Вирок від 21 травня 2026 р. у справі №296/614/25 — Корольовський районний суд м. Житомира

Справа № 296/614/25

1-кп/296/312/26

Вирок

Іменем України

22 травня 2026 року м.Житомир

Корольовський районний суд м. Житомира в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,

за участі:

секретаря судового засідання ОСОБА_2 ,

прокурора ОСОБА_3 ,

потерпілого ОСОБА_4 ,

захисника ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному в ЄРДР за №12024060400002512 від 09.08.2024 за обвинуваченням:

ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Житомира, громадянина України, не одруженого, на утриманні малолітніх дітей немаючого, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , без місця реєстрації, раніше судимого: 19.09.2024 Бердичівським міськрайонним судом Житомирської області за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі, з іспитовим строком на 1 рік,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України,

встановив:

Судом встановлено, що 08 серпня 2024 року близько 11 годин 30 хвилин ОСОБА_6 проходив поруч з першим під`їздом будинку АДРЕСА_2 , де побачив раніше відомого йому ОСОБА_4 , який сидів разом зі знайомими на лаві біля вищевказаного під`їзду.

В цей день, час та місці, на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, під час конфлікту, у ОСОБА_6 виник злочинний умисел направлений на умисне спричинення ОСОБА_4 тяжких тілесних ушкоджень.

Реалізуючи свій злочинний умисел, спрямований на умисне спричинення тяжких тілесних ушкоджень ОСОБА_4 , ОСОБА_6 , усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій та бажаючи настання суспільно небезпечних наслідків, перебуваючи за вищевказаною адресою, підійшов до ОСОБА_4 та наніс один удар своєю рукою в ділянку обличчя справа, внаслідок якого останній впав на асфальтне покриття. Після чого ОСОБА_4 , піднявшись, знову підійшов до ОСОБА_6 , який в свою чергу, не припиняючи своїх злочинних дій, умисно наніс не менше двох ударів кулаками рук по обличчю ОСОБА_4 . В результаті умисних протиправних дій ОСОБА_6 :, ОСОБА_4 заподіяно тілесні ушкодження у вигляді: тупої травми правого ока у вигляді субкон`юктивального крововиливу, розриву лімбу, розриву зіничного краю райдужної оболонки із відривом райдужки, повного крововиливу у скловидне тіло, тобто в порожнину ока.

Вищевказана тупа травма правого ока ОСОБА_4 , що призвела до повної втрати зору (гострота зору після повного курсу стаціонарного лікування станом на 07.11.2024 становила 0,02), та згідно таблиці відсотків втрати працездатності внаслідок різних травм становить 35% (відсотків), відноситься до тяжкого тілесного ушкодження за ознакою втрати функцій органу поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_6 свою вину у скоєнні інкримінованого йому злочину визнав частково. Суду надав наступні покази.

08 серпня 2024 року близько 11 год. 30 хв. він підійшов до під`їзду будинку по вул. Космонавтів, де перебували потерпілий та ще одна особа. Останні запропонували йому випити спиртні напої. Через деякий час ця інша особа пішла, після чого між ним і потерпілим виник конфлікт на ґрунті політичних розбіжностей. Потерпілий ображав його та ЗСУ, а він тільки повернувся з війни.

У ході конфлікту ОСОБА_6 тричі вдарив потерпілого долонею по обличчю. Після першого удару потерпілий впав, однак підвівся і хотів знову підійти до обвинуваченого, внаслідок чого останній наніс йому ще два удари, після чого потерпілий сказав, що «досить», і щоб до нього не наближався.

Після вказаного інциденту його зупинили співробітники поліції, які запитали, чи бив він когось. Обвинувачений відповів ствердно. Тоді поліцейські підійшли до потерпілого і запитали, чи буде він писати заяву, на що потерпілий спочатку відповів, що не буде.

Через приблизно два тижні до обвинуваченого знову звернулися працівники поліції у зв`язку з тим, що потерпілий все ж таки звернувся із відповідною заявою.

Зазначив, що удари наносив долонею, а не кулаком, та що не має матеріальної можливості відшкодувати потерпілому заподіяну шкоду.

Окрім часткового визнання вини обвинуваченим, винуватість ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, за обставин, встановлених судом, повністю підтверджується сукупністю досліджених під час судового розгляду показами потерпілого, показами свідків, письмовими доказами.

