Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №553/1249/26 — Подільський районний суд міста Полтави

Справа № 553/1249/26

Провадження № 3/553/425/2026

П О С Т А Н О В А

Іменем України

22.05.2026м. Полтава

Суддя Подільського районного суду міста Полтави Подмаркова Ю.М.,

розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області про притягнення до адміністративної відповідальності

ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, який проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до адміністративної відповідальності протягом року не притягувалася,

за частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Згідно з протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 995003 від 26.03.2026, ОСОБА_1 ставиться в вину вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КК України, за таких обставин:

24.02.2026, об 11 год. 46 хв., за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 ухилилася від виконання батьківських обов`язків, передбачених щодо виховання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яке виразилося в тому, що останній діючи умисно, з корисливих мотивів, повідомив неправдиві відомості неповнолітньому ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щодо необхідності передачі грошових коштів, унаслідок чого отримав від останнього грошові кошти в сумі 11 645 грн, які в подальшому не повернув та розпорядився ними на власний розсуд, чим вчинив діяння з ознаками шахрайства, чим вчинила адміністративне правопорушення, передбачене ч. 3 ст. 184 КУпАП.

Особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, ОСОБА_1 у судове засідання не прибула, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялася належним чином, про причини неявки не повідомила.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить висновку про таке.

Як зазначено у ст. 7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв`язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. При цьому, провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законів.

Згідно ст. 245 КУпАП завданням провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян в дусі додержання законів, зміцнення законності.

Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення має бути з`ясовано, чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення у справі.

За приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

За ч. 1 ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до ст. 32 Конвенції про захист прав і основних свобод людини питання тлумачення і застосування Конвенції належить до виключної компетенції Європейського суду, який діє відповідно до Конвенції, тобто рішення Європейського суду є невід`ємною частиною Конвенції як практика її застосування і тлумачення.

Так, ч. 1 ст. 6 Конвенції передбачає, що «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення».

У рішення ЄСПЛ від 30.05.2013 року (заява №36673/04) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист (особа не може належним чином підготуватися до захисту) та принципу рівності сторін процесу (оскільки особа має захищатися від обвинувачення, яке підтримується не стороною обвинувачення, а фактично судом). Виходячи з практики застосування Європейським судом Конвенції, у випадку, якщо передбачені санкції є достатньо суворими, то судовий розгляд має відповідати принципу справедливості відповідно до статті 6 Конвенції.

Притягнення особи до адміністративної відповідальності можливе лише при наявності в її діях складу адміністративного правопорушення, обов`язковими елементами якого є: об`єкт, об`єктивна сторона, суб`єкт, суб`єктивна сторона (вина). Відсутність хоча б одного із перелічених елементів виключає склад правопорушення взагалі, а порушена справа підлягає закриттю.

При цьому, в процесі доказування вини, доцільно керуватись принципом «поза розумним сумнівом», зміст якого сформульований у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) від 14.02.2008 р. у справі «Кобець проти України» (з відсиланням на первісне визначення цього принципу у справі «Авшар проти Туреччини» (Avsar v. Turkey), п. 282.

Отже, доказування має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість особи доведено поза розумним сумнівом.

Як зазначено у постанові Верховного Суду від 20.12.2023 у справі № 454/247/23, суд не може визнати особу винною в діяннях, в яких вона не обвинувачувалась, оскільки це є порушенням вимог процесуального закону.

Більше того, визнання особою винуватою в діяннях, яке їй не інкримінувалося є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, тобто порушенням права особи на справедливий судовий розгляд, оскільки такими діями суд перебирає на себе функції обвинувачення.

ОСОБА_1 інкримінується вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 184 КУпАП, відповідальність за яке настає у разі вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено КУпАП, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу.

В обґрунтування висуненого звинувачення, до протоколу про адміністративне правопорушення долучено такі докази:

Довідку начальника СД ВНП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області старшого лейтенанта поліції Бондаренко М. від 24.02.2026, відповідно до якої, у зв`язку з відсутністю даних, які б вказували на наявність кримінального правопорушення та неможливістю у зв`язку з цим внести відповідну інформацію до ЄРДР, надіслано на адресу ВнП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області матеріали, зареєстровані в ІКС ІПНП (журналі ЄО) ВнП № 1 Полтавського РУП ГУНП в Полтавській області від 24.02.2026 № 1610, для їх розгляду згідно із ЗУ "Про звернення громадян" або ж у порядку, визначеному розділом ІV КУпАП.

