Рішення від 20 травня 2026 р. у справі №990/175/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Суд: Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

Інстанція: Касаційна

Юрисдикція: Адміністративне

Категорія: рішень, ухвалених за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання

Дата: 20 травня 2026 р.

Справа: №990/175/25

Суддя: Блажівська Н.Є.

РІШЕННЯ

Іменем України

21 травня 2026 року

м. Київ

справа №990/175/25

адміністративне провадження № П/990/175/25

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

головуючої судді: Блажівської Н.Є.,

суддів: Бившевої Л.І., Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л., Яковенка М.М.

секретаря судового засідання Бенчук О.О.

за участі: позивача - ОСОБА_1 ,

представника відповідача - Предоляк Н.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити дії, стягнення моральної шкоди -

УСТАНОВИВ:

1. ПРОЦЕДУРА

ОСОБА_1 (надалі також - ОСОБА_1 , Позивач) звернулася до Верховного Суду як суду першої інстанції з адміністративним позовом до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі також - ВККС України, Комісія, Відповідач), в якому просила:

- визнати протиправними і скасувати рішення ВККС України від 12 березня 2025 року №48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами) щодо ОСОБА_1 ;

- визнати протиправними і скасувати пункти 1, 2, 4 рішення ВККС України від 12 березня 2025 року №49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу "Складання кваліфікаційного іспиту" кваліфікаційного, оцінювання кандидатів на посади суддів в апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), щодо ОСОБА_1 ;

- зобов`язати визнати ОСОБА_1 як кандидата на посади суддів апеляційних адміністративних судів, такою, що успішно склала кваліфікаційний іспит, та допустити до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди", у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами).

Відповідно до частини першої статті 266 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) правила цієї статті, окрім іншого, поширюються на розгляд адміністративних справ щодо законності актів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.

Позовна заява надійшла до суду 17 квітня 2025 року й відповідно до протоколу автоматизованого розподілу справи між суддями визначений наступний склад колегії суддів: суддя-доповідач - Жук А.В., судді: Мартинюк Н.М., Радишевська О.Р., Єресько Л.О., Мельник-Томенко Ж.М.

18 квітня 2025 року Верховний Суд постановив ухвалу, якою задоволено заяву судді Верховного Суду у складі Касаційного адміністративного суду Жука А. В. про самовідвід, відведено суддю Жука Андрія Володимировича від участі у розгляді справи №990/175/25 й передано матеріали справи №990/175/25 до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у порядку, передбаченому КАС України.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 18 квітня 2025 року визначений наступний склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду: суддя-доповідач - Блажівська Н.Є., судді: Білоус О.В., Желтобрюх І.Л., Шишов О.О., Яковенко М.М.

22 квітня 2025 року суддя Шишов О.О. подав заяву про самовідвід. Верховний Суд ухвалою від 22 квітня 2025 року цю заяву задовольнив, відвів суддю Шишова О.О. від участі у розгляді справи №990/175/25 й передав матеріали справи №990/175/25 до секретаріату Касаційного адміністративного суду для визначення складу суду у порядку, передбаченому КАС України.

Ухвалою від 22 квітня 2025 року Верховний Суд залишив позовну заяву без руху.

На виконання вимог ухвали Позивач надіслала уточнену позовну заяву, в якій просила:

- стягнути з ВККС України завдану ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 400000 грн.

Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу справи між суддями від 22 квітня 2025 року визначений наступний склад колегії суддів Касаційного адміністративного суду: суддя-доповідач - Блажівська Н.Є., судді: Білоус О.В., Бившева І.Л., Желтобрюх І.Л., Яковенко М.М.

У зв`язку з відпусткою судді Білоуса О.В., який перебував у складі колегії суддів, проведено повторний автоматизований, і згідно з протоколом від 12 травня 2025 року визначений такий склад колегії суддів Блажівська Н.Є. - головуючий суддя, Яковенко М.М., Желтобрюх І.Л., Бившева Л.І., Дашутін І.В.

Верховний Суд ухвалою від 12 травня 2025 року відкрив провадження в цій справі та призначив справу до розгляду в порядку загального позовного провадження з викликом сторін.

27 травня 2025 року від Відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

29 травня 2025 року розгляд позову відкладений у зв`язку із заявленим ОСОБА_1 клопотанням.

8 липня 2025 року Верховний Суд постановив ухвалу, якою:

- витребував у Вищої кваліфікаційної комісії суддів України табелі обліку робочого часу (лютий-березень 2025 року) та інші докази щодо обставин виконання повноважень членами комісії, які перевіряли письмові роботи ОСОБА_1 від 24 лютого 2025 року стосовно перебування їх в стані непрацездатності, перебування у відпустці, відрядженні, участі у публічних заходах, тощо;

- закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21 серпня 2025 року об 11:00.

21 липня 2025 року від Відповідача надійшли витребувані документи.

У зв`язку із перебуванням суддів, що входять до складу колегії суддів, у відпустці наступне судове засідання призначено на 9 вересня 2025 року об 11:00 год.

У зв`язку з обранням до Великої Палати Верховного Суду судді Дашутіна І. В., який входив до складу постійної колегії суддів, з метою дотримання строків розгляду справи Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29 вересня 2025 року замість судді Дашутіна І. В. визначено суддю Білоуса О. В.

16 жовтня 2025 року суд задовольнив клопотання Позивача про відкладення судового засідання та призначив дату наступного судового засідання на 04 грудня 2025 року о 11:30 год.

04 грудня 2025 року суд задовольнив клопотання Позивача про відкладення розгляду справи. Судове засідання відкладено на 15 січня 2026 року о 12:00 год.

Судове засідання, призначене на 15 січня 2026 року, було відкладено у зв`язку з технічними збоями, які унеможливили забезпечення відеозв`язку з Позивачем.

Судове засідання, призначене на 19 березня 2026 року, було відкладено з метою забезпечення дослідження доказів у справі, що мають обмежений доступ, за безпосередньої присутності Позивача.

2. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами та доповненнями) оголошено конкурс на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах, зокрема в апеляційних адміністративних судах (надалі також - Конкурс).

ОСОБА_1 звернулася до Комісії із заявою про допуск до участі в конкурсі на зайняття вакантної посади судді апеляційного адміністративного суду, оголошеному рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року.

Рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 4 березня 2025 року № 48/ас-24 ОСОБА_1 допущено до проходження кваліфікаційного оцінювання та участі в Конкурсі.

Рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах 172 кандидатів. Цим рішенням також встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

Також рішенням Комісії від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 затверджено тип 2 практичного завдання для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу.

Рішеннями Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) та від 09 грудня 2024 року № 316/ас-24 призначено кваліфікаційний іспит у межах Конкурсу, та визначено черговість етапів його проведення (перший етап - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий етап - тестування когнітивних здібностей; третій етап - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду).

Рішенням Комісії від 23 жовтня 2024 року № 333/зп-24 затверджено кодовані та декодовані результати тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду. До тестування когнітивних здібностей допущено 132 кандидати, які успішно пройшли перший етап кваліфікаційного іспиту, зокрема Позивача, яка набрала на першому етапі 146 балів.

Рішенням Комісії від 22 січня 2025 року № 19/зп-25 затверджено кодовані та декодовані результати тестування когнітивних здібностей, складеного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. До виконання практичного завдання зі спеціалізації апеляційного адміністративного суду допущено 105 кандидатів, які успішно пройшли другий етап кваліфікаційного іспиту, в тому числі Позивач, яка на другому етапі набрала 48,4 бала.

Цим рішенням також визначено особливості виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах. Серед іншого, встановлено, що виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу здійснюватиметься з використанням комп`ютерної техніки. Визначено, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах Конкурсу, - 150.

Рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 48/зп-25 затверджено кодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами).

Надалі рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25, серед іншого:

затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), згідно з якими ОСОБА_1 за результатами оцінювання першого судового рішення отримала 45,5 балів, а за результатами другого - 50,5 балів, що у сумі становить 105,5 балів;

затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах Конкурсу (додаток 2);

відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнано такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, припинено участь у кваліфікаційному оцінюванні та Конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 101 кандидата на посади суддів (додаток 4), в тому числі ОСОБА_1 .

Не погоджуючись із рішеннями ВККС від 12 березня 2025 року №48/зп-25 та №49/зп-25 в частині, що стосується її, ОСОБА_1 звернулася до суду з цим позовом й зазначала про завдання їй моральної шкоди.

В судовому засіданні Позивач підтримала позовні вимоги та просила їх задовольнити.

Представник Відповідача в судовому засіданні позов не визнала, просила відмовити у його задоволенні.

3. АРГУМЕНТИ СТОРІН

3.1.Позиція Позивача

ОСОБА_1 позов обґрунтовувала тим, що спірні рішення Комісії від 12 березня 2025 року №48/зп-25 та №49/зп-25 прийняті не у спосіб, не на підставі та не в межах повноважень визначених Конституцією України та Законом України «Про судоустрій і статус суддів» (далі також - Закон).

