Постанова від 20 травня 2026 р. у справі №120/2614/25 — Касаційний адміністративний суд Верховного Суду

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21 травня 2026 року

м. Київ

справа № 120/2614/25

адміністративне провадження № К/990/11108/26

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача Блажівської Н.Є.,

суддів: Білоуса О.В., Желтобрюх І.Л.,

розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будматеріали»

на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року (суддя Сало П.І.)

та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року (судді: Шидловський В.Б., Капустинський М.М., Сапальова Т.В.)

у адміністративній справі за позовом Головного управління ДПС у Вінницькій області

до Приватного акціонерного товариства "Будматеріали"

про стягнення податкового боргу,

УСТАНОВИВ:

1. ІСТОРІЯ СПРАВИ

1.1. Короткий зміст позовних вимог

Головне управління ДПС у Вінницькій області (далі також- Позивач, ГУ ДПС) звернулось до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства "Будматеріали" (далі також - Відповідач, ПАТ "Будматеріали", Товариство), у якому просило стягнути з ПАТ "Будматеріали" податкову заборгованість на загальну суму 1 068 001,18 грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги Позивач покликався на те, що за Відповідачем рахується податковий борг у сумі 1 068 001,18 грн, який складається: з орендної плати з юридичних осіб (Вінницька ТГ) в сумі 898 788,67 грн (пеня); з екологічного податку (Вінницька ТГ) в сумі 17296,47 грн (пеня); з рентної плати за користування надрами (Вінницька ТГ) в сумі 36670,43 грн (пеня); з екологічного податку в сумі 36554,24 грн (пеня); з рентної плати (Лука-Мелешківська ТГ) в сумі 7112,76 грн (пеня); з орендної плати з юридичних осіб (Лука-Мелешківська ТГ) в сумі 71578,61 грн (пеня).

Зазначав, що хоча Відповідачу надсилалась податкова вимога за №0000209-1302-0232 від 4 квітня 2023 року, водночас податковий борг залишається непогашеним.

1.2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

Вінницький окружний адміністративний суд рішенням від 23 квітня 2025 року адміністративний позов задовольнив: стягнув з рахунків/електронних гаманців у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей та з рахунків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування коштів, що обслуговують ПАТ "Будматеріали", кошти в рахунок погашення податкового боргу в сумі 1 068 001,18 грн.

Суд першої інстанції, встановивши наявність у Товариства станом на 12 лютого 2025 року податкового боргу в загальній сумі 1 068 001,18 грн, грошове зобов`язання за яким у встановленому законом порядку узгоджене та підтверджується карткою особового рахунку, який після направлення податкової вимоги від 4 квітня 2023 року № 0000209-1302-0232 не було погашено, дійшов висновку про обґрунтованість вимог Позивача про стягнення з Відповідача податкового боргу.

Сьомий апеляційний адміністративний суд постановою 24 лютого 2026 року апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Будматеріали" залишив без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 23 квітня 2025 року - без змін.

У постанові апеляційний суд погодився з тими висновками, що cформував суд першої інстанції.

2. ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

2.1. Доводи Відповідача (особи, яка подала касаційну скаргу)

Підставами касаційного оскарження Товарситво визначило пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України. Просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та направити справу на новий розгляд до апеляційного суду.

Стверджує що суд першої інстанції виніс рішення без всебічного дослідження обставин справи та наявності законних підстав для стягнення з ПАТ "Будматеріали" пені в сумі 1 068 001,18 грн, а суд апеляційної інстанції не надав оцінки зазначеним обставинам, оскільки ними не було встановлено та досліджено обставин, які передували розрахунку пені, яка, за твердженням ГУ ДПС, підлягає сплаті Товариством. Докази на підтвердження відповідних обставин, на думку Відповідача, в матеріалах справи відсутні.

Покликається на те, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази, які б підтверджували наявність податкового зобов`язання у Товариства та інші докази, на підставі яких можливим було б встановити підстави винесення податкової вимоги №0000209-1302-0232 від 4 квітня 2023 року.

