Постанова від 19 травня 2026 р. у справі №572/2233/26 — Сарненський районний суд Рівненської області

Сарненський районний суд

Рівненської області

_________________________________________________

Справа № 572/2233/26

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 травня 2026 року м. Сарни

Суддя Сарненського районного суду Рівненської області Слободянюк Б. К., розглянувши матеріали про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , жительки АДРЕСА_1 ,

за ч.1 ст.130КУпАП,- -

Права, передбачені ст.63 Конституції України та ст.268 КУпАП роз`яснено,

ВСТАНОВИВ :

14.04.2026 року було складено протокол серії ЕПР1 № 641016, згідно якого, 14.04.2026 року о 21 год. 05 хв. в с. Немовичі по вул. Фруктова, 23 водій ОСОБА_1 керувала транспортним засобом - автомобілем марки «Шкода Карок», що має номерний знак НОМЕР_1 з ознаками алкогольного сп`яніння (запах алкоголю з порожнини рота, поведінка, що не відповідає обстановці, різка зміна шкіряного покриву обличчя). Від проходження медичного огляду на визначення стану алкогольного сп`яніння на місці зупинки транспортного засобу та в медичному закладі відмовилася, чим порушила вимоги п.2.5 Правил дорожнього руху, за що відповідальність передбачена ч.1 ст.130 КУпАП.

У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснила, що вину у вчиненні адміністративного правопорушення не визнає, пояснила, що її автомобіль зупинили працівники поліції безпідставно, вона підвозила додому друзів, з якими проходила службу в ЗСУ та які перебували у стані алкогольного сп`яніння, на питання про причину зупинки поліцейський повідомив, що надійшла інформація від громадян села, про що докази відсутні. Зазначила, що в стані алкогольного сп`яніння не перебувала, а тому підстав проведення огляду не було. Також зазначила, що проміжок часу, між тим, як вона під`їхала до пасажирів, щоб завести їх додому та моментом зупинки минуло близько 1 хвилини, і поліцейські, автомобіль яких перебував неподалік місця на момент посадки пасажирів, з самого початку їхав за її автівкою. В зв`язку з чим, вважає, що в її діях відсутній склад адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі просила закрити.

Відповідно до ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.

До протоколу про вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, як докази вини надані наступні документи: акт огляду на стан алкогольного сп`яніння від 14.04.2026 року, в якому зазначено, що огляд проведений у зв`язку виявленими ознаками такими як запах алкоголю з порожнини рота, різка зміна забарвлення шкірного покриву обличчя, поведінка, що не відповідає обстановці; направлення з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння в КНП «Сарненська ЦРЛ» від 14.04.2026; диск з відеофіксацією.

Згідно з диспозиції ч.1 ст.130 КУпАП відповідальність за вказаною нормою наступає при керуванні транспортним засобом в стані алкогольного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, а так само при відмові особи, яка керує транспортним засобом, від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп`яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху визначено, що водій повинен на вимогу поліцейського пройти в установленому порядку медичний огляд з метою встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.

Суд констатує, що сам по собі протокол про адміністративне правопорушення не може бути беззаперечним доказом вини особи в тому чи іншому діянні, оскільки не являє собою імперативного факту доведеності вини особи, тобто не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Ireland v. The United Kingdom), п. 161, Series A заява № 25), який застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту».

Таким чином, обставини, вказані в протоколі про адміністративне правопорушення, мають доводитись іншими доказами.

Відповідно до вимог ст. 280 КУпАП суд при розгляді справи про адміністративне правопорушення, крім іншого, зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Згідно з п. 4 ч. 3 ст. 129 Конституції України однією із засад судочинства є змагальність сторін і закон не покладає на суд обов`язок збирати докази винуватості чи невинуватості особи.

Порядок проходження огляду осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння закріплено у ст. 266 КУпАП та Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, затвердженої Наказом МВС України, Міністерства охорони здоров`я України від 09.11.2015 №1452/735 (далі Інструкції), а також «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого постановою КМУ 17.12.2008 № 1103 (Далі Порядок).