Свої позовні вимоги ОСОБА_1 обґрунтовує тим, що її оцінювання проведене неповноважними складом ВККС, оскільки відповідно до публікації «Судово-юридичної газети», розміщеної на її сторінці в мережі Інтернет (https://sud.ua/uk/news/publication/325498-v-konkurse-na-67-vakantnykhdolzhnostey-sudey-apellyatsionnykh-administrativnykh-sudov-ostanetsya-67-kandidatov), один з екзаменаторів - голова ВККС Андрій Пасічник з 3 по 11 березня 2025 року перебував в стані тимчасової непрацездатності, у зв`язку з чим не міг перевірити виконане Позивачем практичне завдання та вносити відповідну інформацію до інформаційної системи.

Також звертає увагу на те, що на момент прийняття рішення про оголошення конкурсу, так і на момент подачі документів ані Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ані будь-які інші нормативні акти не містили приписів, які б передбачали, що Комісія, після затвердження за визначеною законом формою та встановленою процедурою Положення про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 3 листопада 2016 року № 143/зп-16 (далі також - Положення № 143/зп-16), яке покликане регулювати відносини проходження кваліфікаційного оцінювання і яке містить загальні правила поведінки, мала повноваження застосовувати нові правила і показники визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на етапі «Іспит», що суперечать загальним правилам визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на цьому етапі, зокрема правилам пунктів 6-8 глави 6 розділу II Положення № 143/зп-16.

Позивач доводить, що встановлення Комісією мінімально допустимого балу за результатами виконання практичного завдання є неправомірним, оскільки мінімально допустимий бал встановлюється виключно для визначення мінімально допустимого балу іспиту, набрання якого дає учаснику цього іспиту можливість бути допущеним до наступного етапу кваліфікаційного оцінювання відповідно до пункту 8 глави 6 розділу II о Положення № 143/зп-16.

Позивач також вважає, що рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення та є невмотивованим, а саме відсутні будь-які мотиви, які слугували для виставлення Комісією балів під час оцінювання виконаного практичного завдання.

Доводить ОСОБА_1 й те, що відповідно до екзаменаційних відомостей щодо оцінки практичних завдань в графі «ПІБ членів ВККС, які здійснювали оцінювання практичного завдання» нічого не зазначено, мотивування балів виставлених неідентифікованими членами Комісії відсутнє, у відомостях зазначено прізвище кандидатів, а не коди конкурсанта. Зазначено лише дати нарахування балів і кількість балів, а отже такі відомості, на підставі яких прийняті спірні рішення є невмотивованими та непрозорими.

Крім того, Позивач стверджує, що отримала глибокі психологічні страждання та розчарування у нездатності Комісії, сформованої після подій Революції Гідності, діяльність якої має бути спрямована на відновлення довіри громадянського суспільства до органів судової влади, організувати виконання владних повноважень під час оцінки виконаних заявником практичних робіт на належному рівні та з`ясувати, що виконані практичні роботи відповідають усім вимогам як процесуального закону, так і Методичних вказівок.

3.2. Позиція Відповідача

У відзиві на позовну заяву ВККС зазначає, що конкурсна процедура та процедура кваліфікаційного оцінювання стосовно ОСОБА_1 була проведена в порядку та відповідно до вимог чинного законодавства України, дії Комісії були повністю регламентовані нормами Законом України «Про судоустрій і статус суддів» та нормативними актами, прийнятими Комісією на основі положень цього Закону, будь-які порушення прав, свобод чи законних інтересів Позивача як учасника процедури конкурсу та кваліфікаційного оцінювання відсутні, оскаржувані рішення Комісії містять правові підстави та мотиви їх ухвалення.

Відповідач звертає увагу на те, що 9 грудня 2023 року прийнято Закон України № 3511-IX «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри», який набрав чинності 30 грудня 2023 року. Відповідно до пункту 57-1 «Прикінцевих та перехідних положень» Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» від 9 грудня 2023 року№3511-IX. Саме тому, на думку Відповідача, Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання, у тому числі кваліфікаційний іспит, в межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри».

Відповідач наголошує, що оскаржувані рішення Комісії містять в собі всі необхідні елементи та мотивовані наявністю фактичних обставин (опис процедури, в якій брала участь Позивач, перелік основних рішень, які мають значення для проведення конкурсу, нормативно-правове регулювання та іншу інформацію), результат яких породжує юридичні підстави для прийняття таких рішень, а відтак доводи Позивача щодо невмотивованості оскаржуваних рішень Комісії та її безпідставно припиненої участі в конкурсі є необґрунтованими. Разом з тим, як вбачається з викладу обставин, якими Позивач обґрунтовує свої вимоги, ОСОБА_1 не погоджується з балами, виставленими екзаменаційною комісією за результатами перевірки її практичного завдання. Проте незгода Позивача з виставленими балами за виконане нею в рамках конкурсу практичне завдання не може свідчити про протиправність дій та рішень Комісії під час оцінювання її роботи.

Також Відповідач доводить, що законодавство України також не передбачає заборони на виконання завдань членами екзаменаційної комісії під час відпустки чи тимчасової непрацездатності за вчасною ініціативою, у зв`язку з об`єктивною необхідністю перевірки практичних завдань в найкоротші терміни, що зумовлена нагальною потребою у якнайшвидшому заповненні вакансій в апеляційних судах для забезпечення ефективного функціонування судової системи. Перевірка і оцінка практичних завдань екзаменаційною комісією у вільний від роботи час, на думку Відповідача, не порушує жодних прав чи інтересів Позивача, не впливає на об`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне за собою жодних негативних наслідків для учасників (кандидатів на посаду судді) конкурсу.

Відповідач також стверджує, що Позивач не довела, що моральна шкода була їй нанесена Комісією, зокрема матеріали справи не містять з яких міркувань виходила ОСОБА_1 визначаючи розмір шкоди і якими доказами це підтверджується.

Відповідач вважає, що позовна заява ОСОБА_1 не підлягає задоволенню, оскільки Комісія, ухвалюючи рішення від 12 березня 2025 № 48/зп-25 та № 49/зп-25, діяла на підставі, в межах повноважень та у спосіб, визначений законодавством України з дотриманням критеріїв, визначених у частині другій статті 2 КАС України.

4. ПРАВОВЕ РЕГУЛЮВАННЯ СПІРНИХ ПРАВОВІДНОСИН ТА ОЦІНКА СУДУ

4.1. Нормативні засади проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду

Відповідно до частини другої статті 128 Конституції України призначення на посаду судді здійснюється за конкурсом, крім випадків, визначених законом.

Згідно з частиною першою статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (в редакції чинній станом на 14 вересня 2023 року) конкурс на зайняття вакантної посади судді апеляційного суду проводиться Вищою кваліфікаційною комісією суддів України відповідно до Закону та положення про проведення конкурсу.

Частиною третьою статті 79 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (в редакції чинній станом на 14 вересня 2023 року) передбачено, що для проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді Вища кваліфікаційна комісія суддів України ухвалює рішення про його оголошення, розміщує відповідну інформацію на своєму офіційному веб-сайті і веб-порталі судової влади та публікує її у визначених нею друкованих засобах масової інформації не пізніш як за місяць до дня проведення конкурсу.

На виконання зазначених вище положень Закону Вища кваліфікаційна комісія суддів України рішенням від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 оголосила конкурс на зайняття 532 вакантних посад суддів в апеляційних судах згідно з додатком та встановила строк подання документів для участі у Конкурсі - з 15 грудня 2023 року до 31 грудня 2023 року (включно).

4.2. Законодавчі зміни та їх застосування до Конкурсу

Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» від 9 грудня 2023 року № 3511-IX внесено зміни до Закону України «Про судоустрій та статус суддів», зокрема викладено в новій редакції Розділ IV «Порядок зайняття посади судді» та доповнено пунктами 57-61 розділ XII «Прикінцеві та перехідні положення». Вказаний Закон набрав чинності 30 грудня 2023 року.

Відповідно до пункту 57-1 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Вища кваліфікаційна комісія суддів України завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» від 09 грудня 2023 року № 3511-IX.

Вища кваліфікаційна комісія суддів України проводить кваліфікаційний іспит в межах конкурсу, передбаченого цим пунктом, за правилами, які діють після набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» щодо особливостей складання кваліфікаційного іспиту.

З огляду на вказане, Суд дійшов до висновку, що Комісія завершує конкурс на зайняття вакантних посад суддів апеляційних судів, оголошений рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 за правилами, визначеними Законом України «Про судоустрій та статус суддів» в редакції, чинній з 30 грудня 2023 року.

4.3. Участь Позивача у Конкурсі та результати кваліфікаційного іспиту

ОСОБА_1 вирішивши взяти участь у цьому конкурсі, звернулася до Комісії із заявою про участь в Конкурсі на посаду судді апеляційного суду на зайняття вакантних посад суддів апеляційних адміністративних судів.

Частиною другою статті 79-3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» (тут та надалі в редакції чинній з 30 грудня 2023 року) передбачено, що в конкурсі на зайняття вакантної посади судді, зокрема, апеляційного суду може брати участь особа, яка відповідає вимогам до кандидата на посаду судді, за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердила здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді та з відповідною спеціалізацією, а також відповідає одній із вимог, визначених частиною першою статті 28 Закону.

Згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 79-3 вказаного Закону Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді, зокрема, апеляційного суду.

Відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 83 Закону заява кандидата на посаду судді про проведення кваліфікаційного оцінювання, у тому числі для участі у конкурсі є підставою для призначення кваліфікаційного оцінювання.

