Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №711/2685/26 — Придніпровський районний суд м. Черкас

Придніпровський районний суд м.Черкаси

Справа № 711/2685/26

Номер провадження2/711/1937/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Черкаси

Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:

головуючого судді Петренка О.В.,

за участю секретаря судового засідання Дмитренка О.Ю.,

представника відповідача адвоката Воронова Р.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,

ВСТАНОВИВ:

18 березня 2026 року ТОВ «ФК «Кредит-Капітал», через підсистему «Електронний суд», звернулося до Придніпровського районного суду м. Черкаси з вказаною позовною заявою, в якій просить суд стягнути з ОСОБА_1 заборгованість за кредитним договором в розмірі 26919,90 грн, витрати на правничу допомогу, а також витрати на сплату судового збору (вхідний №11673, а.с.1-5).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що 30.05.2023 між товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс Кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 (надалі – Кредитний договір), відповідно до умов якого ТОВ «Аванс Кредит» надало відповідачу грошові кошти в розмірі 7000 грн, а відповідач зобов`язався повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом в порядку та строки та виконати інші обов`язки, передбачені договором.

ТОВ «Аванс Кредит» свої зобов`язання за кредитним договором виконало в повному обсязі, а саме надало відповідачу грошові кошти в обсязі та у строк, що визначені умовами кредитного договору. Відповідач, у свою чергу, не виконав умов кредитного договору.

На підтвердження факту укладення Кредитного договору позивачем надано: договір про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023; додаток № 1 до договору про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023; довідку про ідентифікацію; розрахунок заборгованості за договором про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023.

Також позивач у позові зазначає, що згідно умов Кредитного договору кошти кредиту надаються у безготівковій формі шляхом їх перерахування за реквізитами платіжної картки, що надані відповідачем ТОВ «Аванс Кредит». Підсумовуючи викладене, позивач констатує, що Кредитний договір укладений відповідно до вимог чинного законодавства у електронній формі.

Щодо права вимоги про стягнення заборгованості за кредитним договором до відповідача, то ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» як позивач обгрунтовує це тим, що 19.10.2023 між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» укладено договір факторингу №19102023, відповідно до умов якого ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги по відношенню до осіб, які були боржниками ТОВ «Аванс Кредит», зокрема і до ОСОБА_1 за Кредитним договором №24908-05/2023 від 30.05.2023.

З огляду на викладене, ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» просить суд стягнути ОСОБА_1 заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023 в сумі 26 919,90 грн, з яких: 7000 грн - заборгованість за тілом кредиту, та 19919,90 грн - заборгованість за відсотками, а також судові витрати (2662,40 грн судового збору та 8000 грн у рахунок витрат на професійну правничу допомогу).

Ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 23 березня 2026 року прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором; визнано справу малозначною, а її розгляд вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін; призначено розгляд справи по суті о 14 год 10 хв 22 квітня 2026 року в приміщенні Придніпровського районного суду м.Черкаси (а.с.47-48).

Протокольною ухвалою Придніпровського районного суду м. Черкаси від 22 квітня 2026 року відкладений розгляд справи до 09 год 30 хв 20 травня 2026 року у зв`язку із задоволенням клопотання представника відповідача адвоката Воронова Р.С. про відкладення розгляду справи для підготовки та подання відзиву на позовну заяву (а.с.66).

29 квітня 2026 року представником відповідача ОСОБА_1 адвокатом Вороновим Р.С. до суду поданий відзив на позовну заяву, у прохальній частині якого цей учасник справи просить суд відмовити в задоволенні позову в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами в сумі 19919,90 грн, а також зменшити витрати на правову допомогу адвоката з 8000 грн до 3000 грн (вхідний №18596, а.с.72-74).

Відзив обгрунтований тим, що позивач визнає позовні вимоги частково, а саме: в частині наявності заборгованості за тілом кредиту у розмірі 7000 грн, який позивач дійсно отримував. Водночас, що стосується відсотків за користування кредитними коштами, то представник позивача у відзиві зазначає про те, що розмір відсотків, що є предметом спору, розрахований позивачем станом на 19.10.2023 за умови, що пунктом 1.2 Кредитного договору та додатком № 1 до нього, останнім днем користування кредитними коштами визначена дата 23.05.2024, а тому і розрахунок заборгованості повинен бути здійснений саме на цю дату. Проте, оскільки, в доданому до позовної заяви розрахунку, взагалі відсутні відомості щодо стану заборгованості відповідача, станом на 23.05.2024, тому відповідач вважає розмір відсотків таким, що задоволенню не підлягає.

