Рішення від 24 травня 2026 р. у справі №369/1271/25 — Києво-Святошинський районний суд Київської області

Справа № 369/1271/25

Провадження № 2/369/2855/26

РІШЕННЯ

Іменем України

25.05.2026 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області у складі: головуючого судді Янченка А.В., за участі секретаря судового засідання Лисяк К.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві справу № 369/1271/25 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя,-

ВСТАНОВИВ:

17 січня 2025 р. ОСОБА_3 (змінено прізвище на ОСОБА_4 ) звернулась до суду із позовом до ОСОБА_2 з позовом про поділ майна подружжя, просила у порядку поділу спільного майна подружжя:

-визнати за позивачкою право власності на частину квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

-визнати за відповідачем право власності на частину квартири, яка знаходиться за адресою АДРЕСА_1 ;

-визнати за позивачкою право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 7,8 кв.м., яке знаходиться за адресою АДРЕСА_2 ;

-стягнути з відповідача грошову компенсацію вартості частки транспортного засобу «Opel Vivaro» у розмірі 164 811, 5 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 14.05.2016 року між сторонами було укладено шлюб, про що Чечельницьким районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області було зроблено відповідний актовий запис за номером 7.

17.10.2024 року рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області шлюб між сторонами розірвано.

Позивач вказує, що під час шлюбу, а саме 10.08.2017 року сторони придбали житло та нежитлове приміщення, а саме:

-квартиру за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 56,00 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 10.08.2017 року посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 4150;

-нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 7,8 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.08.2017 року посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 4151;

Крім того, 02.07.2020 сторонами за спільні кошти було придбано автомобіль марки «OPEL VIVARO», 2006 року випуску, об`єм двигуна 1995 см3 номер кузова НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 .

Право власності на всі об`єкти було зареєстровано за відповідачем.

Позивач вказує, що у добровільному порядку дійти згоди щодо розподілу майна з відповідачем не є можливим.

Враховуючи принцип рівності подружжя в питанні поділу спільного майна, обсяг набутого майна у шлюбі та його вартість, просила суд позовні вимоги задовольнити.

27.01.2025 року ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області постановлено відкрити провадження у справі, за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче судове засідання.

13.05.2025 року від представника відповідача через канцелярію суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач визнав повністю вимогу позивачки щодо поділу квартири в рівних частках, також просив розділити нежитлове приміщення порівну по за кожним з подружжя, що буде відповідати принципам справедливості та рівності.

Щодо стягнення грошової компенсації вартості частки автомобіля – відповідач вказує, що для придбання даного транспортного засобу 26.11.2019 року ним було відчужено транспортний засіб АUDI А6, 1996 року, який перебував у його особистій приватній власності з 29.07.2011. Сума договору купівлі-продажу становить 49000 грн., Крім того, до відзиву долучено Звіт про оцінку ринкової вартості, колісного транспортного засобу OPEL VIVARO рік випуску 2006 WIN, НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 , виконаний суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_5 від 30.04.2025 року, згідно якого ринкова вартість автомобіля становить 291000 (двісті дев`яносто одна тисяча) грн.

Тому вважає, що сума грошової компенсації в порядку поділу транспортного засобу має визначатися наступним чином (291000-49000)/2 і становити – 121000 (сто двадцять одну тисячу) грн.

24.02.2026 року позивач подала до суду клопотання про розгляд справи без участі позивача.

04.05.2026 року позивач подала до суду заяву про зміну персональних даних, згідно якої повідомила суд зміну прізвища з ОСОБА_6 на ОСОБА_4 .

У судове засідання 13.05.2026 року позивач не з`явилася.

У судове засідання 13.05.2026 року відповідач та представник відповідача не з`явилися, представник відповідача подала клопотання про розгляд справи без участі, підтримала заявлені у відзиві доводи.

