Рішення від 13 травня 2026 р. у справі №537/1618/26 — Крюківський районний суд м. Кременчука

Провадження № 2-а/537/22/2026

Справа № 537/1618/26

РІШЕННЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

14.05.2026 року м. Кременчук

Крюківський районний суд м. Кременчука в складі

головуючої судді Мурашової Н.В.,

за участі секретаря Дейнеки В.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у приміщенні суду в м. Кременчук у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення,

у с т а н о в и в :

Короткий зміст заявлених вимог.

16.03.2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі ІНФОРМАЦІЯ_3 ), ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі ІНФОРМАЦІЯ_4 ), в якому просив визнати протиправною та скасувати постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 №241 від 04.12.2025 року про притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, із накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що постановою т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 №241 від 04.12.2025 року ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, із накладенням стягнення у виді штрафу в розмірі 17000 грн. за те, що в порушення вимог ст.22 ЗУ «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», не з`явився за викликом до ІНФОРМАЦІЯ_4 у встановлений термін, а саме 17.06.2025 року о 09:00 год для проходження медичного огляду, 29.09.2025 року о 09:00 для уточнення даних. Датою вчинення правопорушення є 27.06.2025 року, 09.10.2025 року. Дата виявлення правопорушення 01.11.2025 року.

Проте позивач вважав таку постанову незаконною, оскільки він правопорушення не вчиняв. Про складання щодо нього протоколу про адміністративне правопорушення №241 від 02.12.2025 року та постанови про адміністративне правопорушення №241 від 04.12.2025 року він не був повідомлений в установленому законом порядку.

02.12.2025 року ОСОБА_1 дійсно був в ІНФОРМАЦІЯ_5 , де проходив військово-лікарську комісію. Але при цьому його не повідомляли про порушення ним правил військового обліку та/або законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію. Щодо ОСОБА_1 не складали протокол про адміністративне правопорушення, не повідомляли про розгляд справи про адміністративне правопорушення.

ОСОБА_1 не отримував жодних викликів (повісток, повідомлень, тощо) із вимогою з`явитися до ІНФОРМАЦІЯ_4 на 17.06.2025 року та на 29.09.2025 року.

Оскаржувана постанова про адміністративне правопорушення №241 від 04.12.2025 року не містить посилання на докази в обґрунтування вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, за яке він був визнаний винуватим із накладенням стягнення.

Оскаржувана постанова була складена без участі ОСОБА_1 . Про факт її винесення ОСОБА_1 дізнався лише 05.03.2026 року, коли в його електронний кабінет надійшла постанова про відкриття виконавчого провадження для її примусового виконання.

А тому ОСОБА_1 пропустив строк оскарження постанови про адміністративне правопорушення №241 від 04.12.2025 року з поважних причин. Просив суд поновити строк її оскарження.

За таких обставин ОСОБА_1 звернувся до суду за захистом своїх прав, просив скасувати оскаржувану ним постанову т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 , а також відшкодувати йому понесені судові витрати на судовий збір.

Стислий виклад відзиву на позов, поданий відповідачем ІНФОРМАЦІЯ_6 .

20.03.2026 року відповідач ІНФОРМАЦІЯ_6 подав суду відзив, в якому просив відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 .

В обґрунтування зазначено, що ІНФОРМАЦІЯ_6 не приймав жодних управлінських рішень щодо ОСОБА_1 , а тому безпідставно залучений до справи відповідачем. Оскаржувана постанова т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 є законною та обґрунтованою, а тому просили відмовити в задоволенні позову ОСОБА_1 про її скасування.

Стислий виклад відповіді на відзив ІНФОРМАЦІЯ_3 .

25.03.2026 року позивач ОСОБА_1 через систему «Електронний суд» подав відповідь на відзив, в обґрунтування якого зазначив, що протокол про адміністративне правопорушення від 04.12.2025 року № 241 був складений у його відсутність, він не був належним чином оповіщений про розгляд справи, що позбавило його можливості надати пояснення чи зауваження, йому не надавався примірник вказаного протоколу. Тому просив поданий ним позов задовольнити в повному обсязі.