У зв`язку з цим, представник відповідача констатує, що зі змісту позовної заяви та додатків до неї не зрозуміло, з яких конкретно розрахунків виходив позивач, визначаючи у позовній заяві вимогу про стягнення з відповідача заборгованості за процентами у сумі 19 919,9 грн, оскільки розрахунок цієї суми, а ні в позовній заяві, а ні в додатках до неї не наведений та не обґрунтований.

Також, представник відповідача у відзиві зазначає про те, що, розраховуючи заборгованість відповідача за відсотками, станом на остаточну дату надання кредиту (23.05.2024), позивач повинен був також врахувати вимоги ч.5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування», якою передбачений максимальний розмір денної процентної ставки за користування кредитом не більше 1 %.

Означене твердження представник відповідача грунтує на тому, що відповідні зміни до Закону України «Про споживче кредитування» набрали чинності в період дії Кредитного договору № 24908-05/2023 від 30.05.2023, а тому до спірних правовідносин підлягає застосуванню пункт 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про споживче кредитування». У зв`язку з чим, розмір відсотків підлягав нарахуванню відповідачу з призми щоденної відсоткової ставки 1% замість 1,99%.

Підсумовуючи викладене, представник відповідача у відзиві зазначає про те, що позивач не надав належних та допустимих доказів щодо стягнення з відповідача заборгованості за процентами саме у сумі 19 919,9 грн, що є підставою для відмови позивачу в задоволенні означеної позовної вимоги.

Також представник відповідача у відзиві на позовну заяву зазначає про те, що відповідач не згоден з визначеним у позовній заяві розміром судових витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката в сумі 8000 грн, оскільки гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. У цьому контексті представник відповідача звертає увагу суду на те, що позивачем до позовної заяви долучений акт № 300 наданих послуг (правової (правничої) допомоги) від 09.03.2026 з детальним описом наданих послуг до нього, складені між позивачем та адвокатським об`єднанням «Апологет», від імені якого діяв адвокат Усенко М.І. на підставі ордеру про надання правничої допомоги ВС № 1381377 від 02.07.2025. Проте, на думку представника відповідача, зміст даних документів свідчить про те, що адвокат надав клієнту (позивачу) правничу допомогу, яка полягає в наданні усної консультації, вивченні кредитної справи, складанні позовної заяви та її поданні до суду, потрачений на це загальний час склав 6,5 годин.

Проте, на переконання представника відповідача, складність даної справи є незначною, що дозволяє суду визнати спір малозначним; у позовній заяві представник позивача заздалегідь просить суд розглянути справу за відсутністю представника позивача, що свідчить про те, що правнича допомога адвоката позивачу у даній справі обмежилась виключно складанням позовної заяви та її поданням через систему Електронний суд.

У зв`язку з цим, представник відповідача констатує, що наданий адвокатом позивачу обсяг послуг є неспівмірним з їх вартістю (8000,00 грн) з врахуванням складності справи та затраченим часом на надання таких послуг; заявлені витрати не відповідають критерію їх реальності, розумності їхнього розміру, що є підставою для зменшення витрат на правничу допомогу з 8000 грн до 3000 грн.

Представник позивача адвокат Усенко М.І. в судове засідання, що призначено о 09 год 30 хв 20 травня 2026 року, не з`явився, про день, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, зокрема, шляхом направлення судової повістки про виклик до суду до електронних кабінетів як безпосередньо позивача, так і його представника Усенка М.І. в підсистемі «Електронний суд», що були отримані цими учасниками справи 28.04.2026 (а.с.70 зворот, 71 зворот). Водночас, у п.3,4 прохальної частини позовної заяви, представник позивача адвокат Усенко М.І. виявив волю на розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримав повністю, а також не заперечував проти ухвалення заочного рішення (а.с.4 зворот).

Представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Воронов Р.С. у судовому засіданні заперечив проти задоволення позовних вимог в частині стягнення відсотків за користування кредитними коштами з підстав, що викладені у відзиві на позовну заяву, не заперечивши проти стягнення з відповідача основної суми боргу в розмірі 7000 грн та витрат на правничу допомогу в сумі 3000 грн.

20 травня 2026 року суд, після оголошення про перехід до стадії ухвалення судового рішення, керуючись положеннями ч.1 ст.244 ЦПК України, відклав ухвалення та проголошення судового рішення до 15 год 50 хв 25 травня 2026 року.