У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК України датою ухвалення рішення є дата його проголошення (незалежно від того, яке рішення проголошено - повне чи скорочене). Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Відповідно до постанови КЦС ВС від 30 вересня 2022 року за № 761/38266/14 якщо проголошення судового рішення не відбувається, то датою його ухвалення є дата складення повного судового рішення, навіть у випадку, якщо фактичне прийняття такого рішення відбулось у судовому засіданні, яким завершено розгляд справи і в яке не з`явились всі учасники такої справи. При цьому, дата, яка зазначена як дата ухвалення судового рішення, може бути відмінною від дати судового засідання, яким завершився розгляд справи і у яке не з`явились всі учасники такої справи.

Суд, розглянувши матеріали справи, та зібрані в ній письмові докази, приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, доводи сторін, викладені в заявах по суті спору, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються, у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Відповідно до ст. 55 Конституції України права і свободи людини і громадянина захищаються судом.

Згідно з ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Частиною 1 ст. 4 ЦПК України встановлено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспорюваного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно зі ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

За змістом частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Пунктом 2 Постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 №2 передбачено, що відповідно до статей 55,124 Конституції України та статті 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

У справі Bellet v. France Суд зазначив, що стаття 6 § 1 Конвенції містить гарантії справедливого судочинства, одним з аспектів яких є доступ до суду. Рівень доступу, наданий національним законодавством, має бути достатнім для забезпечення права особи на суд з огляду на принцип верховенства права в демократичному суспільстві. Для того, щоб доступ був ефективним, особа повинна мати чітку практичну можливість оскаржити дії, які становлять втручання у її права. Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд сприяє всебічному і повному з`ясуванню обставин справи: роз`яснює особам, які беруть участь у справі, їх права та обов`язки, попереджує про наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій і сприяє здійсненню їхніх прав у випадках, встановлених цим Кодексом.

Судом встановлено, що сторони 14 травня 2016 року уклали шлюб, що зареєстрований виконавчим комітетом Чечельницьким районним відділом реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Вінницькій області та про що 14 травня 2016 року складено актовий запис №7.

Під час перебування у шлюбі сторони придбали:

-квартиру, за адресою АДРЕСА_1 , загальною площею 56,00 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу від 10.08.2017 року посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 4150;

-нежитлове приміщення за адресою АДРЕСА_2 , загальною площею 7,8 кв.м., що підтверджується договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 10.08.2017 року посвідченого приватним нотаріусом Києво-Святошинського районного нотаріального округу Київської області Герасимів Ю.В., зареєстровано в реєстрі за № 4151;

-автомобіль марки «OPEL VIVARO», 2006 року випуску, об`єм двигуна 1995 см3 номер кузова НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 .

Рішенням Чечельницького районного суду Вінницької області від 17.10.2024 року шлюб між сторонами розірвано.

Згідно із статтею 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення спільного домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Так, визначаючи розмір частки кожного з подружжя суд виходить з наступного.

Відповідно до ст. 372ЦК України у разі поділу майна, що є у спільній сумісній власності, вважається, що частки співвласників у праві спільної сумісної власності є рівними, якщо інше не встановлено домовленістю між ними або законом. За рішенням суду частка співвласника може бути збільшена або зменшена з урахуванням обставин, які мають істотне значення. У разі поділу майна між співвласниками право спільної сумісної власності на нього припиняється.

Згідно із статтею 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. При вирішенні спору про поділ майна суд може відступити від засади рівності часток подружжя за обставин, що мають істотне значення, зокрема якщо один із них не дбав про матеріальне забезпечення сім`ї, приховав, знищив чи пошкодив спільне майно, витрачав його на шкоду інтересам сім`ї. За рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування.