Вказує, що в діях ГУ ДПС наявні процедурні порушення, оскільки, на його думку, винесенню податкової вимоги передує проведення податкової перевірки платника податків та формування податкових повідомлень-рішень за її результатом.

Стверджує, що судами попередніх інстанцій не було враховано, що право на нарахування пені у контролюючого органу може виникнути лише після проведення перевірки та оформлення її результатів, і наявність цієї обставини є обов`язковою умовою за наявності якої розпочинається нарахування пені відповідно до положень пункту 129.1 статті 129 Податкового кодексу України (далі - ПК України), що узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 31 січня 2022 року у справі № 160/16020/21, від 11лютого 2021 року у справі № 825/1198/17.

2.2. Позиція Позивача (особи, що подала відзив на касаційну скаргу)

Позивач вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а рішення суду першої інстанції та постанова апеляційного суду ухвалені відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права, є законними та обґрунтованими, а тому їх слід залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

На підтвердження своєї позиції зазначає, що наявність податкового боргу у ПАТ "Будматеріали" підтверджується документально, а саме, у матеріалах справи міститься розрахунок заборгованості, сформований на підставі податкової вимоги та облікових даних, які не спростовані. При цьому вказує, що податкова вимога є дійсною, не була скасованою, зміненою чи відкликаною та на момент звернення до суду в судовому порядку не оскаржувалась.

Стверджує, що доказів погашення податкового боргу або його відсутності Товариством не надано.

Покликається на те, що нарахування пені здійснено автоматично в інформаційних системах ДПС згідно з вимогами статті 129 ПК України, у тому числі за весь період прострочення основного податкового зобов`язання.

2.3. Доводи Відповідача (викладені у відповіді на відзив на касаційну скаргу)

У відповіді на відзив на касаційну скаргу Товариство вказало, що податковий орган у відзиві жодним чином не спростував доводи касаційної скарги, а обмежився лише загальними посиланнями на наявність податкового боргу та цитуванням норм ПК України.

Вказує, що сам по собі факт існування податкового боргу, навіть якщо він мав місце, не звільняє суд від обов`язку перевірити законність його формування та дотримання процедури його стягнення.

3. ВСТАНОВЛЕНІ СУДАМИ ПОПЕРЕДНІХ ІНСТАНЦІЙ ОБСТАВИНИ У СПРАВІ

4 квітня 2024 року ГУ ДПС сформовано та надіслано на адресу ПАТ "Будматеріали" податкову вимогу № 0000209-1302-0232, якою повідомлено, що станом на 3 квітня 2023 року сума податкового боргу становить 4 375 379,20 грн

Згідно з довідкою про суму податкового боргу платника податків ПАТ "Будматеріали" станом на 12 лютого 2025 року за ним рахується податковий борг в загальній сумі 1 068 001,18 грн, який складається: з орендної плати з юридичних осіб (Вінницька ТГ) в сумі 898 788,67 грн (пеня); з екологічного податку (Вінницька ТГ) в сумі 17296,47 грн (пеня); з рентної плати за користування надрами (Вінницька ТГ) в сумі 36670,43 грн (пеня); з екологічного податку в сумі 36554,24 грн (пеня); з рентної плати (Лука-Мелешківська ТГ) в сумі 7112,76 грн (пеня); з орендної плати з юридичних осіб (Лука-Мелешківська ТГ) в сумі 71578,61 грн (пеня).

Заборгованість підтверджується карткою особового рахунку.

4. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

4.1. Оцінка доводів учасників справи й висновків суду апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 15.1 статті 15 ПК України платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом.

Згідно з підпунктом 16.1.4 пунктe 16.1 статті 16 ПК України платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Підпунктом 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України визначено, що грошове зобов`язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов`язання та/або інше зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв`язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня

Згідно з підпунктом 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.