Суд, дослідивши матеріали справи, врахувавши процесуальну позицію представника позивача, висловлену письмово, а також процесуальну позицію представника відповідача, що викладена як письмово, так і під час проголошення вступного слова, дійшов таких висновків.

Судом встановлено, що 30 травня 2023 року о 15 год 29 хв 35 сек між товариством з обмеженою відповідальністю «Аванс кредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 24908-05/2023 (далі – Договір), який підписаний позичальником ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0431 (а.с.18-22).

Згідно п.1.1 Договору, товариство надає клієнту фінансовий кредит в розмірі 7000.00 гривень на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти за користування кредитом в порядку та на умовах, визначених цим договором.

Відповідно до п.1.2 Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту: 30 травня 2023 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 23 травня 2024 року.

Згідно п.1.4 Договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована.

Пунктом 1.4.1 Договору обумовлено, що процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.

Відповідно до п.1.5 Договору, клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.

Згідно п.1.6 Договору, кредит надається клієнту в безготівковій формі у національній валюті на рахунок клієнта уключаючи використання реквізитів платіжної картки №5375-41ХХ-ХХХХ-2741, протягом одного робочого дня з дня прийняття рішення про видачу кредиту. Кредит надання без забезпечення у вигляді застави. Кредит вважається наданим в день перерахування товариством суми кредиту за вказаними реквізитами.

Відповідно до п.3.1 Договору, сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюватимуться згідно Графіком платежів, який є невід`ємною частиною цього договору.

Згідно п.3.2 Договору, сума кредиту, проценти за користування кредитом, нараховані штраф та/або пеня (у разі наявності) складають заборгованість за договором. Заборгованість підлягає сплаті шляхом безготівкового перерахування коштів у розмірі суми заборгованості на поточний рахунок товариства у строк, встановлений договором.

Пунктом 3.3 Договору передбачено, що нарахування процентів за цим договором здійснюється в межах строку кредитування, зазначеного в п.1.2 договору, починаючи з дня надання кредиту клієнту (перерахування грошових коштів на банківський рахунок, вказаний клієнтом). При цьому, проценти за користування кредитом нараховуються на залишок фактичної заборгованості за кредитом станом на початок кожного календарного дня.

Згідно п.4.1.2 Договору, у разі затримання клієнтом сплати частини кредиту та/або процентів щонайменше на один календарний місяць, товариство має право вимагати повернення кредиту, строк виплати якого ще не настав, в повному обсязі відповідно до процедури встановленої чинним законодавством України.

Пунктом 5.3 Договору передбачено, що у випадку прострочення клієнтом сплати кредиту та процентів відповідно до термінів, встановлених в Графіку платежів, Товариство нараховує неустойку у вигляді пені в розмірі 0,2% від суми заборгованості за кожний день прострочення з урахуванням обмежень, встановлених чинним законодавством України. У випадку встановлених законодавством України мораторіїв (заборон) на нарахування штрафних санкцій, пеня протягом періоду мораторію чи заборони, не нараховується та відновлюється після їх скасувань. У випадку, коли сума кредиту не перевищує розміру однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати розміру подвійної суми кредиту. У випадку, коли сума кредиту перевищує розмір однієї мінімальної заробітної плати, неустойка не може перевищувати половини суми кредиту.

Відповідно до п.7.1 Договору, цей договір вважається укладеним з моменту його підписання електронними підписами сторін та діє до повного виконання клієнтом зобов`язань за ним.

Як вбачається з Додатку №1 до договору про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30.05.2023, яким є Графік платежів, що підписаний відповідачем ОСОБА_1 електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0431, останній мав повернути кредитні кошти та сплатити проценти за користування ними в період з 23.06.2023 до 23.05.2024 щоразу по 3482,50 грн, крім останнього платежу, який підлягав сплаті позичальником у розмірі 8393 грн. Із означеного засобу доказування суд також встановив, що чиста сума кредиту сторонами Договору обумовлена та становить 57148 гривень 00 копійок; реальна річна процентна ставка 39279,81%; загальна вартість кредиту 57148 гривень 00 копійок (а.с.23-24).

Крім того 30 травня 2023 року відповідачем ОСОБА_1 підписано електронним підписом одноразовим ідентифікатором W0431 Паспорт споживчого кредиту, в якому викладені умови кредитування ТОВ «Аванс Кредит», з урахуванням побажань споживача, яким є відповідач ОСОБА_1 , а також заявку-анкету клієнта на отримання фінансового кредиту в ТОВ «Аванс-Кредит», зі змісту якої суд встановив, що позичальник ОСОБА_1 підтвердив, що всі його персональні дані, зазначені в заявці-анкеті, є правильно викладеними та достовірними (а.с.14-16, 16 зворот - 17).

