Рішення від 12 травня 2026 р. у справі №536/593/26 — Кременчуцький районний суд Полтавської області

Справа № 536/593/26

Провадження № 2/536/1054/26

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 травня 2026 року Кременчуцький районний суд Полтавської області в складі: головуючої судді Клименко С.М.

за участю секретаря судового засідання Веремєєвої О.Р.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами

ВСТАНОВИВ:

26 лютого 2026 року, позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів», звернувся до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

В обґрунтування позовних вимог посилаються, що 12 січня 2025 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачкою ОСОБА_1 укладений кредитний договір № 8253852 шляхом обміну електронними повідомленнями, з використанням інформаційно-телекомунікаційної системи із застосуванням електронного підпису та електронного підпису одноразовим ідентифікатором, надісланого на номер мобільного телефону позичальника, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 10 000 грн на 360 днів. На підставі договору факторингу № 27/03-25 укладеного 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі і до ОСОБА_1 на суму 20 702 грн, з яких: 10 000 грн - заборгованості за основною сумою боргу, 5 795 грн - заборгованості за відсотками, 4 407 грн – неустойки, 500 грн комісії за надання кредиту, що підтверджується реєстром боржників № 5 до договору факторингу.

Крім цього, 10 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 621575, який підписано її електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 2 800 грн загальним строком 15 днів. На підставі договору факторингу №26082025, укладеного 26.08.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 на суму 7 488 грн 20 коп, з яких: 2 780 грн –заборгованості за основною сумою боргу, 417 грн – заборгованості за відсотками та 4 291 грн 20 коп заборгованості за пенею.

Просили стягнути з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за кредитними договорами в загальній сумі 28 190 грн 20 коп та судові витрати.

Ухвалою судді від 06 березня 2026 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Відзив на позовну заяву у встановлений законом строк відповідачкою не подано.

Дослідивши подані сторонами документи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим, ухваленим на основі повно і всебічно з`ясованих обставин.

З огляду на викладене, суд розглянув справу в межах позовних вимог та за наявними в ній доказами, які надані сторонами.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст. 207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).

За змістом ст. 626, 628 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст. 638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

У ст. 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч.1 ст. 1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).

Згідно ч.2 ст. 1054 ЦК України, до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ст.1055 ЦК України, кредитний договір укладається у письмовій формі.

Згідно ч.1 ст.633 ЦК України, публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо).

Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.

За змістом статті 634 ЦК України, договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.

Згідно ст.1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Відповідно до частини 3 статті 11 Закону електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частина 4 статті 11 Закону).

Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може включати умови, що містяться в іншому електронному документі, шляхом перенаправлення (відсилання) до нього (частина 5 статті 11 Закону).

Згідно із частиною 6 статті 11 Закону відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 цього Закону; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, якщо зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею.

За правилом частини 8 статті 11 Закону у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.

Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі.

Положеннями статті 12 Закону визначено, що якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.

Установлено, що 12 січня 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та відповідачка ОСОБА_1 уклали договір кредитної лінії (надійний) № 8253852, за умовами якого товариство зобов`язувалося надати відповідачці кредитні кошти в сумі 10 000 грн строком 360 днів зі сплатою відсотків за їх користування.

Вказаний кредитний договір укладений між сторонами в електронній формі шляхом підписання кредитного договору/електронного повідомлення про прийняття пропозиції про його укладення (акцепту) позичальником за допомогою електронного підпису одноразовим ідентифікатором.

Доказів, які б підтверджували виконання договору кредитором позивачем не надано: відсутні відомості про відкриття рахунків та видачі відповідачці кредитної картки із встановленим кредитним лімітом. Також позивачем не надано доказів, які б підтверджували належність вказаного у договорі номеру телефону саме відповідачці та відповідно вчинення нею дій з укладення вказаного договору.

На підтвердження розміру заборгованості представником позивача надано розрахунок заборгованості за кредитним договором № 8253852 від 12.01.2025 в розмірі 20 702 грн. Вказаний розрахунок не є достатнім для висновку про існування боргу в заявленому позивачем розмірі, оскільки сам розрахунок є внутрішнім документом та не містить відомостей, що дозволили б суду перевірити видачу цієї суми кредитних коштів відповідачу.

У постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 334/3056/15 зроблено висновок, що у справах про стягнення кредитної заборгованості кредитор повинен довести виконання ним своїх обов`язків за кредитним договором, а саме надання грошових коштів (кредиту) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник - повернення грошових коштів у розмірі та на умовах, визначених договором.