Відповідно до п. 2 Порядку огляду підлягають водії транспортних засобів, щодо яких у поліцейського є підстави вважати, що вони перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (далі - стан сп`яніння), згідно з ознаками такого стану, установленими МОЗ і МВС, при цьому огляд на місці зупинки транспортного засобу проводиться із застосуванням технічних засобів відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів - у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення (п. 4 Порядку).

Отже, суд оцінює виключно докази, які в даному випадку надані до матеріалів справи.

Враховуючи наведене, суд вважає, що огляд особи, що притягується до адміністративної відповідальності здійснено з грубим порушенням «Порядку направлення водіїв транспортних засобів для проведення огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, і проведення такого огляду», затвердженого Постановою КМУ №1103 від 17 грудня 2008 року, відповідно до якого - огляд проводиться поліцейським на місці зупинки транспортного засобу з використанням спеціальних технічних засобів (законодавчо регульованих засобів вимірювальної техніки, які відповідають вимогам законодавства про метрологію та метрологічну діяльність), оскільки ознак, вказаних в акті огляду на визначення стану наркотичного сп`яніння з досліджених в судовому засіданні відеозапису з боді камер поліцейських, судом не встановлено, поведінка ОСОБА_1 була адекватною та відповідала обстановці. відеозапис не містить доказів виявлення ознак сп`яніння, що давали б підстави працівникам поліції запропонувати особі проходити огляд на стан алкогольного сп`яніння за допомогою приладу Драгер на місці зупинки чи в медичному закладі, у разі відмови останнього від проходження огляду на місці зупинки транспортного засобу. З відеозапису не вбачається, що водій ОСОБА_1 має ознаки сп`яніння взагалі, її поведінка є адекватною, абсолютно відповідає обстановці, мова чітка і зрозуміла, на відміну від пасажирів її авто, які явно перебували у стані алкогольного сп`яніння.

На відеозаписі зафіксовано, що направлення на огляд водія з метою виявлення стану сп`яніння складалось 14.04.2026 року о 21:46 год., тоді як протокол про адміністративне правопорушення був складений 14.04.2026 року о 21: 44 год., отже воно не може бути належним доказом.

Акт огляду на стан алкогольного сп`яніння складено о 21:18 год., проте згідно відеозапису в цей час поліцейський спілкувався з пасажирами автомобіля, фактично його складено о 21:33 год, що вбачається з того ж самого відеозапису.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 було доставлено до закладу охорони здоров`я о 21:21 год. Підтвердження про доставлення ОСОБА_2 та огляд лікарем у закладі охорони здоров`я відсутні, на відеозаписі не відображені. Натомість на відеозаписі в цей час поліцейські спілкуються з пасажирами, які явно перебувають в стані алкогольного сп`яніння.

Інструкцією із застосування органами та підрозділами поліції технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, затвердженою наказом Міністерства внутрішніх справ України від 18 грудня 2018 року № 1026, п. 5 розділу ІІ передбачено, що включення портативного відеореєстратора відбувається з моменту початку виконання службових обов`язків та/або спеціальної поліцейської операції, а відеозйомка ведеться безперервно до її завершення, крім випадків, пов`язаних з виникненням у поліцейського особистого приватного становища (відвідування вбиральні, перерви для приймання їжі тощо). У процесі включення портативного відеореєстратора поліцейський переконується в точності встановлених на пристрої дати та часу.

В ході дослідження наданого відеозапису встановлено, що він складається із кількох частин, відеозапис не є безперервним, в той же час свідки працівниками поліції залучені не були (що є можливим виключно у разі безперервності фіксації обставин за допомогою технічного пристрою).

Слід зважати і на те, що протокол про адміністративне правопорушення, хоч і є джерелом доказів, однак за своєю процесуальною суттю є фіксацією правопорушення, та інформація, яка в нього вноситься, повинна ґрунтуватися на первинних доказах, проте у цій справі такі докази відсутні.

Отже, зазначені судом вище порушення допущені працівниками поліції під час складання протоколу про адміністративне правопорушення, не дають уявлення про загальну картину обставин справи. Інформація, яка міститься в протоколі про адміністративне правопорушення, та розбіжності з доданими до матеріалів справи доказами тягне за собою результат недопустимості основного доказу протоколу про адміністративне правопорушення та решти доказів.

