Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №640/22966/21 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 640/22966/21 Суддя (судді) першої інстанції: Семененко Марина Олександрівна

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Ганечко О.М.,

суддів Василенка Я.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши у письмовому провадженні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року у справі за адміністративним позовом Акціонерного товариства "ВТБ Банк" в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Акціонерного товариства "ВТБ Банк" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В :

Акціонерне товариство «ВТБ Банк» в особі Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовною заявою до Головного управління ДПС у м. Києві, в якій просило визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07.04.2021 № 256540416.

В обґрунтування позову зазначив, що чинним законодавством не передбачено іншого способу погашення податкових зобов`язань банку, що перебуває в процесі припинення, окрім як звернення контролюючого органу із письмовою заявою про включення до акцептованого реєстру кредиторів, а застосування до банку, який перебуває в процедурі тимчасової адміністрації або ліквідації, штрафних санкцій в порядку статті 124 Податкового кодексу України (далі ПК України), прямо суперечить пункту 3 частини 5 статті 36, частині 3 статті 46 та статті 52 статті 1 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» від 23.02.2012 № 4452-VІ (далі - Закон № 4452-VІ). Зазначає, що призначення уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також Фонд) на ліквідацію банку та початок процедури ліквідації АТ «ВТБ БАНК» відбулися 19 грудня 2017 року, а процедуру виведення банку з ринку розпочато ще у листопаді 2018 року, отже, штрафні санкції за спірним податковим повідомленням-рішенням нараховані в період здійснення ліквідації АТ «ВТБ БАНК», що позивач вважає протиправним. Посилається на правову позицію Верховного Суду, викладену в постанові від 08.06.2021 №825/1647/17. Просить позов задовольнити.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва (суддя Арсірій Р.О.) від 20.08.2021 відкрито спрощене позовне провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами; встановлено строки подання заяв по суті справи.

Законом України від 13.12.2022 № 2825-IX «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» (далі - Закон № 2825-IX) Окружний адміністративний суд міста Києва ліквідовано.

На виконання положень п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 2825-ІХ, Окружним адміністративним судом міста Києва надіслано дану справу до Київського окружного адміністративного суду.

На виконання Закону України Про внесення зміни до пункту 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону № 2825-IX та відповідно до Порядку №399, Київським окружним адміністративним судом передано справу №640/22966/21 до Запорізького окружного адміністративного суду (п.8285 Додатку 3 до Порядку №399, електронний ресурс: https://court.gov.ua/gromadjanam/perelik_rozpodil/).

Ухвалою судді Запорізького окружного адміністративного суду від 14.04.2025 прийнято адміністративну справу до провадження, розпочато спочатку судовий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.

Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року позов задоволено.

Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2021 року № 256540416, прийняте Головним управлінням ДПС у м. Києві.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду, Головне управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремлений підрозділ Державної податкової служби подало апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі, при цьому, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення спору.

Ухвалами Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.10.2025 та від 01.12.2025 поновлено Головному управлінню Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби строк на апеляційне оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року, відкрито апеляційне провадження та призначено апеляційну скаргу до розгляду в порядку письмового провадження.

25.11.2025, під № 33251 позивачем подано відзив на апеляційну скаргу.

Дану справу розглянуто в порядку письмового провадження, оскільки, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України, суд апеляційної інстанції може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів, у разі подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції, які ухвалені в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження).

Виконуючи вимоги процесуального законодавства, колегія суддів ухвалила продовжити строк розгляду апеляційної скарги, згідно норм ст. 309 КАС України.

Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга відповідача не підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, за даними Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадських формувань, Акціонерне товариство "ВТБ БАНК" зареєстровано з 11.11.1992, основний вид економічної діяльності 64.19 Інші види грошового посередництва.

Правлінням Національного банку України 18.12.2018 прийнято рішення № 849-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ "ВТБ БАНК".