Пеня - сума коштів у вигляді відсотків, нарахована на суми податкових зобов`язань та/або на суми штрафних (фінансових) санкцій, не сплачених у встановлені законодавством строки, а також нарахована в інших випадках та порядку, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи (підпункт 14.1.162 пункту 14.1 статті 14 ПК України).

За приписами пунктів 36.1, 36.3 статті 36 ПК України податковим обов`язком визнається обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи. Податковий обов`язок є безумовним і першочерговим стосовно інших неподаткових обов`язків платника податків, крім випадків, передбачених законом.

Відповідно до пункту 38.1 статті 38 ПК України виконанням податкового обов`язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов`язань у встановлений податковим законодавством строк.

За змістом пункту 54.1 статті 54 України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов`язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов`язання та/або пені вважається узгодженою.

Згідно з пунктом 57.3. статті 57 ПК України у разі визначення грошового зобов`язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1 - 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, платник податків зобов`язаний сплатити нараховану суму грошового зобов`язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення-рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.

У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов`язання платник податків зобов`язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.

Відповідно до пунктів 56.17, 56.18 статті 56 ПК процедура адміністративного оскарження закінчується: днем, наступним за останнім днем строку, передбаченого для подання скарги на податкове повідомлення-рішення або будь-яке інше рішення відповідного контролюючого органу у разі, коли така скарга не була подана у строк, передбачений абзацом першим пункту 56.3 цієї статті; днем отримання платником податків рішення відповідного контролюючого органу про повне задоволення скарги; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику; днем отримання платником податків рішення центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну митну політику; днем звернення платника податків до контролюючого органу із заявою про розстрочення, відстрочення грошових зобов`язань, що оскаржувались.

День закінчення процедури адміністративного оскарження вважається днем узгодження грошового зобов`язання платника податків, крім випадку, передбаченого підпунктом 108-1.2.2 пункту 108-1.2 статті 108-1 цього Кодексу.

З урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення - рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення.

Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню.

Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання протиправним та/або скасування рішення контролюючого органу грошове зобов`язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.

За змістом пункту 95.1 статті 95 ПК України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.

Відповідно до пунктів 59.4 та 59.5 статті 59 ПК України податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов`язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення. У разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з підпунктом 129.1 статті 129 ПК України нарахування пені розпочинається: при нарахуванні контролюючим органом податкового зобов`язання у встановлених цим Кодексом випадках, не пов`язаних з проведенням перевірки, або при нарахуванні контролюючим органом грошового зобов`язання, визначеного за результатами перевірки, - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків такого зобов`язання, визначеного в податковому повідомленні-рішенні згідно із цим Кодексом; при нарахуванні контролюючим органом за результатами перевірки податкового зобов`язання та/або іншого зобов`язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, у разі виявлення його заниження - на суму такого заниження, починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження); при нарахуванні суми грошового зобов`язання, визначеного платником податків або податковим агентом, у тому числі у разі внесення змін до податкової звітності внаслідок самостійного виявлення платником податків помилок відповідно до статті 50 цього Кодексу, - після спливу 90 календарних днів, наступних за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання; при виявленні контролюючим органом за результатами перевірки заниження податковим агентом податкового зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків та/або несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) податковим агентом утриманих (нарахованих) податків до або під час виплати оподатковуваного доходу на користь нерезидента або іншого платника податків - починаючи з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати податковим агентом суми податкового зобов`язання, визначеного цим Кодексом; у випадку несвоєчасного повернення надміру/помилково сплачених платежів, а також несвоєчасного відшкодування сум податку на додану вартість - починаючи з першого дня, наступного за останнім днем граничного строку повернення таких коштів.

Пунктом 129.2 статті 129 ПК України встановлено, що у разі скасування нарахованого контролюючим органом грошового зобов`язання (його частини) у порядку адміністративного та/або судового оскарження пеня, нарахована на таке грошове зобов`язання (його частину) або на виявлене заниження податкового зобов`язання, скасовується.

