Постанова від 24 травня 2026 р. у справі №488/1435/25 — П'ятий апеляційний адміністративний суд

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

————————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 травня 2026 р.м. ОдесаСправа № 488/1435/25

Місце ухвалення рішення суду 1 інстанції:

м. Миколаїв;

Дата складання повного тексту рішення суду 1 інстанції:

31.07.2025 року;

Головуючий в 1 інстанції: Селішева Л.І.

П`ятий апеляційний адміністративний суд в складі колегії:

Головуючого судді – Єщенка О.В.

суддів – Бітова А.І.

– Градовського Ю.М.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2025 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернувся до суду першої інстанції з позовом, в якому просив:

скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №308/2024 від 19.09.2024 року про визнання позивача винним у вчиненні адміністративного правопорушення, частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у розмірі 17000 гривень;

закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.

В обґрунтування позову заначено, що 19.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 у відношенні позивача винесено постанову за №308/2024 про притягнення до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП та накладення адміністративного стягнення у розмірі 17000 гривень. Згідно постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 , своїми діями позивач порушив вимоги пункту 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункту 6 Порядку №560, що виразилось у відмові від призову на військову службу під час мобілізації (направленні до військової частини).

Оспорюючи правомірність та обґрунтованість постанови відповідача, позивач зазначає, що у червні 2024 року ним в установленому порядку подано до ІНФОРМАЦІЯ_2 заяву про відстрочку від призову на військову службу на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (наявності батька із числа осіб з інвалідністю І групи). У вересні 2024 року ІНФОРМАЦІЯ_2 відмовило позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу, про що оформлено відповідне повідомлення від 16.09.2024 за №799, та у цей же день у відношенні позивача складено протокол від 16.09.2024 №308/2004 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, вилучено військовий квиток, вручено повістку на відправку 19.09.2024.

Поряд з цим, не погоджуючись з відмовою ІНФОРМАЦІЯ_2 у відстрочці від призову на військову службу, позивач звернувся до адміністративного суду із відповідним позовом. При цьому, у межах судового провадження в адміністративній справі №400/8780/24 в порядку вжиття заходів забезпечення адміністративного позову судом заборонено ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії, спрямовані на мобілізацію та призов позивача на військову службу до набрання законної сили судовим рішенням у судовій справі.

Наведені обставини свідчать, що ІНФОРМАЦІЯ_2 проігноровано судову заборону стосовно вчинення дій, спрямованих на мобілізацію та призов позивача на військову службу.

Також, позивач зауважує на тому, що внаслідок несвоєчасного вручення оспорюваної постанови позивач був позбавлений можливості виконати постанову ІНФОРМАЦІЯ_2 у визначений строк та без подвоювання суми штрафу. Окрім цього, пред`явлення постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 на виконання відбулось поза межами установлених строків.

Рішенням Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2025 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Вирішуючи спір по суті та відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що під час винесення постанови ІНФОРМАЦІЯ_2 діяло обґрунтовано, у межах своїх повноважень та з дотриманням установленої процедури, у тому числі з повідомленням позивача про розгляд справи про адміністративне правопорушення. При цьому, судом першої інстанції вказано на безпідставність посилань позивача на судову заборону стосовно вчинення відносно нього дій по призову на військову службу, адже відповідне судове рішення надійшло ІНФОРМАЦІЯ_2 на наступний день після прийняття оспорюваної постанови. Поряд з цим, відповідною ухвалою суду заборонено ІНФОРМАЦІЯ_2 вчиняти дії, спрямовані на мобілізацію та призов на військову службу позивача, натомість жодні судові заборони щодо притягнення позивача до адміністративної відповідальності на момент винесення оспорюваної постанови відсутні.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та невідповідність висновків суду обставинам справи, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення позову у повному обсязі.

Обґрунтовуючи доводи та вимоги апеляційної скарги, апелянт зазначає, що судом першої інстанції помилково не враховано, що ухвалою суду в адміністративній справі №400/8780/24 у порядку забезпечення позову позивача заборонено ІНФОРМАЦІЯ_3 вчиняти дії, спрямовані на мобілізацію та призов позивача на військову службу. Відповідна ж ухвала судом у день прийняття судового рішення направлена ІНФОРМАЦІЯ_2 в особистий кабінет учасника у підсистемі «Електронний суд», що свідчить про доведення відповідачеві змісту відповідного судового рішення.