Частиною першої статті 85 Закону передбачено, що кваліфікаційне оцінювання включає такі етапи: 1) складання кваліфікаційного іспиту; 2) дослідження досьє та проведення співбесіди. Рішення про черговість етапів проведення кваліфікаційного оцінювання ухвалює Комісія.

Кваліфікаційне оцінювання за критерієм професійної компетентності проводиться з урахуванням принципів інстанційності та спеціалізації (частина третя статті 85 Закону).

На виконання зазначених вище положень Закону рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 184/зп-24 призначено кваліфікаційне оцінювання в межах конкурсу на зайняття вакантних посад суддів, зокрема, в апеляційних адміністративних судах. Цим рішенням також встановлено черговість етапів кваліфікаційного оцінювання: перший - складання кваліфікаційного іспиту; другий - дослідження досьє та проведення співбесіди.

Рішенням Комісії від 21 серпня 2024 року № 260/зп-24 затверджено тип 2 практичного завдання [два модельні судові рішення, що складаються зі вступної, описової (крім кримінального судочинства) та/або частково мотивувальної частини, на підставі даних яких учасник повинен продовжити їх викладення] для виконання кандидатами на зайняття 550 вакантних посад суддів в апеляційних судах під час кваліфікаційного іспиту в межах конкурсу.

Рішенням Комісії від 11 вересня 2024 року № 270/зп-24 (зі змінами) призначено кваліфікаційний іспит у межах конкурсу та визначено черговість етапів його проведення: перший - тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду; другий - тестування когнітивних здібностей; третій - виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду та тестування когнітивних здібностей ОСОБА_1 пройшла успішно, набравши 146 та 48.4 балів відповідно.

Вказаним рішенням визначено, що максимально можливий бал за виконання практичного завдання кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах Конкурсу, - 150, прохідний бал за виконання практичного завдання- 75 відсотків максимально можливого бала, або 112,5 бала.

Надалі рішенням Комісії від 12 березня 2025 року № 49/зп-25, серед іншого:

відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнано такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, припинено участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 101 кандидата на посади суддів (додаток 4), в тому числі ОСОБА_1

Підставою такого висновку слугувало те, що ОСОБА_1 за результатами виконання практичних робіт отримала такі бали:

1) перше модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0089151, кількість балів - 45,5;

2) друге модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0054466, кількість балів - 55.

Бал ОСОБА_1 за етап кваліфікаційного іспиту виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 100,5, що є меншим за 75 відсотків максимально можливого бала.

4.4. Правове регулювання підстав скасування рішення ВККС

Основним доводом Позивачки у зверненні до суду з цим позовом є невмотивованість рішення Комісії щодо виставлення оцінок за практичні завдання та затвердження результатів таких.

Надаючи оцінку вказаному доводу, Суд вважає за потрібне звернути увагу на таке.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 92 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що Вища кваліфікаційна комісія суддів України є державним колегіальним органом суддівського врядування, який на постійній основі діє у системі правосуддя України.

Статтею 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено повноваження Комісії, до яких згідно з пунктами 6, 7 частини першої цієї статті належить затвердження порядку складання кваліфікаційного іспиту та методики оцінювання кандидатів, положення про проведення конкурсу на зайняття вакантної посади судді, порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, та проведення кваліфікаційного оцінювання.

Згідно з пунктом 2 частини першої статті 79-2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Комісія проводить конкурс на зайняття вакантних посад суддів, зокрема апеляційного суду - на основі рейтингу кандидатів за результатами кваліфікаційного оцінювання та з урахуванням особливостей, передбачених статтею 79-3 цього Закону.

Аналіз наведених вище положень Закону свідчить про те, що Комісія є спеціально уповноваженим державним органом суддівського врядування, якому законом делеговано повноваження організовувати та проводити кваліфікаційне оцінювання кандидатів на посади суддів, зокрема, шляхом затвердження порядку складання кваліфікаційного іспиту, методики його оцінювання та положення про проведення конкурсу на зайняття вакантних посад суддів. Таким чином, Комісія зобов`язана діяти виключно в межах визначених законом повноважень, суворо дотримуючись затверджених нею внутрішніх регламентів та процедурних актів, що встановлюють порядок проведення конкурсу на зайняття посади судді, що покликано гарантувати об`єктивність, прозорість та законність прийнятих нею рішень.

Частинами першою - четвертою статті 101 цього Закону визначено, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України у пленарному складі ухвалюється більшістю від установленого цим Законом складу Комісії. Голосування проводиться за відсутності особи, щодо якої вирішується питання, та інших осіб, які не є членами Комісії. Рішення палати Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюється більшістю від складу палати з урахуванням членів іншої палати в разі їх залучення до участі в розгляді відповідного питання. Рішення колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюється більшістю голосів.

Палати та колегії Вищої кваліфікаційної комісії суддів України ухвалюють свої рішення від імені Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, зазначаючи склад палати чи колегії, який розглядав конкретну справу.

Частина сьома цієї статті визначає, що рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України можуть бути оскаржені до суду з підстав, установлених цим Законом.

Порядок оскарження рішення Комісії визначає стаття 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», зокрема, у вказаній статті вказано, що суддя (кандидат на посаду судді), який не згодний із рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо його кваліфікаційного оцінювання, може оскаржити це рішення в порядку, передбаченому Кодексом адміністративного судочинства України.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, ухвалене за результатами проведення кваліфікаційного оцінювання, може бути оскаржене та скасоване виключно з таких підстав:

1) склад членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання, не мав повноважень його проводити;

2) рішення не підписано будь-ким із складу членів Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, який провів кваліфікаційне оцінювання;

3) суддя (кандидат на посаду судді) не був належним чином повідомлений про проведення кваліфікаційного оцінювання - якщо було ухвалено рішення про непідтвердження здатності судді (кандидата на посаду судді) здійснювати правосуддя у відповідному суді з підстав неявки для проходження кваліфікаційного оцінювання;

4) рішення не містить посилання на визначені законом підстави його ухвалення або мотивів, з яких Комісія дійшла відповідних висновків (частина четверта статті 88 Закону).

Суд не встановив обставин чи підстав для скасування спірного рішення, визначених пунктами 1-3 статті 88 Закону України «Про судоустрій і статус суддів».

Щодо наявності передумов для скасування рішення Комісії з підстав, визначених пунктом 4 частини четвертої статті 88 Закону, Суд звертає увагу на наступне.

Рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, палат та колегій Комісії викладаються у письмовій формі. У рішенні зазначаються дата і місце ухвалення рішення, склад Комісії (палати, колегії), питання, що розглядалося, мотиви ухваленого рішення, результати поіменного голосування членів Комісії. Рішення підписується головуючим і членами Комісії (палати, колегії), які брали участь у його ухваленні.

Відповідно до наведеного вище правового регулювання, в якому б складі Комісія не ухвалювала рішення (пленарний склад, палата чи колегія), відповідне рішення повинне містити мотиви ухвалення відповідного рішення.

4.5. Правове регулювання порядку та методології кваліфікаційного оцінювання

Як зазначалося вище, згідно з пунктом 2 частини четвертої статті 79-3 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Комісія проводить кваліфікаційне оцінювання кандидата на посаду судді, зокрема, апеляційного суду.

Статтею 93 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначено, що порядок та методологія кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення затверджуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України.

Означені повноваження ВККС включені до Закону у зв`язку з набранням чинності 30 грудня 2023 року Закону України «Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" та деяких законодавчих актів України щодо удосконалення процедур суддівської кар`єри» від 9 грудня 2023 року № 3511-IX.

Для належного розуміння правової природи таких змін суд звертається до пояснювальної записки до законопроекту означеного Закону, де зазначено таке.

«У Додатку 1 до Меморандуму про взаєморозуміння між Україною та Європейським Союзом щодо отримання Україною макрофінансової допомоги у сумі 18 млрд євро, одним із умов Меморандуму у сфері Верховенства права визначено удосконалення відбору суддів, та зазначено чіткі кроки, які має здійснити Україна: (… (c) затвердження та оприлюднення оновленою ВККС положення про відбір суддів, у тому числі щодо чітких критеріїв оцінювання та методології оцінювання [2-3 квартали 2023]; і запуск процедури відбору суддів на основі вдосконаленої бази [4 квартал 2023]. Пункти (а) та (b) лежать в площині змін до чинного законодавства України, а тому виконати вищезазначені умови без внесенні відповідних змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» неможливо.

У спільній заяві послів G-73 у січні 2021 року в пріоритетах судової реформи також було окреслено питання відбору суддів та оцінку їх кваліфікації («встановити чіткі, публічні правила та процедури ВККС для прозорого відбору суддів на основі заслуг і оцінки їх кваліфікації, відновити призупинені процеси добору суддів…

Стратегією розвитку системи правосуддя та конституційного судочинства на 2021-2023 роки, затвердженої Указом Президента України від 11 червня 2021 року № 231/2021, одними із ключових напрямків у сфері добору кандидатів на посаду судді, кар`єри судді та кваліфікаційного оцінювання суддів визначено:

- удосконалення процедури добору кандидатів на посаду судді місцевого суду шляхом запровадження ефективних методів відбору кандидатів, програм їх підготовки та методик оцінювання результатів підготовки кандидатів, можливості стажування кандидатів у судах; ….