Рух справи.

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.03.2026 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін. (а.с. 55).

Ухвалою Крюківського районного суду м. Кременчука від 17.03.2026 року задоволено заяву ОСОБА_1 про забезпечення позову. Зупинено стягнення у виконавчому провадженні №80427450, відкритому головним державним виконавцем Крюківського ВДВС у м. Кременчуці на підставі постанови т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 №241 від 04.12.3035 року. (а.с.56-57).

Позиція учасників справи в судовому засіданні.

В судове засідання учасники та їх представники не з`явилися, хоча повідомлені належним чином про місце і час розгляду справи.

Відповідно до частини першої статті 205 КАС України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

За таких обставин суд дійшов висновку про розгляд справи за їх відсутності.

Обставини, установлені судом.

02 грудня 2025 року посадовою особою ІНФОРМАЦІЯ_4 складено протокол про адміністративне правопорушення № 241 відносно ОСОБА_1 , відповідно до якого військовозобов`язаний доставлений до ІНФОРМАЦІЯ_4 у зв`язку з тим, що під час перевірки документів з метою встановлення особи виявлено факт ініціювання розшуку зазначеної особи ІНФОРМАЦІЯ_7 . Підставою для розшуку стала неявка особи за викликом (повісткою) до ІНФОРМАЦІЯ_4 в установлений термін. Вказане свідчить про недотримання останнім вимог ст.22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію». Відповідальність передбачена частиною 3 статті 210 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

04 грудня 2025 року розглянувши матеріали справи про адміністративне правопорушення, т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 ОСОБА_2 винесено постанову № 241 про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 та накладення адміністративного стягнення, передбаченого ч. 3 ст.210-1 КУпАП у виді штрафу у розмірі 17 000 грн. по факту, що ОСОБА_1 не з`явився за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці №3857651 для проходження медичного огляду на 17.06.2025 року о 09:00 год., повістці №4918853 для уточнення даних на 25.09.2025 року о 09:00 год. до ІНФОРМАЦІЯ_2 . Датою вчинення правопорушення є 27.06.2025 року, 09.10.2025 року. Датою виявлення є 01.11.2025 року.

Мотиви, з яких виходить суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 17 Конституції України захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу.

За приписами частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначення загальних засад проходження в Україні військової служби здійснює Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» .

Так, згідно з частинами 1, 2 та 3 статті 1 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.

Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення, посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби, приписку до призовних дільниць, прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу, проходження військової служби, виконання військового обов`язку в запасі, проходження служби у військовому резерві, дотримання правил військового обліку.

Виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя.

На виконання вимог частини 10 статті 1 Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» громадяни України, які підлягають взяттю на військовий облік, перебувають на військовому обліку призовників або у запасі Збройних Сил України, у запасі Служби безпеки України, розвідувальних органів України чи проходять службу у військовому резерві, зобов`язані:

уточнити протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, свої персональні дані через центр надання адміністративних послуг або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки;

прибувати за викликом районного (об`єднаного районного), міського (районного у місті, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - відповідні районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, відповідного підрозділу розвідувальних органів України для оформлення військово-облікових документів, взяття на військовий облік, проходження медичного огляду, направлення на підготовку з метою здобуття або вдосконалення військово-облікової спеціальності, призову на військову службу або на збори військовозобов`язаних та резервістів;

проходити медичний огляд згідно з рішеннями комісії з питань взяття на військовий облік, комісії з питань направлення для проходження базової військової служби або військово-лікарської комісії відповідного районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, закладів охорони здоров`я Служби безпеки України, а у Службі зовнішньої розвідки України, розвідувальному органі Міністерства оборони України чи розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, - за рішенням керівників відповідних підрозділів або військово-лікарської комісії Служби зовнішньої розвідки України, розвідувального органу Міністерства оборони України чи центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, відповідно;

проходити підготовку до військової служби, військову службу і виконувати військовий обов`язок у запасі;

виконувати правила військового обліку, встановлені законодавством.