Європейський суд з прав людини у своєму рішенні у справі «Салабіаку проти Франції» від 07 жовтня 1988 року зазначив, що тягар доведення вини покладається на обвинувачення і будь-які сумніви повинні бути на користь обвинуваченого. З метою судового переслідування необхідно приєднати до справи достатньо доказів для засудження обвинуваченого.

У свою чергу, наявність сумнівів не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», про який наголошує Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» («Ireland v. The United Kingdom», заява № 5310/71), та котрий застосовується при оцінці доказів, а такі докази можуть «випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту», на чому, власне, наголошується Європейським Судом з прав людини у його рішенні від 21 липня 2011 року у справі «Коробов проти України» («Korobov v.Ukraine», заява № 39598/03).

ЄСПЛ зазначав, що його рішення, які до речі є джерелом права в Україні, фактично слугують не лише для вирішення справ, направлених до Суду, але, взагалі, для роз`яснення, захисту та розвитку правил, встановлених Конвенцією, що сприяє дотриманню державами зобов`язань, які вони взяли на себе як Договірні Сторони (Ireland v. the United Kingdom, § 154).

Таким чином, місія системи, створеної Конвенцією, полягає у визначенні питань державної політики в загальних інтересах, що підвищує стандарти захисту прав людини та розширює судову практику в сфері прав людини у всьому суспільстві держав-членів Конвенції (Konstantin Markin v. Russia [ВП], § 89).

Окрім того, Конституційний Суд України у своєму рішенні від 26 лютого 2019 року в справі №1-р/2019 вказав, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип «indubioproreo», згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачаться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.

Розглядаючи справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності слід керуватися принципом, згідно з яким винність особи не може ґрунтуватись на припущеннях. Будь-які сумніви у винуватості особи повинні тлумачитися на її користь. Частиною 1ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод(далі - Конвенція) передбачено, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення». Відповідно до ч. 2 ст. 6 Конвенції «кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку». Варто зазначити, що «кримінальним обвинуваченням» у розумінні Конвенції слід розглядати протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1ст.130КУпАП, санкція якої передбачає стягнення у вигляді накладення штрафу з позбавленням особи спеціального права на певний строк. Крім того, аналіз положення частини третьоїстатті 62 Конституції України«обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом» дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину (адміністративного правопорушення) не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.Статтею 62 Конституції Українитакож передбачено, що усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. В той же час, у справі «Barbera, Messegu and Jabardo v. Spain» від 06.12.1998 (п. 146) Європейський суд з прав людини встановив, що принцип презумпції невинності вимагає серед іншого, щоб, виконуючи свої обов`язки, судді не починали розгляд справи з упередженої думки, що особа скоїла правопорушення, яке ставиться їй в провину; всі сумніви, щодо її винуватості повинні тлумачитися на користь цієї особи.

Однак, у даній справі, зібрані особою, уповноваженою відповідно дост. 255 КУпАПна складання протоколів про адміністративні правопорушення, докази за своєю суттю залишають місце сумнівам, і як наслідок не узгоджуються із стандартом доказування «поза розумним сумнівом», з мотивів наведених вище.

З огляду на зазначене, суд доходить висновку, що посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, не здобуто достатніх, належних і допустимих доказів на підтвердження наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, а доводи останнього, наведені в судовому засіданні під час розгляду справи, не спростовані.

Згідно із п.1 ч.1 ст.247 КУпАП - провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю, в тому числі, за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі ч. 3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю у разі відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи наведені вище обставини суд дійшов висновку, що провадження в справі про адміністративні правопорушення слід закрити у зв`язку із відсутністю в діях ОСОБА_1 складу адміністративних правопорушень, передбачених ч.1 ст.130 КУпАП.

В зв`язку із закриттям справи про адміністративне правопорушення, судовий збір стягненню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 33, 38, 130, 247, 283, 284, 285 КУпАП, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Провадження в справі про адміністративне правопорушення про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 130 КУпАП закрити на підставі п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня винесення постанови до Рівненського апеляційного суду.

Суддя: