 днів), за період з 12 грудня 2020 року по 13 травня 2021 року - 84 705,90 грн (830,45 грн х 102 дні).

19. Крім того, суд визнав безпідставними доводи відповідача про те, що право на стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі виникає лише за наявності вини роботодавця у невиданні відповідного наказу про поновлення працівника на роботі. Твердження про те, що позивач не вживав заходів для своєчасного виконання судового рішення про поновлення його на посаді, як зазначив суд, не заперечують того, що відповідач, зволікаючи і очікуючи ініціативи з боку працівника, допустив таким чином затримку у його виконанні.

20. Щодо доводу відповідача, обґрунтованого тим, що Державною казначейською службою України у вересні 2023 року на підставі виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 380/10648/21 з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 було здійснено безспірне списання коштів, а саме середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 06 жовтня 2020 року по 13 травня 2021 року в розмірі 350 346 грн (з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів), суд зазначив, що це питання може бути врегульовано, у разі необхідності, за правилами статті 380 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), якою визначено підстави для повороту виконання судового рішення.

ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

21. Підставою касаційного оскарження у цій справі відповідач зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 КАС України, а саме відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 236 КЗпП України у взаємозв`язку зі статтею 239 КЗпП України, статтею 381 КАС України, яке полягає в тому, що суд апеляційної інстанції ухвалюючи рішення про виплату ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді не врахував, що поворот виконання рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби не допускається.

22. Доводить, що суд апеляційної інстанції правильно визначив період затримки виконання рішення суду з 06 жовтня 2020 року по 13 травня 2021 року; розмір середньоденної заробітної плати з врахуванням коефіцієнта підвищення у розмірі 2 335,64 грн (за період з 06 жовтня 2020 року по 11 грудня 2020 року); розмір середньоденної заробітної плати без застосування коефіцієнта у розмірі 830,45 грн (за період з 12 грудня 2020 року по 13 травня 2021 року); кількість робочих днів за час затримки виконання рішення суду - 150 днів.

23. Однак, як зазначає відповідач, Державною казначейською службою України у вересні 2023 року на підставі виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у цій справі (№ 380/10648/21) з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 здійснено безспірне списання коштів, а саме середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді за період з 06 жовтня 2020 року по 13 травня 2021 року у розмірі 350 346,00 грн (з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів), що підтверджується копією платіжної інструкції, яка наявна в матеріалах справи № 380/10648/21.

24. Тобто, на переконання відповідача, суд апеляційної інстанції не врахував, що постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року судові рішення у справі № 380/10648/21 скасовані, що свідчить про безпідставність отримання ОСОБА_1 середньої заробітної плати за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді у розмірі 350 346,00 грн.

25. Водночас, згідно зі статтею 239 КЗпП України у разі скасування виконаних судових рішень про стягнення заробітної плати чи інших виплат, що випливають з трудових правовідносин, поворот виконання допускається лише тоді, коли скасоване рішення ґрунтувалося на повідомлених позивачем неправдивих відомостях або поданих ним підроблених документах. З цих же підстав допускається стягнення з працівників сум, виплачених їм відповідно до раніше прийнятого рішення комісії по трудових спорах при повторному розгляді спору.

26. Ураховуючи, що під час розгляду справи № 380/10648/21 неможливий поворот виконання рішення суду, яке скасоване, то у цьому випадку має місце повторне стягнення з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 грошових коштів з аналогічних підстав.

27. Позивач не скористався правом надіслати відзив на касаційну скаргу.

V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ

28. Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити таке.

29. За приписами частини шостої статті 43 Конституції України, якій кореспондує стаття 5-1 КЗпП України, громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

30. Частина перша статті 129-1 Конституції України визначає, що суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

31. Принцип обов`язковості судових рішень в адміністративному судочинстві закріплено у статті 14 КАС України, відповідно до частини першої якої судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України.

32. За приписами частин другої, третьої статті 14 КАС України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом.

33. Указана норма кореспондує положенням статті 370 КАС України, згідно з якою судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом (зокрема, статтею 236 КЗпП України).