Із письмового доказу, що міститься на а.с.25 зворот , а саме: довідки про ідентифікацію, суд встановив, що клієнт ОСОБА_1 , з яким укладено ТОВ «Аванс Кредит» Договір, ідентифікований кредитодавцем. Акцепт договору позичальником (підписання аналогом ЕЦП у формі одноразового ідентифікатора), зокрема: одноразовий ідентифікатор: 0431, дата відправки ідентифікатора позичальнику: 30.05.2023 о 15 год 29 хв 00 сек.

Із листа ТОВ «Універсальні платіжні рішення» №3466_250630125828 від 30.06.2025 судом встановлено, що 30.05.2023 о 15 год 30 хв 00 сек ТОВ «Аванс Кредит» через ТОВ «Універсальні платіжні рішення» здійснило перерахування грошових коштів в сумі 7000 грн, що відповідає сумі кредиту, отриманого відповідачем ОСОБА_1 на виконання умов Договору, шляхом їх перерахування на картковий рахунок відповідача з призначенням платежу: зарахування на картку, маска картки НОМЕР_1 , що відповідає масці картки, що зазначена у п.1.6 Договору (а.с.26).

Юридичний факт належності відповідачу банківської картки № НОМЕР_2 , а також отримання відповідачем ОСОБА_1 суми кредиту в розмірі 7000 грн шляхом її перерахування на означену вище банківську картку судом встановлено на підставі довідки АТ «Універсал Банк» №БТ/Е-14355 від 16.04.2026, що направлена до суду на виконання ухвали про витребування доказів від 03.04.2026 (а.с.61).

Як встановлено з розрахунку заборгованості за кредитним договором №24098-05/2023 від 30.05.2023, складеного ТОВ «Аванс Кредит», за період з 30.05.2023 до 19.10.2023, відповідач ОСОБА_1 має заборгованість за вказаним кредитним договором у сумі 26919 гривень 90 копійок, з яких: 7000 гривень 00 копійок - сума заборгованості за основною сумою боргу та 19919 гривень 90 копійок - сума заборгованості за відсотками. Також із означеного письмового доказу суд встановив, що відповідач ОСОБА_1 не здійснював сплату грошових коштів у рахунок як погашення основної суми боргу, так і відсотків за користування кредитним коштами (а.с.26 зворот - 27).

Суд, безпосередньо дослідивши договір факторингу №19102023 від 19 жовтня 2023 року (далі – Договір факторингу) встановив, що означеного дня між ТОВ «Аванс Кредит» та ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» укладено означений правочин, відповідно до п.1.1 – 1.2 якого на умовах, встановлених цим договором та у відповідності до глави 73 Цивільного кодексу України, фактор набуває права вимоги від клієнта та сплачує клієнту за відступлення прав вимог фінансування у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та у строки встановлені цим договором, а клієнт відступає (передає) факторові права грошової вимоги (права вимоги) до боржників за кредитними договорами (портфель заборгованості).

Внаслідок передачі (відступлення) права вимоги за цим договором, фактор заміняє клієнта у кредитних договорах, що входять до портфеля заборгованості, та набуває прав грошових вимог клієнта за цими кредитними договорами, включаючи право вимагати від боржників належного виконання всіх грошових та інших зобов`язань за кредитними договорами (а.с.28 зворот - 233).

Факт оплати ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» ТОВ «Аванс Кредит» грошових коштів за відступлення прав вимоги згідно Договору факторингу судом встановлено із, дослідженої у судовому засіданні, платіжної інструкції №73067 від 19.10.2023, відповідно до якої ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» перерахувало ТОВ «Аванс Кредит» 1 684 224,96 грн плати за укладення договору факторингу №19102023 від 19.10.2023 (а.с.35).

Із витягу з реєстру боржників до договору факторингу №19102023 від 19.10.2023 судом встановлено, що ТОВ «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» набуло право грошової вимоги до ОСОБА_1 згідно Договору в сумі 26919,90 грн, з яких: 7000 грн – заборгованість за тілом кредиту, та 19919,90 грн – заборгованість за відсотками (а.с.34).

Суд, безпосередньо дослідивши усі засоби доказування, що подані сторонами, дійшов таких висновків.

