Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №380/17522/24 — Восьмий апеляційний адміністративний суд

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2026 рокуЛьвівСправа № 380/17522/24 пров. № А/857/34918/24

Восьмий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Пліша М.А.,

суддів Курильця А.Р., Мікули О.І.,

розглянувши в порядку письмового провадження у м. Львові апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року (головуючий суддя Кузана Р.І. м.Львів) у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся в суд першої інстанції з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 , в якому просив:

визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та невиплати додаткової винагороди, передбаченої Постановою КМУ №168 від 28.02.2022 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні (в наступні періоди: з 27.01.2023 по 16.02.2023, з 01.03.2023 по 15.03.2023, з 13.06.2023 по 07.07.2023 таз 23.08.2023 по 08.09.2023), а також у відпустках за станом здоров`я на підставі постанови (висновку) ВЛК (в наступні періоди: з 16.03.2023 по 11.06.2023 та з 08.07.2023 по 08.08.2023) внаслідок отримання 26 січня 2023 року тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини;

зобов`язати Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану», у розмірі, збільшеному до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні (в наступні періоди: з 27.01.2023 по 16.02.2023, з 01.03.2023 по 15.03.2023, з 13.06.2023 по 07.07.2023 та з 23.08.2023 по 08.09.2023), а також у відпустках за станом здоров`я на підставі постанови (висновку) ВЛК (в наступні періоди: з 16.03.2023 по 11.06.2023 та з 08.07.2023 по 08.08.2023) внаслідок отримання 26 січня 2023 року тяжкого поранення, пов`язаного із захистом Батьківщини.

Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року адміністративний позов було задоволено повністю.

Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди в збільшеному розмірі, право на яку передбачено постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №>168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустках для лікування після тяжкого поранення за період з 27.01.2023 по 16.02.2023, з 01.03.2023 по 15.03.2023, з 13.06.2023 по 07.07.2023 та з 23.08.2023 по 08.09.2023, з 16.03.2023 по 11.06.2023 та з 08.07.2023 по 08.08.2023.

Зобов`язано Військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 №168 «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» у розмірі збільшеному до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно дням перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустках для лікування після тяжкого поранення за період з 27.01.2023 по 16.02.2023, з 01.03.2023 по 15.03.2023, з 13.06.2023 по 07.07.2023 та з 23.08.2023 по 08.09.2023, з 16.03.2023 по 11.06.2023 та з 08.07.2023 по 08.08.2023 з урахуванням раніше виплачених сум додаткової винагороди.

Не погодившись з таким рішенням суду першої інстанції, військова частина НОМЕР_2 оскаржила його в апеляційному порядку, просить рішення суду скасувати і у задоволенні позову відмовити повністю.

В апеляційній скарзі зазначає, що абзацом першим пункту 1 Постанови № 168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони. Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30 000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100 000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

Пунктом 13 розділу XXXIV. Особливості виплати додаткової винагороди на період дії воєнного стану Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам затвердженого Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 передбачено, що військово-лікарськими (лікарсько-експертними) комісіями закладів охорони здоров`я (установ) під час надання рекомендацій про потребу у відпустці за станом здоров`я військовослужбовцям, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) під час захисту Батьківщини, після закінчення стаціонарного лікування у військовому (цивільному) лікарняному закладі охорони здоров`я (у тому числі закордонному) одночасно надаються медичні висновки про ступінь важкості поранення для прийняття рішення командирами військових частин цих військовослужбовців щодо надання їм відпустки для лікування після тяжкого поранення та виплати винагороди у розмірі 100000 гривень за час цієї відпустки.

Відповідно до фотокопій Довідки військово-лікарської комісії від 13.04.2023 № 3306 та Довідки військово-лікарської комісії від 07.07.2023 № 643/3, виданих Військово- медичним клінічним центром Західного регіону, наданих старшим солдатом ОСОБА_2 до медичної служби військової частини НОМЕР_1 , позивачу ВЛК ВМКЦ ЗР встановлено «Захворювання, ТАК, пов`язане з проходженням військової служби. Потребує відпустки за станом здоров`я на тридцять календарних днів».

Апелянт вказує, що ні постановою КМУ «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168, ні Наказом Міністерства оборони України № 260 від 07.06.2018 «Про затвердження Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам» не передбачено виплату додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. у зв`язку із «ЗАХВОРЮВАННЯ» (Довідки ВЛК від 13.04.2023 № 3306 та від 07.07.2023 № 643/3), так само як і не передбачена така виплата у зв`язку із наданням відпустки за станом здоров`я.