…- удосконалення порядку та методології кваліфікаційного оцінювання суддів (кандидатів на посаду судді);...

У Заяві Верховної Ради України "Про необхідність жорсткого і безкомпромісного подолання проявів корупції в системі правосуддя", затвердженої Постановою Верховної Ради України від 29 травня 2023 року № 3119-IX, Парламент заявив про нагальну потребу в рішучому та послідовному продовженні судової реформи з метою зміцнення авторитету та підвищення рівня довіри суспільства до інститутів правосуддя, а також подальшої євроінтеграції України, зокрема, ґрунтовно вдосконаливши правила добору та доступу до професії судді, забезпечивши належну перевірку кандидатів на посаду судді за критеріями професійної компетентності …».

Отже, включення до Закону повноважень ВККС щодо затвердження показників відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посаду судді було обумовлене не лише внутрішньою потребою вдосконалення судової системи, а передусім необхідністю виконання міжнародних зобов`язань України. Аналіз пояснювальної записки до Закону підтверджує, що затвердження чітких критеріїв, методології та правил оцінювання суддів прямо визначене як обов`язкова умова міжнародних партнерів, зокрема Європейського Союзу в рамках Меморандуму про надання макрофінансової допомоги у розмірі 18 млрд євро, а також узгоджується з пріоритетами, публічно окресленими послами G-7, рішеннями Верховної Ради та Стратегією у сфері правосуддя на 2021- 2023 роки.

На виконання зазначеної вище норми Закону, Комісія рішенням від 19 червня 2024 року №185/зп-24 затвердила Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів (зі змінами, далі - Положення № 185/зп-24), яке визначає організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту, форму та зміст тестувань, практичних завдань, методику оцінювання результатів іспиту під час добору на посаду судді місцевого суду, кваліфікаційного оцінювання та у зв`язку з наміром судді бути переведеним до іншого місцевого суду, а також засади формування рейтингу і резерву кандидатів на посаду судді місцевого суду.

Відповідно до пункту 1.12 Положення № 185/зп-24 визначено, що є такі етапи складання іспиту кандидатами на посаду судді апеляційного, вищого спеціалізованого суду та Верховного Суду, а також суддями у межах процедури кваліфікаційного оцінювання:

- тестування когнітивних здібностей;

- тестування знань з історії української державності;

- тестування загальних знань у сфері права;

- тестування знань зі спеціалізації відповідного суду;

- виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Пунктом 62 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» установлено, що після введення в дію положень цього Закону щодо анонімного тестування з історії української державності таке тестування не проводиться в межах кваліфікаційного іспиту під час конкурсів на зайняття вакантних посад суддів, оголошених рішеннями Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, від 23 листопада 2023 року № 145/зп-23.

Відтак під час конкурсу на зайняття вакантних посад суддів, оголошеного рішенням Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23, кандидати складали: тестування когнітивних здібностей; тестування загальних знань у сфері права; тестування знань зі спеціалізації відповідного суду; виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

Пунктами 5.6 - 5.7 Положення № 185/зп-24 визначено, що бали за кожен етап іспиту визначаються окремо. Максимально можливий бал на кожному етапі іспиту:

- тестування когнітивних здібностей - 60;

- тестування загальних знань у сфері права - 50.

- тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100.

- виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

Отримані на кожному етапі іспиту кандидатом бали є результатом виконання того чи іншого завдання (відповідно тестування або практичного завдання). Підставами для отримання відповідних балів, як узагальнення кожного етапу іспиту, є виконання / невиконання завдання, поставленого перед учасником відповідного конкурсу.

При цьому методика оцінювання має бути максимально чіткою та зрозумілою, як для особи, яка проходить відповідний етап іспиту, так і для сторонього спостерігача. Наприклад, як оцінювання тестування загальних знань у сфері права та знань зі спеціалізації відповідного суду, коли за правильну відповідь кандидат отримує 1 бал, за неправильну - 0 балів.

Відповідно до пункту 2.9 розділу 2 Положення № 185/зп-24 практичне завдання виявляє рівень практичних навичок та умінь у правозастосуванні, а саме: уміння критично мислити та правильно оцінювати фактичні обставини справи; уміння мотивувати свою позицію; уміння застосовувати джерела права, що релевантні до спірних правовідносин; уміння вирішувати правову проблему; уміння лаконічно викладати свою позицію; уміння дотримуватись норм мовних засобів офіційно-ділового стилю.

Під час виконання практичного завдання учаснику необхідно сформулювати правильне, на його думку, модельне рішення суду та/або продовжити викладення запропонованої частини модельного судового рішення на підставі матеріалів завдання (пункт 4.13 розділу 4 Положення №185/зп-24).

Зазначеними вище Положенням встановлено, що практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (пункт 5.5.1).

Перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (пункт 5.5.5 Положення).

За результатами перевірки практичного завдання кожним членом екзаменаційної комісії виставляється індивідуальна оцінка роботи від 0 до 150 балів (пункт 5.5.6 Положення).

Згідно з пунктом 5.8 розділу 5 Положення №185/зп-24 кількість балів за кожне модельне судове рішення у разі виконання під час кваліфікаційного іспиту практичного завдання типу 2 визначається методичними вказівками з оцінювання практичного завдання.

Отже, Положенням № 185/зп-24 визначено як мету практичного завдання - виявлення рівня практичних навичок та умінь у правозастосуванні, так і спосіб його оцінювання, який передбачає перевірку відповідності виконаного завдання встановленим критеріям (методичним вказівкам), із виставленням індивідуальних балів кожним членом екзаменаційної комісії. Такий підхід покликаний забезпечити об`єктивність, прозорість та комплексність оцінювання здатності учасника застосовувати норми права в умовах, наближених до реальної судової практики.

Підпунктом 5.5.4 пункту 5.5 розділу 5 Положення № 185/зп-24 передбачено, що методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюються на її офіційному вебсайті.

4.6. Межі судового контролю дискреційних повноважень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо виставлення балів за результатами перевірки практичних завдань

Слід наголосити, що, хоча у процедурах на зайняття вакантної посади судді та проведення відповідного кваліфікаційного оцінювання Комісія як уповноважений суб`єкт владних повноважень діє та ухвалює рішення відповідно до визначених Законом України "Про судоустрій і статус суддів" дискреційних повноважень, межі цієї дискреції не можуть бути неосяжними та повинні підлягати зовнішньому публічному нагляду, зокрема судовому контролю.

Згідно з Рекомендацією № R (80) 2 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень від 11 березня 1980 року, дискреційним є повноваження, яке адміністративний орган, ухвалюючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за певних обставин.

Комітет Міністрів Ради Європи сформулював принципи, які слугують змістовними гарантіями ухвалення справедливого рішення. Здійснюючи дискреційні повноваження, адміністративний орган: переслідує лише ту мету, задля якої його наділено такими повноваженнями: дотримується принципу об`єктивності й безсторонності, враховуючи лише ті чинники, які стосуються конкретної справи; дотримується принципу рівності перед законом, не допускаючи несправедливої дискримінації; забезпечує належну рівновагу між несприятливими наслідками, які можуть настати через його рішення для прав, свобод чи інтересів осіб, та переслідуваною метою: ухвалює своє рішення в межах строку, прийнятного під кутом зору питання, яке вирішується; забезпечує послідовне застосування загальних адміністративних приписів з одночасним врахуванням конкретних обставин кожної справи.

У пункті 2.4 Рішення Конституційного Суду України від 08 червня 2016 року № 3-рп/2016 ідеться про те, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права (частина перша статті 8 Конституції України), одним з елементів якого є правова визначеність приписів законів та інших нормативно-правових актів.

За правовою позицією Конституційного Суду України, викладеною в Рішенні від 22 вересня 2005 року № 5-рп/2005, із конституційних принципів рівності і справедливості випливає вимога визначеності, ясності і недвозначності правової норми, оскільки інше не може забезпечити її однакове застосування, не виключає необмеженості трактування у правозастосовній практиці, неминуче призводить до сваволі (абзац другий підпункту 5.4 пункту 5 мотивувальної частини).

Твердження Конституційного Суду України ґрунтуються на тому, що принцип правової визначеності не виключає визнання за органом державної влади певних дискреційних повноважень у прийнятті рішень, однак у такому випадку має існувати механізм запобігання зловживанню ними. Цей механізм повинен забезпечувати, з одного боку, захист особи від свавільного втручання органів державної влади у її права і свободи, а з другого - наявність можливості в особи передбачати дії цих органів.

У пункті 127 рішення ЄСПЛ від 14 червня 2007 року у справі "Свято-Михайлівська Парафія проти України" суд нагадав, що закон має бути сформульований з достатнім ступенем передбачуваності, щоб надати громадянину можливість у розумній, залежно від обставин, мірі передбачити наслідки певної дії. Ступінь передбачуваності значною мірою залежить від змісту акта, який розглядається, сфери, яку він має охопити, кількості та статусу тих, кому його адресовано.

До того ж у національному праві має бути засіб юридичного захисту від свавільного втручання органів державної влади в права, гарантовані Конвенцією. Визначення дискреційних повноважень, якими наділені органи державної влади у сфері основоположних прав, у спосіб, що фактично робить ці права необмеженими, суперечило б принципу верховенства права. Відповідно закон має чітко визначати межі повноважень компетентних органів та однозначно визначати спосіб їх здійснення, беручи до уваги легітимну мету засобу, який розглядається, щоб гарантувати особі адекватний захист від свавільного втручання.