Відповідно до положень ч.1 ст.626 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно диспозиції ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 638 ЦК України визначено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Із положень ч. 1 ст. 634 ЦК України слідує, що договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Відповідно до ч. 1, 3, 4, 7 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» №675-VIII від 03.09.2015 (далі – Закон №675), пропозиція укласти електронний договір (оферта) має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору, і виражати намір особи, яка її зробила, вважати себе зобов`язаною у разі її прийняття. Електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-комунікаційних системах. Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Пропозиція укласти електронний договір (оферта) або електронний договір повинні містити інформацію щодо можливості отримання стороною такої пропозиції або договору у формі, що унеможливлює зміну змісту. Якщо покупець (споживач, замовник) укладає електронний договір шляхом розміщення замовлення за допомогою інформаційно-комунікаційних систем, продавець (виконавець, постачальник) зобов`язаний оперативно підтвердити отримання такого замовлення. Замовлення або підтвердження розміщення замовлення вважається отриманим у момент, коли сторона електронного договору отримала доступ до нього.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа (ч.12 ст. 11 Закону №675).

Статтею 12 Закону №675 визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису відповідно до вимог законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", за умови використання засобу електронного підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Отже, електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.

Положення Закону №675 передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до законів України "Про електронні документи та електронний документообіг" та "Про електронну ідентифікацію та електронні довірчі послуги", так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.

Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (пункт 6 частини 1 статті 3 Закону України «Про електронну комерцію»).

Відповідно до ч. 1 ст. 516 ЦК України, заміна кредитора у зобов`язанні здійснюється без згоди боржника, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 ст.1077 ЦК України передбачено, що за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором.

Згідно з ст. 1082 ЦК України, боржник зобов`язаний здійснити платіж факторові за умови, що він одержав від клієнта або фактора письмове повідомлення про відступлення права грошової вимоги факторові і в цьому повідомленні визначена грошова вимога, яка підлягає виконанню, а також названий фактор, якому має бути здійснений платіж.

Таким чином, суд встановив, що позивач як новий кредитор набув права вимоги до відповідача за Кредитним позики на підставі договору факторингу №19102023 від 19.10.2023.

Частина 1,2 ст.1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частинами 1,2 ст.1056-1 ЦК України визначено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінюваною. Тип процентної ставки визначається кредитним договором. Розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх сплати за кредитним договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів на дату укладення договору.

Статті 527, 530 ЦК України визначають, що боржник зобов`язаний виконати свій обов`язок, а кредитор - прийняти виконання особисто, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін).

Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Таким чином, із дослідженого безпосередньо в судовому засіданні Договору, суд встановив, що його сторони узгодили розмір кредиту, грошову одиницю, в якій надано такий кредит, строк та умови його надання, що свідчить про наявність волі відповідача для укладення такого договору на відповідних умовах шляхом підписання означеного договору за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором, а саме: W0431.

Частиною 1 ст.82 ЦПК України встановлено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

У судовому засіданні, що відбулося 20.05.2026, представник відповідача ОСОБА_1 адвокат Воронов Р.С. (повноваження якого не обмежуються згідно ордеру серії АХ №1342782 від 21.04.2026, а.с.75) беззастережно визнав той юридичний факт, що ОСОБА_1 30.05.2023 уклав із ТОВ «Аванс Кредит» Договір, підписавши його електронним підписом шляхом введення одноразового ідентифікатора, отримавши у кредит грошові кошти в сумі 7000 грн. У суду не виникло обгрунтованих сумнівів щодо добровільності визнання представником відповідача означених фактів, більше того, що і у відзиві на позов представник відповідача також зазначив про визнання позовної вимоги про стягнення з відповідача заборгованості зі сплати основної суми боргу (тіла кредиту).

Отже, зважаючи на те, що ОСОБА_1 не виконав грошове зобов`язання щодо повернення суми кредиту, що обумовлена умовами Договору, тобто в сумі 7000 грн кредитодавцю ТОВ «Аванс Кредит», беручи до уваги визнання цього юридичного факту представником відповідача, тому суд дійшов висновку, що позовна вимога про стягнення з відповідача 7000 грн в рахунок погашення за основним боргом (тілом кредиту) підлягає задоволенню.

Щодо розміру заборгованості за відсотками в сумі 19919,90 грн суд зазначає наступне.

Відповідно до п.1.2 Договору, тип кредиту: кредит. Мета отримання кредиту: на власні потреби клієнта. Кредит надається строком на 360 днів. Дата надання кредиту: 30 травня 2023 року. Наданий кредит клієнт зобов`язаний погасити в останній день строку кредитування. Дата погашення кредиту 23 травня 2024 року.