Резервісти зобов`язані прибувати до військової частини, в якій вони проходять службу у військовому резерві, за викликом командира цієї військової частини.

Згідно Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» №64/2022 від 24.02.2022 року, у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України, ЗУ «Про правовий режим воєнного стану» в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб. Указом Президента України №69/2022 «Про загальну мобілізацію» у зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України та з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Вказані Укази президента затверджені Верховною Радою України, а саме ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 року №64/2022» від 24.02.2022 року №2102-IX, ЗУ «Про затвердження Указу Президента України "Про загальну мобілізацію" від 24.02.2022 року №65/2022» від 03.03.2022 року №2105-IX.

Воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався Указами Президента України, в останній раз Указом Президента України від 27 квітня 2026 року №342/2026 з 05 години 30 хвилин 04 травня 2026 року строком на 90 діб.

Відповідно до статті 1 Закону України «Про оборону України», особливий період - період, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.

Враховуючи те, що Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 65/2022, було оголошено проведення загальної мобілізації, який в подальшому неодноразово продовжувався, суд зазначає, що на момент притягнення позивача до адміністративного правопорушення діяв особливий період.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначення засад організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів регулює Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

Відповідно до абзацу 2 частини 1 та частини 3 статті 22 Закон України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом Служби зовнішньої розвідки України) для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період.

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах (мобілізаційних розпорядженнях, повістках керівників територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки), або у строки, визначені командирами військових частин (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку, військовозобов`язані, резервісти Служби зовнішньої розвідки України - за викликом керівників відповідних підрозділів Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язані оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).

Відповідно до абзацу 2 пункту 56 «Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21 березня 2002 р. №352 оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17.

Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Розпорядження керівника районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки розсилається відповідним органам місцевого самоврядування, керівникам підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти.

Відповідно до пункту 1 «Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 лютого 2022 р. № 154, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації.

На виконання пункту 9 Положення № 154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки відповідно до покладених на них завдань здійснюють заходи оповіщення та призову громадян (крім військовозобов`язаних та резервістів СБУ та Служби зовнішньої розвідки): на військову службу за призовом осіб офіцерського складу; на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період (зарахованих до військового оперативного резерву); на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період (незалежно від місця їх перебування на військовому обліку).

Отже, саме на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки законодавцем покладено обов`язок здійснювати заходи оповіщення та призову громадян.

Відповідно до статті 9 Кодексу України про адміністративні правопорушення, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Згідно з пунктом 1 статті 247 КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події адміністративного правопорушення.

Згідно зі статтею 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Відповідно до статті 251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

На виконання вимог частини 1 статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Згідно з частиною 1 статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За змістом норм частини 1 та 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

У таких справах суб`єкт владних повноважень не може посилатися на докази, які не були покладені в основу оскаржуваного рішення, за винятком випадків, коли він доведе, що ним було вжито всіх можливих заходів для їх отримання до прийняття оскаржуваного рішення, але вони не були отримані з незалежних від нього причин.

Положеннями статті 245 КУпАП встановлено, що завданнями провадження у справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом, забезпечення виконання винесеної постанови, а також виявлення причин та умов, що сприяють вчиненню адміністративних правопорушень, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі додержання законів, зміцнення законності.

З матеріалів справи судом встановлено, що в якості підтвердження вчинення позивачем правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, надано лише протокол про адміністративне правопорушення від 02.12.2025 року № 241, за яким ОСОБА_1 притягається до відповідальності за ч.1 ст.210 КУпАП, а також постанову № 241 від 04.12.2025 року, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.3 ст.210-1 КУпАП із накладенням стягнення, суть та обставини правопорушення, викладені у протоколі та постанові, – різні.

