Постанова від 21 травня 2026 р. у справі №160/36729/25 — Третій апеляційний адміністративний суд

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

22 травня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36729/25

Третій апеляційний адміністративний суд

у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),

суддів: Сафронової С.В., Чепурнова Д.В.,

розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України

на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026р. у справі №160/367269/25

за позовом:ОСОБА_1

до: про:Бюро економічної безпеки України визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,-

ВСТАНОВИВ:

25.12.2025р. ОСОБА_1 звернувся за допомогою системи ««Електронний суд» до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Бюро економічної безпеки України про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії.

Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.12.2025р. за вищезазначеним позовом відкрито провадження в адміністративній справі №160/36729/25 та справу призначено до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження.

Позивач у адміністративному позові посилається на порушення своїх прав відповідачем, та просив:

- визнати протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022р. у розмірі 2 598 грн., 2023р. у розмірі 2 684 грн., 2024р. у розмірі 3028 грн., у 2025р. у розмірі 3028грн;

- зобов`язати Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити на користь грошове забезпечення у 2022 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 02.12.2021р. № 1928-IX у розмірі 2589 грн.; грошове забезпечення у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абзацом 4 частини першої статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03.11.2022р. № 2710- IX у розмірі 2684 грн; грошове забезпечення у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09.11.2023р. №3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19.11.2024р. № 4059-IX у розмірі 3028 грн. за рахунок фонду оплати праці.

Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026р. у справі №160/36729/25 адміністративний позов задоволено частково; визнано протиправними дії Бюро економічної безпеки України, щодо визначення та виплати сум грошового забезпечення ОСОБА_1 без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб у 2022 році у розмірі 2481грн., 2023 році у розмірі 2 684грн., 2024 році у розмірі 3028грн., у 2025 році у розмірі 3028грн.; зобов`язано Бюро економічної безпеки України нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошове забезпечення у 2022 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ч.1 ст.7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» від 2 грудня 2021 року № 1928-IX у розмірі 2481 грн.; грошове забезпечення у 2023 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ч.1 ст.7 Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» від 03 листопада 2022 року № 2710- IX у розмірі 2684 грн.; грошове забезпечення у 2024 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ч.1 ст.7 Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2024 рік» від 09 листопада 2023 року № 3460-IX у розмірі 3028 грн., у 2025 році виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого абз.4 ч.1 ст.7 Закону України Закону України «Про Державний бюджет України на 2025 рік» від 19 листопада 2024 року № 4059-IX у розмірі 3028 грн., з урахуванням раніше проведених виплат; в задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено (суддя Юрков Е.О.).

Відповідач – Бюро економічної безпеки України, не погодившись з вищезазначеним рішенням суду, за допомогою засобів системи «Електронний суд» 27.03.2026р. подало до суду апеляційної інстанції апеляційну скаргу, з застосуванням системи автоматизованого розподілу справи між суддями Третього апеляційного адміністративного суду визначено колегію суддів, що розглядає справу у складі: головуючий (доповідач) - суддя Коршун А.О., судді Сафронова С.В., Чепурнов Д.В.

У апеляційній скарзі посилаючись на те, що судом першої інстанції під час розгляду даної справи було зроблено висновки, які суперечать фактичним обставинам справи, що призвело до прийняття ним рішення у справі з порушенням норм чинного матеріального права, просив суд рішення суду першої інстанції від 26.02.2026р. скасувати, постановити у справі нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 30.03.2026р. у справі №160/36729/25 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Бюро економічної безпеки України на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026р. та з метою забезпечення апеляційного розгляду вищезазначеної апеляційної скарги з суду першої інстанції витребувано матеріали адміністративної справи №160/36729/25.

Матеріали адміністративної справи №160/36729/25 надійшли до суду апеляційної інстанції 13.04.2026р.

Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 15.04.2026р. у справі №160/36729/25 справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 05.05.2026р., про що судом апеляційної інстанції у встановлений чинним процесуальним законодавством спосіб та порядок було повідомлено учасників справи.

Позивач, у письмовому відзиві на апеляційну скаргу, заперечував проти доводів апеляційної скарги та посилаючись на те, що судом першої інстанції у цій справі ухвалено обґрунтоване рішення без порушень норм чинного законодавства просив апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, рішення суду першої інстанції від 26.02.2026р. залишити без змін.

Відповідно до ч.5 ст.250 КАС України датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.