34. За правилами частин першої та сьомої статті 235 КЗпП України (у редакції, чинній на час постановлення судового рішення про поновлення на роботі) у разі звільнення без законної підстави або незаконного переведення на іншу роботу, у тому числі у зв`язку з повідомленням про порушення вимог Закону України «Про запобігання корупції» іншою особою, працівник повинен бути поновлений на попередній роботі органом, який розглядає трудовий спір. Рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.

35. Аналогічне правило щодо негайного виконання рішення суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби також закріплене в пункті 3 частини першої статті 371 КАС України.

36. За умовами статті 236 КЗпП України у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

37. Тобто відповідальність за затримку власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника, встановлена статтею 236 КЗпП України, згідно з якою проводиться виплата середнього заробітку за час затримки виконання рішення про поновлення на роботі незалежно від вини роботодавця в цій затримці. Закон пов`язує цю виплату виключно з фактом затримки виконання рішення про поновлення на роботі.

38. Як встановлено судом апеляційної інстанції, рішення суду від 05 жовтня 2020 року у справі № 813/7874/14 у частині поновлення позивача на посаді виконано відповідачем лише 14 травня 2021 року.

39. Таким чином Верховний Суд погоджується з висновком суду апеляційної інстанції щодо наявності підстав для стягнення відповідно до приписів статті 236 КЗпП України на користь позивача середнього заробітку за період з 06 жовтня 2020 року (наступний день за датою ухвалення рішення суду про поновлення позивача на посаді) по 13 травня 2021 року (день, що передував дню видання наказу про поновлення на посаді).

40. Середній заробіток працівника, відповідно до статті 27 Закону України від 24 березня 1995 року № 108/95-ВР «Про оплату праці», визначається за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (далі - Порядок № 100; у редакції, чинній у періоді вимушеного прогулу позивача до 11 грудня 2020 року), який застосовується також у випадках вимушеного прогулу (підпункт «з» пункту 1 цього Порядку).

41. Відповідно до пункту 2 Порядку № 100 обчислення середньої заробітної плати для оплати часу відпусток, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки проводиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки, надання матеріальної (грошової) допомоги або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата.

42. Нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період (абзац перший пункту 8 Порядку № 100).

43. За правилами пункту 10 Порядку № 100 у випадках підвищення тарифних ставок і посадових окладів на підприємстві, в установі, організації відповідно до актів законодавства, а також за рішеннями, передбаченими в колективних договорах (угодах), як у розрахунковому періоді, так і в періоді, протягом якого за працівником зберігається середній заробіток, заробітна плата, включаючи премії та інші виплати, що враховуються при обчисленні середньої заробітної плати, за проміжок часу до підвищення коригуються на коефіцієнт їх підвищення. На госпрозрахункових підприємствах і в організаціях коригування заробітної плати та інших виплат провадиться з урахуванням їх фінансових можливостей.

44. Виходячи з відкоригованої таким чином заробітної плати у розрахунковому періоді, за встановленим у пунктах 6, 7 і 8 розділу IV порядком визначається середньоденний (годинний) заробіток. У випадках, коли підвищення тарифних ставок і окладів відбулось у періоді, протягом якого за працівником зберігався середній заробіток, за цим заробітком здійснюються нарахування тільки в частині, що стосується днів збереження середньої заробітної плати з дня підвищення тарифних ставок (окладів).

45. У разі зміни тарифної ставки (посадового окладу) працівникові у зв`язку з присвоєнням вищого розряду, переведенням на іншу вищеоплачувану роботу (посаду) тощо таке коригування середньої заробітної плати не провадиться.

46. Працівникам бюджетних установ і організацій, яким відповідно до законів України щомісячно перераховуються посадові оклади (ставки) до рівня не нижчого середньої (подвійної) заробітної плати в промисловості (народному господарстві), розрахунки виплат у всіх випадках збереження середньої заробітної плати, можуть провадитися, якщо не передбачено у колективному договорі, виходячи з посадового окладу (ставки) того місяця, в якому відбулася подія, пов`язана з відповідними виплатами, з урахуванням постійних доплат і надбавок.