Диспозиція частини третьої статті 210-1 КУпАП передбачає відповідальність за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період.

З наведеного слідує, що для кваліфікації дій за частиною 3 статті 210-1 КУпАП необхідним є встановлення кваліфікуючої ознаки правопорушення: вчинення такого порушення особою в особливий період.

Зі змісту спірної постанови вбачається, що ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.3 статті 210-1 КУпАП із накладенням стягнення у вигляді штрафу. Однак у постанові при викладені суті адміністративного правопорушення не зазначено кваліфікуючу ознаку вчиненого ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, в той час коли його дії кваліфікуються за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Крім того слід зазначити, що протокол №241 про адміністративне правопорушення від 02.12.2025 року складений відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210 КУпАП, тобто за порушення призовниками, військовозобов`язаними, резервістами правил військового обліку в особливий період, а постановою від 04.12.2025 року ОСОБА_1 визнаний винуватим за ч.3 ст.210-1 КУпАП за порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію в особливий період, при цьому зазначені статті мають різні склади правопорушення.

Також установлено, що фактичною підставою для притягнення ОСОБА_1 до відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 статті 210-1 КУпАП, на підставі спірної постанови від 04.12.2025 року № 241, слугував складений 02.12.2025 року протокол № 241 за ч.3 ст.210 КУпАП, у якому суть адміністративного правопорушення полягала у неприбутті за викликом (повісткою) військовозобов`язаного позивача до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Протокол містить графу, в якій зазначено, що гр. ОСОБА_1 роз`яснено ст. 63 Конституції України, його права та обов`язки, передбачені ст. 268 КУпАП, та повідомлено про розгляд справи про адміністративне правопорушення, із зазначенням дати та часу розгляду справи про адміністративне правопорушення

При цьому протокол № 241 про адміністративне правопорушення не містить підпису особи, яка притягається до відповідальності про ознайомлення з часом та датою розгляду справи про адміністративне правопорушення, як не містить і відомостей, що така особа відмовилася від отримання примірника протоколу у присутності свідків чи під фіксацію відеокамерами.

Відповідно до статті 268 КУпАП особа, яка притягається до адміністративної відповідальності, має право: знайомитися з матеріалами справи, давати пояснення, подавати докази, заявляти клопотання, подавати заяви; при розгляді справи користуватися юридичною допомогою адвоката, іншого фахівця у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи, виступати рідною мовою і користуватися послугами перекладача, якщо не володіє мовою, якою ведеться провадження; оскаржити постанову по справі. Справа про адміністративне правопорушення розглядається в присутності особи, яка притягається до адміністративної відповідальності. Під час відсутності цієї особи справу може бути розглянуто лише у випадках, якщо є дані про своєчасне її сповіщення про місце і час розгляду справи і якщо від неї не надійшло клопотання про відкладення розгляду справи. Особливості розгляду справ про адміністративні правопорушення, передбачені статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, а також про адміністративні правопорушення у сферах забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані в автоматичному режимі, безпеки на автомобільному транспорті та про порушення правил зупинки, стоянки, паркування транспортних засобів, зафіксовані в режимі фотозйомки (відеозапису), встановлюються статтями 279-1-279-9 цього Кодексу.

За ч.1 ст.279-9 КУпАП у разі вчинення в особливий період адміністративних правопорушень, передбачених статтями 210 і 210-1 цього Кодексу, але не пізніше дня розгляду справи про таке адміністративне правопорушення, особа може звернутися до територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, уповноваженого Головою Служби зовнішньої розвідки України підрозділу Служби зовнішньої розвідки України, в якому вона перебуває на обліку, із заявою, в якій особа зазначає, що не оспорює допущене порушення та згодна на притягнення її до адміністративної відповідальності за її відсутності. Зазначена заява подається особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, особисто в письмовій формі або через електронний кабінет призовника, військовозобов`язаного, резервіста.