На підставі рішення Правління Національного банку України від 18.12.2018 № 849-рш «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію АТ «ВТБ БАНК», виконавчою дирекцією Фонду прийнято рішення від 18.12.2018 №3392 «Про початок процедури ліквідації AT «ВТБ БАНК» та делегування повноважень ліквідатора банку», згідно з яким було запроваджено процедуру ліквідації у AT «ВТБ БАНК» строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно; призначено уповноваженою особою Фонду та делеговано всі повноваження ліквідатора АТ «ВТБ БАНК» строком на два роки з 19.12.2018 по 18.12.2020 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб № 2706 від 24.10.2019 р. «Про зміну уповноваженої особи Фонду на ліквідацію AT «ВТБ БАНК» з 04.11.2019 уповноваженою особою Фонду на ліквідацію призначено провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу ліквідації неплатоспроможних банків департаменту з управління активами Стрюкову Ірину Олександрівну.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб «Про деякі питання здійснення ліквідації АТ «ВТБ БАНК» від 17.11.2020 №1957, продовжено повноваження ліквідатора АТ «ВТБ БАНК» Стрюкової І.О. до моменту внесення запису про припинення банку до Єдиного державного реєстру юридичних осіб - підприємців та громадських формувань.

Фахівцями ГУ ДПС у м. Києві проведено камеральну перевірку АТ «ВТБ БАНК» з питань дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати податку на додану вартість до бюджету, за результатами якої складений Акт камеральної перевірки від 03.03.2021 №17715/Ж5/26-15-04-16-18 (Далі Акт камеральної перевірки).

Перевіркою встановлено порушення АТ «ВТБ БАНК» граничних строків сплати узгодженої суми грошового зобов`язання по податку на додану вартість, визначених п.57.1 ст.57, п.203.1 ст.203, ст.50 ПК України, у загальному розмірі 3482807,15 грн.

Позивачем до контролюючого органу були направлені заперечення від 18.03.2021 №399/1-2 на Акт камеральної перевірки, які листом ГУ ДПС у м.Києві від 05.04.2021 №5894/1/2615-04-16-13 залишені без задоволення, а висновки Акту камеральної перевірки без змін.

На підставі висновків акта камеральної перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 07.04.2021 № 256540416, яким на підставі ст. 124 ПК України за затримку на 572,602,634,644,664,695 календарних днів сплати грошового зобов`язання з податку на додану вартість в загальному розмірі 3482807,15 грн позивача зобов`язано сплатити штраф у розмірі 10% суми простроченого податкового зобов`язання в розмірі 348280,72 грн.

Позивачем подана скарга від 19.04.2021 від 19.04.2021 на податкове повідомлення рішення 07.04.2021 №256540416, за результатами розгляду якої ДПС України прийнято рішення від 12.07.2021 №15822/6/99-00-06-03-0-06, яким податкове повідомлення рішення від 07.04.2021 №256540416 залишено без змін, а скаргу позивача без задоволення.

Вважаючи протиправним податкове повідомлення-рішення від 07.04.2021 №256540416, позивач звернувся до суду з даним позовом.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань у період перебування платника - банка (позивача) у процедурі ліквідації.

Натомість, апелянт вважає вказані висновки суду першої інстанції помилковими та необґрунтованими, позаяк зобов`язання позивача виникло в період початку ліквідаційної процедури, а сплачено лише в липні та листопаді 2020 року, а перевірку проведено вже після закінчення процедури ліквідації (є триваючим порушенням).

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає за необхідне зазначити таке.

Відповідно до положень пункту 124.1 статті 124 ПК України, у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов`язання (крім грошового зобов`язання у вигляді штрафних (фінансових) санкцій, застосованих до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи, а також пені, застосованої до нього на підставі цього Кодексу чи іншого законодавства, контроль за яким покладено на контролюючі органи) протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу в таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 5 відсотків погашеної суми податкового боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов`язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкового боргу.