Отже наведеними нормами права передбачено презумпцію віднесення придбаного під час шлюбу майна до спільної сумісної власності подружжя. Це означає, що ані дружина, ані чоловік не зобов`язані доводити наявність права спільної сумісної власності на майно, набуте у шлюбі, оскільки воно вважається таким, що належить подружжю. Якщо майно придбано під час шлюбу, то реєстрація права на нього лише на ім`я одного із подружжя не спростовує презумпцію належності його до спільної сумісної власності подружжя. Заінтересована особа може довести, що майно придбане нею у шлюбі, але за її особисті кошти. У цьому разі презумпція права спільної сумісної власності на це майно буде спростована. Якщо ж заява одного з подружжя про те, що річ була куплена на її особисті кошті не буде належними чином підтверджена, презумпція права спільної сумісної власності подружжя залишається непохитною. Таким чином, тягар доказування у справах цієї категорії покладено на того з подружжя, хто заперечує проти визнання майна об`єктом спільної сумісної власності подружжя.

Відтак, при визначенні часток у спільній власності подружжя, суд враховує те, що дане майно придбане за кошти подружжя, протилежне не спростоване Відповідачем, а тому частки між сторонами є рівними.

Щодо спірного автомобіля, суд зазначає наступне.

02.07.2020 року Відповідач придбав автомобіль марки «OPEL VIVARO», 2006 року випуску, об`єм двигуна 1995 см3 номер кузова НОМЕР_1 державний номерний знак НОМЕР_2 .

Спірний автомобіль було придбано у період зареєстрованого шлюбу.

З матеріалів справи слідує, що 26.11.2019 року відповідач відчужив транспортний засіб АUDI А6, 1996 року, який перебував у його власності з 29.07.2011 року, тобто до шлюбу з позивачкою. Сума договору – 49000 грн, що були його особистими приватними коштами. Відповідачка даний доказ не заперечує та не спростовує.

Згідно з пунктом 3 частини першої статті 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

Згідно Звіту про оцінку ринкової вартості, ринкова вартість автомобіля OPEL VIVARO рік випуску 2006 WIN, НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 , що належить ОСОБА_2 станом на 30.04.2025 становить 291000 (двісті дев`яносто одна тисяча) грн.

Поділ майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, здійснюється шляхом виділення його в натурі, а в разі неподільності присуджується одному з подружжя, якщо інше не визначено домовленістю між ними (ч. 1, 2 ст. 71 СК України), або реалізується через виплату грошової чи іншої матеріальної компенсації вартості його частки (ч. 2 ст.364 ЦК України).

Таким чином, суд приходить до висновку, що 49000 грн. це особистими коштами відповідача, вкладеними при придбанні транспортного засобу марки OPEL VIVARO рік випуску 2006 WIN, НОМЕР_1 та не підлягають поділу, як спільне сумісне майно подружжя.

Враховуючи вищевикладене, вартість транспортного засобу, що підлягає поділу між сторонами, становить: 291000 – 49000 = 242000 грн.

Отже, частка кожної із сторін у спільному майні становить 121 000 грн.

Суд, вирішуючи питання про поділ спільного майна подружжя відповідно до статтей 70, 71 СК України, виходить з того, що частки майна дружини та чоловіка є рівними, враховує інтереси позивача, відповідача.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позов задоволено частково на користь позивача підлягають стягненню витрати зі сплати судового збору у розмірі 7266,91 грн.

Керуючись ст.ст. 3, 4, 12, 13, 76-81, 133, 141, 259, 263-265, 268, 273, 352-355 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ майна подружжя - задовольнити частково.

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 квартири за адресою: АДРЕСА_1 .

Визнати за ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) право власності на 1/2 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Визнати за ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 ) право власності на 1/2 нежитлового приміщення за адресою: АДРЕСА_2 .

Зобов`язати ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) сплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) грошову компенсацію частини автомобіля OPEL VIVARO рік випуску 2006 WIN, НОМЕР_1 , реєстраційний номер НОМЕР_2 у сумі 121 000 (сто двадцять одна тисяча) грн. 00 коп.

У задоволенні решти позову – відмовити.

Стягнути з ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП: НОМЕР_5 ) на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_3 ) 7266 (сім тисяч двісті шістдесят шість) грн. 91 коп. судового збору за подання позовної заяви.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Повне рішення складено: 25.05.2026 року.

Суддя А.В. Янченко