Відповідно до статті 278 КУпАП орган (посадова особа) при підготовці до розгляду справи про адміністративне правопорушення вирішує такі питання: 1) чи належить до його компетенції розгляд даної справи; 2) чи правильно складено протокол та інші матеріали справи про адміністративне правопорушення; 3) чи сповіщено осіб, які беруть участь у розгляді справи, про час і місце її розгляду; 4) чи витребувано необхідні додаткові матеріали; 5) чи підлягають задоволенню клопотання особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілого, їх законних представників і адвоката.

Проаналізувавши вищенаведені норми, суд зазначає, що справу про притягнення особи до адміністративної відповідальності може бути розглянуто лише у випадках, коли є дані про своєчасне сповіщення такої особи про місце і час розгляду справи щодо неї.

Суд зазначає, що закріплюючи процесуальні гарантії прав особи, що притягається до адміністративної відповідальності, у тому числі й на участь у розгляді її справи, положення КУпАП містять й певні застереження, націлені на забезпечення належної реалізації компетентними органами (особами) наданих їм повноважень, зокрема передбачені щодо розгляду справи про адміністративне правопорушення за відсутності особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, лише у випадку наявності даних, що підтверджують належне повідомлення такої особи про місце і час розгляду справи.

При цьому, обов`язок повідомляти особу про місце і час розгляду справи вважається виконаним, якщо особа, яка притягується до відповідальності, знає (поінформована) про час та місце розгляду справи. Обов`язок доказування цієї обставини несе уповноважена посадова особа. Повідомлення має на меті забезпечення участі особи у розгляді уповноваженим державним органом справи про адміністративне правопорушення.

Суд звертає увагу, що особі, до якої застосовується адміністративна санкція, повинно бути забезпечено право завчасно знати про час та місце розгляду справи. Це право є гарантією реалізації інших прав - на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, висловлення заперечень, надання доказів, захист тощо.

Законодавство покладає обов`язок щодо своєчасного повідомлення особи про час та місце розгляду справи на уповноважену посадову особу. Зміст цього обов`язку не вичерпується надсиланням тексту відповідного повідомлення, оскільки саме лише надсилання, без отримання, не свідчить про поінформованість особи про час та місце розгляду справи, а отже робить це право недієвим.

Відповідно до частини 3 статті 77 КАС України докази суду надають учасники справи.

Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Водночас, судом встановлено, що в матеріалах справи відсутні докази належного повідомлення позивача про час та місце розгляду справи про адміністративне правопорушення.

Враховуючи вищенаведене, суд приходить до висновку, що представник ІНФОРМАЦІЯ_4 не забезпечив дотримання порядку притягнення особи до відповідальності та дотримання прав особи, яка притягується до відповідальності, що у свою чергу позбавило позивача на участь в розгляді справи про адміністративне правопорушення, зокрема висловлення заперечень, надання доказів, тощо. А також не забезпечено порядку притягнення до адміністративної відповідальності, яким установлено обов`язок скласти протокол про адміністративне правопорушення, передбачене ч.3 ст.210-1 КУпАП, із зазначенням обставин його вчинення, за яким в подальшому може бути особа визнана винуватою постановою начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 . Як вбачається з матеріалів справи, протокол про адміністративне правопорушення, визначене ч.3 ст.210-1 КУпАП щодо ОСОБА_1 не складався, а т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 при винесенні постанови про накладення стягнення на ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП вийшов за межі поданого йому протоколу про адміністративне правопорушення №241 від 02.12.2025 року, складеному ст. офіцером відділення обліку мобілізаційної роботи ІНФОРМАЦІЯ_8 ОСОБА_3 за ч.3 ст.210 КУпАП, що є неприпустимим.