47. Статтею 1215 Цивільного кодексу України передбачено, що не підлягає поверненню безпідставно набуті:

1) заробітна плата і платежі, що прирівнюються до неї, пенсії, допомоги, стипендії, відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю, аліменти та інші грошові суми, надані фізичній особі як засіб до існування, якщо їх виплата проведена фізичною або юридичною особою добровільно, за відсутності рахункової помилки з її боку і недобросовісності з боку набувача;

2) інше майно, якщо це встановлено законом.

48. Як убачається з матеріалів справи, постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 380/10648/21 скасовано рішення Львівського окружного адміністративного суду від 12 жовтня 2021 року та постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 04 травня 2023 року, відповідно до яких стягнуто з Офісу Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу при затримці виконання рішення суду про поновлення на роботі в сумі 350 346,00 грн.

49. При цьому, направляючи цю справу на новий розгляд в частині обрахунку суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, Верховний Суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не врахували положення постанови Кабінету Міністрів України від 09 грудня 2020 року № 1213, яка набрала чинності 12 грудня 2020 року та якою пункт 10 Порядку № 100 виключено, а тому не може застосовуватись до усього періоду затримки виконання рішення суду в спірних правовідносинах.

50. За такого правового врегулювання, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що вказаний пункт стосовно обчислення середнього заробітку за час невиконання рішення суду про поновлення на посаді з урахуванням коефіцієнту підвищення підлягає застосуванню у площині спірних правовідносин в обмежених часових рамках, тобто по 11 грудня 2020 року, а тому правові підстави для застосування коефіцієнта підвищення з 12 грудня 2020 року відсутні.

51. З урахуванням зазначеного, за результатами нового розгляду справи № 380/10648/21 суд апеляційної інстанції здійснив розрахунок суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, що складає 196 816,62 грн.

52. Офіс Генерального прокурора в касаційній скарзі зазначає, що суд апеляційної інстанції правильно визначив період затримки виконання рішення суду з 06 жовтня 2020 року по 13 травня 2021 року; розмір середньоденної заробітної плати з урахуванням коефіцієнта підвищення у розмірі 2 335,64 грн (за період з 06 жовтня 2020 року по 11 грудня 2020 року); розмір середньоденної заробітної плати без застосування коефіцієнта у розмірі 830,45 грн (за період з 12 грудня 2020 року по 13 травня 2021 року); кількість робочих днів за час затримки виконання рішення суду - 150 днів. Тобто правильність розрахованої, за результатами нового розгляду цієї справи в частині обчислення, суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, яка підлягає стягненню на користь позивача не є предметом касаційного перегляду.

53. Однак відповідач в касаційній скарзі не погоджується із обраним судом апеляційної інстанції способом захисту порушеного права позивача в частині стягнення з органу прокуратури суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду, без урахування обставини безспірного списання у вересні 2023 року Державною казначейською службою України з Офісу Генерального прокурора суми в розмірі 350 346,00 грн (з вирахуванням податків, зборів та інших обов`язкових платежів) на користь ОСОБА_1 стягнутої на виконання судових рішень, які в подальшому скасовані постановою Верховного Суду від 26 жовтня 2023 року у справі № 380/10648/21.

54. Так, відповідач доводить, що у цій справі стягнуто на користь позивача середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на посаді шляхом списання Державною казначейською службою України з Офісу Генерального прокурора на підставі виконавчого листа, виданого Львівським окружним адміністративним судом від 25 травня 2023 року у цій справі у сумі 350 346,00 грн (з вирахуванням обов`язкових податків та платежів), що підтверджується платіжною інструкцією № 389991250 від 11 вересня 2023 року.

55. Як зазначає відповідач, суд апеляційної інстанцій, обираючи спосіб захисту порушеного права позивача у цій частині цю обставину не врахував, що може мати наслідком повторне стягнення за рахунок бюджетних коштів із тих самих підстав сум середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Тобто, існує реальний ризик подвійного стягнення цієї суми на користь позивача з тих самих підстав, з яких їх було стягнуто, а тому просить Суд врахувати вказану обставину при визначенні способу захисту порушеного права позивача у цій частині.

56. Також звертає увагу, що за обставин цієї справи, в силу приписів статті 381 КАС України, поворот виконання судового рішення не допускається.