Потерпілий ОСОБА_4 надав наступні покази. 08 серпня 2024 року близько 11 год. 30 хв. він перебував біля під`їзду свого будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 , у стані алкогольного сп`яніння.

До нього підійшов обвинувачений, між ними виник конфлікт, у результаті якого ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження. З його слів, перший удар був нанесений йому в голову, у відповідь він ударів обвинуваченому не завдавав.

Після події його забрала швидка медична допомога, яку, як стало відомо пізніше, викликала сусідка. Потерпілому зашивали голову, також у подальшому була проведена операція на оці, оскільки отримана травма була наслідком дій обвинуваченого. Потерпілий перебував на стаціонарному лікуванні протягом трьох-чотирьох днів, після чого був виписаний додому.

Вказав, що обвинувачений не відшкодував завдану шкоду, вибачення не просив. Щодо призначення покарання обвинуваченому, потерпілий просив призначити суворе покарання.

Свідок ОСОБА_7 надала суду наступні покази. Подія мала місце вдень. Сам момент нанесення ударів потерпілому вона не бачила. Зазначила, що перший чоловік, якому обвинувачений завдав удар, одразу після цього пішов додому.

Свідок повідомила, що викликала швидку медичну допомогу для потерпілого. Крім того, зателефонувала дружині потерпілого, щоб та привезла його документи до лікарні, оскільки потерпілий перебував без документів. За її словами, потерпілий перебував у стані алкогольного сп`яніння.

Свідок ОСОБА_8 пояснила, що точної дати події не пам`ятає. Близько першої половини дня, перебуваючи вдома, у вікно побачила, що біля сусіднього будинку на лавці сиділи люди та вживали алкогольні напої. Серед них була знайома особа — сусід Толік, а також інший чоловік. Свідок почула крики та нецензурну лайку, після чого побачила, як молодший за віком чоловік наносив удари в голову потерпілому, який сидів на лавці. Потерпілий не підводився, лише похитнувся від ударів.

Свідок зазначила, що зробила зауваження нападнику, однак у відповідь отримала образливі висловлювання на свою адресу. Після цього вона зателефонувала до поліції, повідомила адресу події та зазначила, що чоловік б`є діда в голову. Їй відповіли, що наряд поліції виїхав. Обвинувачений, почувши це, знову ображав її нецензурною лайкою та пішов з місця події. Свідок запам`ятала його одяг та зовнішні прикмети, але обличчя чітко не розгляділа.

Пізніше вона вдруге зателефонувала до поліції, повідомила, що цей чоловік пішов дорогою, після чого їй запропонували скасувати виклик, на що вона погодилася. Згодом обвинувачений повернувся. Сусідка ОСОБА_9 зробила його фото та показала свідкові, яка підтвердила, що це саме та особа.

Коли прибула поліція, було зафіксовано обставини події, після чого потерпілого доставили до лікарні.

Свідок додала, що обвинувачений поводився агресивно, перебував у свідомості, чи був він у стані алкогольного сп`яніння — невідомо. На лавці разом із потерпілим перебував ще один чоловік похилого віку.

Під час допиту в суді свідок зазначила, що не може з упевненістю сказати, чи саме обвинувачений та потерпілий, присутні в залі суду, є тими ж особами, яких вона бачила того дня. Обличчя нападника вона добре не запам`ятала, впізнала його за одягом та статурою (невисокого зросту, худорлявий). При проведенні впізнання за фотознімками особу нападника свідок не впізнала, оскільки його обличчя у момент події не бачила чітко.

Свідок підтвердила, що спілкування з поліцією в неї було, проте чи того ж дня, чи наступного — точно пригадати не може. Поліцейські проводили слідчі дії, зокрема відбирали зразки крові та опитували свідків. Вона також давала пояснення.

Свідок ОСОБА_10 - зі сторони обвинуваченого зазначила, що 8 серпня 2024 року близько 23:00 години вийшла з гуртожитку по АДРЕСА_3 . Біля гуртожитку її зустрів обвинувачений ОСОБА_11 , після чого вони разом попрямували до зупинки громадського транспорту, щоб поїхати додому. Дорогою обвинувачений повідомив їй, що наніс тілесні ушкодження чоловікові, при цьому уточнив, що «дав ляпаса», але конкретний час, коли це відбулося, не назвав.

Через 10–15 хвилин після цієї розмови до них підійшли працівники поліції. Поліцейські запропонували разом пройти до потерпілого, який сидів біля свого під`їзду з пляшкою горілки. Коли вони підійшли, потерпілий підтвердив, що претензій не має і заяву писати відмовляється.

Свідок наголосила, що подія відбувалася у вечірній час, на вулиці вже було темно. Потерпілого вона добре запам`ятала і в судовому засіданні впізнала його як особу, присутню в залі. На ньому вона помітила невеликий синець, який було видно при світлі телефону, яким світили поліцейські. На момент, коли вони підійшли, поруч із потерпілим нікого не було.

Також свідок охарактеризувала обвинуваченого ОСОБА_12 як у житті спокійну людину, яка не проявляє агресії без причини, однак «якщо його довести», він може вдарити. При цьому стосовно неї особисто він ніколи руку не піднімав.

Витягом з реєстру кримінального провадження № 12024060400002512 від 09.08.2024 року, відповідно до якого 08.08.2024 близько 11 год 30 хв невідома особа перебуваючи поблизу під`їзду №1 будинку АДРЕСА_2 в ході раптового конфлікту з ОСОБА_4 нанесла останньому тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, струс головного мозку, забійна рана лобної рани голови, параорбітальна гематома справа, розрив ока, правова кваліфікація кримінального правопорушення ч.1 ст.122 КК України.

Рапортом від 08.08.2024 року про отримання заяви та реєстрацію ЄО за №34874 від 08.08.2024 року.

Протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 08.08.2024р.

Протоколом ОМП від 08.08.2024 з доданими таблицями фотозображень.

На підставі ухвали слідчого судді від 15.08.2024 року надано тимчасовий доступ до документів, які перебувають у володінні КНП « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ЖОР, а саме завірена копія медичної картки стаціонарного хворого ОСОБА_4 , електронних копій з можливістю вилучення на цифровий носій інформації та паперових роздруківок рентген знімків протоколів операцій (у разі хірургічного втручання), комп`ютерної томографії та магнітно-резонансної томографії пацієнта ОСОБА_4 .

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 14.09.2024 року отримано оригінал картки стаціонарного хворого №20144 ОСОБА_4 .

Відповідно до протоколу тимчасового доступу до речей і документів від 18.11.2024 року отримано належним чином завірені дублікати медичної картки стаціонарного хворого 8150 від 04.11.2024 на 24 арк., ОСОБА_4 , медичну карту стаціонарного хворого №5917 від 14.08.2024 на 33 арк. ОСОБА_4 на підставі ухвали слідчого судді Богунського районного суду м. Житомира від 12.11.2024.

Відповідно до висновку експерта №1918 у гр. ОСОБА_4 за період стаціонарного лікування загальним терміном з 08.08.2024 року по 07.11.2024 року було діагностовано тупу травму правого ока у вигляді субкон`юктивального крововиливу, розриву лімбу, розриву зіничного краю райдужної оболонки із відривом райдужки, повного крововиливу у скловидне тіло, тобто в порожнину ока, що призвело до оперативних втручань: первинна хірургічна обробка рани рогівки; факоемульсифікація, імплантація індивідуальної оптичної лінзи, ірідопластика, закрита вітректомія, ендотампонада важким силіконом; виведення силікону + ендотампонада газо-повітряною сумішшю. (видалення кришталика із частковим видалення скловидного тіла з ендотампонадою силіконовим маслом скловидного тіла та подальшим виведення силікону та заповненням газо-повітряною сумішшю).

Згідно наданої медичної документації станом на 08.08.2024 року (травма правого ока 08.08.2024 року) гострота зору на праве око = 0 (нуль) та на ліве око = 0 (нуль), але даних, на час проведення даної судово-медичної експертизи, щодо гостроти зору на праве око до травми 08.08.2024 року немає, тому визначити відсоток втрати загальної працездатності і відповідно встановити ступінь тяжкості травми правого ока неможливо.