Крім того, оскаржувана постанова взагалі не містить посилання на докази вчинення позивачем адміністративного правопорушення (пояснення свідків, акт, фото- чи відеозапис тощо відповідно до ст. 251 КУпАП), на підставі яких суб`єктом владних повноважень було прийнято рішення у формі постанови про притягнення до адміністративної відповідальності позивача за ч. 3 ст. 210-1 КУпАП. Вказані обставини свідчать про те, що відповідачем взагалі не було зібрано доказів вчинення адміністративного правопорушення, що суперечить як положенням КУпАП, так і Конституції України.

При цьому, суд наголошує, що сама по собі постанова у справі про адміністративне правопорушення, за відсутності доказів на підтвердження викладених у ній обставин, не може свідчити про вчинення позивачем адміністративного правопорушення. Така постанова по своїй правовій природі є рішенням суб`єкта владних повноважень щодо наслідків розгляду зафіксованого правопорушення, якому передує фіксування цього правопорушення.

Аналогічний правовий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 26 квітня 2018 року у справі № 338/1/17.

Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

При цьому, суд враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок також акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Відповідно до ст. 286 КАС України за наслідками розгляду справи з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень у справах у справі про адміністративне правопорушення місцевий загальний суд як адміністративний має право: 1) залишити рішення суб`єкта владних повноважень без змін, а позовну заяву без задоволення; 2) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і надіслати справу на новий розгляд до компетентного органу (посадової особи); 3) скасувати рішення суб`єкта владних повноважень і закрити справу про адміністративне правопорушення; 4) змінити захід стягнення в межах, передбачених нормативним актом про відповідальність за адміністративне правопорушення, з тим, однак, щоб стягнення не було посилено.

За таких обставин суд дійшов висновку, що відповідачами шляхом надання належних та допустимих доказів не доведено вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 210-1 КУпАП, за обставин, викладених у постанові від 04.12.2025 № 241, а відтак притягнення його до адміністративної відповідальності та накладення на нього адміністративного стягнення за відсутності доказів вчинення адміністративного правопорушення, при цьому був порушений процесуальний порядок розгляду справи (т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_4 при винесенні оскаржуваної постанови вийшов за межі поданого йому протоколу про притягнення особи до адміністративної відповідальності, особа не була належним чином повідомлена про місце і час розгляду справи про адміністративне правопорушення), що є безумовною підставою для скасування оскаржуваної постанови із закриттям справи про адміністративне правопорушення.

Щодо судових витрат.

Згідно з ч.1 ст.139 КАС України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.

Таким чином, на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань з ІНФОРМАЦІЯ_1 слід стягнути судовий збір у розмірі 532,48 грн. за подання позовної заяви та 798,72 грн. за подання заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст.ст. 77, 243-246, 250, 286 КАС України, ст. ст. 251, 283 КУпАП, суд

у х в а л и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про скасування постанови у справі про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Скасувати постанову №241 по справі про адміністративне правопорушення за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, винесену 04 грудня 2025 року т.в.о. начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 Кондратюком Андрієм Вікторовичем, якою ОСОБА_1 визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.3 ст.210-1 КУпАП, із накладенням стягнення у вигляді штрафу в розмірі 17 000,00 грн.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч.3 ст.210-1 КУпАП.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 на користь ОСОБА_1 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 1331 (одна тисяча триста тридцять одна) грн. 20 коп.

Інформація про сторони:

позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , паспорт серії НОМЕР_1 , виданий 30 квітня 199 року Брянським МВ УМВС України в Луганській області, РНОКПП НОМЕР_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_10 , ЄДРПОУ НОМЕР_3 , місцезнаходження: АДРЕСА_2 ;

відповідач: ІНФОРМАЦІЯ_11 , ЄДРПОУ НОМЕР_4 , місцезнаходження: АДРЕСА_2

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи за веб-адресою: http://dg.hr.court.gov.ua/sud2011/ на Офіційному веб-порталі судової влади України.

Апеляційна скарга на рішення суду відповідно до ст.286 КАС України подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення складений 22.05.2026 року.

Суддя Мурашова Н.В.