Відповідно до пункту 129.3 статті 129 ПК України нарахування пені закінчується (крім пені, передбаченої підпунктами 129.1.2, 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті): у день зарахування коштів на відповідний рахунок органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів на відповідний рахунок платника податків та/або в інших випадках погашення податкового боргу та/або грошових зобов`язань; у день проведення взаєморозрахунків непогашених зустрічних грошових зобов`язань відповідного бюджету перед таким платником податків; у день запровадження мораторію на задоволення вимог кредиторів (при винесенні відповідної ухвали суду у справі про банкрутство або прийнятті відповідного рішення Національним банком України); при прийнятті рішення щодо скасування або списання суми податкового боргу (його частини).

Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, закінчується в день настання строку погашення грошового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов`язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.2 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення.

Нарахування пені, передбаченої підпунктом 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, закінчується: у разі виявлення контролюючим органом факту несвоєчасної сплати, несплати (неперерахування) визначених податковим агентом сум податкових зобов`язань - у день сплати (погашення) податковим агентом цих сум податкових зобов`язань; у разі виявлення контролюючим органом факту заниження податковим агентом податкових зобов`язань при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів або інших платників податків - у день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом за результатами перевірки. Для податкових агентів, які занизили податкові зобов`язання при нарахуванні (виплаті) оподатковуваного доходу на користь нерезидентів, така пеня нараховується в день закінчення її нарахування за весь період заниження податкового зобов`язання, починаючи з дня, визначеного підпунктом 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, по день закінчення.

У разі часткового погашення податкового боргу сума такої частки визначається з урахуванням пені, нарахованої на таку частку.

Пунктом 129.4 статті 129 ПК України визначено, що на суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.1 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені) та в інших випадках визначення пені відповідно до вимог цього Кодексу, якщо її розмір не встановлений, нараховується пеня за кожний календарний день прострочення сплати грошового зобов`язання, включаючи день погашення, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми заниження податкового зобов`язання, визначеного підпунктами 129.1.2 та 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті, нараховується пеня за кожний календарний день заниження податкового зобов`язання, включаючи день настання строку погашення податкового зобов`язання, визначеного контролюючим органом, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми грошового зобов`язання, визначеного підпунктом 129.1.3 пункту 129.1 цієї статті (включаючи суму штрафних санкцій за їх наявності та без урахування суми пені), нараховується пеня за кожний календарний день прострочення його сплати, починаючи з 91 календарного дня, що настає за останнім днем граничного строку сплати податкового зобов`язання, включаючи день погашення, із розрахунку 100 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

На суми несвоєчасно сплачених та/або несплачених (неперерахованих) податковим агентом визначених податкових зобов`язань відповідно до підпункту 129.1.4 пункту 129.1 цієї статті контролюючим органом нараховується пеня за кожний календарний день такої несплати (неперерахування), включаючи день погашення податкового зобов`язання, з розрахунку 120 відсотків річних облікової ставки Національного банку України, діючої на кожний такий день.

Пунктами 59.1 та 59.3 статті 59 ПК України встановлено, що у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.

Податкова вимога може надсилатися (вручатися) контролюючим органом за місцем обліку платника податків, в якому обліковується податковий борг платника податків.

Податкова вимога разом з детальним розрахунком суми податкового боргу надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов`язання.

Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення податкового боргу та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов`язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.

Згідно з пунктом 59.5 статті 59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.

У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

Згідно з пунктом 95.2 статті 95 Податкового кодексу України стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.

За змістом пунктів 95.3, 95.4 статті 95 ПК України стягнення коштів з рахунків/електронних гаманців платника податків у банках, небанківських надавачах платіжних послуг/емітентах електронних грошей, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих у центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.

Контролюючий орган на підставі рішення суду здійснює стягнення коштів у рахунок погашення податкового боргу за рахунок готівки, що належить такому платнику податків. Стягнення готівкових коштів здійснюється у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Усталеною є практика Верховного Суду (зокрема, викладено в постановах від 21 березня 2024 року у справі № 300/2859/22, від 12 вересня 2024 року у справі №240/41812/21, від 22 травня 2025 року у справі № 320/23543/24, від 23 квітня 2025 року у справі № 240/9272/23), за якої предметом доказування у справах про стягнення податкового боргу є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов`язує можливість стягнення податкової заборгованості в судовому порядку: наявність узгодженого грошового зобов`язання; складові основної суми боргу, штрафних (фінансових) санкцій, пені; підстави виникнення боргу; момент його виникнення; встановлення факту сплати податкового боргу в добровільному порядку або встановлення відсутності такого факту; перевірка вжиття контролюючим органом заходів щодо стягнення податкового боргу на підставі та в черговості, встановлених Податковим кодексом України, тощо.

В постанові від 3 березня 2026 року у справі № 320/18396/23 Верховний Суд зазначив, що для правильного вирішення питання про правомірність нарахування контролюючим органом пені за відповідний період та обґрунтованості її розміру, судам слід встановити наявність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність нарахування пені; дату початку нарахування пені, тобто перший робочий день, наступний за останнім днем граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, визначеного ПК України; дату закінчення нарахування пені; ставку, за якою пеня має нараховуватись.

Верховний Суд у постанові від 31 січня 2023 року у справі №160/16020/21, на неврахування судами попередніх інстанцій висновку викладеного в який покликається Товариство, надаючи оцінку початку нарахування пені пов`язаного зі спливом граничного строку сплати платником податків податкового зобов`язання, яке мало бути виконане, якби платник податків не порушив норми податкового законодавства і не занизив його у відповідний період, вказав, що він розпочинається з першого робочого дня, наступного за останнім днем граничного строку сплати платником податків цього зобов`язання за відповідний податковий (звітний) період, щодо якого виявлено заниження, та за весь період заниження (у тому числі за період адміністративного та/або судового оскарження).

Позивачем на підтвердження наявності у Відповідача податкового боргу надано разом з позовною заявою та суду апеляційної інстанції довідки про суму податкового боргу ПАТ «Будматеріали» станом на 12 лютого 2025 року та станом на 23 квітня 2025 року, відповідно до яких за Товариством рахується податковий борг по сплаті пені в загальній сумі 1 068 001,18 грн, який складається з: орендної плати з юридичних осіб (Вінницька ТГ) в сумі 898 788,67 грн; екологічного податку (Вінницька ТГ) в сумі 17296,47 грн; з рентної плати за користування надрами (Вінницька ТГ) в сумі 36670,43 грн; з екологічного податку в сумі 36554,24 грн; рентної плати (Лука-Мелешківська ТГ) в сумі 7112,76 грн; орендної плати з юридичних осіб (Лука-Мелешківська ТГ) в сумі 71578,61 грн.

Також в матеріал справи наявні особові облікові карти Відповідача з вказаних податків.

Суди попередніх інстанцій, формуючи висновок про наявність підстав для задоволення позовних вимог, та про те, що грошове зобов`язання на суму 1 068 001,18 грн є узгодженими виходили виключно з аналізу зазначених довідок про суму податкового боргу та особових облікових карток Відповідача.

Також судами попередніх інстанцій було встановлено, що Відповідачу було надіслано податкову вимогу № 0000209-1302-0232 від 4 квітня 2023 року, яка скасована не була та з часу винесення якої податкова заборгованість повністю не погашалась.

Відзиву на позовну заяву до суду першої інстанції Відповідачем надано не було, водночас в апеляційній скарзі Відповідач покликався на те, що в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність податкового зобов`язання у Товариства та підстав для винесення Позивачем податкової вимоги. А також зазначав, що судом першої інстанції не досліджено, які саме обставини передували нарахуванню ПАТ "Будматеріали" пені та підстави її нарахування.