Відповідно до висновку експерта №1935 за даними медичної документації за даними медичної документації станом на 13.08.2021 року при обстеженні гр. ОСОБА_4 в Клініці « ІНФОРМАЦІЯ_3 » м. Житомир гострота зору на праве око без корекції становила 1,0; на ліве око = 0 (нуль). За даними медичної документації ліве око травмоване в 2013 році. Даних за травму правого ока або зниження гостроти зору до 08.08.2024 року немає. Враховуючи те, що у гр. ОСОБА_4 станом на 08.08.2024 року було діагностовано тупу травму правого ока, що призвело до повної втрати зору (гострота зору після повного курсу стаціонарного лікування станом на 07.11.2024 року становила 0,02) і це згідно Таблиці відсотків втрати загальної працездатності внаслідок різних травм становить 35% (відсотків). Враховуючи такі дані діагностовано гр. ОСОБА_4 травма ока відноситься до тяжкого тілесного ушкодження.

Постановою слідчого від 27.11.2024 змінено кваліфікацію кримінального правопорушення, відомості про яке внесені до ЄРДР за №1202406040002512 від 09.08.2024 з ч.1 ст.122 КК України на ч.1 ст.121 КК України.

Протоколом пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 28.11.2024 року, відповідно до якого ОСОБА_13 у присутності двох понятих впізнав на фото № 3 особу, а саме ОСОБА_6 , який наніс тілесні ушкодження ОСОБА_4 .

Характеризуючі ОСОБА_6 як особу документи.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 18.12.2024 року за участю обвинуваченого ОСОБА_6 , відповідно до якого встановлено, як ОСОБА_6 наніс удар долонею правої руки в обличчя, потім в ліву сторону обличчя.

Протоколом проведення слідчого експерименту від 19.12.2024 року за участю свідка ОСОБА_7 , відповідно до якого свідок повідомила, що бачила як потерпілий ОСОБА_4 сидить на лавці та до нього підійшов ОСОБА_6 , який підійшов до лавки та наніс від двох до трьох ударів кулаком в ділянку обличчя, після чого ОСОБА_4 впав. Всі удари наносив кулаком.

Відповідно до висновку експерта №54 у гр. ОСОБА_4 станом на 08.08.2024 року було діагностовано тупу травму правого ока, що призвело до повної втрати зору (гострота зору після повного курсу стаціонарного лікування станом на 07.11.2024 року становила 0,02) і це згідно Таблиці відсотків втрати загальної працездатності внаслідок різних травм становить 35% (відсотків). Враховуючи такі дані діагностовано гр. ОСОБА_4 тупа травма правого ока у вигляді субкон`юктивального крововиливу, розриву лімбу, розриву зіничного краю райдужної оболонки із відривом райдужки, повного крововиливу у скловидне тіло, тобто в порожнину ока, утворилася від дії тупих твердих предметів (предмету) з обмеженою контактуючою поверхнею, що не залишили за собою специфічних (характерних) ознак для їх ідентифікації і могла бути заподіяна від 1-2-х ударів в ділянку правого ока 08.08.2024 року та відноситься до тяжкого тілесного ушкодження. Враховуючи власне характер ушкоджень правого ока у гр. ОСОБА_4 та дані обставин заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому вказаних ОСОБА_6 можна вважати, що ушкодження правого ока у потерпілого не могли бути заподіяні за обставин, вказаних ОСОБА_6 , а саме долонями рук, як вказує ОСОБА_6 : 1 удар в праву частину обличчя, 2 - в ліву частину обличчя.

Враховуючи характер ушкоджень правого ока у потерпілого гр. ОСОБА_4 та дані обставин заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому, вказаних ОСОБА_13 , можна вважати, що ушкодження правого ока у потерпілого могли бути заподіяні від 2-х ударів рукою затиснутою в кулак сторонньої особи в ділянку правого ока потерпілому, що не суперечить даним протоколу проведеного слідчого експерименту за участю гр. ОСОБА_13 .

Враховуючи характер ушкоджень правого ока у потерпілого гр. ОСОБА_14 , та дані обставин заподіяння тілесних ушкоджень потерпілому вказаних ОСОБА_7 , можна вважати, що ушкодження правого ока у потерпілого могли бути заподіяні від 2-х ударів рукою затиснутою в кулак сторонньої особи в ділянку правого ока потерпілому, що не суперечить даним протоколу проведеного слідчого експерименту за участю гр. ОСОБА_7 .

Таким чином, враховуючи покази обвинуваченого, потерпілого та свідків, дослідивши матеріали справи, виходячи з того, що судовий розгляд проводиться в межах висунутого обвинувачення, відповідно до обвинувального акту, суд вважає винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення доведеною та кваліфікує його дії за ч.1 ст.121 КК України, як заподіяння умисного тяжкого тілесного ушкодження, тобто умисного тілесного ушкодження, що спричинило втрату функцій органу, поєднаного зі стійкою втратою працездатності не менш як на одну третину.