За практикою ЄСПЛ, надання правової дискреції органам влади у виді необмежених повноважень є несумісним з принципом верховенства права, і закон має з достатньою чіткістю визначати межі такої дискреції, наданої компетентним органам, та порядок її здійснення, з урахуванням законної мети цього заходу, щоб забезпечити особі належний захист від свавільного втручання (див. рішення від 02 листопада 2006 року у справі "Волохи проти України", від 02 серпня 1984 року у справі "Мелоун проти Сполученого Королівства").

Правовладдя вимагає, щоб будь-яка дискреція не була настільки необмеженою, щоб стати потенційно свавільною. Жодна дискреція не може бути юридично безмежною.

Зазначений висновок узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 20 березня 2025 року у справі П/990/64/24.

Верховний Суд наголошує, що судовий контроль за реалізацією суб`єктами владних повноважень їхніх дискреційних повноважень здійснюється за визначеними частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріями, зокрема, чи діяли вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, обґрунтовано, добросовісно, розсудливо.

При цьому, якщо Суд установить, що діяльність органу державної влади не відповідає хоча б одному з визначених у частині другій статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України критеріїв, це може бути підставою для задоволення позову щодо оскарження відповідних дій (бездіяльності) чи рішення, якщо така діяльність порушує права, свободи та інтереси позивача.

У свою чергу, Комісія є уповноваженим суб`єктом з питань проведення добору кандидатів для призначення на посаду судді та прийняття рішення за його результатами, тобто є суб`єктом владних повноважень, на дії якого поширюються вимоги, встановлені статтею 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Зазначений висновок узгоджується з висновком, викладеним Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 1 травня 2025 року у справі №990/232/24.

Зі змісту адміністративного позову вбачається, що предметом спору є рішення Комісії від 12 березня 2025 року №48/зп-25 про затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних адміністративних судах у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами) щодо ОСОБА_1 та №49/зп-25 про затвердження загальних результатів першого етапу "Складання кваліфікаційного іспиту" кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів в апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), щодо ОСОБА_1 .

Комісія ухвалила спірні рішення. Зокрема, за результатами перевірки виконаних Позивачем практичних завдань в межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах.

Рішення Комісії від 12 березня 2025 року №49/зп-25 є логічним продовженням рішення та №48/зп-25, оскільки саме цим рішенням: затверджено декодовані результати практичного завдання, виконаного 24 та 25 лютого 2025 року кандидатами на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами); затверджено загальні результати першого етапу «Складання кваліфікаційного іспиту» кваліфікаційного оцінювання кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), (додаток 2); допущено 67 кандидатів на посади суддів апеляційних адміністративних судів, які успішно склали кваліфікаційний іспит, до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди» у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами), (додаток 3); відмовлено в допуску до другого етапу кваліфікаційного оцінювання «Дослідження досьє та проведення співбесіди», визнано такими, що не підтвердили здатності здійснювати правосуддя в апеляційних адміністративних судах, припинено участь у кваліфікаційному оцінюванні та оголошеному рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року № 94/зп-23 (зі змінами) конкурсі на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних судах 101 кандидата на посади суддів (додаток 4).

З додатку 1 до рішення вбачається, що за результатами виконання практичних робіт Позивач отримала такі бали:

1) перше модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0089151, кількість балів - 45,5;

2) друге модельне судове рішення, індивідуальний код учасника - 0054466, кількість балів - 55.

Результат етапу кваліфікаційне оцінювання - не складено.

Водночас у вказаному рішенні взагалі відсутні будь-які мотиви виставлення саме таких оцінок за виконання практичних завдань.

За результатами дослідження наданого Відповідачем пакету документів з грифом «Для службового користування» Судом встановлено, що у відповідні документи також не містять інформації щодо мотивів виставлення відповідних оцінок.

З огляду на вказане, Суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

4.7. Організаційно-правові засади підготовки та проведення кваліфікаційного іспиту

- тестування когнітивних здібностей;

- тестування знань з історії української державності;

- тестування загальних знань у сфері права;

- тестування знань зі спеціалізації відповідного суду;

- виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду.

- тестування когнітивних здібностей - 60;

- тестування загальних знань у сфері права - 50.

- тестування знань зі спеціалізації відповідного суду - 100.

- виконання практичного завдання зі спеціалізації відповідного суду - 150.

Зазначеним вище Положенням встановлено, що практичне завдання оцінюється екзаменаційною комісією, склад якої затверджується рішенням Комісії (пункт 5.5.1).

4.8. Юридична сила Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання

Саме на виконання цього положення рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 затверджено Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, які кожному кандидату на посаду судді дають змогу зрозуміти позицію Комісії під час розподілу балів за виконане практичне завдання (далі також - Методичні вказівки).

Аналізуючи питання правової сили таких Методичних вказівок, колегія суддів звертає увагу на таке.

Постановою Кабінету Міністрів України від 4 березня 2023 року № 220 затверджено Державну антикорупційну програму на 2023- 2025 роки, де у розділі 2 «Запобігання корупції у пріоритетних сферах», підпункті 2.1.2 розділу 2.1 «Справедливий суд, прокуратура та органи правопорядку», зазначено, що система визначення балів для суддів (кандидатів на посаду судді) під час здійснення Вищою кваліфікаційною комісією суддів України процедур добору суддів та кваліфікаційного оцінювання не є оптимальною: розподіл балів між об`єктивними та суб`єктивними складовими не є збалансованим; відсутні чіткі правила щодо виставлення балів кандидатам залежно від продемонстрованих ним якостей. Це також сприяє недостатній обґрунтованості та неналежній вмотивованості рішень Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, створює невиправдану надмірну дискрецію.

Додаток 1 до Державної антикорупційної програми на 2023- 2025 роки визначає очікувані стратегічні результати, показники (індикатори) їх досягнення та вимірювані критерії виконання завдань.

Очікуваним стратегічним результатом у сфері правосуддя було визначено:

2.1.2.4. Запровадження об`єктивної та прозорої методики виставлення балів, визначення результатів членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України та Вищої ради правосуддя під час прийняття рішень у процедурах добору, оцінювання та просування суддів, а також оприлюднення інформації про проведення іспитів.

Індикаторами досягнення цього результату визначено, що:

Показник 3) - детальні методики Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо виставлення балів суддям (кандидатам на посаду судді) на кожному відповідному етапі у процедурах добору суддів та кваліфікаційного оцінювання:

а) розроблені з урахуванням визначеної Вищою кваліфікаційною комісією суддів України професіограми судді;

б) доопрацьовані за результатами консультацій з Вищою радою правосуддя, Громадською радою доброчесності, Радою суддів України, неурядовими організаціями;

в) затверджені Вищою кваліфікаційною комісією суддів України;

г) оприлюднені;

ґ) постійно застосовуються у процедурах добору суддів та кваліфікаційного оцінювання

Показник 4) - щонайменше 80 відсотків фахівців у сфері правосуддя оцінюють, що:

а) детальні методики Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо виставлення балів суддям (кандидатам на посаду судді) на кожному відповідному етапі у процедурах добору суддів та кваліфікаційного оцінювання, які застосовуються на практиці, повністю або здебільшого забезпечують належний баланс між об`єктивними та суб`єктивними критеріями оцінювання;

б) детальні методики Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо виставлення балів суддям (кандидатам на посаду судді) на кожному відповідному етапі у процедурах добору суддів та кваліфікаційного оцінювання систематично застосовуються Вищою кваліфікаційною комісією суддів України у всіх процедурах добору суддів та кваліфікаційного оцінювання

Саме тому Додатком 2 до Державної антикорупційної програми на 2023- 2025 роки, у розділі «Заходи з виконання Програми», було передбачено та закріплено конкретний механізм реалізації стратегічного результату 2.1.2.4, а саме:

2.1.2.4.7 - затвердження доопрацьованих детальних методик Вищої кваліфікаційної комісії суддів України щодо виставлення балів суддям та кандидатам на посаду судді на кожному відповідному етапі процедур добору суддів та кваліфікаційного оцінювання, їх офіційне оприлюднення та практичне впровадження.

Цей захід є логічним продовженням та інструментом виконання стратегічної вимоги, визначеної у пункті:

2.1.2.4 - запровадження об`єктивної та прозорої методики виставлення балів і визначення результатів членами ВККС та Вищої ради правосуддя під час прийняття рішень у процедурах добору, оцінювання та просування суддів, а також забезпечення оприлюднення інформації про проведення іспитів.

Отже, Урядом було не лише констатовано потребу в удосконаленні системи оцінювання, але й встановлено обов`язковий для імплементації крок - розроблення, затвердження та оприлюднення деталізованих методик виставлення балів, які мають застосовуватись постійно, забезпечувати баланс критеріїв та обмежувати надмірну дискрецію під час оцінювання.

При цьому, досліджуючи ціль прийняття методичних вказівок та їх юридичну силу, необхідно зазначити, що Аналітичний звіт про доцільність удосконалення та спрощення процедур добору та кваліфікаційного оцінювання суддів (доступний до завантаження за посиланням: https://minjust.gov.ua/m/monitoring-vprovadjennya-ta-analiz-efektivnosti-npa, стор. 4- 5) вказує на конкретні проблеми:

«…варто озвучити проблему, яка виникла під час добору суддів, розпочатого попереднім складом ВККСУ у 2017 році.