Перевіривши доводи апеляційної скарги, матеріали даної адміністративної справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду даної справи судом встановлено, що ОСОБА_1 , позивач у справі з 10.11.2022р. по 25.11.2025р. проходив службу у Бюро економічної безпеки на посадах гласних штатних працівників та відповідно до витягу з наказу БЕБ від 01.12.2022р. № 606-к, йому присвоєно спеціальне звання лейтенант Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до витягу з наказу Бюро економічної безпеки України від 09.11.2022р. № 508-к ОСОБА_1 призначено з 10.11.2022р. на посаду старшого аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України із посадовим окладом 46 244 грн. на місяць.

Наказом (витяг) Бюро економічної безпеки України від 01.02.2023р. № 22-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 переведено з 01.02.2023р. на посаду старшого аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України із посадовим окладом 46 244 грн. на місяць.

Наказом (витяг) Бюро економічної безпеки України від 17.04.2023р. № 106-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 переведено з 17.04.2023р. на посаду старшого аналітика Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України із посадовим окладом 46 244 грн. на місяць.

Наказом (витяг) Бюро економічної безпеки України від 29.06.2024 № 355-к/ДСК-ДП позивача призначено на посаду керівника відділу Департаменту аналізу інформації та управління ризиками Бюро економічної безпеки України з 01.07.2024р. з посадовим окладом 47 295 грн. на місяць.

Відповідно до витягу з наказу Бюро економічної безпеки України від 21.11.2025р. № 231-к/ДСК-ДП ОСОБА_1 звільнено 25.11.2025р. з займаної посади та зі служби в Бюро економічної безпеки України.

Протягом спірного періоду проходження позивачем служби відповідач обчислював розміри її посадового окладу, доплати за спеціальним званням та надбавка за вислугу років шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів в сумі 2102 гривні, визначеного у статті 7 Закону України Про Державний бюджет України, на відповідні тарифні коефіцієнти.

У зв`язку зі звільненням позивача зі служби відповідачем складено грошовий атестат №80, із визначенням сум щомісячного грошового забезпечення ОСОБА_1 на посаді на дату звільнення.

Позивач вважає, що у період 2020-2023р.р. відповідач невірно нараховував та виплачував йому суми грошового забезпечення, а саме без застосування прожиткового мінімуму для працездатних осіб, оскільки вважає, що відповідач мав застосувати прожитковий мінімум для працездатних осіб, що встановлений законом у 2022р. у розмірі 2 598 грн., 2023р. у розмірі 2 684 грн., 2024р. у розмірі 3028 грн., у 2025р. у розмірі 3028 грн., і саме це стало підставою для звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Правові засади організації та діяльності Бюро економічної безпеки України, статус працівників Бюро, а також порядок проходження служби визначає Закон України «Про Бюро економічної безпеки України» від 28.01.2021 № 1150-ІХ (далі - Закон №1150-ІХ).

Згідно із ч. ч. 1, 2ст. 1 Закону № 1150-ІХ, Бюро економічної безпеки України - це центральний орган виконавчої влади, на який покладаються завдання щодо протидії правопорушенням, що посягають на функціонування економіки держави.

Відповідно до ч. 1ст. 14 Закону № 1150-ІХ, Бюро економічної безпеки України є юридичною особою публічного права та здійснює свої повноваження через центральний апарат і територіальні управління.

Згідно із ст.19 Закону № 1150-ІХ, до працівників Бюро економічної безпеки України належать особи, які є гласними і негласними штатними працівниками, з числа осіб, які мають спеціальні звання, державні службовці та особи, які уклали трудовий договір з Бюро економічної безпеки України.

Відповідно до ст.31 Закону № 1150-ІХ, заробітна плата працівників Бюро економічної безпеки України повинна забезпечувати достатні матеріальні умови для належного виконання ними службових обов`язків з урахуванням характеру, інтенсивності та небезпечності роботи, забезпечувати добір і закріплення у штаті Бюро економічної безпеки України кваліфікованих кадрів, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.

Особи, які мають спеціальні звання Бюро економічної безпеки України, отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби, інтенсивності та умов служби, кваліфікації.

Особливі умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки України визначаються Кабінетом Міністрів України. Посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року.

Відповідно до ч. 3ст. 31 Закону України «Про Бюро економічної безпеки України», постановою Кабінету Міністрів України від 06.10.2021 за № 1068 затверджено Умови та розміри оплати праці і грошового забезпечення працівників Бюро економічної безпеки (в подальшому Умови № 1068).

Згідно до п. 2 Умов № 1068, посадові оклади осіб, які мають спеціальні звання БЕБ, визначаються шляхом множення прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 1 січня календарного року, на відповідний коефіцієнт посадового окладу.