Рапорт поліцейського взводу 2 роти 4 УПП в Полтавській області ДПП від 24.02.2026 ОСОБА_4 про отримання ним повідомлення зі служби "102" про те, що 24.02.2026, об 11 год. 46 хв. за адресою: Полтавський р-н, м. Полтава, вул. Небесної Сотні, буд. 91, 24.02.2026 - 112, Державний навчальний заклад: Полтавський центр професійно-технічної освіти державної служби зайнятості: звернувся неповнолітній учень, ВПО, ОСОБА_5 , 17 років, та повідомив, що маловідома особа 14 років, шахрайським способом виманила в останнього кошти в сумі 13 тис. грн, більше інформації хлопець не повідомив.

Протокол прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 24.02.2026 ОСОБА_3 , відповідно до якої ОСОБА_3 повідомив, що, в період часу з 13.02.2026 по 23.02.2026, знайомому на ім`я ОСОБА_6 передав кошти в сумі близько 6 000,00 грн.

Письмові пояснення ОСОБА_3 від 24.02.2026, відповідно до яких, близько місяця тому, біля магазину "Посад", який розташований по вул. Богдана Хмельницького в м. Полтаві, 2, познайомився з 14 річним місцевим хлопцем на ім`я ОСОБА_6 , з яким в нього почалися товариські стосунки. Згодом ОСОБА_6 запропонував займатися перепродажем речей. ОСОБА_6 поділив прибуток 50 на 50 від перепродажу джинсів куплених за 500 грн, а проданих начебто за 8 000 грн. 13.02.2026 на його картку в АТ КБ "Приватбанк" зараховано 9 000 грн. З них ОСОБА_6 він позичив 200 грн - 14.02.2026, 2100 грн - 15.02.2026, 3700 грн - 15.02.2026 в 19 год. ОСОБА_6 номер телефону не давав. Артем обіцяв повернути його кошти з прибутком від продажу.

Письмові пояснення ОСОБА_2 від 26.02.2026, відповідно до яких, він познайомився з ОСОБА_7 місяці тому, з яким періодично зустрічалися, про що домовлялися в Telegram, під час особистих зустрічей він особисто періодично просив ОСОБА_8 знімати кошти задля проведення дозвілля, в подальшому не помічав яка сума вийшла та не віддавав кошти, оскільки не було чим.

Письмові пояснення ОСОБА_1 , копію паспорта ОСОБА_2 , копію паспорта ОСОБА_1 ,

Свідоцтво про народження ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , відповідно до якого ОСОБА_9 є його матір`ю.

З огляду на дослідженні докази та з урахуванням висунутого звинувачення у вчиненні правопорушення, суддя приходить до таких висновків.

ОСОБА_1 інкримінується те, що внаслідок невиконання нею батьківських обов`язків, її син займався шахрайськими діями.

Суддею встановлено, що станом на час вчинення інкримінованого правопорушення, ОСОБА_2 було повних 14 років.

Шахрайством в розумінні ст. 190 КК України є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

Відповідно до ч. 1 ст. 22 КК України кримінальній відповідальності підлягають особи, яким до вчинення кримінального правопорушення виповнилося шістнадцять років.

Розмежування між кримінальною та адміністративною відповідальністю за вчинення шахрайства, з урахуванням наслідків, визначено ст. 51 КУпАП.

Відповідальність за ст. 51 КУпАП настає у разі дрібного викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати.

При цьому, відповідно до ч. 3 ст. 51 КУпАП викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення не перевищує 0,2 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 1 статті 51 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати. Викрадення чужого майна вважається дрібним, якщо вартість такого майна на момент правопорушення не перевищує 0,5 неоподатковуваного мінімуму доходів громадян.