А саме: частину завдань було перевірено та оцінено одним складом ВККСУ та зараховано переможців до резерву/рейтингу кандидатів на заміщення вакантних посад суддів, а іншу частину перевірено новим складом ВККСУ, обраним у 2023 році. Результатом такої перевірки став неоднаковий підхід та застосовані різні стандарти до оцінювання практичних робіт кандидатів добору на посаду судді.

Хоча, підпунктом 5.5.4 пункту 5.5 розділу 5 «Методика оцінювання учасників іспиту» Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням ВККСУ від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, передбачено, що методичні вказівки з оцінювання практичного завдання затверджуються Комісією та оприлюднюється на її офіційному веб-сайті.

Так, рішенням ВККСУ від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 затверджено методичні вказівки з оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту; рішенням ВККСУ від 05 грудня 2024 року № 364/зп-24 - методичні вказівки з оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів Вищого антикорупційного суду та Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду під час кваліфікаційного іспиту.

Проте, наразі відсутні такі методичні вказівки для оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посаду судді місцевого суду.

Отже для вирішення описаної проблеми пропонується розробити та затвердити методичні вказівки з оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів місцевих судів.

В підсумку варто констатувати про відсутність необхідності внесення змін до Закону щодо процедури добору суддів для подальшого спрощення, однак з метою належної реалізації процедури добору суддів доцільно розробити додаткові методичні вказівки з оцінювання практичного завдання, виконаного кандидатами на посади суддів».

Отже, аналіз нормативних актів Уряду та документів Міністерства юстиції свідчить, що держава прямо визначила проблему надмірної дискреції та відсутності єдиних, об`єктивних і прозорих правил виставлення балів у процедурах добору та оцінювання суддів. Для усунення цієї проблеми Урядом було передбачено конкретний, обов`язковий для впровадження механізм - розроблення, затвердження, офіційне оприлюднення та постійне застосування деталізованих методик оцінювання, спрямованих на забезпечення єдності стандартів, передбачуваності та збалансованості критеріїв оцінювання.

У цьому контексті Методичні вказівки, затверджені рішенням Комісії № 228/зп-24 від 17 липня 2024 року, є інструментом реалізації державної політики у сфері правосуддя, а не суто внутрішнім чи допоміжним документом рекомендаційного характеру. Їх правова сила випливає не лише з факту затвердження Комісією, але й із їх функціонального призначення - встановлення єдиного, об`єктивного, вимірюваного та постійно застосовного алгоритму виставлення балів за елементами практичного завдання, що прямо узгоджується зі стратегічною метою державної антикорупційної програми.

Відтак, дійсна мета ухвалення Методичних вказівок полягає у формуванні чітких, нормативно визначених механізмів оцінювання практичних робіт кандидатів, які:

унеможливлюють довільне чи різностандартне виставлення балів різними складами Комісії;

забезпечують однаковість підходів, передбачуваність та прозорість оцінювання практичних завдань;

мінімізують суб`єктивізм та обмежують дискрецію до розумних, нормативно контрольованих меж;

створюють стандартизовані приписи, які фактично є критеріями юридичної оцінки практичного завдання, а не лише пояснювальним матеріалом.

Саме тому, оцінюючи характер Методичних вказівок крізь призму їх мети, змісту і механізму впровадження, колегія суддів вважає, що вони є частиною нормативної інфраструктури процедури оцінювання, покликаної не лише членам ВККС допомогти оцінювати відповідні практичні роботи, а й регламентувати, уніфікувати та зробити юридично передбачуваною систему розподілу балів за результатами оцінки вже виконаної практичної роботи.

4.9. Поелементне виставлення балів, передбачене Методичними вказівками

Аналізуючи Методичні вказівки, затверджені рішенням Комісії № 228/зп-24 від 17 липня 2024 року, Суд дійшов до висновку, що в них визначено:

- елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню (наприклад, доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції; мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі),

- кількість балів за елемент оцінювання (наприклад, за доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився / не погодився з висновками суду першої інстанції, комісія може виставити від 0 до 16 балів, тоді як за мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі - від 0 до 14 балів);

- показники оцінювання (наприклад, уміння застосовувати норми процесуального закону, що регулюють структуру та зміст мотивувальної частини постанови (ухвали) суду апеляційної інстанції; уміння аналізувати та синтезувати ключові (основні, істотні) висновки суду першої інстанції, доречні та важливі аргументи учасників справи, їх оцінки, їх прийняття та/або відхилення).

При цьому методичними вказівками визначено, що за написання мотивувальної частини рішення кандидат максимально може отримати 45 балів, за резолютивну частину - 22 бали, за дотримання стилістики судового рішення - 5 балів, за дотримання правил орфографії та пунктуації - 3 бали.

Отже, з наведеного випливає, що оцінювання виконаного практичного завдання має здійснюватися шляхом перевірки кожного визначеного Методичними вказівками елемента, зокрема мотивувальної та резолютивної частин судового рішення, дотримання стилістики, орфографії та пунктуації. Такий деталізований підхід спрямований на забезпечення всебічної та об`єктивної оцінки якості роботи учасника, що, у свою чергу, гарантує належну перевірку рівня його професійних знань, аналітичних здібностей і вміння застосовувати норми права у конкретній правовій ситуації.

Такий підхід до оцінювання вимагає наявності належної доказової бази, яка дає можливість як учаснику конкурсу, так і суду, що здійснює перевірку правомірності рішень Комісії, пересвідчитися у дотриманні екзаменаційною комісією вимог Положення №185/зп-24 та Методичних вказівок, обґрунтованості виставлених балів та відсутності ознак суб`єктивного або дискримінаційного підходу під час оцінювання. У цьому контексті особливого значення набуває дотримання принципів належного документування результатів оцінювання та їх повноцінного відображення у матеріалах конкурсу, що є запорукою довіри до процедури відбору кандидатів на посаду судді.

Суд наголошує на тому, що розробка методики оцінювання кандидатів є обов`язком Комісії, а не її правом, і метою розробки такої методики є однаковий підхід до оцінювання усіх учасників відповідного конкурсу та за результатами такої оцінки отримання кандидатом зрозумілого обґрунтування виставлення відповідної оцінки.

На переконання колегії суддів, відсутність у Законі України «Про судоустрій і статус суддів» та Положенні № 185/зп-24 експліцитної (прямої) вимоги щодо фіксації саме поелементних балів не може розцінюватися як правова прогалина, що нівелює обов`язковість дотримання Методичних вказівок. Навпаки, такий стан правового регулювання свідчить про свідоме делегування законодавцем повноважень щодо деталізації процедури оцінювання на рівень підзаконних актів самої Комісії, що і було реалізовано Комісією у липні 2024 року шляхом затвердження Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій (рішення № 228/зп-24 від 17 липня 2024 року).

Цей документ став нормативною моделлю алгоритму оцінювання, оскільки він не лише визначив елементи практичного завдання, що підлягають оцінюванню, а й встановив конкретну шкалу балів за кожним із них.

Запровадження такої деталізованої методики було спрямоване на реалізацію державної антикорупційної політики, метою якої є подолання надмірної дискреції та забезпечення прозорого, вимірюваного й уніфікованого підходу до оцінювання всіх кандидатів. Відтак, затвердження таких Методичних вказівок сформувало у кандидатів, зокрема й у Позивача, легітимні очікування, що їхні роботи будуть оцінюватися саме за цією поелементною шкалою, а виставлені бали будуть обґрунтованими та перевірюваними.

Прийняття ж позиції Комісії про відсутність обов`язку поелементного відображення балів за результатами перевірки робіт неминуче призведе до нівелювання юридичного значення цих нормативних орієнтирів, позбавляючи процедуру оцінювання її практичного та контрольного сенсу.

Суд звертає увагу на те, що у постанові від 14 листопада 2024 року у справі №990/71/24 Велика Палата Верховного Суду звернула увагу на те, що Комісія відповідно до свого статусу, повноважень, встановленого законом порядку, мети і завдань, які перед нею стоять, вільна у виборі будь-яких підстав і, керуючись власною оцінкою цих підстав, має право засумніватися у відповідності кандидата на посаду судді критеріям та умовам, за яких можливе внесення рекомендації про призначення на посаду судді.

У постанові від 18 квітня 2024 року № 9901/110/19 Велика Палата Верховного Суду підкреслила, що судовий контроль щодо дискреційних повноважень Комісії надати оцінку кандидату на посаду судді на предмет його відповідності встановленим законом критеріям компетентності, професійної етики та доброчесності згідно з положеннями частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України покликаний забезпечити, щоб ці повноваження були використані відповідно до мети, з якою вони були надані, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом (запобігаючи всім формам дискримінації), пропорційно (зокрема, з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи та цілями, на досягнення яких спрямоване ухвалене Комісією рішення за результатами кваліфікаційного оцінювання). Іншими словами, суд повинен забезпечити, щоб реалізація Комісії дискреційних повноважень під час проведення кваліфікаційного оцінювання не була свавільною. Зазначено, що повноваження членів Комісії оцінювати певні факти як такі, що узгоджуються чи ні з поняттям доброчесності, є виключними. Ніхто інший, окрім Комісії, не має повноважень оцінювати доброчесність кандидата на посаду судді.