Отже, розмір посадового окладу, осіб, які мають спеціальні звання БЕБ визначається спеціальним законодавством, а саме: ч.3 ст.31 Закону України № 1150-ІХ та п. 2 Умов № 1068.

З огляду на вищезазначене, колегія суддів вважає, що спеціальним законом, котрий врегульовує діяльність БЕБ України та його територіальних підрозділів встановлено, що посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання, не може становити менше 20 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відтак розмір посадового окладу особи, яка має спеціальне звання БЕБ напряму залежить від прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до ст.1 Законі України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.1999 за № 966-XIV(далі - Закон №966-XIV), прожитковий мінімум - вартісна величина достатнього для забезпечення нормального функціонування організму людини, збереження його здоров`я набору продуктів харчування, а також мінімального набору непродовольчих товарів та мінімального набору послуг, необхідних для задоволення основних соціальних і культурних потреб особистості. Прожитковий мінімум визначається нормативним методом у розрахунку на місяць на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення: дітей віком до 6 років; дітей віком від 6 до 18 років; працездатних осіб; осіб, які втратили працездатність.

Згідно до ст. 4 Закону № 966-XIV, прожитковий мінімум на одну особу, а також окремо для тих, хто відноситься до основних соціальних і демографічних груп населення, щороку затверджується Верховною Радою України в законі про Державний бюджет України на відповідний рік. Прожитковий мінімум публікується в офіційних виданнях загальнодержавної сфери розповсюдження.

Законом №966-XIV не визначено такого виду прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу працівників державних органів. Водночас працівники державних органів Законом №966-XIV не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Відповідно до ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2022, 2023, 2024 та 2025 роки», разом із установленням на разом із установленням на 01.01.2022 року прожиткового мінімуму у розмірі 2481 грн., на 01.01.2023 року прожиткового мінімуму у розмірі 2684 грн., з 01.01.2024 року та з 01.01.2025 року у розмірі 3028,00 грн., був введений новий вид прожиткового мінімуму, як прожитковий мінімум для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових і митних органів, розмір якого становить 2102 грн.

Отже, зміни до Закону № 1150-ІХ в частині, яка регламентує розмір посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання у спірному періоді, а також до Закону №966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму, не вносилися.

Відповідно до Закону № 1150-ІХ встановлено, що для визначення розміру посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року; посадовий оклад осіб, які мають спеціальні звання не може обчислюватися із застосуванням величини, відмінної від тієї, що визначена Законом України «Про Бюро економічної безпеки України», а тому зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 01 січня календарного року, з метою визначення посадового окладу осіб, які мають спеціальні звання (працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами) відсутні законні підстави.

Отже, судом першої інстанції зроблено обґрунтований висновок про те, що порушене право позивача підлягає відновленню шляхом зобов`язання відповідача нарахування та виплати грошового забезпечення виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленим на 01.01.2022р. у розмірі 2481 грн., на 01.01.2023р. у розмірі 2684 грн., з 01.01.2024р. та з 01.01.2025р. у розмірі 3028,00 грн., з урахуванням раніше виплачених сум.

З огляду на вищенаведене колегія суддів приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду даної справи, судом першої інстанції об`єктивно, повно та всебічно з`ясовано усі обставини, які мають суттєве значення для вирішення даної справи, та застосовано до правовідносин, які виникли між сторонами у даній справі норми матеріального права, які регулюють саме ці правовідносини і ухвалено законне рішення про часткове задоволення позовних вимог, а враховуючи, що під час апеляційного розгляду даної справи порушень чи неправильного застосування норм матеріального чи процесуального права, які б потягли за собою скасування чи зміну оскаржуваного судового рішення, не встановлено тому колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції від 26.02.2026р. у даній адміністративній справі залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача залишити без задоволення, оскільки доводи, які викладені у апеляційній скарзі, суперечать зібраним у справі доказам та фактичним обставинам справи, зводяться до переоцінки заявником апеляційної скарги доказів, які були досліджені судом першої інстанції під час розгляду даної адміністративної справи і незгоди з висновками суду з оцінки обставин у справі, а також помилкового тлумачення норм матеріального та процесуального права, а тому не можуть бути підставою для скасування постанови суду першої інстанції у даній справі.

На підставі вищевикладеного, керуючись ст. 311, 315, 316, 321, 322 України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Бюро економічної безпеки України - залишити без задоволення.

Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 26.02.2026р. у справі №160/36729/25 – залишити без змін.

Постанова суду набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.

Постанову виготовлено та підписано – 22.05.2026р.

Головуючий - суддя А.О. Коршун

суддя С.В. Сафронова

суддя Д.В. Чепурнов