Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №569/7249/26 — Рівненський міський суд Рівненської області

Справа № 569/7249/26

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м.Рівне

Рівненський міський суд Рівненської області в складі:

головуючого судді Гордійчук І.О.

секретар судового засідання Баланович М.В.

за участю позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м.Рівне цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини ,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів, просила зменшити розмір аліментів, які стягуються з неї згідно судового наказу виданого Рівненським міським судом Рівненської області від 26.01.2025 з частки заробітку (доходу) платника аліментів щомісячно на 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, та до досягнення повноліття.

Позовні вимоги мотивовані тим, що з відповідачем шлюб розірвано. Від шлюбу у сторін є неповнолітня дочка ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Згідно з судовим наказом виданим Рівненським міським судом Рівненської області від 26.01.2024 у справі №569/1886/24 з позивача було стягнуто аліменти на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі частки заробітку (доходу) платника аліментів, з 25.01.2024. Позивач на даний час втратила основну роботу, та офіційно не працює, змінилося її матеріальне становище та обсяг доходів. Позивач систематично сплачує аліменти на утримання дитини, станом на сьогодні відбулася заборгованість згідно перерахунку та зростання середньомісячної заробітної плати по регіону. На сьогоднішній день розмір аліментів приводить позивача у скрутне матеріальне становище.

Ухвалою суду від 16.04.2026 було прийнято справу до розгляду та відкрито загальне позовне провадження.

У судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримала, просила позов задовольнити.

Відповідач в судове засідання не з`явився, про час, місце та дату судового засідання повідомлявся належним чином. Про причини неявки відповідач суд не повідомив, відзив не подав, пояснень чи заперечень на позов не подав, таким чином суд проводить розгляд справи на підставі ст.280 ЦПК України в заочному порядку, на підставі наявних у справі даних та доказів.

Згідно з ч.2ст.247 Цивільного процесуального кодексу України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного запису не здійснювалось.

Заслухавши пояснення позивача та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд доходить наступного висновку.

Відповідно до свідоцтва про народження серія НОМЕР_1 виданого 18.11.2009 відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції, батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .

Відповідно до свідоцтва про шлюб серія НОМЕР_2 , виданому 20.04.2024, ОСОБА_5 та ОСОБА_4 уклали шлюб 20.04.2024, після реєстрації шлюбу ОСОБА_4 змінила прізвище на ОСОБА_6 .

Рівненським міським судом Рівненської області 26.01.2024 видано судовий наказ у справі №569/1886/24, про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі заробітку (доходу) платника аліментів, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 25.01.2024 і до досягнення дитиною повноліття.

У частині першій статті 3 Конвенції Організації Об`єднаних Націй про права дитини від 20 листопада 1989 року (далі - Конвенція) визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Частинами першою та другою статті 27 Конвенції встановлено, що держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно частини другої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.

Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного та соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.(стаття 8 Закону України «Про охорону дитинства»).

Батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття (ч. 1 ст. 180 СК України).

Статтею 141 СК України визначено, що мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п`ятою статті 157 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 181 СК України за домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі. А згідно з частиною 3 вказаної статті за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Частиною 1 статті 182 СК України передбачено, що при визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність на праві власності, володіння та/або користування у платника аліментів майна та майнових прав, у тому числі рухомого та нерухомого майна, грошових коштів, виключних прав на результати інтелектуальної діяльності, корпоративних прав; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів.

У відповідності до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених СК України.

У пункті 23 постанови №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» Пленум Верховного Суду України зазначив, що розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Ураховуючи зміст статей 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Особа, яка є платником аліментів, може звернутися до суду з позовом про зменшення розміру аліментів на дитину, якщо змінилось матеріальне становище або сімейний стан платника або одержувача аліментів. Таким чином зміна сімейного стану є окремою підставою для зміни розміру аліментів. При цьому суд, вирішуючи питання про зміну розміру аліментів, має враховувати й інші обставини, передбачені статтею 182 СК України, насамперед з метою якнайкращого забезпечення інтересів дитини.

Із зазначених норм закону також випливає те, що зміна розміру аліментів, визначеного рішенням суду, є правом суду, а не його обов`язком та може бути застосовано при наявності відповідних обставин для цього.

Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).

Звертаючись до суду із даним позовом ОСОБА_1 , як на підставу для зменшення розміру аліментів, покликалася на зміну її матеріального становища, втрати основної роботи та відсутність офіційного працевлаштування.

Судом досліджено довідку видану Пенсійним фондом України форма ОК-5 (а.с.8) щодо індивідуальних відомостей про застраховану особу, що відображає дохід позивача. Так, з розрахунку заборгованості зі сплати аліментів відносно боржника ОСОБА_4 (а.с.9) вбачається, що у позивача наявна заборгованість по сплаті аліментів.

Стаття 183 СК України імперативно встановлює розмір аліментів на утримання однієї дитини, що становить одну четверту частку заробітку платника.

Суд звертає увагу, що донька сторін має право на рівень життя, необхідний для її фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку, а позивач зобов`язана вживати всіх можливих заходів для належного виконання обов`язку зі сплати аліментів, у розмірі, визначеному судовим наказом.

Приймаючи до уваги те, що розмір аліментів, які стягуються за судовим наказом на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері суд доходить висновку, що достатніх та законних підстав для зменшення розміру аліментів на 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку немає, а відтак, у задоволенні позову слід відмовити.

Керуючись статтями 3, 12, 13, 81, 141, 259, 263-265, 280-282, 354 ЦПК України, суд,

УХВАЛИВ:

В позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про зменшення розміру аліментів на утримання дитини відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Рівненським міським судом Рівненської області за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку шляхом подачі апеляційної скарги безпосередньо до Рівненського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Позивач - ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач - ОСОБА_2 адреса: АДРЕСА_2 РНОКПП НОМЕР_4

Повний текст судового рішення складено 25.05.2026.

Суддя І.О.Гордійчук