Норми Постанови № 168 передбачають підстави для отримання додаткової винагороди у розмірі 100 000 грн. протягом строку перебування на стаціонарному лікування лише у зв`язку із отримання поранення (контузії, травми чи каліцтва), пов`язаного із захистом Батьківщини, а не у зв`язку із захворюванням. Відповідно до Положення № 402 Про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, поранення та захворювання є відмінними поняттями.

Вказує що оскільки позивач перебував на стаціонарному лікуванні у зв`язку із захворюванням, а не пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), то його вимоги є безпідставними та задоволенню не підлягають

Відзив на апеляційну скаргу поданий не був. Відповідно ч. 4 ст. 304 КАС України, відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Згідно п. З ч.І ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Згідно ч.І та ч. 2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Заслухавши суддю доповідача, вивчивши матеріали справи, та доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних міркувань.

Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 проходить військову службу у ВЧ НОМЕР_1 .

Відповідно до довідки ВЧ НОМЕР_1 від 16.02.2023 №551 про обставини травми, старший солдат ОСОБА_1 26.01.2023 близько 15:00 години отримав поранення, а саме - акубаротравму.

За обставин: під час виконання бойового розпорядження, внаслідок ворожого обстрілу з мінометів, артилерії та інших засобів ураження здійсненого збройними формуваннями російської федерації, зв`язку з нападом ворога в районі населеного пункту Бахмут, Донецької області.

Бойова травма отримана та пов`язана з проходженням військової служби, виконанням обов`язків військової служби та захистом України під час виконання бойового завдання в зоні бойових дій на території Донецької області, під час воєнного стану в Україні.

Поранення не пов`язане з вчиненням кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення дій у стані алкогольного, наркотичного, токсичного сп`яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження. Старший солдат ОСОБА_1 під час виконання бойового завдання знаходився в засобах індивідуального захисту, а саме в шоломі кевларовому та бронежилеті.

З наявних у справі письмових доказів суд встановив, що після отримання бойового поранення 26.01.2023 позивач проходив довготривале лікування та перебував на стаціонарному лікуванні в різних медичних закладах, а також у відпустках за станом здоров`я.

Зокрема:

з 31.01.2023 по 16.02.2023 перебував у стаціонарі в КНП «Криворізька міська лікарня №17» (виписка №212).

з 01.03.2023 по 15.03.2023 перебував у стаціонарі у Військово-медичному центрі Західного Регіону (виписка №2856).

з 13.06.2023 по 07.07.2023 перебував у стаціонарі у Військово-медичному центрі Західного Регіону (виписка №7913).

з 23.08.2023 по 08.09.2023 перебував у стаціонарі у Військово-медичному центрі Західного Регіону (виписка №10916).

Представник позивача 03.01.2024 звернулася до Військової частини НОМЕР_1 щодо виплати позивачу додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням (контузією, травною, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебування в відпустці для лікування після поранення (контузії, травми або каліцтва) у зв`язку із отриманням тяжкого поранення за висновком (постановою) військово- лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії згідно з Постановою Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022.

Відповідач листом №1630 вказав про відсутність підстав для нарахування додаткової винагороди. Зазначив, що позивачу була виплачена додаткова винагорода за період з 27.01.2023 по 31.01.2023 згідно з довідкою №0179923 від 31.01.2023, а подальше лікування та відпустки для реабілітації не підлягають виплаті додаткової винагороди в розмірі 100000 гривень посилаючись на норми Постанови Кабінету Міністрів України №168 від 28.02.2022. Також зазначив, що старший солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з 27.01.2023 по 15.03.2023, з 10.06.2023 по 07.07.2023, з 06.08.2023 по 08.09.2023, а також перебував у відпустках згідно з висновком ВЛК з 14.03.2023 по 11.06.2023, з 08.07.2023 по 08.08.2023.

Крім цього, 31.05.2024 позивач звернувся до командира Військової частини НОМЕР_1 із рапортом щодо виплати додаткової винагороди у розмірі 100000 гривень за час перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням та у відпустці за станом здоров`я.

Однак, станом на момент звернення до суду відповіді не отримав.

Позивач вказує, що за період перебування на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я та у відпустках по стану здоров`я за період з 27.01.2023 по 16.02.2023, з

01.03.2023 по 15.03.2023, з 13.06.2023 по 07.07.2023 та з 23.08.2023 по 08.09.2023, з 16.03.2023 по 11.06.2023 та з 08.07.2023 по 08.08.2023 військова частина НОМЕР_1 не виплачувала йому в повному розмірі додаткової винагороди в розрахунку 100 000 грн за місяць за час такого перебування на стаціонарному лікуванні.