Суд апеляційної інстанції відхиляючи доводи Відповідача щодо недослідження судом першої інстанції наявності підстав для винесення податкової вимоги зазначив про те, що питання правомірності податкової вимоги не є предметом розгляду цієї справи.

Водночас зміст рішення суду апеляційної інстанції не дає підстав вважати, що судом апеляційної інстанції було наведено мотивовану оцінку доводів Відповідача щодо недослідження судом першої інстанції обставин та підстав нарахування пені, як і не дає підстав вважати, що апеляційним судом було перевірено наявність обставин, з якими законодавець пов`язує необхідність нарахування пені. Також судом апеляційної інстанції не перевірено дотримання Позивачем вимог ПК України при здійсненні її нарахування, зокрема, витребувано й досліджено розрахунок пені (із зазначенням відповідних періодів її нарахування), а відповідно і не встановлено дати початку та закінчення нарахування пені, виходячи з відповідних обставин її нарахування.

Вимоги до змісту постанови суду апеляційної інстанції визначені статтею 322 КАС України. Згідно з абзацами б та в пункту 3 частини першої статті 322 КАС України постанова суду апеляційної інстанції складається з:

- доводів, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції;

- мотивів прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.

Згідно із частиною третьою статті 2 КАС України, одним із принципів адміністративного судочинства є змагальність сторін, диспозитивність та офіційне з`ясування всіх обставин у справі. Дотримання цього принципу вимагає від суду, який розглядає адміністративну справу, встановлення фактичних обставин справи, навіть якщо на них немає посилання сторін в їх доводах чи запереченнях, з витребуванням відповідних доказів в тому числі із власної ініціативи, що обумовлюється публічним характером спору в адміністративній справі.

Вимоги частини четвертої статті 9 КАС України зобов`язують суд до активної ролі в судовому процесі, в тому числі до офіційного з`ясування всіх обставин справи і у відповідних випадках до витребування тих доказів, яких, на думку суду, не вистачає для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

Принцип всебічного, повного та об`єктивного дослідження доказів судом при розгляді адміністративної справи закріплений частиною першою статті 90 КАС України. Зазначений принцип передбачає, зокрема, всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Відповідно до частини другої статті 73 КАС України, предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зміст рішення суду апеляційної інстанції не дає підстав вважати, що суд дотримався наведених вимог, оскільки в мотивувальній частині постанови відсутня мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи у суді апеляційної інстанції.

За змістом частин першої та другої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

З урахуванням цього Суд вважає, що у цій справі має місце неповне дослідження доказів, що впливають на обставини, які мають значення для правильного вирішення спору в цілому.

Застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі, підтвердження їх відповідними доказами. Тобто, застосування судом норм матеріального права повинно вирішити спір, який виник між сторонами у конкретних правовідносинах, які мають бути встановлені судами на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі.

Відомості про обставини справи, на підставі яких суд приймає відповідне рішення по суті, повинні бути достовірними, тобто відповідність доказу об`єктивній дійсності є його безсумнівність, яка обумовлена зібраними матеріалами справи; достатніми, що відображається в наявності такої системи належних, допустимих, достовірних доказів, які отримані в результаті всебічного, повного та об`єктивного дослідження обставин, пов`язаних з предметом справи та всієї сукупності зібраних у ній доказів і яка достовірно встановлює всі обставини справи; належними, тобто властивість доказу, яка характеризує зв`язок відомостей і які становлять його зміст з обставинами, які підлягають доказуванню; допустимими, тобто відповідними процесуальній формі їх одержання, єдиною загальною вимогою недопустимості доказів є виявлення порушень закону при їх збиранні.

При цьому обов`язок суду встановити дійсні обставини справи при розгляді адміністративного позову безвідносно до позиції сторін випливає з офіційного з`ясування всіх обставин справи як принципу адміністративного судочинства, закріпленого нормами статті 2 та частини четвертої статті 9 КАС України, відповідно до змісту якого суд вживає передбачені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів з власної ініціативи. Тобто, цей принцип зобов`язує суд до активної ролі в судовому процесі для належного встановлення обставин у справі, що розглядається.

