Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №536/2174/25 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/2174/25

Провадження № 2/536/209/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.

позивачки ОСОБА_1 та її представника за угодою адвоката Кононенка В.А.

відповідачки ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в залі судових засідань в місті Кременчуці справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, Зіньківський дитячий будинок-інтернат імені О.В. Синяговського про позбавлення батьківських прав

ВСТАНОВИВ:

12 вересня 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав посилаючись, що вона є матір`ю ОСОБА_2 , яка має малолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який є дитиною з інвалідністю , хворіє тяжким ступенем дитячого церебрального паралічу, не може самостійно функціонувати та з 2021 року по теперішній час перебуває в Зіньківському дитячому будинку-інтернаті імені О.В. Синяговського. Відповідачка з кінця 2024 року не відвідує дитину, не цікавиться його здоров`ям, повідомила їй, що втратила почуття до сина та не бажає приймати участі в його житті, свідомо нехтуючи таким чином своїми батьківськими обов`язками.

Просила позбавити ОСОБА_2 батьківських прав відносно неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Позивачка ОСОБА_1 та її представник адвокат Кононенко В.А. в судовому засіданні позов підтримали та просили задовольнити, про підстави та обставини якого пояснили так, як це викладено в заяві.

Відповідачка ОСОБА_2 в судовому засіданні позов визнала, пояснила, що втратила почуття до дитини і не бажає в подальшому приймати участь в житті сина.

Треті особи: Виконавчий комітет Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, Зіньківський дитячий будинок-інтернат імені О.В. Синяговського в судове засідання своїх представників не направили, повідомлені належним чином про дату, час та місце розгляду справи через ЄСІТС-«Електронний суд», що підтверджується довідками про доставку електронного документу, з заявами про відкладення судового засідання не звертались, причини неявки не повідомили.

Суд, заслухавши пояснення позивачки та її уповноваженого представника, відповідачки, дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа, як слідує зі змісту ч. 1 ст. 4 ЦПК України, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Згідно ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Статтею 13 ЦПК України встановлено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданих відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Відповідно до ст. 18 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

В відповідності до ст.150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя, а також матеріально утримувати до досягнення нею повноліття.

Відповідно до ч.2 ст. 157 СК України той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

Мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини (ч.1 ст.164 СК України).

Пунктами 15 та 16 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 30 березня 2007 року «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» передбачено, що позбавлення батьківських прав, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Установлено, що ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , виданим Кременчуцьким міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Полтавській області, актовий запис № 1150.

Малолітній ОСОБА_3 є дитиною з інвалідністю, що підтверджується посвідченням серії НОМЕР_2 та згідно листа Зіньківського дитячого будинку-інтернату імені О.В. Синяговського від 21.08.2025 №846, перебуває на повному державному утриманні в будинку-інтернаті.

Відповідачка ОСОБА_2 з дитиною не проживає, не спілкується, бажання здійснювати батьківське піклування не виявляє, не цікавиться його долею, не відвідує його, маючи при цьому таку об`єктивну можливість, тим самим свідомо нехтує своїми обов`язками, виявляючи свою байдужість до його долі, участі у вихованні не приймає, що протирічить ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини та вимогам ст. 12, 15 Закону України «Про охорону дитинства».

Вказані обставини визнані відповідачкою та нічим не спростовані.

Відповідно до ч.1 ст. 82 ЦПК України, обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання.

Відповідно до висновку Органу опіки та піклування Виконавчого комітету Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області затвердженого рішенням від 08 грудня 2025 року № 315, ОСОБА_2 доцільно позбавити батьківських прав відносно дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В рішенні Європейського суду з прав людини від 18 грудня 2008 року у справі "Савіни проти України" вказується, що вирішуючи справи про позбавлення батьківських прав, суд зобов`язаний дотримуватися вимог ст. 8 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод у частині права заявників на повагу до сімейного життя, зокрема, судове рішення має бути побудоване на з`ясованих обставинах: чи були мотиви для позбавлення батьківських прав доречними і достатніми, чи здатне рішення про позбавлення батьківських прав забезпечити належний захист дитини, чи було проведено ретельний аналіз можливих наслідків пропонованого заходу з опіки для батьків і дитини, чи ґрунтується висновок органу опіки на достатній доказовій базі, чи мали батьки достатні можливості брати участь у вирішенні такого питання.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, держава вживає усіх необхідних заходів з метою захисту дитини від відсутності піклування або недбалого ставлення до неї з боку батьків.

З огляду на викладене, повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши всі обставини, суд приходить до висновку, що відповідачка свідомо нехтує своїми батьківськими обов`язками та навмисно не виконує їх, що в відповідності до п. 15,16 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30.03.2007р. № 3 "Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав", є підставами для позбавлення його батьківських прав. Обставин, які перешкоджали б їй виконувати свої батьківські обов`язки не встановлено.

Керуючись ст. 13, 81, 259, 263-265 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Виконавчий комітет Піщанської сільської ради Кременчуцького району Полтавської області, Зіньківський дитячий будинок-інтернат імені О.В. Синяговського про позбавлення батьківських прав.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , батьківських прав відносно сина, ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Полтавського апеляційного суду.

СуддяС. М. Клименко