Рішення від 19 травня 2026 р. у справі №556/951/26 — Володимирецький районний суд Рівненської області

Справа 556/951/26

Номер провадження 2/556/943/2026

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20.05.2026 дата розгляду справи

Володимирецький районний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Іванків О.В.,

при секретарі Кньовець Н.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду із позовною заявою про розірвання шлюбу. В обґрунтування позовних вимог вказує, що шлюб між сторонами повністю розпався, сторони тривалий час не проживають разом, не ведуть спільне господарство, не підтримують подружнього співжиття. Будь-яких спорів про поділ спільного майна подружжя чи про місце проживання та порядок участі у вихованні дітей між подружжям немає.

У вказаній справі судом відкрито спрощене позовне провадження із викликом сторін та призначено справу до судового розгляду.

В перше судове засідання сторони не з`явились, надали письмові заяви, в яких просили розгляд справи здійснювати без їх участі. При цьому, позивач підтримав позовні вимоги, Відповідач визнала позовні вимоги, просила не змінювати прізвище після розірвання шлюбу.

Враховуючи, що розгляд справи проводився у відсутності сторін, фіксація судового засідання технічними засобами у відповідності до ч.2 ст.247 ЦПК України не здійснювалась.

Дослідивши докази, які наявні в матеріалах справи, суд прийшов до висновку, що заявлені вимоги позивача підлягають задоволенню в повному обсязі.

В судовому засіданні встановлено, що сторони з 17.11.2007 року перебувають у шлюбі, про що свідчить свідоцтво про шлюб серія НОМЕР_1 .

Як вбачається зі ст.ст.104, 105, 110 СК України, шлюб може бути припинено у зв`язку з його розірванням на підставі рішення суду за позовом одного з подружжя.

У відповідності до ст.112 СК України, при вирішенні питання про розірвання шлюбу за позовом одного з подружжя, суд приймає до уваги фактичні взаємини між подружжям, фактичні причини розірвання шлюбу та інші обставини.

В даному випадку в судовому засіданні встановлено, що шлюб існує формально, подружні та сімейні взаємини між сторонами припинено остаточно, подальше збереження шлюбу є неможливим і суперечить інтересам сторін, що вони підтвердили у письмових заявах. При цьому, заходи для примирення подружжя судом не вживались, оскільки жодна із сторін про це не клопотала.

З урахуванням викладеного, суд приходить до висновку, що позов про розірвання шлюбу підлягає задоволенню.

У відповідності до ст.113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище. Враховуючи, що відповідачка ОСОБА_2 після реєстрації шлюбу змінювала прізвище, і не клопотала про його зміну на дошлюбне, вона може іменуватись цим прізвищем і після розірвання шлюбу.

Питання про повернення сплаченого при подачі позовної заяви судового збору позивач не ставить.

Що стосується вирішення інших питань, пов`язаних із розірванням шлюбу, то з цього приводу судом встановлено наступне.

Спір про розподіл спільно нажитого майна подружжя на час розгляду справи судом між сторонами відсутній.

Також судом встановлено, що ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є батьками неповнолітніх дітей ОСОБА_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвами про їх народження серії НОМЕР_2 та № НОМЕР_3 .

Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Відповідно до частин другої, четвертої статті 29 ЦК України, місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна. У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Водночас у постанові від 15 січня 2020 року у справі № 200/952/18 та у постанові №339/143/20 від 22 грудня 2021 року Верховний Суд зазначив, що за загальним правилом за відсутності спору щодо того, з ким із батьків будуть проживати неповнолітні діти, суд може вирішити питання про залишення проживання дитини разом із матір`ю чи батьком одночасно з вимогою про розірвання шлюбу. У разі наявності такого спору між батьками суд повинен роз`яснити сторонам порядок вирішення питання про визначення місця проживання дитини.

В даному випадку, на підставі належних та допустимих доказів судом встановлено, що подружжям ОСОБА_5 , з урахуванням інтересів їх дітей, визначено порядок проживання дітей із батьками після розірвання шлюбу, а саме – донька ОСОБА_6 , яка досягла віку 14 років, самостійно обрала місцем свого проживання місце проживання матері, а син ОСОБА_7 проживає з батьком, що підтверджується відомостями про місце реєстрації кожного із подружжя та їх дітей.

Крім того, з метою врегулювання порядку участі кожного з батьків в утриманні та вихованні дитини, сторони уклали відповідний письмовий договір про наміри, за умовами якого батько і мати, не будучи обмеженими у праві спілкування з дітьми, самостійно здійснюють утримання доньки та сина, які з кожним із них проживають.

Виходячи з викладеного, приймаючи до уваги встановлені судом фактичні обставини, керуючись вимогами чинного цивільного та сімейного законодавства, а також сталою судовою практикою, суд приходить до висновку про відсутність спору про місце проживання неповнолітніх дітей подружжя ОСОБА_5 після розірвання шлюбу, а також про форми участі батьків в утриманні та вихованні дітей, що є підставою для залишення дітей за зареєстрованим місцем проживання, згідно із їх волевиявленням та досягнутими домовленостями. При цьому суд також враховує, що чинним законодавством передбачено вичерпний перелік обставин, за наявності яких дитину не можна передати на виховання батькам - відсутність у них самостійного доходу; зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами; аморальна поведінка батька, яка може зашкодити розвиткові дитини - однак всі ці обставини в даному випадку відсутні як відносно матері, так і відносно батька.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 259, 263-265, 354 ЦПК України, ст.ст. 80, 84, 109, 110, 180, 181,182, 183, 272 Сімейного Кодексу України, суд,-

У Х В А Л И В:

Позов задовольнити.

Розірвати шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , який укладено 17.11.2007 року і зареєстровано відділом державної реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції в Рівненській області, про що зроблено актовий запис №2384.

Прізвище ОСОБА_2 після розірвання шлюбу не змінювати.

Встановити, що ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , постійно проживає разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , за адресою АДРЕСА_1 , який здійснює самостійне виховання та утримання неповнолітньої дитини.

Встановити, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , постійно проживає разом з матір`ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , за адресою АДРЕСА_2 , яка здійснює самостійне виховання та утримання неповнолітньої дитини.

На рішення може бути подана апеляція до Рівненського апеляційного суду. Апеляцію на рішення суду може бути подано протягом тридцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

С У Д Д Я :

Учасники процесу:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4

Відповідачка: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , АДРЕСА_2 , РНОКПП 3128216921