Частиною 2 статті 51 КУпАП передбачена відповідальність за дрібне викрадення чужого майна шляхом крадіжки, шахрайства, привласнення чи розтрати, якщо вартість такого майна на момент вчинення правопорушення становить від 0,5 до двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до пункту 5 Підрозділу 1 Розділу ХХ Перехідних положень Податкового кодексу України якщо норми інших законів містять посилання на неоподатковуваний мінімум доходів громадян, то для цілей їх застосування використовується сума в розмірі 17 гривень, крім норм адміністративного та кримінального законодавства в частині кваліфікації адміністративних або кримінальних правопорушень, для яких сума неоподатковуваного мінімуму встановлюється на рівні податкової соціальної пільги, визначеної підпунктом 169.1.1 пункту 169.1 статті 169 розділу IV цього Кодексу для відповідного року. Вказаною нормою Податкового кодексу України встановлено, що у розмір податкової соціальної пільги дорівнює 50 відсоткам розміру прожиткового мінімуму для працездатної особи (у розрахунку на місяць), встановленому законом на 1 січня звітного податкового року. Законом України «Про Державний бюджет на 2026 рік» прожитковий мінімум для працездатної особи станом на 01.01.2026 встановлений на рівні 3 328,00 грн.

Отже, 0,5 неоподаткованих мінімумів доходів громадян станом на 01.01.2026 для цілей кваліфікації за ч. 1 ст. 51 КУпАП складає 832,00 грн, (1664,00 грн х 0,5 = 832,00 грн), та за ч. 2 ст. 51 КУпАП складає 3 328,00 грн (1 666,00 грн х 2 = 3 328,00 грн).

Отже, кримінальна відповідальність за вчинення шахрайства у розумінні цієї статті КУпАП та ст. 190 КК України настає у разі, якщо вартість такого майна перевищує 2 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Як слідує з протоколу про адміністративне правопорушення та доданих до нього доказів, дії, кваліфіковані посадовою особою, яка склала протокол про адміністративне правопорушення, як шахрайство, мали місце в лютому 2026, тому, суму розмежування між кримінальною та адміністративною відповідальністю слід розраховувати у відповідності до н.м.д.г. у 2026 році, який становить 1 664 грн.

Відповідно, за вчинення шахрайства, яке передбачає кримінальну відповідальність (ст. 190 КК України), настає відповідальність, якщо вартість майна (сума коштів) потерпілих становить більше 3 328,00 грн.

У разі заволодіння шахрайськими діями меншої від зазначеної вище вартості майна (коштів), відповідальність настає за ч. 1 або ч. 2 ст. 51 КУпАП.

З письмових пояснень ОСОБА_3 вбачається, що ОСОБА_2 отримав від ОСОБА_10 грошові кошти в сумі 200 грн, 2 100 грн, 3 700 грн.

Таким чином, одна сума є такою, за яку у разі вчинення шахрайських дій передбачена кримінальна відповідальність (3 700 грн), а за інші адміністративна (200 грн та 2 100 грн)

У протоколі про адміністративне правопорушення критерії такого розмежування (суми коштів) за кожним епізодом, не зазначено.

Разом з цим, шахрайством є заволодіння чужим майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство).

Доказів, які б спростовували такий висновок матеріали справи не містять.

З огляду на викладену суть правопорушення, ОСОБА_1 інкримінувалось фактично те, що вона через невиконання покладених на неї обов`язків призвела до того, що її неповнолітній син займався шахрайськими діями.

З огляду на встановлені обставини справи, викладена суть правопорушення підпадає під ознаки правопорушення за 4 ст. 184 КУпАП.

Відповідальність за ч. 3 ст. 184 КУпАП настає у разі вчинення неповнолітніми віком від чотирнадцяти до шістнадцяти років правопорушення, відповідальність за яке передбачено цим Кодексом, крім порушень, передбачених частинами третьою або четвертою статті 173-4 цього Кодексу

Відповідальність за ч. 4 ст. 184 КУпАП настає у разі вчинення неповнолітніми діянь, що містять ознаки кримінального правопорушення, відповідальність за які передбачена Кримінальним кодексом України, якщо вони не досягли віку, з якого настає кримінальна відповідальність.

Тому, навіть незважаючи на відсутність в діях неповнолітнього ОСОБА_2 ознак шахрайства (як в розумінні ст. 51 КУпАП, так і ст. 190 КК України), правопорушення кваліфіковане невірно.