Згідно п.1.4 Договору, за користування кредитом товариством нараховуються проценти, що є платою за користування кредиту. Тип процентної ставки фіксована.

Пунктом 1.4.1 Договору обумовлено, що процентна ставка становить 1,99% в день та застосовується у межах строку кредиту, вказаного в п.1.2 цього договору.

Відповідно до п.1.5 Договору, клієнт зобов`язується сплачувати проценти кожні 25 днів. Детальні терміни (дати) повернення кредиту та сплати процентів, визначені в Таблиці обчислення загальної вартості кредиту для споживача та реальної річної процентної ставки за договором про споживчий кредит, що є Додатком №1 до цього договору.

Отже, з аналізу означених положень Договору суд зробив висновок, що сторони означеного правочину обумовили те, що протягом усього строку дії Договору процентна ставка є фіксованою (незмінною) і становить 1,99%/день.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. У договорах за участю фізичної особи - споживача враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

Суд, перевіривши нарахування позивачем розміру боргу за нарахованими та несплаченими процентами за користування відповідачем кредитом, керуючись ст.627 ЦПК України, а також умовами Кредитного договору, встановив, що їх розмір визначений правильно.

Суд, проаналізувавши п.1.2, 1.4, 1.4.1 та 1.5 Договору, дійшов висновку, що його сторони обумовили те, що протягом усього строку кредиту, тобто з 30.05.2023 до 23.05.2024, застосовується стандартна процентна ставка 1,99%/день.

Як встановлено судом, первісним кредитодавцем відсотки за користування кредитними коштами позичальником були нараховані з 30.05.2023 до 19.10.2023 включно, тобто до часу укладення Договору факторингу (а.с.26 зворот - 27).

Таким чином, розмір відсотків, які підлягали сплаті відповідачем на користь кредитодавця ТОВ «Аванс Кредит», згідно умов Договору, є наступним: за період з 30.05.2023 до 19.10.2023 – 19919,90 грн (7000 грн х 0,0199 = 139,3 грн (розмір відсотків за один день користування сумою кредиту); 139,30 грн х 143 дні (кількість днів між 30.05.2023 та 19.10.2023) = 19919,90 грн)).

Також суд дійшов висновку про необхідність здійснення правового аналізу дотримання первісним кредитодавцем Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023 в частині здійснення розрахунку розміру відсотків з призми відсоткової ставки 1,99%/день.

Так, ч. 5 ст. 8 Закону України «Про споживче кредитування» у редакції Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» № 3498-IX від 22.11.2023, що набрав чинності 24.12.2023, максимальний розмір денної процентної ставки, розрахованої відповідно до частини четвертої цієї статті, не може перевищувати 1 %.

Відповідно до пункту 17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», тимчасово, протягом 240 днів з дня набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг», установлено, що максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 %; протягом наступних 120 днів - 1,5 %.

Отже максимальний розмір денної процентної ставки не може перевищувати: протягом перших 120 днів - 2,5 % (тобто, з 24.12.2023 до 22.04.2024 включно); протягом наступних 120 днів - 1,5 % (з 23.04.2024 до 20.08.2024 включно); починаючи з 21.08.2024 та надалі - 1%.

Статтею 58 Конституції України передбачено, що закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи.

Акти цивільного законодавства регулюють відносини, які виникли з дня набрання ними чинності (частина 1 ст.5 ЦК України).

Частиною 3 ст.6 ЦК України встановлено, що сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Здійснивши аналіз означених правових норм, суд звертає увагу учасників справи, що встановлення процентної ставки у розмірі 1,99% в день, що передбачена умовами Договору, мало місце до набрання чинності Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення державного регулювання ринків фінансових послуг» №3498-IX від 22.11.2023, а також нарахування первісним кредитодавцем позичальнику відсотків за користування кредитним коштами мало місце до набрання чинності означеним Законом, а тому первісним кредитодавцем, під час укладення з позичальником ОСОБА_1 . Договору, дотримано положення Закону України «Про споживче кредитування» в редакції, чинній на день виникнення спірних правовідносин (укладення Договору, тобто станом на 30.05.2023).

З означених вище підстав, суд відхиляє заперечення представника відповідача, що викладені у відзиві, про те, що нарахування відсотків виконане первісним кредитодавцем всупереч положенням Закону України «Про споживче кредитування».

