Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №320/28557/25 — Шостий апеляційний адміністративний суд

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 320/28557/25 Суддя (судді) першої інстанції: Діска А.Б.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 травня 2026 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді Оксененка О.М.,

суддів: Ганечко О.М.,

Кузьменка В.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Чабанівської об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про зобов`язання вчинити певні дії, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Чабанівської об`єднаної територіальної громади, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в якому просив:

- визнати дії ОСОБА_4 та ОСОБА_5 щодо відмови у працевлаштуванні позивача незаконними.

- зобов`язати Чабанівську селищну раду укласти з позивачем трудовий договір на посаду юриста.

- нарахувати та сплатити заробітну плату з надбавками передбаченими нормами КЗпП за дні вимушеного прогулу.

- відшкодувати моральну шкоду 100 000 грн від ОСОБА_2 за рахунок власних коштів.

- відшкодувати моральну шкоду 200 000 грн від ОСОБА_6 за рахунок власних коштів.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 01 липня 2025 року позовну заяву залишено без руху з огляду на необхідність подання документів, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону або докази сплати судового збору в сумі 4337,92 грн на рахунок Київського окружного адміністративного суду. Крім того зазначено, що позивачу необхідно подати до суду уточнену позовну заяву, уточнити суб`єктний склад відповідачів, до яких заявляються позовні вимоги або уточнити заявлені позовні вимоги.

Як наслідок, у зв`язку з неусуненням позивачем недоліків позовної заяви, ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року позовну заяву - повернуто позивачеві.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, просить скасувати ухвалу та направити справу до Київського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що під час прийняття ухвали суддя зобов`язаний посилатися на конкретну норму, а саме: конкретний пункт, статтю КАС України, відтак обгрунтування суд першої інстанції посилається на п. 4, 9 частини п`ятої ст. 160 КАС України, є безпідставним з оляду на цитування того, що позовні вимоги не можуть носити загальний, абстрактний характер, оскільки в такому разі суд позбавлений можливості всебічно, повно і об`єктивно вирішити справу.

У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем зазначено, що з огляду на факт невиконання позивачем ухвали адміністративного суду від 01.07.2025 про усунення недоліків в строк встановлений судом, зазначене свідчить про наявність підстав для повернення позовної заяви, передбачених п. 1 частиною четвертою ст. 169 КАС України.

Враховуючи предмет спору в цій адміністративній справі судовий збір за звернення з адміністративним позовом судом першої інстанції вірно визначено про необхідність сплатити судовий збір у розмірі 4337,92 грн.

Згідно частини другої ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 11, 14, 26 частини першої статті 294 цього Кодексу, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження).

З огляду на викладене, колегія суддів визнала за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм процесуального права, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Повертаючи позовну заяву, суд першої інстанції виходив з того, що оскільки станом на 15.07.2025 недоліки позовної заяви позивачем не усунуті, заяви про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, визначеного ухвалою суду від 01.07.2025, позивачем не подано, тому наявні підстави для повернення позовної заяви.

Колегія суддів погоджується з наведеними висновками суду першої інстанції з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частиною третьою статті 161 КАС України визначено, що до позовної заяви додається документ про сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі або документи, які підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Так, правові засади справляння судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору регулюються Законом України «Про судовий збір» від 08 липня 2011 року № 3674-VI (далі - Закон № 3674-VI).

Згідно зі статтею 1 Закону України № 3674-VI судовий збір - збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У відповідності до частини восьмої статті 160 КАС України якщо позовна заява подається особою, звільненою від сплати судового збору відповідно до закону, у ній зазначаються підстави звільнення позивача від сплати судового збору.

Так, у силу вимог пункту 13 частини першої першої статті 5 Закону № 3674-VI учасники бойових дій під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються від сплати судового збору у справах, пов`язаних з порушенням їхніх прав.

За правилами частини першої та другої статті 169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.

В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Згідно п.1 частини четвертої статті 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо: позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

Аналіз викладених норм дає підстави для висновку, що підставою для повернення позовної заяви, яку було залишено без руху з підстав її невідповідності вимогам статей 160-161 КАС України є неусунення вказаних судом недоліків у визначений судом строк.

З матеріалів справи вбачається, що подаючи позовну заяву, позивач зазначив, що він звільнений від сплати судового збору на підставі 13 частини першої першої статті 5 Закону № 3674-VI з огляду на наявність у нього посвідчення учасника бойових дій, та подав відповідне клопотання.

Відповідно до частини першої статті 133 КАС України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.

Згідно з положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» (в редакції чинній з 15 грудня 2017 року) враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

У відповідності до частини другої цієї ж статті суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині 1 цієї статті.

Отже, умовою звільнення від сплати судового збору або відстрочення його сплати є такий майновий стан сторони, який не дозволяє його сплатити.

Тобто, суд наділено повноваженням зменшити тягар несення судових витрат для особи, яка до нього звертається. Водночас, конструкція наведених правових норм дає підстави для висновку, що зменшення тягаря несення судових витрат є не обов`язком суду, а повноваженням за певних обставин.

При цьому, частина друга статті 3 Закону України «Про судовий збір» містить перелік об`єктів, за які не справляється судовий збір, а стаття 5 цього Закону - перелік суб`єктів, які звільняються від сплати судового збору за подання до суду позовів, заяв, скарг тощо, а також підстави звільнення від сплати судового збору осіб, які звертаються із заявами про захист не власних прав, а охоронюваних законом прав та інтересів інших осіб.