Зазначені правові висновки Велика Палата Верховного Суду формувала, вирішуючи спори щодо ненадання рекомендацій про призначення кандидата на посаду судді.

В той же час вказані висновки можна застосувати у процесі використання Комісією дискреційних повноважень під час оцінювання практичних робіт кандидатів на посаду судів.

Верховний Суд наголошує, що належна вмотивованість акта індивідуальної дії є імперативною вимогою закону та засадничою гарантією захисту особи від свавілля, оскільки таке рішення має в обов`язковому порядку розкривати змістовну логіку та об`єктивні міркування, якими керувалася Комісія під час оцінювання професійної компетентності конкретного кандидата.

Водночас Суд констатує, що Відповідачем не надано жодних належних та допустимих доказів, які б підтверджували дотримання екзаменаційною комісією алгоритму оцінювання, визначеного Методичними вказівками. Ухилення від поелементної фіксації балів за кожним із заздалегідь визначених показників (мотивувальна частина, резолютивна частина тощо) позбавляє процедуру ознак прозорості та унеможливлює здійснення змістовного судового контролю за правомірністю реалізації Комісією її дискреційних повноважень.

Додатково Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що рішення Комісії в частині необґрунтування виставлених оцінок за виконання практичного завдання неодноразово були предметом розгляду Верховним Судом.

Зокрема, до Верховного Суду оскаржувалися рішення Комісії в частині необґрунтування виставлених оцінок за виконання практичного завдання в межах наступних процедур:

- конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 07 листопада 2016 року №145/зп-16 на зайняття 120 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду (справа №800/166/17);

- конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року №185/зп-18 на зайняття 78 вакантних посад суддів касаційних судів у складі Верховного Суду (справа №9901/49/19);

- добору кандидатів на посаду судді місцевого суду з урахуванням 600 прогнозованих вакантних посад суддів місцевого суду від 03 квітня 2017 року №28/зп-17 (справа №9901/261/19);

- конкурсу, оголошеного рішенням Комісії 30 вересня 2017 року № 98/зп-17 на зайняття 21 вакантної посади судді Вищого суду з питань інтелектуальної власності (справа №9901/948/18);

- конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 02 серпня 2018 року №186/зп-18 на зайняття 39 вакантних посад суддів Вищого антикорупційного суду, з яких до Вищого антикорупційного суду - 27 посад суддів, до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду - 12 посад суддів (справа №9901/119/19).

Проводячи зазначені вище конкурси та оцінюючи, зокрема, виконані практичні завдання, Комісія керувалася Порядком проведення іспиту та методики встановлення його результатів у процедурі кваліфікаційного оцінювання, затвердженого рішенням Комісії від 04 листопада 2016 року №144/зп-16 (далі - Порядок №144/зп-16), та Положенням про порядок та методологію кваліфікаційного оцінювання, показники відповідності критеріям кваліфікаційного оцінювання та засоби їх встановлення, затвердженого рішенням Комісії від 03 листопада 2016 року №143/зп-16 (далі - Положення 143/зп-16) з урахуванням відповідних змін включно із періодом проведення конкурсу.

Також Суд переглядав відповідні рішення Комісії в межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді, призначених Комісією відповідно до пункту 20 розділу ХІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" №8/зп-18 від 01 лютого 2018 року, №133/зп-18 від 07 червня 2018 року, №106/зп-17 від 20 жовтня 2017 року (зокрема справи №9901/582/18, №9901/37/19, №9901/79/19).

У процесі оцінювання практичних завдань в межах цих процедур, окрім зазначених вище Порядку та Положення, Комісія користувалася Положенням про складення кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів на посаду судді, затвердженого рішенням Комісії від 03 жовтня 2018 року №211/зп-18. І саме правильність застосування цих положень оцінював Верховний Суд, розглядаючи справи.

У спірних правовідносинах, як зазначалося вище, Комісія, оцінюючи практичні завдання кандидатів на посаду судді, використовувала Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затверджене рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24.

Верховний Суд наголошує на тому, що він не надавав оцінки правильності застосування Комісією Положення про порядок складання кваліфікаційного іспиту та методику оцінювання кандидатів, затвердженого рішенням Комісії від 19 червня 2024 року № 185/зп-24, під час оцінювання практичних завдань в межах інших конкурсних процедур.

Суд зазначає, що в Положеннях №144/зп-16 та №211/зп-18 передбачалося, що перевірка виконаного учасником іспиту практичного завдання полягає у встановленні його відповідності показникам методики оцінювання результатів (пункт 11 розділу V та пункт 7 розділу V відповідно).

Тоді як в Положенні №185/зп-24 визначено, що перевірка практичного завдання полягає у встановленні відповідності змісту виконаного учасником завдання показникам (методичним вказівкам) з оцінювання цього завдання (пункт 5.5.5 Положення).

Саме на виконання цього положення рішенням Комісії від 17 липня 2024 року № 228/зп-24 затверджено Методичні вказівки з оцінювання практичного завдання з господарської спеціалізації, виконаного кандидатами на зайняття вакантних посад суддів в апеляційних господарських судах у межах конкурсу, які кожному кандидату на посаду судді дають змогу зрозуміти позицію Комісії під час розподілу балів за виконане практичне завдання.

Запровадження Методичних вказівок є новелою у правозастосовній діяльності Комісії, спрямованою на практичну реалізацію принципів відкритості та доступності. На відміну від попередніх конкурсних процедур, де деталізована шкала оцінювання не оприлюднювалася, чинний підхід встановлює заздалегідь визначені межі для реалізації дискреційних повноважень, що мінімізує ризики суб`єктивізму та забезпечує єдність стандартів оцінювання

Нормативне закріплення поелементної шкали оцінювання у поєднанні з вимогами пункту 5.5.5 Положення № 185/зп-24 накладає на Комісію юридичне зобов`язання встановлювати та фіксувати відповідність змісту виконаного учасником завдання кожному окремому показнику (елементу), визначеному у вказаних методичних актах. Ухилення від такої деталізації не лише нівелює функціональне призначення Методичних вказівок, а й призводить до порушення стандарту "якості закону" та права кандидата на отримання належним чином вмотивованого рішення.

Додатково Суд вважає за необхідне звернути увагу на те, що у своїх висновках міжнародні організації неодноразово підкреслювали, що оцінювання суддів має бути об`єктивним і спрямованим на оцінку та підвищення їхньої професійної компетентності, а не використовуватися як каральний інструмент.

Зокрема, у пункті 42 Висновку №17 (2014) КРЕС застеріг від оформлення результатів оцінювання лише у вигляді балів, чисел, процентних співвідношень або кількості винесених рішень. Усі ці методи, за умови застосування їх без подальшого пояснення чи оцінки, можуть створити хибне враження об`єктивності та достовірності.

На переконання колегії суддів, наведені застереження КРЕС щодо неприпустимості суто арифметичного підходу до оцінювання професійної діяльності можуть бути повною мірою застосовні й на процедуру відбору кандидатів на посаду судді. Ігнорування вимоги щодо змістовної вмотивованості результатів іспиту створює ілюзію об`єктивності та достовірності процесу, що в подальшому може негативно вплинути на якість формування суддівського корпусу та підірвати суспільну довіру до результатів конкурсу.

Відтак, виставлення підсумкового бала без відображення результатів за кожним показником робить неможливим здійснення змістовного судового контролю, оскільки суд позбавлений змоги перевірити, чи були дискреційні повноваження Комісії реалізовані на підставі релевантних і заздалегідь визначених критеріїв.

Таким чином, брак деталізації вмотивованості оскаржуваних рішень свідчить про їх необґрунтованість, що за встановлених обставин є самостійною підставою для їх скасування відповідно до вимог статті 88 Закону № 1402-VII.

4.10. Щодо інших доводів, наведених в обґрунтування невідповідності вимогам частини другої статті 2 КАС України оскаржуваних індивідуальних актів

Судом установлено, що після оголошення відповідного конкурсу законодавцем та ВККС було внесено істотні зміни до порядку та процедури його проведення, у тому числі в частині нормативного регулювання кваліфікаційного оцінювання на етапі складання іспиту. Водночас зазначені зміни були прийняті у межах повноважень відповідних суб`єктів владних повноважень, набрали чинності у встановленому законом порядку та підлягали застосуванню до конкурсних процедур, які тривали після набрання ними чинності.

Колегія суддів виходить з того, що всі учасники конкурсу були завчасно поінформовані про зміну нормативно-правового регулювання та мали можливість ознайомитися з оновленими правилами і показниками оцінювання до проходження відповідних етапів конкурсу. За таких умов усі конкурсанти перебували в рівному правовому становищі, а застосування оновлених правил не порушувало принципу рівності учасників конкурсної процедури.

Крім того, Позивач, будучи обізнаною зі змінами у правовому регулюванні, не скористалася правом відмовитися від подальшої участі у конкурсі та, навпаки, добровільно продовжила участь у конкурсних процедурах, чим фактично погодилася з умовами їх проведення у редакції, чинній на відповідний момент. За таких обставин посилання на необхідність застосування нормативно-правових актів у попередній редакції для цих правовідносин не можуть бути визнані обґрунтованими.