Вважаючи бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати у повному розмірі збільшеної винагороди до 100 000 грн за період з 27.01.2023 по 16.02.2023, з 01.03.2023 по 15.03.2023, з 13.06.2023 по 07.07.2023 та з 23.08.2023 по 08.09.2023, з 16.03.2023 по

11.06.2023 таз 08.07.2023 по 08.08.2023 відповідно до положень постанови КМУ № 168 від 28 лютого 2022 року протиправною, позивач звернувся до суду з позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Постановляючи рішення, суд першої інстанції виходив з того, що правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначено Законом України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІ1).

Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Згідно з частиною першою статті 2 Закону №2232-ХІІ, військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.

Згідно статті 1-2 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 №2011-ХІІ (далі Закон №2011-Х1І), військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.

У зв`язку з особливим характером військової служби, яка пов`язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.

Згідно з пунктом першим статті 9 Закону №2011-XII, держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.

Відповідно до пунктів 2, 3 статті 9 Закону №2011-ХІІ до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.

Пунктом 2 Постанови Кабінету Міністрів від 30.08.2017 №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова КМУ №704) установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення.

Відповідно до п. З Постанови КМУ № 704 передбачено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції. Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації (далі - державні органи).

Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженого Законом України від 24.02.2022 № 2102-ІХ, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, постановлено: ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб; військовому командуванню (Генеральному штабу Збройних Сил України, Командуванню об`єднаних сил Збройних Сил України, командуванням видів, окремих родів військ (сил) Збройних Сил України, управлінням оперативних командувань, командирам військових з`єднань, частин Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, Національної гвардії України, Служби безпеки України, Служби зовнішньої розвідки України, Управління державної охорони України) разом із Міністерством внутрішніх справ України, іншими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування запроваджувати та здійснювати передбачені Законом України «Про правовий режим воєнного стану» заходи і повноваження, необхідні для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави.

Указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України "Про правовий режим воєнного стану" постановлено ввести в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який у подальшому був продовжений та триває досі.

На виконання Указів Президента України від 24.02.2022 №64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24.02.2022 №69 «Про загальну мобілізацію» Кабінет Міністрів України прийняв постанову «Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім`ям під час дії воєнного стану» від 28.02.2022 № 168 (далі - Постанова №168).

Абзацом першим пункту 1 Постанови №168 установлено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі до 30000 гривень пропорційно в розрахунку на місяць, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Особам рядового і начальницького складу територіальних (міжрегіональних) воєнізованих формувань Державної кримінально-виконавчої служби, що залучаються Головнокомандувачем Збройних Сил до складу оперативно-стратегічного угруповання відповідної групи військ для безпосередньої участі у бойових діях або забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах проведення воєнних (бойових) дій у період здійснення зазначених заходів, виплачується додаткова винагорода в розмірі до 100000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах.

Нарахування та сплата податків, зборів, внесків до відповідних бюджетів здійснюється у порядку, визначеному законодавством як для грошового забезпечення.

Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).

Відповідно до наказів про виплату додаткової винагороди, збільшеної до 100000 гривень, включати осіб, зазначених у цьому пункті, у тому числі тих, які: у зв`язку з пораненням (контузією, травмою, каліцтвом), пов`язаним із захистом Батьківщини, а для поліцейських та осіб рядового і начальницького складу служби цивільного захисту - із участю у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах їх ведення (здійснення), зокрема на тимчасово окупованій Російською Федерацією території України, на території між позиціями сил оборони та позиціями військ держави-агресора, у період здійснення зазначених заходів, перебувають на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я (у тому числі закордонних), включаючи час переміщення з одного лікарняного закладу охорони здоров`я до іншого, або перебувають у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

З огляду на це суд вірно вказав, що аналіз наведених норм Постанови №168 дає підстави для висновку про встановлення лише двох умов, необхідних для виплати збільшеної до 100000 гривень винагороди, за час перебування на лікуванні в закладах охорони здоров`я, а саме: пов`язаність поранення (контузії, травми, каліцтва), із захистом Батьківщини та факт перебування на стаціонарному лікуванні внаслідок такого поранення або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово- лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії.