Також суд відхиляє заперечення представника відповідача про те, що розмір відсотків не підлягає до стягнення з відповідача, оскільки позивачем не надано розрахунку заборгованості зі сплати відсотків станом на 23.05.2024, тобто станом на день закінчення строку дії Договору, з підстав того, що позивач як правонаступник первісного кредитодавця у спірних правовідносинах, керуючись принципом диспозитивності, пред`явив позовну вимогу про стягнення з відповідача відсотків за користування кредитними коштами за частину строку кредиту, тобто з 30.05.2023 до 19.10.2023, що є безмовним процесуальним правом цього учасника справи. Водночас, не нарахування кредитодавцем відсотків за весь період дії кредитного договору, а лише за його частину, не є підставою для відмови в задоволенні позову про стягнення процентів за користування відповідачем кредитними коштами.

Крім того суд відхиляє заперечення представника відповідача про те, що матеріали справи не містять розрахунку заборгованості за Договором, зокрема і за відсотками в сумі 19919,90 грн, оскільки означене заперечення спростовується безпосередньо дослідженим у судовому засіданні розрахунком заборгованості за кредитним договором №24908-05/2023 від 30.05.2023 (а.с.26 зворот - 27).

У зв`язку з викладеним, суд дійшов висновку, що розмір відсотків, що заявлені позивачем до стягнення з відповідача в розмірі 19919,90 грн, підлягає задоволенню.

Водночас відповідач, всупереч положенням ч. 1 ст. 81 ЦПК України, не надав суду жодних належних і допустимих доказів щодо неправильності розрахунку заборгованості за Договором, зокрема, з призми розміру сплачених ним коштів у рахунок як погашення суми кредиту, так і відсотків, що вплинуло б на розмір заборгованості, зокрема, за відсотками.

Що стосується прохання позивача, що викладене у п.2 прохальної частини позовної заяви, про стягнення з відповідача витрат на правову допомогу в розмірі 8000 грн, то суд зазначає про таке.

Відповідно до положень ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу (п.1 ч.3 ст.133 ЦПК України).

Вирішуючи питання про відшкодування позивачеві судових витрат на професійну правничу допомогу під час розгляду цієї справи, суд враховує вимоги ч.1,2,3 ст. 137 ЦПК України, якими передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

З аналізу означених положень процесуального права суд робить висновок, що на підтвердження понесених позивачем витрат на професійну правничу допомогу необхідно суду надати такі докази: 1) договір про надання правничої допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо); 2) документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правничої допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки тощо); 3) докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт (акти наданих послуг, акти виконаних робіт та ін.); 4) інші документи, що підтверджують обсяг, вартість наданих послуг або витрати адвоката, необхідні для надання правничої допомоги.

У п.30 постанови Верховного Суду від 20.07.2021 в справі № 922/2604/20 зроблено правовий висновок, що відсутність документального підтвердження надання правової допомоги (договору надання правової допомоги, детального опису виконаних доручень клієнта, акта прийому-передачі виконаних робіт, платіжних доручень на підтвердження фактично понесених витрат клієнтом тощо) є підставою для відмови у задоволенні заяви про розподіл судових витрат у зв`язку з недоведеністю їх наявності.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі №826/1216/16 (провадження № 11-562ас18) зробила правовий висновок, що склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.

Наведена правова позиція є чинною і станом на день ухвалення судом рішення у справі №711/2685/26, доказом чому є постанова Верховного Суду від 15.01.2025 у справі №386/136/21 (провадження № 61-10886св24).

Із досліджених судом матеріалів справи встановлено, що позивачем на підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу надано копії таких документів: 1) виписки з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань від 18.03.2024 щодо адвокатського об`єднання «Апологет» (а.с.37); 2) договору про надання правової (правничої) допомоги №0107 від 01.07.2025, що укладений між ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» та адвокатським об`єднанням «Апологет» (а.с.38); 3) ордеру серії ВС №1381377 від 02.07.2025 (а.с.39 зворот); 4) акту наданих послуг №300 від 09.03.2026 (а.с.38 зворот); 5) детального опису наданих послуг до акту №300 від 09.03.2026 (а.с.39).

У зв`язку з дослідженими письмовими доказами на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатським об`єднанням «Апологет» в особі адвоката Усенка М.І. в справі щодо стягнення боргу за Договором з відповідача ОСОБА_1 , суд констатує, що позивачем надано належні та допустимі докази щодо наданої правничої допомоги та її вартості.