57. Статтею 381 КАС України передбачено, що поворот виконання рішення про відшкодування шкоди, заподіяної суб`єктом владних повноважень, каліцтвом, іншим ушкодженням здоров`я або смертю фізичної особи, рішення про присудження виплати пенсій чи інших періодичних платежів з Державного бюджету України або позабюджетних державних фондів, а також рішення про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання у відносинах публічної служби допускається, якщо скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

58. Згідно з усталеною практикою Верховного Суду можливість повороту виконання судового рішення у справі про присудження виплати заробітної плати чи іншого грошового утримання передбачена виключно в разі недобросовісних дій позивача (стягувача), згідно з якими скасоване рішення було обґрунтовано повідомленими позивачем завідомо неправдивими відомостями або поданими ним підробленими документами.

59. Подібний підхід щодо можливості повороту виконання судового рішення у справі викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 вересня 2019 року у справі № 569/15646/16-ц та постановах Верховного Суду від 24 вересня 2020 року у справі № 818/678/17, від 25 жовтня 2021 року у справі № 607/3393/18, від 26 травня 2022 року у справі № 495/364/17, від 01 грудня 2022 року у справі № 380/3422/20.

60. Згідно з платіжною інструкцією № 389991250 від 11 вересня 2023 року Офісом Генерального прокурора на користь ОСОБА_1 фактично перераховано 287 646,25 грн на виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 380/10648/21.

61. Беручи до уваги наведене, судове рішення у цій справі в частині позовної вимоги про стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в розмірі 196 816,62 грн фактично виконано шляхом списання Державною казначейською службою з Офісу Генерального прокурора коштів на користь ОСОБА_1 у сумі 287 646,25 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 389991250 від 11 вересня 2023 року, тобто у цьому випадку встановлений судом ефективний спосіб захисту порушеного права позивача досягнуто шляхом фактичного виконання судового рішення у відповідній частині.

62. Натомість суд апеляційної інстанції під час визначення способу захисту порушеного права позивача у цій частині вказаної обставини не врахував.

63. Отже, Верховний Суд погоджується із доводами касаційної скарги, що неврахування у цьому випадку при визначенні способу захисту порушеного права позивача раніше стягнутої на його користь суми середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду відповідно до платіжної інструкції № 389991250 від 11 вересня 2023 року може призвести до подвійного стягнення на його користь цієї суми, що суперечить визначеним КАС України критеріям справедливості та обґрунтованості судового рішення.

64. Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27 квітня 2023 року у справі № 826/20483/14, від 12 лютого 2025 року у справі № 640/1504/20.

65. Фактично сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду (196 816,62 грн) є меншою, ніж Офісом Генерального прокурора вже перераховано (287 646,25 грн) на виконання виконавчого листа Львівського окружного адміністративного суду від 25 травня 2023 року у справі № 380/10648/21, що підтверджується платіжною інструкцією № 389991250 від 11 вересня 2023 року.

66. З огляду на положення статті 242 КАС України, обґрунтованим визнається судове рішення, в якому повно відображені обставини, що мають значення для справи чи для вирішення певного процесуального питання, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються належними і допустимими доказами.

67. За таких обставин та правового врегулювання варто констатувати, що оскільки сума середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду в розмірі 287 646,25 грн, незважаючи на скасування судових рішень, вже стягнута з Офісу Генерального прокурора на користь позивача в порядку безспірного списання, тобто порушене право позивача відновлено, то за обставин цієї справи необхідно констатувати, що рішення суду в цій частині виконано, а тому варто скасувати постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 380/10648/21 в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову, з огляду на фактичне перерахування Офісом Генерального прокурора на користь позивача відповідної суми в порядку безспірного списання. В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 380/10648/21 залишити без змін.

Керуючись статтями 341, 345, 351, 356, 359 КАС України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Офісу Генерального прокурора задовольнити частково.

Постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 380/10648/21 скасувати в частині задоволених позовних вимог та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, з підстави, викладеної в мотивувальній частині цієї постанови.

В іншій частині постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 11 вересня 2024 року у справі № 380/10648/21 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

М.В. Білак

В.Е. Мацедонська

С.А. Уханенко,

Судді Верховного Суду