Згідно з вимогами ст. 65 КК України суд при призначенні покарання повинен урахувати ступінь тяжкості скоєного злочину, особу винного, обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання, особі, яка скоїла злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.

Відповідно до ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до частини 2 статті 65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з-поміж передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та запобігання вчинення нею нових кримінальних правопорушень..

При визначенні виду та розміру покарання суд керується вимогами статей 65 - 68 КК України та роз`ясненнями постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 24 жовтня 2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання» (з наступними змінами), дотримується принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особи винного та обставин, що пом`якшують та обтяжують покарання.

Обставинами, що пом`якшують покарання обвинуваченому, відповідно до статті 66 КК України, суд відносить часткове визнання вини.

Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченого, відповідно до статті 67 КК України, суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку.

Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, оскільки категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину. Справедливе застосування норм права передусім є недискримінаційним підходом, та не є неупередженістю, оскільки це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину за статтею 12 КК України та межі покарання за санкцією статті КК України відповідатимуть один одному, а й те, що покарання перебуватиме у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного, особою винного. До того ж складовим елементом принципу верховенства права є очікування від суду застосування до кожного злочинця такого покарання, яке законодавець вважає пропорційним.

Відповідно до статті 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною частиною статті закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Визначаючи ступінь тяжкості злочину необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення, а саме: форми вини, мотивів, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків). Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку.

Під час призначення покарання ОСОБА_6 , суд виходить із положень статті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та запобігання новим злочинам, враховує характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, який, передбачений ч.1 ст.121 КК України, відповідно до ст.12 КК України, віднесений до категорії тяжких злочинів, особу обвинуваченого, який вже був засуджений, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, характеризується задовільно, його відношення до скоєного.

На підставі викладеного, з урахуванням всіх обставин справи, особи обвинуваченого, який визнав свою вину частково, з урахуванням тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, тяжкість наслідків для потерпілого, який втратив зір, суд доходить висновку про суспільну небезпечність обвинуваченого та з метою досягнення покарання вважає необхідним застосування до обвинуваченого покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, суд не може залишити поза увагою думку потерпілого, який внаслідок злочинних дій обвинуваченого втратив зір, та який просив призначити суворе покарання.

Таке покарання перебуває у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного й особою винного, адже справедливість розглядається як властивість права, виражена, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому порушенню. Це означає не тільки те, що передбачений законом склад злочину та рамки покарання відповідатимуть один одному, а й те, що покарання має перебувати у справедливому співвідношенні із тяжкістю та обставинами скоєного й особою винного. Окремим виявом справедливості є питання відповідності покарання вчиненому злочину, так як категорія справедливості передбачає, що покарання за злочин повинно бути домірним злочину.

Підстав для застосування до обвинуваченого положень ст. ст. 69, 75 КК України, судом не встановлено.

З матеріалів кримінального провадження вбачається, що ОСОБА_6 засуджений вироком ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.09.2024 за ч. 4 ст. 185 КК України до 5 років позбавлення волі з іспитовим строком 1 рік.

З обставин справи встановлено, що кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 121 КК України, обвинувачений ОСОБА_6 вчинив до постановлення вищезазначеного вироку, а тому покарання за попереднім вироком належить виконувати самостійно.

Майнової шкоди кримінальним правопорушенням не завдано.

Цивільний позов не заявлено.

Арешт на майно ОСОБА_6 не накладався.

Витрати на залучення експерта відсутні.

Речові докази відсутні.

На підставі викладеного, керуючись ч. 3 ст. 349, ст. ст. 368-371, 373-376 КПК України, суд,-

ухвалив:

ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, та призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 05 (п`ять) років.

Строк відбування покарання ОСОБА_6 обчислювати з моменту його фактичного затримання в порядку виконання вироку суду.

Запобіжний захід щодо ОСОБА_6 до набрання вироком суду законної сили не обирати.

Вирок ІНФОРМАЦІЯ_4 від 19.09.2024 року стосовно ОСОБА_6 - виконувати окремо.

Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

На вирок може бути подана апеляційна скарга до Житомирського апеляційного суду через Корольовський районний суд м. Житомира протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Головуючий суддя ОСОБА_1