При цьому, як правильно зауважив суд першої інстанції, Постанова №168 не містить жодних обмежень щодо періоду та/або кількості перебувань на стаціонарному лікуванні в закладах охорони здоров`я, пов`язаних із пораненням, одержаним при захисті Батьківщини або перебування у відпустці для лікування після тяжкого поранення за висновком (постановою) військово-лікарської (лікарсько-експертної, медичної) комісії, за які виплачується збільшена до 100000 гривень винагорода.

У даній спірній ситуації судом першої інстанції з`ясовано, що позивач отримав поранення важкого ступню, пов`язане із проходженням військової служби, у зв`язку із чим проходив лікування: з 31.01.2023 по 16.02.2023 перебував у стаціонарі в КНП «Криворізька міська лікарня №17» (виписка №212); з 01.03.2023 по 15.03.2023 перебував на стаціонарному лікуванні у Військово-медичному центрі Західного Регіону (виписка №2856); з 13.06.2023 по 07.07.2023 перебував у стаціонарі у Військово-медичному центрі Західного Регіону (виписка №7913); з 23.08.2023 по 08.09.2023 перебував у стаціонарі в у Військово-медичному центрі Західного Регіону (виписка №10916).

При цьому, суд слушно врахував, що у листі №1630 командир військової частини НОМЕР_1 також підтвердив, що старший солдат ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні з

27.01.2023 по 15.03.2023, з 10.06.2023 по 07.07.2023, з 06.08.2023 по 08.09.2023, а також перебував у відпустках згідно з висновком ВЛК з 14.03.2023 по 11.06.2023, з 08.07.2023 по 08.08.2023.

Таким чином відповідачем не заперечується той факт, що позивач в період з 27.01.2023 по 15.03.2023, з 10.06.2023 по 07.07.2023, з 06.08.2023 по 08.09.2023 перебував на стаціонарному лікуванні та з 14.03.2023 по 11.06.2023, з 08.07.2023 по 08.08.2023 у відпустках згідно з висновками ВЛК.

Також, як правильно встановлено судом, період перебування позивача у відпустці за станом здоров`я також підтверджується листом Військово-медичного клінічного центру Західного регіону від 21.02.2024 №550/1472.

Проте відповідачем не нараховано та не виплачено позивачу збільшеної до 100000 грн додаткової винагороди з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини, та перебуванням у відпустці за станом здоров`я за період з 27.01.2023 по 16.02.2023, з 01.03.2023 по 15.03.2023. з 13.06.2023 по 07.07.2023 таз23.08.2023 по 08.09.2023, з 16.03.2023 по 11.06.2023 таз 08.07.2023.

У матеріалах справи відсутні докази виплати такої додаткової грошової винагороди.

Надаючи оцінку наявності правових підстав для зобов`язання відповідача вчинити певні дії, суд першої інстанції правильно виснував, що бездіяльність відповідача щодо ненарахування та невиплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100000 грн з розрахунку на місяць пропорційно часу перебування на стаціонарному лікуванні у зв`язку з пораненням, пов`язаним із захистом Батьківщини та перебуванням у відпустці за станом здоров`я є протиправною, а тому зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити позивачу таку додаткову грошову винагороду відповідатиме меті належного поновлення прав позивача та слугуватиме досягненню того, щоб виниклий між сторонами спір було остаточно вирішено.

У контексті цієї справи колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що загальноприйнято вважати, що принцип тлумачення закону на користь особи є однією з основних засад правової системи, яка вказує, що суди повинні намагатися тлумачити закони та його норми в такий спосіб, щоб максимально захищати права та інтереси фізичної особи.

Важливо також відзначити, що принцип тлумачення закону на користь особи не означає безумовне ігнорування закону, але вказує на те, що в сумнівних ситуаціях суди повинні намагатися вибрати інтерпретацію, яка максимально захищає права та інтереси саме фізичної особи.

Така ж позиція висловлена Верховним Судом у постанові від 10 січня 1024 року у справі №240/4894/23.

Відтак, правильним є висновок суду першої інстанції про підставність позовних вимог.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, суд першої інстанції вірно встановив обставини справи, правильно застосував норми матеріального та процесуального права, відтак рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, п. 1 ч. 1 ст. 315, ст. 316, ст. 321, ст. 322, ст. 325, ст. 329 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення, а рішення Львівського окружного адміністративного суду від 22 листопада 2024 року у справі №380/17522/24- без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом другим частини п`ятої статті 328 КАС України.

Головуючий суддя М.А. Пліш

судді А. Р. Курилець

О. І. Мікула