При цьому, з огляду на встановлені фактичні обставини справи та формулювання висунутого звинувачення, суть правопорушення в частині того, яким це саме було шахрайство з боку неповнолітнього ОСОБА_2 (кримінальним чи адміністративним) не є розкритою.

Відповідно до положень ст.ст. 254, 255 та 256 КУпАП, протокол про адміністративне правопорушення є офіційним документом, який відповідним чином повинен бути оформлений уповноваженою особою про вчинення діяння (діянь), яке (які) містить ознаки адміністративного правопорушення, передбаченого КУпАП та є найважливішим джерелом доказів у справах про адміністративні правопорушення.

Тому, в межах зазначених у протоколі про адміністративне правопорушення обставин, інкримінованого особі адміністративного правопорушення, і повинен провадитися їх, у тому числі, і судовий розгляд.

Відповідно до ч. 1 ст. 256 КУпАП у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім`я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, прізвище викривача (за його письмовою згодою), якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

Положення ст. 256 КУпАП є імперативними в частині зазначення відомостей у протоколі про адміністративне правопорушення та підлягають виконанню всіма без виключення посадовими особами, які уповноваженні на складання протоколів про адміністративне правопорушення, що визначені у ст. 255 КУпАП.

Аналіз наведених норм права у своїй сукупності дає підстави стверджувати, що при складанні протоколу про адміністративне правопорушення, пов`язане з невиконанням батьками своїх обов`язків, суть адміністративного правопорушення повинна бути відображена належним чином, тобто повинно не лише описуватись діяння у тій чи іншій формі, а повинна відображатись конкретизація таких діянь (які саме неповнолітня дитина вчинила діяння, які стали підставою для складання на батьків відповідного протоколу та під ознаки якого закону (кримінального, адміністративного чи іншого) підпадають такі діяння, у чому саме полягає невиконання батьками обов`язку щодо неналежного виконання своїх обов`язків.

В іншому випадку, саме лише зазначення основних ознак правопорушення без конкретизації дій правопорушника не є таким, що розкриває суть адміністративного правопорушення, відповідно, вимоги до протоколу про адміністративне правопорушення є недотриманими.

Така не конкретизація призводить до того, що уповноважена посадова особа, яка складає протокол про адміністративне правопорушення перекладає на суд функцію сторони обвинувачення: суд, розглядаючи справу, на переконання посадової особи, яка склала протоколу про адміністративне правопорушення, повинен сам відшукати та встановити конкретизацію дій правопорушника та визнати їх доведеними, що суперечить положенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та є недопустимим.

Крім цього, не конкретизація вчиненого правопорушення є порушенням права особи на захист: особа позбавлена можливості здійснити підготовку своєї чіткої позиції захисту при розгляді справи, оскільки не розуміє, у чому саме вона звинувачується, тобто в чому саме полягає вчинення інкримінованого їй правопорушення у тій чи іншій формі.

З`ясування обставин, за яких вчинено адміністративне правопорушення, яке особі поставлено за провину, буде неповним і поверховим, якщо не дослідити його в усіх тих аспектах, про які зазначено вище (Правова позиція ВСУ від 15.05.2019 у справі № 537/2088/17).

Згідно з ч. 2 ст. 251 КУпАП обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених статтею 255 цього Кодексу.

За ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Згідно зі ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

Враховуючи викладене, а також те, що суддя позбавлена можливості вносити зміни до протоколу про адміністративне правопорушення та визнавати особу винною у тому, у чому вона не звинувачувалась, оскільки це є порушенням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, тим більше, що зміна кваліфікації у цьому випадку поставить ОСОБА_1 в гірше, порівняно з висунутим звинуваченням становище з огляду на санкції правопорушення за ч. ч. 3 та 4 ст. 184 КУпАП, суддя приходить до висновку про недоведеність висунутого звинувачення, що є наслідком закриття провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 7, 40-1, 184, 245, 247, 251, 252, 280, 283-285 КУпАП,

п о с т а н о в и в:

Провадження по справі про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за частиною 3 статті 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити з підстав, передбачених пунктом 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

На постанову може бути подана апеляція до Полтавського апеляційного суду через Подільський районний суд міста Полтави протягом десяти днів з дня її винесення.

Суддя Ю.М. Подмаркова