Винесення відповідачем оспорюваної постанови про притягнення позивача до адміністративної відповідальності за правопорушення, що виразилось у відмові від призову на військову службу, у день чинності судової заборони ІНФОРМАЦІЯ_3 стосовно вчинення дій, спрямованих на мобілізацію та призов позивача на військову службу, є очевидним ігноруванням заходів забезпечення позову, свідченням перевищення ІНФОРМАЦІЯ_2 наданих повноважень. Отже, притягуючи позивача до адміністративної відповідальності згідно оспорюваної постанови, відповідач діяв необґрунтовано та не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

Поряд з цим, ІНФОРМАЦІЯ_2 порушило процедуру повідомлення позивача про винесену постанову, позбавляючи позивача можливості виконати або оскаржити постанову вчасно та без подвоювання штрафу.

У відзиві на апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_4 посилається на необґрунтованість доводів апелянта, правильність висновків суду першої інстанції та відсутність підстав для скасування судового рішення. Заперечуючи проти обґрунтованості доводів та вимоги апелянта, відповідач зазначає, що процедура розгляду справи про адміністративне правопорушення здійснена у відношенні позивача з дотриманням вимог чинного законодавства, вчинене позивачем правопорушення кваліфіковано, виходячи з норм закону. При цьому, є безпідставними посилання апелянта на судову заборону стосовно вчинення у відношенні позивача дій, спрямованих на мобілізацію, адже таке судове рішення не поширюється на процедуру притягнення позивача до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Судом першої інстанції з`ясовано та як встановлено під час апеляційного розгляду, згідно наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 13.01.2024 за №13, з 13.01.2024 вважається таким, що вибув у запас солдат ОСОБА_1 , водій 3 розрахунку 2 мінометного взводу 2 мінометної батареї військової частини НОМЕР_2 військової частини НОМЕР_1 , звільнений від займаної посади наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по особовому складу) від 03.012024 №IРС у запас за підпунктом «г» (через такі сімейні обставини - у зв`язку з наявністю батька із числа осіб з інвалідністю І групи) пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

З 13.01.2024 позивач виключений із списків особового складу та всіх видів забезпечення військової частини, а з котлового забезпечення – з 14.01.2024.

27.06.2024 позивач звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 із заявою про оформлення у порядку, визначеному Постановою №560, довідки про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

16.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_4 складено повідомлення про прийняття Комісією рішення, оформленого протоколом від 04.09.2024 №13, про відмову позивачеві у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, згідно пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».

У цей же день, ІНФОРМАЦІЯ_2 прийняв на зберігання у строк до 19.09.2024 військово-обліковий документ позивача на зберігання, про що складено розписку за №21/111, вручено позивачеві повістку на відправку за №1602, в якій наказано з`явитись 19.09.2024 о 15:00 годині.

Також, 16.09.2024 ІНФОРМАЦІЯ_2 складено у відношенні позивача протокол за №308/2024 про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП.

Згідно вказаного протоколу, 16.09.2024 в приміщенні мобілізаційного відділення ІНФОРМАЦІЯ_2 виявлено адміністративне правопорушення, що виразилось у відмові позивачем від призову на військову службу під час загальної мобілізації (направлення до військової частини), чим порушено вимоги пункту 5 статті 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та пункт 6 Порядку №560.

Розглянувши матеріали про адміністративне правопорушення, ІНФОРМАЦІЯ_2 винесено постанову від 19.09.2024 за №308/2024, якою позивача визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, із накладенням штрафу у розмірі 17000 гривень.

Поряд з цим, як свідчать обставини справи, не погоджуючись із рішенням Комісії про відмову у відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, позивач звернувся із відповідним позовом до адміністративного суду.

В межах судового провадження в адміністративній справі №400/8780/24, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, спрямовані на мобілізацію та призов на військову службу ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі. Визначено, що ухвала відповідно до частини 1 статті 156 КАС України підлягає негайному виконанню та є обов`язковою для виконання.

Таким чином, не погоджуючись із правомірністю та обґрунтованістю постанови відповідача, позивач звернувся до суду із цим позовом за захистом своїх прав та інтересів.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022, у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України, введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, який неодноразово продовжувався та діє на даний час.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №65/2022 оголошено загальну мобілізацію.

Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні встановлюються Законом України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-XII, який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності, повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.

У статті 22 Закону №3543-XII передбачено, що громадяни зобов`язані з`являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов`язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов`язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов`язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;

Під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися, зокрема, військовозобов`язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях;

У разі отримання повістки про виклик до територіального центру комплектування та соціальної підтримки громадянин зобов`язаний з`явитися у зазначені у ній місце та строк.

Поважними причинами неприбуття громадянина у строк, визначений у повістці, які підтверджені документами відповідних уповноважених державних органів, установ та організацій (державної та комунальної форм власності), визнаються:

перешкода стихійного характеру, хвороба громадянина, воєнні дії на відповідній території та їх наслідки або інші обставини, які позбавили його можливості особисто прибути у визначені пункт і строк;

смерть його близького родича (батьків, дружини (чоловіка), дитини, рідних брата, сестри, діда, баби) або близького родича його дружини (чоловіка).

Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період визначається Кабінетом Міністрів України.

Цей порядок визначає:

механізм реалізації повноважень та взаємодію між місцевими державними адміністраціями, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами, організаціями незалежно від підпорядкування і форми власності, органами військового управління, органами та підрозділами, що входять до системи поліції, та посадовими особами територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки з організації проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

порядок оповіщення військовозобов`язаних та резервістів, їх прибуття до територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки, військових частин Збройних Сил України, інших військових формувань, Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України чи відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

процедуру перевірки військово-облікових документів громадян, уточнення персональних даних військовозобов`язаних та резервістів та внесення відповідних змін у військово-облікові документи;

порядок надання військовозобов`язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення;

організацію медичного огляду військовозобов`язаних та резервістів;

процедури оформлення призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період;

механізм відправлення військовозобов`язаних та резервістів до місць проходження військової служби.

У пункті 6 Постанови Кабінету Міністрів України «Питання проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» від 16 травня 2024 року №560 передбачено, що призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період здійснюється у строки та в обсягах, визначених мобілізаційними планами, мобілізаційними директивами (розпорядженнями) Головнокомандувача Збройних Сил або Генерального штабу Збройних Сил.

Призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає:

оповіщення резервістів та військовозобов`язаних про виклик до районного (об`єднаного районного) територіального центру комплектування та соціальної підтримки чи його відділу, міського (районного у містах, об`єднаного міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (далі - районні (міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки), Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів України;

прибуття резервістів та військовозобов`язаних до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, Центрального управління або регіонального органу СБУ або відповідного підрозділу розвідувальних органів, уточнення своїх персональних даних, внесення відповідних змін у військово-облікові документи та до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів;

проходження резервістами та військовозобов`язаними медичного огляду для визначення придатності до військової служби;

перевірку підстав щодо надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення;

документальне оформлення призову на військову службу під час мобілізації;

відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби.

За правилами пункту 56 Положення про підготовку і проведення призову громадян України на строкову військову службу та прийняття призовників на військову службу за контрактом, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 21.03.2002 року №352, у триденний строк після набрання чинності Указом Президента України про проведення призову громадян України на строкову військову службу керівники районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки видають накази про проведення призову громадян України на строкову військову службу за формою згідно з додатком 16.

Оповіщення громадян про призов на строкову військову службу та їх прибуття на призовні дільниці здійснюється за розпорядженнями керівників районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки за формою згідно з додатком 17. Конкретні строки явки до призовних дільниць установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки в повістках за формою згідно з додатком 18, вручення яких проводиться через відповідні органи місцевого самоврядування, керівників підприємств, установ, організацій, у тому числі закладів освіти, незалежно від підпорядкування і форми власності. Повістки громадянам можуть також вручатися безпосередньо посадовими особами районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки.