Проте у постановах Верховного Суду у складі колегій суддів Касаційного цивільного суду від 02 жовтня 2019 року у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06 листопада 2020 року у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Крім того, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18 (провадження № 12-171гс19) звернено увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим («East/West Alliance Limited» проти України» від 23 січня 2014 року (заява № 19336/04, § 268)).

Такий правовий висновок також викладено в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 13 січня 2021 року у справі № 596/2305/18-ц (провадження № 61-13608св20).

Частиною 4 ст.263 ЦПК України передбачено, що при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Представник відповідача адвокат Воронов Р.С. у відзиві на позовну заяву, заперечуючи проти розміру витрат на правничу допомогу адвоката, просив суд зменшити означені витрати до 3000 грн, пояснивши у судовому засіданні це тим, що спір є незначної складності, законодавство у цій категорії справ є сталим і судова практика має ознаки єдності, тому розмір витрат на правничу допомогу, визначену представником позивача в розмірі 8000 грн, є завищеним.

У зв`язку з цим, беручи до уваги обгрунтовані заперечення представника відповідача щодо розміру витрат позивача на правничу допомогу адвоката, суд зважає на складність справи, яка по суті є малозначним спором, та співмірність, а тому визначає вартість наданих правових послуг в розмірі 3000 грн, що відповідає критерію реальності адвокатських витрат (підготовка АО «Апологет» позовної заяви та клопотання про витребування доказів), а також критерію розумності їх розміру, виходячи з конкретних обставин справи (справа є малозначною, в даній категорії справ наявна узгоджена та усталена судова практика, через що позовні заяви у таких справах є майже типовими та фактично шаблонними, а обсяг наданих доказів є незначним), а відповідно такі витрати в означеному розмірі підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Що стосується прохання позивача, викладеного у п.2 прохальної частини позовної заяви про стягнення з відповідача на користь позивача понесених судових витрат, то суд зазначає про таке.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 1 ст.141 ЦПК України визначено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Із досліджених судом матеріалів позовної заяви вбачається, що витрати позивача по сплаті судового збору складають 2662,40 грн (з урахуванням понижуючого коефіцієнта 0,8), що підтверджується платіжною інструкцією №16244 від 13.03.2026 (а.с.6).

Оскільки суд визнав позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача заборгованості за Договором обгрунтованими і задовольнив їх, тому з відповідача на користь позивача, керуючись ч.1 ст.141 ЦПК України, підлягає стягненню судовий збір в сумі 2662,40 грн.

Водночас суд, ухвалюючи рішення про стягнення з відповідача на користь позивача суми судового збору, також зважає на те, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази тому юридичному факту, що відповідач ОСОБА_1 звільнений від сплати судового збору згідно положень ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ТОВ «ФК «Кредит-Капітал» до відповідача ОСОБА_1 підлягають задоволенню в розмірі 26919,90 грн, з яких: 7000 грн – заборгованості за тілом кредиту, та 19919,90 грн – заборгованість зі сплати відсотків. Крім того з відповідача на користь позивача слід стягнути 2662,40 грн - судового збору, та 3000 грн – витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст.58 Конституції України, ст. 5, 6, 527, 530, 599, 610, 626-628, 634, 638, 1046, 1048-1050, 1054, 1056-1, 1077, 1082 ЦК України, ст.8, п.17 розділу 4 «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про споживче кредитування», ст. 3, 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію», ст.13, 76, 77, 80, 81, 82, 89, 141, 264, 265, 354, 355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №24908-05/2023 від 30 травня 2023 року в розмірі 26 919,90 (двадцять шість тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 90 (дев`яносто) копійок, з яких: 7000 (сім тисяч) гривень – заборгованість за основною сумою боргу (тілом кредиту), та 19 919 (дев`ятнадцять тисяч дев`ятсот дев`ятнадцять) гривень 90 (дев`яносто) копійок – заборгованість за відсотками.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал» 2662 (дві тисячі шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок судового збору та 3000 (три тисячі) гривень витрат на професійну правничу допомогу, а всього 5662 (п`ять тисяч шістсот шістдесят дві) гривні 40 (сорок) копійок.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) судове рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повне рішення складене 25 травня 2026 року.

Сторони у справі:

Позивач: товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Кредит-Капітал», ЄДРПОУ: 35234236, місцезнаходження: 79018, м. Львів, вул. Смаль-Стоцького, 1, корпус 28.

Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації проживання: АДРЕСА_1 .

Головуючий: О. В. Петренко