Отже, колегія суддів доходить висновку, що застосування Вищою кваліфікаційною комісією суддів України оновлених правил і показників визначення результатів кваліфікаційного оцінювання на етапі «Іспит» відповідало чинному на той час законодавству, здійснювалося у межах наданих повноважень та не призвело до порушення прав чи законних інтересів Позивачки.

Щодо інших доводів Позивача, необхідно зазначити, що Велика Палата Верхвоного Суду у пунктах 163 та 164 постанови від 5 травня 2026 року у справі № 990/143/25 вказала, що «…відомості, які стали предметом розгляду ТСК ВРУ, за своєю правовою природою мають інформаційно-контрольний характер та не підміняють собою судове встановлення фактів у конкретній адміністративній справі. Сам факт проведення такого засідання або обговорення на ньому окремих аспектів організації конкурсу не свідчить про незаконність дій членів ВККС, відсутність у них повноважень чи недійсність результатів перевірки практичного завдання. Самий лише факт перевірки і оцінки практичного завдання членом екзаменаційної комісії в неробочі дні (святкові, вихідні, дні відпустки тощо) не підтверджує необ`єктивність такої перевірки (оцінювання) та не тягне за собою негативних наслідків. Установлення обставин, на які посилається позивач (зокрема щодо способу передавання робіт члену екзаменаційної комісії, ймовірних порушень у роботі інформаційно-телекомунікаційної системи), виходить за межі предмета доказування у цій адміністративній справі».

4.11. Належний спосіб захисту порушеного права Позивача

Щодо вимоги Позивача про визнання ОСОБА_1 як кандидата на посади суддів апеляційних адміністративних судів, такою, що успішно склала кваліфікаційний іспит, та допустити до другого етапу кваліфікаційного оцінювання "Дослідження досьє та проведення співбесіди", у межах конкурсу, оголошеного рішенням Комісії від 14 вересня 2023 року №94/зп-23 (зі змінами), Суд звертає увагу таке.

В силу приписів статті 6 Конституції України та статті 2 КАС України адміністративний суд не може підміняти інший орган державної влади та перебирати на себе повноваження щодо вирішення питань, які законодавством віднесені до компетенції цього органу державної влади. Суд не втручається та не може втручатися в дискрецію (вільний розсуд) суб`єкта владних повноважень, підміняти його і перебирати на себе повноваження, надані йому Конституцією та законами України, оскільки це не відповідає ані принципу розподілу влади в державі, ані завданню та основним засадам адміністративного судочинства.

Відповідно до частини першої статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.

Саме з огляду на зазначене колегія суддів виходить з того, що встановлене у цій справі порушення прав Позивача не може бути усунуте шляхом суто декларативного визнання неправомірності рішень суб`єкта владних повноважень без забезпечення реального та ефективного відновлення порушеного права. Водночас за таких обставин належним і співмірним способом захисту є саме зобов`язання Вищої кваліфікаційної комісії суддів України повторно оцінити практичні завдання, виконані Позивачем, з урахуванням Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, затверджених рішенням Комісії № 228/зп-24 від 17 липня 2024 року.

Колегія суддів наголошує, що анонімність кваліфікаційного іспиту є процесуальною гарантією неупередженості оцінювання, однак вона не може тлумачитися як безумовна перешкода для усунення допущених у процедурі оцінювання порушень. Суд не знайшов підстав аби вважати, що повторне оцінювання суперечитиме принципу анонімності й конфіденційності.

Водночас відсутність підтвердження поелементного застосування критеріїв оцінювання, передбачених Методичними вказівками, унеможливлює для суду здійснення змістовної перевірки того, яким саме чином були реалізовані дискреційні повноваження Комісії.

За наведених обставин колегія суддів доходить висновку, що лише повторне оцінювання практичних завдань Позивача із дотриманням установлених Методичних критеріїв та процесуальних гарантій здатне забезпечити реальне, а не формальне відновлення порушеного права. Такий спосіб захисту відповідає завданню адміністративного судочинства та стандартам справедливого судового розгляду, гарантованого не лише національним процесуальним законодавством, а й положеннями Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та загальновизнаними принципами верховенства права.

Разом з тим, неможливість перевірки судом об`єктивності оцінювання практичних робіт Позивача не тотожна встановленню судом заявленої необ`єктивності чи неправильності здійсненої оцінки, а, отже, відсутні підстави до зміни членів екзаменаційної колегії ВВКС, що здійснювала відповідну перевірку. При вирішенні цієї частини позовних вимог колегія суддів враховує, що склад екзаменаційних комісій, які уповноважені на перевірку робіт відповідної спеціалізації встановлено рішення ВККС № 21/зп-55 від 22 січня 2025 року, яке Позивачем не оскаржувалося, а, отже, предметом судового розгляду не є.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

4.12. Щодо позовної вимоги про стягнення з ВККС України завданої ОСОБА_1 моральної шкоди у розмірі 400000 грн

Особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав (частина перша статті 23 ЦК України). Моральна шкода полягає у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи (частина друга статті 23 ЦК України).

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості (частина третя статті 23 ЦК України).

Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру (пункт 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15 грудня 2020 року у справі № 752/17832/14-ц).

Під час розгляду справ про відшкодування моральної шкоди суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та на яких міркуваннях він у цьому базується, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров`я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, потрібні для відновлення попереднього стану. Водночас суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди має бути не більшим, ніж достатньо для розумного задоволення потреб потерпілої особи, і не повинен приводити до її безпідставного збагачення. Наявність заподіяння моральної шкоди повинен довести позивач.

Порушення прав людини, що завдають психологічних страждань, розчарувань та незручностей, зокрема через порушення принципу належного врядування, кваліфікуються як такі, що завдають моральної шкоди (рішення від 20 жовтня 2011 року у справі «Рисовський проти України» (Rysovskyy v. Ukraine).

Отже, психологічне напруження, розчарування та незручності, що виникли внаслідок порушення органом держави чи місцевого самоврядування прав людини, навіть якщо вони не потягли вагомих наслідків у виді погіршення здоров`я, можуть підтверджувати завдання моральної шкоди.

З огляду на загальні засади доказування у справах про відшкодування моральної шкоди, завданої органами державної влади та органами місцевого самоврядування, позивач повинен довести, які саме дії (рішення, бездіяльність) спричинили страждання чи приниження, яку саме шкоду вони заподіяли і яким є розмір її відшкодування.

Вирішувати такі спори потрібно з урахуванням того, що порушення прав людини з боку суб`єктів владних повноважень прямо суперечить їх головним конституційним обов`язкам (статті 3, 19 Конституції України) і завжди викликає у людини негативні емоції. Проте не всі негативні емоції досягають рівня страждання або приниження, які заподіюють моральну шкоду. Оцінка цього рівня залежить від усіх обставин справи, які свідчать про мотиви протиправних дій, їх інтенсивність, тривалість, повторюваність, фізичні або психологічні наслідки та, у деяких випадках, стать, вік та стан здоров`я потерпілого.

Відтак позивач, звертаючись до суду із позовом про відшкодування моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, повинен довести, що внаслідок таких рішень йому була заподіяна моральна шкода, зазначити, у чому вона проявлялася, а також обґрунтувати розмір її відшкодування.

Наявність зазначених вище обставин з урахуванням розподілу тягаря доказування підлягає доказуванню особою, яка заявляє вимогу про відшкодування моральної шкоди.

Водночас ОСОБА_1 не обґрунтувала належними та допустимими доказами як самого факту заподіяння їй моральної шкоди внаслідок прийняття ВККС оскаржуваних рішень і розміру заподіяної шкоди.

У постанові від 16 січня 2025 року у справі №9901/54/19 Велика Палата зауважила, що саме лише визнання рішення протиправним і його скасування не є безумовним підтвердженням наявності обставин, які в сил статті 23 ЦК України є підставою для відшкодування моральної шкоди, та не звільняє позивачку від обов`язку доказування обставин і фактів, якими обґрунтовується позов у цій частині вимог.

З огляду на це суд не знайшов підстав для задоволення позовної вимоги щодо стягнення моральної шкоди.

З огляду на наведене, Верховний Суд дійшов до висновку про часткове задоволення позову.

Керуючись статтями 22, 241-246, 250, 255, 266, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд,

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 березня 2025 року №48/зп-25 в частині затвердження кодованих результатів практичного завдання, виконаного ОСОБА_1 .

Визнати протиправними та скасувати пункти 1, 2, 4 рішення Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12 березня 2025 року №49/зп-25 в частині, що стосується ОСОБА_1 .

Зобов`язати Вищу кваліфікаційну комісію суддів України повторно оцінити практичні завдання виконані ОСОБА_1 з урахуванням Методичних вказівок з оцінювання практичного завдання з адміністративної, господарської та цивільної спеціалізацій, виконаного кандидатами на посади суддів апеляційних судів під час кваліфікаційного іспиту, затверджених рішенням Комісії №228/зп-24 від 17 липня 2024 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення Верховного Суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після набрання законної сили рішенням Великої Палати Верховного Суду за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене до Великої Палати Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення (з дня складення повного судового рішення).

Головуюча суддя Н.Є. Блажівська

Судді: Л.І. Бившева

О.В. Білоус

І.Л. Желтобрюх

М.М. Яковенко

Повний текст рішення складено 21 травня 2026 року.

Оригінал: reyestr.court.gov.ua