Відповідно до статті 4 цього ж Закону за подання, зокрема, до адміністративного суду позовних заяв розміри ставок судового збору диференційовано за характером спору (майновий/немайновий), а також за правовим статусом платника судового збору (фізична особа/фізична особа - підприємець/юридична особа/суб`єкт владних повноважень).

Так, правовий статус ветеранів війни, забезпечення створення належних умов для їх життєзабезпечення та членів їх сімей, встановлені Законом України від 22 жовтня 1993 року № 3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України від 22 жовтня 1993 року №3551-XII «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» визначено, що ветеранами війни є особи, які брали участь у захисті Батьківщини чи в бойових діях на території інших держав. До ветеранів війни належать: учасники бойових дій, інваліди війни, учасники війни.

У статті 22 цього Закону передбачено, що особи, на яких поширюється дія цього нормативного акту, отримують безоплатну правову допомогу щодо питань, пов`язаних з їх соціальним захистом, а також звільняються від судових витрат, пов`язаних з розглядом цих питань.

Перелік пільг учасникам бойових дій та особам, прирівняним до них, визначені у статті 12 цього Закону. Серед них немає права на звернення до суду зі звільненням від сплати судового збору з вимогами, подібними до тих, з якими позивач звернувся у цій справі.

Аналіз пункту 13 частини першої статті 5 Закону «Про сплату судовий збір» в сукупності з частиною другою статті 22 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» указує на те, що учасники бойових дій звільняються від сплати судового збору стосовно пільг, прав та гарантій закріплених законодавством саме через набуття такого статусу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач згідно посвідчення серії НОМЕР_1 від 26.07.2016 має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни - учасників бойових дій.

Враховуючи, що підстави та предмет, позов позивача не стосується пільг, доплат чи інших соціальних гарантій позивача як учасника бойових дій, та як наслідок вимоги позивача не пов`язані з порушенням його права на соціальний захист, саме, як учасника бойових дій, тому судовий збір має бути сплачений на загальних підставах.

Подібна позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 09 жовтня 2019 року у справі № 9901/311/19, від 12 лютого 2020 року у справі № 545/1149/17, в постанові Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 490/8128/17.

Враховуючи, що позивачем заявлено дві вимоги немайнового характеру та вимогу майнового характеру загальною сумою 300000,00 грн, та звернення з позовною заявою відбулось через систему «Електронний суд», а тому сума судового збору, що повинна бути сплачена при поданні даної позовної заяви складає 4337,92 грн (1937,92 грн + 2400,00 грн), про що вірно було зазначено судом першої інстанції.

До того ж, залишаючи позовну заяву без руху, суд першої інстанції виходив з того, що пунктом 2 частини п`ятої ст. 160 КАС України передбачено, що в позовній заяві зазначається повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) сторін та інших учасників справи, їх місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України (для юридичних осіб, зареєстрованих за законодавством України), реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серія паспорта для фізичних осіб - громадян України (якщо такі відомості відомі позивачу), відомі номери засобів зв`язку, адреса електронної пошти, відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до п. 4 частини п`ятої ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначається зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Згідно пунктів 7 та 9 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України у цьому Кодексі наведені нижче терміни вживаються в такому значенні: відповідач - суб`єкт владних повноважень, а у випадках, визначених законом, й інші особи, до яких звернена вимога позивача; суб`єкт владних повноважень - орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачами в справі, зокрема, зазначено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 , як фізичних осіб (без визначення їх правового статусу).

З огляду на вимоги п. 2, 4 частини п`ятої ст. 160 КАС України позивачу необхідно подати до суду уточнену позовну заяву, уточнити суб`єктний склад відповідачів, до яких заявляються позовні вимоги або уточнити заявлені позовні вимоги.

Однак, станом на 15.07.2025 недоліки позовної заяви позивачем не усунуті, заяви про продовження процесуального строку на усунення недоліків позовної заяви, визначеного ухвалою суду від 01.07.2025, позивачем не подано.

Таким чином, з урахуванням викладеного вище, колегія суддів дійшла висновку, що повернення в даному випадку апеляційної скарги позивачеві на підставі пункту 4 частини четвертої статті 169 КАС України є правомірним.

Відтак, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність підстав для повернення позовної заяви.

У свою чергу, суд зауважує, що повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом (частина восьма статті 169 КАС України).

Відповідно до п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд, що і вчинено судом у даній справі.

Інші доводи апеляційної скарги не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на висновки суду, викладені в оскаржуваному судовому рішенні.

За таких обставин, рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і доводи апелянта, викладені у скарзі, не свідчать про порушення судом норм матеріального чи процесуального права, які могли б призвести до неправильного вирішення справи.

Отже при ухваленні оскаржуваної постанови судом першої інстанції було дотримано всіх вимог законодавства, а тому відсутні підстави для її скасування.

За правилами статті 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 242, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 КАС України суд,

УХВАЛИВ :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 15 липня 2025 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та не підлягає касаційному оскарженню, відповідно до п. 2 частини п`ятої ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя О.М. Оксененко

Судді О.М. Ганечко

В.В. Кузьменко