Частиною 1 статті 210-1 КУпАП передбачено, що порушення законодавства про оборону, мобілізаційну підготовку та мобілізацію - тягне за собою накладення штрафу на громадян від трьохсот до п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Відповідно до частини 3 статті 210-1 КУпАП вчинення дій, передбачених частиною першою цієї статті, в особливий період - тягне за собою накладення штрафу на громадян від однієї тисячі до однієї тисячі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і на посадових осіб органів державної влади, органів місцевого самоврядування, юридичних осіб та громадських об`єднань - від двох тисяч до трьох тисяч п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Згідно статті 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Одночасно, відповідно до статті 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

За правилами частини 1 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Згідно частини 2 статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Виходячи з обставин справи, позивач заперечує вчинення ним порушення порядку призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що виразилось у відмові у відправленні до місця проходження військової служби, та правомірність накладення адміністративного стягнення за правопорушення, передбачене частиною 3 статті 210-1 КУпАП, що в силу приписів частини 2 статті 77 КАС України зобов`язує відповідача довести правомірність свого рішення та дій і обґрунтованість адміністративного стягнення.

Поряд з цим, як показують вище наведені правові норми, призов резервістів та військовозобов`язаних на військову службу під час мобілізації, на особливий період включає, у тому числі відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби. Конкретні строки явки до призовних дільниць для відправлення призваних громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби установлюються районними (міськими) територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки у відповідних повістках.

Повертаючись до обставин справи, слід враховувати, що у повістці на відправку (№1602) позивачеві наказано з`явитись 19.09.2024 о 15:00 годині. Натомість, протокол (№308/2024) про вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 210-1 КУпАП, у відношенні позивача складено 16.09.2024 року.

Наведені обставини свідчать про передчасність висновків ІНФОРМАЦІЯ_2 про відмову позивачем у відправленні на військову службу під час мобілізації, на особливий період до місць проходження військової служби, адже такий факт не зафіксований у призначений день відправки військовозобов`язаного на військову службу – 19.09.2024 року.

Одночасному врахуванню підлягає й те, що в межах судового провадження в адміністративній справі №400/8780/24, ухвалою Миколаївського окружного адміністративного суду від 19 вересня 2024 року, у призначений день відправлення позивача на військову службу, заборонено ІНФОРМАЦІЯ_1 вчиняти дії, спрямовані на мобілізацію та призов на військову службу ОСОБА_1 до набрання законної сили судовим рішенням у справі.

В силу положень частини 1 статті 156 КАС України ухвала суду про забезпечення позову підлягає негайному виконанню, незалежно від її оскарження. Отже, зазначена ухвала є обов`язковою для негайного виконання, не одержання копії цієї ухвали у момент прийняття цього судового рішення, дію ухвали суду про забезпечення відповідного позову не зупиняє.

На переконання апеляційного суду, не встановлення (не здійснення перевірки) обставин, за які вливають на підстави для притягнення військовозобов`язаного до адміністративної відповідальності за частиною 3 статті 210-1 КУпАП, не досягаються безумовні правові підстави для накладення адміністративного стягнення та винесення відповідної постанови у справі про адміністративне правопорушення.

Враховуючи викладене, оскільки ІНФОРМАЦІЯ_2 не доведено обґрунтованість та правомірність постанови про накладення на позивача адміністративного стягнення, колегія суддів вбачає безумовні підстави для скасування оспорюваної постанови та закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Інші доводи апелянта (позивача) стосовно несвоєчасного вручення оспорюваної постанови та пред`явлення її на примусове виконання на правомірність та обґрунтованість рішення відповідача не впливають, адже стосуються виключно питання виконання постанови, тобто обставин, що мали місце після винесення постанови.

З огляду на те, що висновки суду першої інстанції не відповідають нормам матеріального і процесуального права та обставинам справи, колегія суддів вважає, що рішення суду відповідно до статті 317 КАС України підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про задоволення позову.

Відповідно до приписів частини 5 статті 250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Керуючись ст.ст. 272, 286, 308, 310, п. 2 ч. 1 ст. 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 – задовольнити.

Рішення Корабельного районного суду м. Миколаєва від 31 липня 2025 року – скасувати.

Ухвалити у справі нове судове рішення, яким адміністративний позов ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про скасування постанови про адміністративне правопорушення – задовольнити.

Визнати протиправною та скасувати постанову ІНФОРМАЦІЯ_1 №308/2024 від 19.09.2024 року про визнання ОСОБА_1 винним у вчиненні адміністративного правопорушення, частиною 3 статті 210-1 КУпАП, та накладення адміністративного стягнення у розмірі 17000 гривень.

Закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий-суддя: О.В. Єщенко

Судді: А.І. Бітов

Ю.М. Градовський