З урахуванням викладеного, керуючись нормами права, що підлягають застосуванню у даній справі, а також враховуючи те, що Відповідачем доводи на спростування заявлених позовних вимог було наведено лише в апеляційній скарзі та саме апеляційним судом не було надано їм вмотивовану оцінку суд касаційної інстанції дійшов висновку про наявність підстав для скасування постанови суду апеляційної інстанції та необхідність передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

4.2 Щодо стягнення судових витрат

Відповідно до статті 244 КАС України під час ухвалення рішення суд, серед іншого, вирішує, чи слід позов задовольнити або в позові відмовити, та як розподілити між сторонами судові витрати.

Питання розподілу судових витрат не є вимогою позову, яка направлена на захист порушених суб`єктом владних повноважень прав, свобод або законних інтересів позивача. Розподіл судових витрат має компенсаційний характер і, певною мірою, є відповідальністю кожної зі сторін за вчинення дій, в тому числі, процесуальних, під час розгляду справи. Вирішення цього питання є обов`язком суду, яке вирішується за результатами розгляду справи в залежності від того, яке рішення приймається судом.

Відповідно до статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

За загальним правилом розподілу судових витрат, що передбачені статтею 139 КАС України, стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, компенсуються понесені у зв`язку з розглядом справи судові витрати за рахунок іншої сторони. У разі часткового задоволення адміністративного позову судові витрати розподіляються за принципом пропорційності.

У даному випадку суд касаційної інстанції звертає увагу на те, що судове рішення про направлення справи для продовження розгляду або на новий розгляд не є рішенням, прийнятим на користь однієї із сторін у справі, оскільки передбачає повторну передачу справи до суду відповідної інстанції для нового розгляду по суті спору. У випадках передачі справи на новий розгляд або для продовження розгляду розподіл судового збору у справі, в тому числі й сплаченого за подання касаційної скарги, здійснює адміністративний суд, який приймає рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 19 січня 2022 року у справі №500/2632/19 при вирішенні питання щодо формування єдиної правозастосовчої практики в частині можливості здійснення при ухваленні судового рішення судом касаційної інстанції розподілу судових витрат, понесених стороною під час розгляду справи в суді касаційної інстанції, у випадку направлення справи на новий розгляд або для продовження розгляду, дійшла висновку, що судові витрати, пов`язані з розглядом відповідної касаційної скарги, підлягають розподілу за результатами нового розгляду спору та ухвалення остаточного рішення, з урахуванням загальних правил розподілу судових витрат.

Таким чином, при ухваленні судового рішення про повернення справи на новий розгляд розподіл судових витрат не здійснюється.

Зазначене також узгоджується з позицією Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладеною в ухвалах від 13 жовтня 2020 року у справі № 540/474/19, від 20 листопада 2023 року у справі №160/14306/21, від 24 січня 2024 року у справі №520/12293/2020 та інших.

Враховуючи, що суд касаційної інстанції не приймає у цій справі рішення по суті, а направляє її на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, у колегії суддів Верховного Суду відсутні правові підстави для здійснення розподілу судових витрат.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 7 лютого 2024 року у справі №280/8788/21.

4.3. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України встановлено, що підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1-3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу.

Згідно з частиною четвертою статті 353 КАС України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Переглянувши оскаржувані судові рішення у цій справі у межах доводів касаційної скарги, перевіривши правильність застосування норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що суд апеляційної інстанції допустив порушення норм процесуального права, не врахував висновків Верховного Суду щодо застосування норм права, що є підставою для їх скасування та направлення справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись статтями 345, 349, 353, 359 КАС України, Суд

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Приватного акціонерного товариства «Будматеріали» задовольнити частково.

Постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 24 лютого 2026 року скасувати.

Справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач Н.Є. Блажівська

Судді О.В. Білоус

І.Л.Желтобрюх