У той же час, підпунктом 1.3 статті 1 ПК України, визначено, що цей Кодекс не регулює питання погашення податкових зобов`язань або стягнення податкового боргу з осіб, на яких поширюються судові процедури, визначені Кодексом України з процедур банкрутства, з банків, на які поширюються норми Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", проведення комплексних перевірок з метою виявлення фінансових рахунків та погашення зобов`язань зі сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (крім особливостей функціонування єдиного рахунку, подання звітності щодо суми нарахованого єдиного внеску), зборів на обов`язкове державне пенсійне страхування з окремих видів господарських операцій.

Ураховуючи наведене, для правовідносин, що виникають під час тимчасової адміністрації банку або ліквідації банку, яку здійснює уповноважена особа Фонду, пріоритетними є норми Закону № 4452-VI.

Згідно з частиною першою статті 1 Закону № 4452-VІ, (в редакцій чинній на час виникнення спірних правовідносин), цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв`язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цимЗаконом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України (частина 3 статті 1 Закону № 4452-VI).

Згідно з частиною 1 статті 36 Закону № 4452-VI, з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.

Пунктом 3 частини 5 статті 36 Закону № 4452-VI, передбачено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється: нарахування неустойки (штрафів, пені), інших фінансових (економічних) санкцій за невиконання чи неналежне виконання зобов`язань щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), а також зобов`язань перед кредиторами, у тому числі не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошових зобов`язань банку.

У відповідності до пункту 2 частини 1статті 77 Закону України «Про банки і банківську діяльність» від 07.12.2000 № 2121-III (далі - Закон № 2121-III, в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), банк може бути ліквідований у разі відкликання Національним банком України банківської ліцензії з власної ініціативи або за пропозицією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.

Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 46 Закону № 4452-VI, з дня початку процедури ліквідації банку строк виконання всіх грошових зобов`язань банку та зобов`язання щодо сплати податків і зборів (обов`язкових платежів) вважається таким, що настав.

Відповідно до норм частини третьої статті 46 Закону № 4452-VI, під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов`язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов`язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов`язаннями банку із сплати податків і зборів (обов`язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред`являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Під час розгляду даного спору в суді першої інстанції було досліджено, що ліквідацію АТ «ВТБ БАНК» запроваджено з 19.12.2018, а отже, з цього часу у банка не виникає жодних додаткових зобов`язань, а відтак, не може бути застосовано штрафні та фінансові санкції з огляду на пряму заборону, встановлену Законом № 4452-VI, на що цілком обґрунтовано звернув увагу суд першої інстанції.

Підсумовуючи, колегія суддів висновує, що застосування штрафів за статтею 124 ПК України прямо суперечить спеціальному Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», які встановлюють заборону на нарахування відсотків, неустойки (штрафів, пені) та інших санкцій з моменту введення тимчасової адміністрації або початку ліквідації; принципу черговості: погашення вимог кредиторів (включаючи податкові органи) має відбуватися виключно в межах процедури ліквідації та згідно з черговістю, визначеною статтею 52 вказаного Закону; приписам ПК України, за якими він не регулює питання погашення податкових зобов`язань банків, на які поширюються процедури виведення з ринку- у цих випадках норми спеціального закону мають пріоритет.

Колегія суддів підтримує висновок суду першої інстанції по суті спору про те, що у контролюючого органу були відсутні правові підстави для застосування штрафних санкцій за несвоєчасну сплату грошових зобов`язань у період перебування платника - банка (позивача) у процедурі ліквідації, а тому податкове повідомлення-рішення від 07 квітня 2021 року №256540416 є протиправним та підлягає скасуванню.

Тож, позовні вимоги підлягають задоволенню, а доводи апеляційної скарги відповідача не знайшли свого підтвердження та не є підставою для скасування чи зміни оскаржуваного рішення суду першої інстанції.

Згідно з приписами ч. 1 ст. 315 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

У відповідності до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та прийнято судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду, з огляду на що, рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін.

Судові витрати розподілу не підлягають.

Керуючись ст. ст. 243, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328 - 331 КАС України, суд,

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві, як відокремленого підрозділу Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 25 червня 2025 року - залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена з підстав, визначених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Ганечко

Судді Я.М. Василенко

В.В. Кузьменко