Отже, враховуючи викладене, суд вважає, що позивач не довів належними та допустимими доказами укладення вказаного кредитного між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 , отримання та користування нею кредитними коштами, а отже і існування заборгованості за вказаним договором.

Згідно договору факторингу № 27/03/25 укладеного 27.03.2025 між ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами, в тому числі і до боржника ОСОБА_1 на суму 20 702 грн.

Однак, суд зауважує, що сам по собі Витяг з Реєстру Прав Вимоги не підтверджує розмір заборгованості відповідача, як і сам факт її існування.

Враховуючи, що позивачем не доведена обставина передання кредитних коштів позичальнику, що свідчить і про відсутність обов`язку відповідачки повертати ці кошти як первісному кредитодавцю, так і новому кредитору, суд дійшов висновку про відсутність підстав для стягнення з відповідачки заборгованості за договором №8253852 від 12.01.2025.

Крім цього встановлено, що 10 листопада 2024 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «Сіроко Фінанс» та ОСОБА_1 укладено договір позики № 621575, який підписано її електронним підписом, відтвореним шляхом використання позичальником одноразового ідентифікатора, за умовами якого відповідачка отримала кредит в сумі 2 800 грн загальним строком 15 днів зі сплатою відсотків та комісії за користування кредитом.

На виконання умов договору, позичальник надав відповідачці кредитні кошти в сумі 2 800 грн, виконавши таким чином свої зобов`язання в повному обсязі, що підтверджується довідкою ТОВ «ФК «Фінекспрес» від 29.10.2025.

Доказів, що свідчать про сплату заборгованості за вказаним договором позики у добровільному порядку відповідачкою суду не надано.

На підставі договору факторингу № 26082025 укладеного 26.08.2025 між ТОВ «Сіроко Фінанс» та ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів», первісний кредитор передав (відступив) новому кредитору свої права вимоги до позичальників, а новий кредитор набув права вимоги первісного кредитора за кредитними договорами.

Згідно Реєстру боржників № 2 від 24.09.2025, ТОВ «ФК «ЄАПБ» набуло права грошової вимоги до боржника ОСОБА_1 за договором позики № 621575 від 10.11.2024 в сумі 7 488 грн 20 коп, з яких: 2 780 грн –заборгованості за основною сумою боргу, 417 грн – заборгованості за відсотками та 4 291 грн 20 коп заборгованості за пенею.

Аналізуючи зазначені норми права та встановлені в судовому засіданні обставини, суд приходить до висновку про наявність підстав для стягнення з відповідачки ОСОБА_1 на користь позивача як набувача права вимоги до цього боржника на підставі договору факторингу № 26082025 від 24.09.2025 заборгованості за кредитом в сумі 2 780 грн та відсотками в сумі 417 грн, а всього 3 197 грн.

Щодо стягнення пені в сумі 4 291 грн, 20 коп суд зазначає таке.

Згідно з частиною 1 статті 546 ЦК України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком, правом довірчої власності.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 551 ЦК України якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Відповідно до положень пункту 18 Прикінцевих та Перехідних положень ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем).

Враховуючи ту обставину, що пеня нарахована у період дії в Україні воєнного стану, то вона підлягає списанню кредитодавцем та підстави для її стягнення відсутні.

Отже, позов підлягає частковому задоволенню та на користь ТОВ «ФК «Європейська агенція з повернення боргів» підлягає стягненню з відповідачки ОСОБА_1 заборгованість за договором позики № 621575 від 10.11.2024 в сумі 3 197 грн.

Так як позов задоволено частково, то в відповідності до ст. 141 ЦК України з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати по сплаті судового збору пропорційно розміру задоволених позовних вимог в сумі 343 грн 40 коп.

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Керуючись статями 13, 81, 141, 259, 263-265,279, 280 ЦПК України, суд

ВИРІШИВ:

Задовольнити частково позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитними договорами.

Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_1 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів» (01032, м. Київ, вул. Симона Петлюри, 30, код ЄДРПОУ 35625014, IBAN № НОМЕР_2 у АТ «Таскомбанк») заборгованість за договором позики № 621575 від 10.11.2024 в сумі 3 197 (три тисячі сто дев`яносто сім) грн та судовий збір в сумі 343 (триста сорок три) грн 40 коп.

Відмовити в решті позовних вимог.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його отримання до Полтавського апеляційного суду.

СуддяС. М. Клименко